Російська мова (синтаксис)

Тип: Нормативний

Кафедра: російської філології

Навчальний план

СеместрКредитиЗвітність
63Немає
73Немає
86Іспит

Лекції

СеместрК-сть годинЛекторГрупа(и)
632АНТОНЕНКО ЮліяФЛр-31
730АНТОНЕНКО ЮліяФЛр-41
842АНТОНЕНКО ЮліяФЛр-41

Лабораторні

СеместрК-сть годинГрупаВикладач(і)
1

Практичні

СеместрК-сть годинГрупаВикладач(і)
632ФЛр-41АНТОНЕНКО Юлія
730ФЛр-41АНТОНЕНКО Юлія
842ФЛр-41АНТОНЕНКО Юлія

Опис курсу

Мета курсу – сформувати у студентів загальну уяву про синтаксичний рівень мови як про такий, що є системно організованим та призначеним для забезпечення широких потреб спілкування; сформувати розуміння основних синтаксичних одиниць як таких, що мають формальну, смислову та комунікативну структуру; надати практичні навички та уміння синтаксичного аналізу тексту.

Завдання:

  • надати студентам необхідні теоретичні знання із зазначеного розділу сучасної російської літературної мови, навчити застосовувати їх на практиці;
  • навчити студентів орієнтуватися в лінгвістичній (навчальній та науковій) літературі, необхідній для практичної роботи та поглибленого вивчення розділу;
  • сформувати уявлення щодо невирішених і дискусійних питань синтаксису, звернути увагу на складні випадки розбору конкретних синтаксичних реалій;
  • розширити теоретичні знання щодо синтаксичного аналізу, допомогти оволодіти методикою цього виду аналізу;
  • допомогти засвоїти принципову різницю між трьома підходами до речення – і відповідно – трьома видами аналізу: структурним, семантичним та комунікативнним.

В результаті вивчення даного курсу студент повинен знати:

  • предмет, об’єкт та завдання сучасної синтаксичної науки;
  • основни етапи формування синтаксису як самостійної науки;
  • основні положення праць мовознавців, які розробляли теоретичне підґрунтя синтаксису;
  • методи та методику дослідження одиниць синтаксичного рівня;
  • базові поняття синтаксису , що складають його концептуальну основу;
  • погляди видатних вчених на проблемні питання синтаксису;
  • відмінності між формальниим, семантичним і комунікативним аспектами у вивченні синтаксичних одиниць;
  • існуючі погляди на основні синтаксичні одиниці, їх кількісний і змістовий склад;
  • будову кожної синтаксичної одиниці;
  • особливості використання у мовленнєвої діяльності синтаксичних одиниць, передусім тиї чи інших типів речень;
  • відмінності між формальним, семантичним і комунікавним аспектами у вивчені синтаксичних одиниць;
  • зміст шкільного курсі синтаксису з розумінням його суперечностей і слабких місць;
  • завдання синтаксичного аналізу;
  • основні тенденції розвитку синтаксичної системи сучасної російської мови.

В результаті вивчення даного курсу студент повинен вміти:

  • вільно користуватися системою знань про синтаксичні явища російської мови;
  • спостерігати, систематизувати і пояснювати факти синтаксичної системи мови;
  • оцінювати здобутки вчених-синтакстів у розробці конкретної синтаксичної проблеми;
  • застосовувати різні методи лінгвістичного дослідження при аналізі синтаксичних одиниць;
  • зіставляти одиниці синтаксичної системи російської та української мов;
  • виділяти головні та другорядні члени речення та характеризувати їх;
  • кваліфіковано аналізувати основні синтаксичні одниці;
  • ілюструвати різні синтаксичні явища прикладами з художньої літератури, публіцистики чи сконструйованими самостійно;
  • вільно користуватися синтаксичними ресурсами у власній мовленнєвій діяльності;
  • користуватись синтаксичними словниками;
  • професійно аналізувати помилки, допущені при синтаксичному разборі на практичному занятті;
  • пояснювати і зіставляти положення наукового синтаксису, котрі у шкільній граматиці моють неадекватне тлумачення.

                                              Програма навчальної дисципліни

I. Синтаксис словосполучення

Предмет синтаксису. Місце синтаксису в системі мови. Об’єкти синтаксису:

– форма слова і слово як компоненти синтаксичних словоформ;

– синтаксичні одиниці: словосполучення, просте речення, складне речення; питання про синтаксичні одиниці більші ніж речення.

Синтаксичні одиниці – одиниці мови й мовлення.

Зв’язок синтаксису з морфологією, фонетикою (інтонацією), лексикою, словотвором.

Синтаксичний зв’язок.

Рівні вияву синтаксичного зв’язку (словосполучення, речення). Засоби вираження синтаксичного зв’язку. Зв’язок сурядний і підрядний. Види сурядного зв’язку: відкритий і закритий. Види підрядного зв’язку: передбачуваний і непередбачуваний типи; види зв’язку за характером семантичних відношень.

Підрядний зв’язок у структурі словосполучення і простого речення. Традиційне вчення про керування, узгодження й прилягання (місце морфологічних ознак залежного компоненту у механізмі розрізнення цих типів зв’язку). Сильні й слабкі сторони цього вчення.

Типи підрядного зв’язку:

– керування, види керування: сильне і слабке, прийменникове і безприйменникове;

– узгодження, його види: повне і неповне, питання про кореляційний зв’язок;

– прилягання, види прилягання: за характером залежного компоненту (прислівник, інфінітив, дієприслівник), за обов’язковістю/факультативністю, за характером семантичних відношень;

– питання про іменне (відмінкове) прилягання.

Синтаксичний зв’язок у предикативних сполученнях слів.

Питання про безприйменниковий зв’язок.

Словосполучення. Словосполучення як непредикативна одиниця. Розуміння словосполучення у П.Ф.Фортунатова, М.М.Петерсона, О.М.Пєшковського, О.О.Шахматова. Вчення про словосполучення в теорії В.В.Виноградова. Різні підходи до сутності словосполучення у працях сучасних синтаксистів.

Порівняльно-зіставна характеристика словосполучення: словосполучення і просте речення, словосполучення і складне речення.

Дві сторони будови словосполучення: формальна та смислова організація.

Формальна організація словосполучення: словосполучення мінімальної конструкції (прості) і словосполучення ускладненої конструкції (складні й комбіновані).

Поняття структурної схеми (абстрактний взірець) словосполучення мінімальної конструкції.

Питання про сурядні словосполучення. Відкрита і закрита структури даних конструкцій. Види семантичних відношень у сурядних словосполученнях відкритої й закритої структури. Засоби зв’язку (сполучника) у відкритих і закритих структурах.

Підрядні словосполучення. Типи підрядних словосполучень: за морфологічними ознаками головного компоненту; за характером семантичних відношень між компонентами; за видом підрядного зв’язку між компонентами.

ІІ. Синтаксис простого речення

Просте речення як одиниця синтаксису. Порівняльно-зіставна характеристика простого речення: просте речення і словосполучення, просте і складне речення.

Монопредикативність – найважливіша ознака будови простого речення. Два розуміння предикативності в історії науки та в її сучасній інтерпретації.

Принципи класифікації простих речень в синтаксичній традиції. Сильні й слабкі сторони традиційної класифікації. Значення праць Ф.І.Буслаєва, О.О.Потебні, О.О.Шахматова, О.М.Пєшковського.

Поняття структурної схеми речення. Два тлумачення цього поняття в сучасній науці (Н.Ю.Шведова, Н.Д.Арутюнова, Т.П.Ломтєв). Поняття мінімальної і розширеної структурної схеми. Список основних мінімальних структурних схем простого речення.

Традиційне вчення про головні та другорядні члени речення. Сильні й слабкі сторони традиційного вчення про члени речення. Головні члени двоскладного речення: підмет, способи його вираження; присудок, його типологія.

Односкладне речення. Природа головного члена односкладного речення. Типологія односкладних речень, принципи їх класифікації. Конструкції, які за формою збігаються з номінативними реченнями.

Другорядні члени речення, їх класифікація в синтаксичній традиції. Способи вираження другорядних членів речення. Питання про другорядні члени речення в сучасній синтаксичній науці: вчення про детермінанти.

Елементарна й ускладнена структура простого речення. Види ускладнень простого речення:

– синтаксична однорідність членів речення; питання про однорідні головні члени речення; однорідні другорядні члени речення, розмежування однорідних й неоднорідних узгоджених означень, узагальнююча одиниця при однорідних членах;

– відокремлення як вид ускладнення елементарної структури простого речення, засоби вираження відокремлення, загальні і специфічні умови відокремлення;

– вставні і вставлені конструкції як ускладнюючі елементи, розряди вставних конструкцій за значенням;

– звертання, місце звертання у системі видів ускладнення простого речення; функції звертання і способи його вираження; звертання як одиниця мовленнєвого етикету.

Парадигматичний підхід до речення в сучасній синтаксичній науці. Поняття парадигми речення як системи його форм у складі однієї структурної схеми. Регулярні реалізації структурної схеми. Парадигма речення як система його дериваційних відношень.

Семантична організація простого речення. Значення речення, об’єктивний і суб’є ктивний компонент у змісті речення, засоби їх вираження.

Поняття пропозиції. Типи пропозицій, способи їх вираження.

Компоненти семантичної структури речення. Семантичний суб’єкт і семантичний предикат, їх типи.

Прагматичний аспект змісту речення.

Комунікативна організація простого речення. Речення як комунікативна одиниця. Речення і висловлювання. Інтонаційне оформлення висловлювання. Типи розповідних висловлювань.

Актуальне членування як засіб комунікативної організації висловлювань. Основні засоби вираження актуального членування в російській мові: порядок слів і місце фразового наголосу. Додаткові засоби вираження актуального членування: службові слова як показники теми і реми.

ІІІ. Синтаксис складного речення

Складне речення як одиниця синтаксису. Складне речення і словосполучення. Складне речення і просте речення. Співвідношення понять просте речення і предикативна одиниця.

Три сторони будови складного речення: формальна, семантична і комунікативна організації. Мінімальні конструкції складного речення і складні речення ускладненої конструкції. Питання про структурну схему складного речення. Поліпропозитивність як типова ознака складного речення. Актуальне членування складного речення.

Синтаксичні зв’язки у складному реченні. Складні речення з неохарактеризованим зв’язком (безсполучникові складні речення закритої структури); з охарактеризованим зв’язком (сурядністю і підрядністю). Види сурядного і підрядного зв’язку у складному реченні. Засоби вираження синтаксичних зв’язків у складному реченні.

Принципи класифікації складних речень у синтаксичній традиції і в сучасній науці. Різноманітні ознаки класів складних речень.

Складносурядні речення. Граматичні засоби зв’язку предикативних частин у структурі складносурядного речення. Структурно-семантична характеристика складносурядних речень відкритої і закритої структур.

Складнопідрядні речення. Засоби зв’язку, які об’єднують їх в єдину структуру складнопідрядного речення. Складнопідрядні речення нерозчленованої і розчленованої структури. Структурно-семантичні типи складнопідрядних речень нерозчленованої і розчленованої структури.

Безсполучникові складні речення. Місце безсполучникових складних речень у системі сучасної російської мови. Безсполучникові складні речення відкритої й закритої структури. Типи безсполучникових складних речень закритої структури: речення типізованої й нетипізованої структур.

Чуже мовлення та його види. Поняття чужого мовлення; ситуації, які формують чуже мовлення; засоби відтворення чужого мовлення. Види чужого мовлення: пряме мовлення, непряме мова, невласне-пряме мовлення, їх характеристика. Цитація.

Синтаксис тексту. Поняття синтаксису тексту. Одиниці синтаксису текста. Складне синтаксичне ціле. Період; його ознаки й особливості.

Пунктуація. Поняття пунктуації. Історія розробки питання. Історична зміна пунктуації. Пунктуація як система. Принципи російської пунктуації. Основні функції розділових знаків. Система розділових знаків. Пунктуація і функціональна якість текста.

Активні процеси, що характеризують синтаксичній рівень сучасної російської мови.

                                                     Рекомендована література

                                                                        Базова

  1. Белошапкова В.А. Современный русский язык. Синтаксис. М., 1977.
  2. Валгина Н.С. Синтаксис современного русского языка. М., 1991;
  3. Грамматика современного русского литературного языка. М., 1970.
  4. Русская грамматика / Под ред. Н.Ю.Шведовой и др. Т.2. М., 1980.
  5. Современный русский язык / Под ред. В.А.Белошапковой. Изд. М., 1980 (раздел «Синтаксис»).
  6. Золотова Г.А., Онипенко Н.К., Сидорова М.Ю. Коммуникативная грамматика русского языка. М., 1998.
  7. Синтаксис современного русского языка: учебник для филологических специальностей университетов СНГ. СПб., 2008.
  8. Современный русский язык: Сборник упражнений. Учеб. пособие для филол. фак. ун-тов. – М.: Высш. шк., 1990. – 320 с.

                                                                           Допоміжна

1.Абашина В.Н. Вопросы коммуникативно-прагматичкеского описания сложного предложения в русском языке: аспект актуального членения. Львов, 2006.

2.Адамец П. Порядок слов в современном русском языке. Praga, 1966.

3.Акимова Г.Н. Новое в синтаксисе современного русского языка. М., 1990.

4.Арутюнова Н.Д. Предложение и его смысл: логико-семантические проблемы. М., 1976.

5.Бабайцева В.В. Система членов предложения в современном русском языке. М, 1988.

6.Белошапкова В.А. О понятии синтаксической производности //Русский язык за рубежом. 1983. № 6.

7.Белошапкова В.А. Сложное предложение в русском языке. М., 1967. 5.Белошапкова В.А., Шмелева Т.В. Деривационная парадигма предложения //Вестник МГУ. 1981. № 2.

8.Валгина Н.С. Русская пунктуация: принципы и назначение. М., 1989.

9.Виноградов В.В. Избранные труды: Исследования по русской грамматике. М., 1975.

10.Гак В.Г. Высказывание и ситуация // Проблемы структурной грамматики. М., 1972.

11.Грамматика русского языка. Т.2. Ч.1, 2. М., 1954.

12.Золотова Г.А. Коммуникативные аспекты русского синтаксиса. М., 1982.

13.Золотова Г.А. Очерк функционального синтаксиса русского языка. М., 1973.

14. Ковтунова И.И. Несобственно-прямая речь в современном русском литературном языке //РЯШ. 1953. № 2.

15. Ковтунова И.И. Современный русский язык: Порядок слов и актуальное членение предложения. М., 1976.

16.Кодухов В.И. Прямая и косвенная речь в русском языке. М., 1957.

17.Кодухов В.И. Способы передачи чужой речи в русском языке //Учен. Зап. МГПИ. Т.104. М., 1955.

18. Крючков С.Е., Максимов Л.Ю. Современный русский язык: Синтаксис простого предложения. М., 1977.

19. Лекант П.А. Типы и формы сказуемого в современном русском языке. М., 1976.

20. Ломтев Т.П. Структура предложения в современном русском языке. М., 1979.

21. Лосева Л.М. Как строится текст. М., 1980.

22. Матезиус В. О так называемом актуальном членении предложения //Пражский лингвистический кружок. М., 1967.

23. Москальская О.И. Проблемы системного описания синтаксиса. М., 1974.

24. Петерсон М.П. Очерк синтаксиса русского языка. Л., 1923.

25.Пешковский А.М. Русский синтаксис в научном освещении. М., 1956.

26.Поспелов Н.С. О грамматической природе и принципах классификации бессоюзных сложных предложений //Вопросы синтаксиса современного русского языка. М., 1950.

27. Поспелов Н.С. Сложноподчиненное предложение и его структурные типы //ВЯ. 1959. № 2.

28. Прияткина А.Ф. Русский язык. Синтаксис осложненного предложения. М., 1990.

29. Проничев В.П. Синтаксис обращения. М., 1981.

30. Распопов И.П. О так называемых детерминирующих членах предложения //ВЯ. 1972. №

31. Распопов И.П. Строение простого предложения в современном русском языке. М.. 1970.

32. Селіванова О.О. Граматичні теорії // Селіванова О.О. Сучасна лінгвістика: напрями та проблеми: Підручник. Полтава, 2008 – с.430 – 481.

33. Семантические типы предикатов. М., 1982.

34. Сиротинина О.Б. Лекции по синтаксису русского языка. М., 1980.

35. Скобликова Е.С. Современный русский язык: Синтаксис простого предложения. М., 1979.

36. Солганик Г.Я. Синтаксическая стилистика: Сложное синтаксическое целое. М., 1973.

37. Сусов И.П. Семантическая структура предложения: на материале простого предложения в современном немецком языке. М., 1983.

38. Фортунатов Ф.Ф. О преподавании грамматики русского языка в средней школе //Избр. труды. Т.2. М., 1957.

39. Черемисина М.И., Колосова Т.А. Очерки по теории сложного предложения (Очерки 5, 6, 9). М., 1987.

40. Шапиро А.Б. Современный русский язык: Пунктуация. М., 1974.

41. Шахматов А.А. Синтаксис русского языка. М., 1941.

42. Шварцкопф Б.С. Современная русская пунктуация: Система и ее функционирование. М., 1988.

43. Шведова Н.Ю. Вопросы описания структурных схем простого предложения // ВЯ. 1973. № 4.

44. Шведова Н.Ю. Существуют ли все-таки детерминанты как самостоятельные распространители предложения? // ВЯ. 1968. № 2.

45. Шуба П.П., Германович И.К. Современный русский язык: Синтаксис. Пунктуация. Стилистика. М., 1983.

46.Шубина Н.Л.Пунктуация современного русского языка: учебник. М., 2006.

                                                              Інформаційні ресурси

Современный русский язык. Под ред. В. А. Белошапковой. М., 1989. Режим доступу до електрон. ресурсу:

ksana-k.narod.ru/…/beloshapkova.html