На вістрі пера

28.03.2017 | 10:41

21 березня 2017 року з нагоди Всесвітнього дня поезії на філологічному факультеті відбувся поетичний вечір, на якому творці й шанувальники віршованого слова мали можливість не тільки насолодитися римованими й ритмізованими рядками, а й побесідувати про натхнення, письменницьке перо, життя записаних і продекламованих віршів. “Що таке поет у чистому вигляді? Людина, що виривається із обмежень звичності: поневажає приявним і прагне утраченого й неосяжного. Козаки ставали кобзарями, вже не маючи змоги держати в руках грізної зброї. Гомер компенсував утрачений зір. Сучасний поет шукає самого себе – в тому обширі, яким він – завжди всупереч реальності – визначає простір своєї індивідуальності”, – рядки Василя Стуса стали лейтмотивом зустрічі.

Березневий день поезії, один із кількох у році, спонукає нас замислитися про роль віршів у повсякденному спілкуванні – зазначив перед читанням власних творів поет, перекладач, літературознавець, доцент кафедри польської філології Остап Сливинський. Поезія – це, передусім, щирість зі собою, найінтимніший спосіб промовити «я», «ти» і безпосередньо звернутися до читача-слухача. Вірш “Секретарі” польського письменника Чеслава Мілоша, його вислів: “Поет завжди думає про щось інше”, на думку О. Сливинського, відображає покликання й діяльність митців слова – помічати й називати тіні, слухати, розуміти та втілювати у поетичних рядках настанови невидимого голосу, вміти поєднувати у думках і в рядках сучасне, наболіле, актуальне й те, що вислизає з повсякдення, те, що належить минулому або майбутньому. Яскравими ілюстраціями до висловлених думок стали вірші самого автора. На завершення власного виступу О. Сливинський згадав про творчість карибського англомовного письменника та художника Дерека Волкотта, життя якого обірвалося 17 березня 2017 року. Прочитаний переклад вірша розкрив присутнім творчість лауреата Нобелівської премії, допоміг відчути універсальність, глибинність поетичного слова.

Своє розуміння місії поета й письменницького хисту розкрили у виступах й інші учасники літературного вечора – Роксолана Гавришкевич, Олександра Пуляєва, Ростислав Кузик, Катерина Співак, Анна Герлянд, Діана Онофріюк, Олександра Садовська, Анастасія Лугова, Надія Козловська, Аріана Романова, Юля Заставна, Віктор Артеф’єв, Іванна Лободяк, Юля Пелещишин, Тетяна Пилищишин, Ірина Кметь. Красу поетичних кораликів, нанизаних на разок святкового вечора, доповнила приємна несподіванка від організаторів свята (студентів філологічного факультету на чолі з головою профбюро Олею Борівець) – кожен з присутніх отримав маленькі паперові згортки з цитатами про поезію відомих українських літераторів.

Сповнені наснагою й вірою у недаремне проминання часу й життя, різнотематичні вірші учасників святкової зустрічі допомогли відчути присутнім м’якість, твердість і гостроту авторського пера, його сугестивну силу у формуванні поглядів, переконань, настрою, наснаги до учинків – підсумувала зустріч модератор Анна Дембіцька. І для цього не обов’язково вважати себе поетом, достатньо бути людиною, за висловлюванням В. Стуса: “Такою, що повна любові, долає природне почуття зненависті, звільнюється од неї, як од скверни. Поет – це людина. Насамперед. А людина – це насамперед добродій”.

Ірина Кметь