Українська пунктуація (україністи)

Тип: На вибір студента

Кафедра: української мови імені професора івана ковалика

Навчальний план

СеместрКредитиЗвітність
82Залік

Лекції

СеместрК-сть годинЛекторГрупа(и)
828доцент КУТНЯ ГалинаФЛу-41, ФЛу-42, ФЛу-43, ФЛу-44, ФЛу-46, ФЛу-45, ФЛу-47

Опис курсу

Мета:

  • сформувати у студентів:

1) систематизовані знання про розділові знаки;

2) розуміння історичних віх розвитку української пунктуації;

3) вміння класифікувати пунктограми за типом уживання, частотністю;

4) удосконалення навиків із пунктуації.

 

Завдання:

  • систематизувати аналіз усіх пунктограми української мови, з розмежуванням їх на обов’язкові, факультативні та індивідуально-авторські знаки;
  • удосконалити вміння правильно розставляти розділові знаки та характеризувати умови їхнього використання в реченні;
  • різнобічно коментувати чинні пунктуаційні норми сучасної української літературної мови.

 

Результати навчання

Знати:

  • основні поняття пунктуації: предмет і об’єкт пунктуації, місце пунктограм у мовознавчій типографі ці, типи пунктограм, призначення розділових знаків, основні принципи пунктуації;
  • історію вживання розділових знаків у граматиці української мови;
  • типи пунктограм, їхню класифікацію за різними мовознавчими принципами;
  • аргументації вживання пунктограм відповідно до пунктуаційних правил («кома», «тире», «двокрапка» в простому та складному реченнях; пунктограми «дефіс»,  «крапка», «трикрапка», «знак оклику», «знак питання», «лапки» «знак покликів»);
  • особливості комунікативного аспекту аналізу речення та пунктограми. Інтонаційний принцип уживання розділових знаків;
  • нормативні (обов’язкові та факультативні) й індивідуально-авторські розділові знаки.

 

Вміти:

  • правильно зіставляти синтаксичні одиниці та пунктограми;
  • розставляти розділові знаки та пояснювати їх відповідно до правил;
  • характеризувати та класифікувати пунктограми за способом уживання, повторюваністю, функціональним призначенням, за відповідністю загальноприйнятим пунктуаційним нормам, варіантністю тощо;
  • оцінювати обов’язкові та факультативні, а також індивідуально-авторські розділові знаки;
  • виконувати види робіт, пов’язаних із пунктуаційними навиками: пунктуаційний коментар, читання та написання диктантів (правильно інтонувати текст відповідно до синтагматичного членування речення, правильне, оцінювати пунктуаційні помилки).

Рекомендована література

  1. Булаховський Л. А. Українська пунктуація. –  Київ – Львів, 1947.
  2. Бурячок А. Крапка. Кома. Крапка з комою. Тире. Двокрапка // Українська мова: Енциклопедія. – К., 2000.
  1. Глазова О.П. Українська пунктуація: Навчальний посібник: Правила, тренувальні вправи, контрольні завдання, диктанти – Харків: Веста: Видавництво «Ранок», 2004. – 252 с.
  2. Гуйванюк Н. В. Українська пунктуація: правописна традиція і сучасна мовна практика // Мовознавство: Зб. наукових статей. – Чернівці: Рута, 2003.
  3. Довідник з українського правопису // за ред. І. Вихованця. – К., 2006.
  4. Загнітко А. П. Теоретичні принципи української пунктуації // А. П. Загнітко Теоретична граматика української мови сучасної української мови. – К., 2011.
  5. Караман С. О. Принципи української пунктуації // С. О. Караман, О. В. Караман, М.Я. Плющ та ін.; за ред. С. О. Карамана. — К.: Літера, 2011. — 560 с.
  6. Ковальчук Н. Система роботи над формуванням пунктуаційних навичок в учнів основної школи: автореф. дис. – К., 2008. – 20 с.
  7. Ковальчук Н. Функціонально-комунікативний підхід до вивчення пунктуації // Лінгвістичні студії: зб. наук. праць / Донецький нац. ун-т; наук. ред. Анатолій Загнітко. – Донецьк: ДонНУ, 2009. – Вип. 19. – С. 319–324.
  8. Німчук В. Історія українського правопису: XVI — XX століття. Хрестоматія. — Київ: Наукова думка, 2004. — 584 с.
  1. Огієнко І. Нариси з історії української мови: система українського правопису: Популярно-науковий курс з історичним освітленням. – Варшава, 1927.
  1. Огієнко І. Рідне писання.–Ч. І: Український правопис і основи літературної мови.–Жовква: Друкарня о. Василіан, 1933.
  1.  Павленко С.О. Великий світ малих розділових знаків // Укр. мова і літ. в школі. – 1990. – № 11. – С. 86–92.
  1. Пена Л. Лінгвістичні терміни у “Граматиці української (руської) мови” С.Смаль-Стоцького та Ф.Гартнера // Філологія (збірник наукових праць): Збірник праць / Київ, 2009. – 300 c.
  2. Попович І. До проблеми підвищення орфографічної та пунктуаційної грамотності учнів // Українська мова і література в школі. – Київ, 2010. – №3. – С. 13-18.
  3. Розділові знаки (підкатегорії пунктуації) // http://uk.wikipedia.org/wiki.
  4. Синявський О. Розділові знаки // Синявський О. Норми української літературної мови. – Львів, 1991. – С. 348-357.
  5. Сімович В. Граматика української мови. – Київ-Ляйпціг, 1919.
  6. Слинько І.І. Наблизити правопис до потреб школи // Українська мова і література в школі.– 1963. – № 3. – С. 62-70.
  7. Смаль-Стоцький С., Гартнер Ф. Граматика руської мови.–Відень, 1914.
  8. Терлак З. М. Українська мова: Збірник вправ із синтаксису та пунктуації. – Львів: Світ, 1999. – 223 с.
  9. Український правопис. – 4-е вид., випр. й доп.–К., 2003.
  10. Український правопис. – К.: Рад. шк., 1936.
  11. Український правопис: Проєкт найновішої редакції.– К.: Наук. думка, 1999.
  12. Чак Є. Д. Складні питання граматики та орфографії. – К., 1978. – 129 с.
  1. Шевелєва Л. А. Український правопис у таблицях. Правила, винятки, приклади, коментарі. – Харків, 2000.
  2. Ющук І. П.  Практикум із правопису української мови. – Київ, 2000.
  1. Ющук І. П. Практичний довідник з української мови. – К, 1998. – 223 с.