Актуальні питання української фразеології

Тип: На вибір студента

Кафедра: української мови імені професора івана ковалика

Навчальний план

СеместрКредитиЗвітність
52Залік

Лекції

СеместрК-сть годинЛекторГрупа(и)
516доцент ГЛІБЧУК НаталіяФЛу-35, ФЛу-36, ФЛу-37, ФЛу-38, ФЛк-31, ФЛа-31, ФЛп-31, ФЛс-31, ФЛу-32, ФЛу-31, ФЛу-33, ФЛу-34

Опис курсу

Спецкурс спрямований на опанування теоретичних основ української фразеології як науки, на висвітлення основних проблем семантики та структури української фразеології, її етимології, функціонування і динаміки, а також на формування  в студентів  практичних навичок, суть яких полягає у вмінні: 1) виявляти системні відношення у фразеології (багатозначність, синонімія, антонімія фразеологічних одиниць); 2) класифікувати фразеологізми; 3) визначати граматичну структуру фразеологізмів, функціонально-стильові розряди фразеологізмів; 4) встановлювати слова-концепти українських фразеологізмів;  5) аналізувати структурно-екстралінгвістичну підоснову фразеологізмів, динаміку українських фразеологізмів, а також їх стилістику та конотацію; 6) аналізувати процеси формування української фразеології, позалітературну фразеологію, визначати культурно-національний компонент в українських фразеологізмах; 7) користуватися різними видами фразеологічних словників.

Фразеологія останніми десятиріччями привертає до себе дедалі більшу увагу  дослідників-мовознавців, тому важливо, щоб студенти-філологи знали основні тенденції розвитку, поняття, напрями цієї науки. Об’єктом української фразеології як мовознавчої дисципліни є сукупність усіх фразеологізмів мови. Предметом фразеології є вивчення їхніх категоріальних ознак, на основі чого окреслюється об’єкт фразеології, досліджується природа і сутність фразеологічних зворотів, виявляються закономірності їх функціонування в мовленні, описуються їхні зв’язки і відношення з іншими одиницями мовної системи – словами, словосполученнями і реченнями, аналізуються фраземотворчі процеси. До основних завдань фразеології належить вивчення специфіки фразеологічних утворень як знаків вторинної, непрямої номінації.

Фразеологізми є специфічними мовними формулами, картинами світу із закодованою інформацією про минуле, наших предків, їхній спосіб сприйняття світу та оцінку всього сущого; вони акумулюють культурні потенції народу, тільки йому притаманним способом маніфестують дух і неповторність ментальності нації. Фразеологічні одиниці ввібрали історичні події й соціальне життя, вирізняють найменші порухи нашого серця, розказують про неосяжний світ людських почувань, вражають точністю асоціацій між природою, звичайними життєвими фактами і людською поведінкою, нашими емоціями й учинками. Вони – скарбниця поетичних уявлень народу. Тому вивчення фразеології української мови  не втрачає актуальності.

Тематика спецкурсу

  1. Українська фразеологія як наука, її предмет, завдання, значення і система термінів. Зв’язок фразеології з іншими науками. Ознаки фразеологізму.
  2. Обсяг фразеології.
  3. Семантика фразеологізму. Фразеологічне значення. Лексичне і фразеологічне значення. Внутрішня форма. Співвіднесеність фразеологізму і слова.
  4. Класифікації фразеологізмів. Семантична класифікація. Генетична класифікація. Інші класифікації.
  5. Системні відношення у фразеології. Багатозначність фразеологізмів. Синонімія у фразеології. Фразеологічні варіанти. Антонімія фразеологічних одиниць.
  6. Граматична структура фразеологізмів.
  7. Структурно-екстралінгвістична підоснова фразеологізмів. Формування української фразеології. Динаміка українських фразеологізмів.
  8. Стилістика і конотація українських фразеологізмів. Позалітературна фразеологія.
  9. Культурно-національний компонент в українських фразеологізмах. Базові концепти української культури.
  10. Походження і джерела української фразеології.
  11. Українська фразеографія.

Рекомендована література

  1. Алефіренко М. Ф. Теоретичні питання фразеології. – Харків, 1987.
  2. Баранник Д. Х. Фразеологія в усному монологічному мовленні // Питання мовної культури. – К., 1968. – Вип. 2. – С. 34-38.
  3. Батюк Н. О. Фразеологічний словник. – К., 1966.
  4. Бевзенко С. П. Актуальність вивчення української діалектної фразеології // Мовознавство. – 1974. – № 2. – С. 15-19.
  5. Галицько-руські народні приповідки: В 3 т. / Зібрав, упорядкував і пояснив д-р Іван Франко // Етнографічний збірник. – Т. 10-28. – Львів, 1901-1910.
  6. Демський М. Т. Українські фраземи й особливості їх творення. – Львів, 1994.
  7. Івченко А. Українська народна фразеологія: ономасіологія, ареали, етимологія. – Харків, 1999.
  8. Калашник В. С., Колоїз Ж. В. Словник фразеологічних антонімів української мови. – К., 2001.
  9. Коваль А. П. Слово про слово. – К., 1986.
  10. Коломієць М. П., Регушевський Є. С. Словник фразеологічних синонімів. – К., 1988.
  11. Коломієць М. П. Фразеологічні синоніми. –Д., 1989.
  12. Коптілов В. У світі крилатих слів. – К., 1968.
  13. Медведєв Ф. П. Українська фразеологія: Чому ми так говоримо. – Харків, 1977.
  14. Скрипник Л. Г. Фразеологія української мови. – К., 1973.
  15. Скрипник Л. Г. З таємниць фразеології // Мовознавство. – 1969. – № 2. – С. 75-76.
  16. Словник фразеологізмів української мови / Укл.: В. М. Білоноженко та ін. – К., 2003.
  17. Удовиченко Г. М. Фразеологічний словник української мови: В 2-т. – К., 1984.
  18. Ужченко В. Д., Ужченко Д. В. Фразеологія сучасної української мови. – К., 2007.
  19. Українська мова. Енциклопедія. – К., 2000.
  20. Юрченко О. С., Івченко А. О. Словник стійких народних порівнянь. – Харків, 1993.