Синтаксичні норми сучасної української літературної мови

Тип: На вибір студента

Кафедра: української мови імені професора івана ковалика

Навчальний план

СеместрКредитиЗвітність
61.2Іспит

Лекції

СеместрК-сть годинЛекторГрупа(и)
632ТЕРЛАК ЗеновійФЛу-31, ФЛу-32, ФЛу-33, ФЛу-34, ФЛу-35, ФЛу-36, ФЛу-37, ФЛу-38

Опис курсу

           У системі літературних норм синтаксичні займають одне з центральних місць, бо в характері сполучуваності слів яскраво виявляється національна своєрідність мови. Чужомовні впливи особливо небезпечні в царині синтаксису, бо вони розхитують граматичну структуру національної мови й нівелюють її специфіку.

            Українська мова впродовж віків перебувала в силовому полі російської граматичної системи, а це не могло не позначитися на характері її синтаксичного ладу. Наявність в усному і писемному мовленні здеформованих синтаксичних структур переконує, що синтаксичні норми української мови потребують найпильнішого вивчення і системного впорядкування.

 Мета навчальної дисципліни:

ознайомити студентів із чинними синтаксичними нормами української мови, розкрити можливості варіантних способів вираження одного й того ж синтаксичного значення.

 Завдання навчальної дисципліни:

навчити студентів давати кваліфіковану оцінку окремим мовним фактам, виробити в них навики правильного вибору узгоджуваних і керованих форм при конструюванні словосполучень, уміння будувати прості, ускладнені і складні речення з дотриманням характерних для синтаксичного ладу української мови кодифікованих граматичних норм, навчити студентів редагувати синтаксичну структуру українського тексту з урахуванням наявного в мові ресурсу синтаксичних варіантів і синтаксичних синонімів.

Результати навчання:

 Студент повинен знати

  • критерії нормативності синтаксичних одиниць;
  • норми узгодження означень з опорними компонентами, вираженими незмінюваними загальними іменниками іншомовного походження, абревіатурами, незмінюваними географічними назвами, а також змінюваними іменниками, у яких відчуваємо труднощі при визначенні граматичного значення роду;
  • норми поєднання прикладок з означуваним словом;
  • норми координації форм присудка з різними типами підметів;
  • норми дієслівного, прикметникового та іменникового керування (найтиповіші випадки);
  • норми конструювання речень з однорідними членами;
  • норми конструювання речень із дієприкметниковими та дієприслівниковими зворотами;
  • норми конструювання речень із предикативними дієслівними формами на -но, -то;
  • норми вживання сполучних засобів між предикативними частинами при конструюванні складносурядних і складнопідрядних речень.

Студент повинен вміти:

  • конструювати різнотипні синтаксичні структури (словосполучення, прості і складні речення, текстові єдності) з дотриманням чинних синтаксичних норм;
  • знаходити в тексті випадки порушення синтаксичного ладу української мови і виправляти допущені неточності відповідно до чинних кодифікованих норм української мови;
  • удосконалювати синтаксичну структуру тексту, використовуючи ресурс синтаксичної варіантності і синтаксичної синонімії.

Зміст курсу.

  1. Літературна мова, її системи і форми реалізації. Кодифікована і некодифікована мова. Мовна норма в системі літературної мови, її особливості та різновиди. Поняття синтаксичної норми. Варіантність мовних одиниць. Синтаксичні варіанти. Зовнішні і внутрішні причини розвитку синтаксичної варіантності. Динаміка синтаксичної норми. Критерії нормативності синтаксичних одиниць (територіальний критерій, критерій авторитетних письменників, критерій відповідності законам рідної мови, статистичний критерій, естетичний критерій). Кодифікація синтаксичних норм у граматиках і словниках. Пуризм і антинормалізаторство.
  2. Узгодження як спосіб зв’язку між словами. Поєднання означень з іменниками, стосовно яких допускають помилки при визначенні їх родової належності (біль, ступінь, тюль, степінь, нежить та ін.). Поєднання означень з іменниками подвійного роду. Поєднання означень з іменниками спільного роду. Поєднання означень із незмінюваними іменниками. Поєднання означень з іменниками, що означають назви професій, посад, звань. Поєднання означень, що мають при собі прикладку. Поєднання означень з іменниками, що виступають компонентами конструкцій із числівниками два, три, чотири. Нормативність конструкцій, що становлять собою поєднання кількох означень при одному іменнику.
  3. Прикладка як різновид означення. Форми прикладок при поєднанні їх з означуваними словами (назви населених пунктів, власні назви водних об’єктів та особливостей ландшафту, власні астрономічні назви, назви зарубіжних республік, назви закордонних адміністративно-територіальних одиниць та ін.).
  4. Координація присудків із підметами. Форми присудків при підметах, виражених іменниками із суфіксом –ищ(е). Форми присудків при підметах, що виражені іменниками – назвами професій, посад, звань і т.д. Поєднання присудків із підметами, що виражені незмінюваними іменниками. Форми присудків при підметах, що мають при собі прикладку. Координація присудків з однорідними підметами. Координація присудків із складеними підметами.
  5. Керування як спосіб зв’язку між словами. Розвиток варіантного керування і його відображення у словниках. Синтаксичні кальки і ставлення до них лінгвістів. Дієслівне керування (безприйменникове і прийменникове). Форми залежного іменника при перехідних дієсловах (пише лист – пише листа). Нормативність форм керованих іменників при заперечних перехідних дієсловах (не забуду тої розмови – не забуду ту розмову). Нормативність форм керованих іменників при дієсловах руху (іти до школи – іти в школу). Варіантні конструкції на позначення місця дії (їхати містом – їхати по місту). Керування дієслів, що входять до складу різних тематичних груп (характеристика синтаксичних структур типу сміятися з кого – сміятися над ким, вчитися чого – вчитися чому, одружитися з ким – одружитися на кому, говорити про що – говорити за що, жити в Україні – жити на Україні та ін. в аспекті їх нормативності). Конструкції із родовим відмінком часу. Конструкції з орудним відмінком часу. Конструкції з орудним відмінком дійової особи й знаряддя.
  6. Прикметникове керування (безприйменникове і прийменникове). Нормативність форм залежного слова при ступеньованих прикметниках (вищий від мене – вищий за мене – вищий мене). Варіантне керування прикметників на зразок повний чого – чим, потрібний кому – для кого, готовий до чого – на що, багатий на що – чим, перпендикулярний чому – до чого та ін. Найчастіше вживані ненормативні прикметникові структури (*старший по віку, *добрий по натурі, *національний по формі та ін.).
  7. Іменникове безприйменникове і прийменникове керування (завідувач чого, відгук про що, характеристика кого та ін.). Ненормативні конструкції із прийменником по (*література по темі, *рух по інерції, *підручник по математиці, *пропуски занять по хворобі, *майстер спорту по боксу тощо).
  8. Синтаксичні норми при конструюванні простого речення. Порушення синтаксичних норм при побудові речень з однорідними членами. Порушення синтаксичних норм при конструюванні речень із дієприкметниковими і дієприслівниковими зворотами. Порушення синтаксичних норм при конструюванні речень із дієслівними формами на –но, -то.
  9. Синтаксичні норми при конструюванні складних речень. Нормативність сполучних засобів у складносурядних і складнопідрядних реченнях. Нормативність побудови складних речень із різними способами синтаксичного зв’язку між предикативними частинами.

Рекомендована література

  1. Антоненко-Давидович Борис. Як ми говоримо. – К., 1970 (перевидання 1991 р. та ін.).
  2. Караванський Святослав. Пошук українського слова, або боротьба за національне „Я”. – К., 2001.
  3. Пилинський Микола. Мовна норма і стиль. – К., 1970.
  4. Культура української мови: Довідник / За ред. В.М.Русанівського. – К., 1990.
  5. Довідник з культури мови / За ред. С.Я.Єрмоленко. – К., 2005.
  6. Словник труднощів української мови / Гринчишин Д.Г., Сербенська О.А., Терлак З.М. та ін.– К., 1989.
  7. Гринчишин Д., Капелюшний А., Сербенська О., Терлак З. Словник-довідник з культури української мови. – Львів, 1996; 2006 (3-є вид.).
  8. Єрмоленко С. Літературна норма в часовому і просторовому вимірі // Культура слова. − Вип. 57-58. − К., 2001.
  9. Єрмоленко С. Тенденції розвитку літературної мови // Актуальні проблеми української лінгвістики: теорія і практика. − Вип. ІІ, − К., 2001.
  10. Єрмоленко С. Динаміка літературних норм // Українська мова. − Ополе, 1999.
  11. Яворська Г. Генеза сучасних проблем нормалізації та кодифікації // Українська мова. − Ополе, 1999.
  12. Синявський Олекса. Норми української літературної мови. – К., 1931.
  13. Огієнко Іван. Український стилістичний словник. –Львів, 1924.
  14. Сімович Василь. На теми мови. – Прага, 1924.
  15. Курило Олена. Уваги до сучасної української літературної мови. – К., 1925 (перевидання 2004 р.).
  16. Смеречинський Сергій. Нариси з української синтакси у зв’язку з фразеологією та стилістикою. – К., 193.