Урочисте засідання кафедри української мови імені професора Івана Ковалика.

02.03.2018 | 22:40

2 березня 2018 року відбулося Урочисте засідання кафедри української мови імені проф. І.Ковалика з нагоди 90-літнього ювілею доцента кафедри української мови Львівського національного університету імені Івана Франка Ірини Йосипівни Ощипко.

Вітали ювілярку в цей особливий день,, ділилися власними спогадами зі студентських років  Ярослав Гарасим (проректор університету) , Володимир Качмар (голова профспілкового комітету), Святослав Пилипчук (декан філологічного факультету), Зоряна Купчинська (завідувач кафедри української мови імені проф. І. Ковалика),  члени рідної кафедри, колеги та учні з усіх кафедр філологічного факультету, а також гості з інших наукових та навчальних установ Львова, зокрема Зіновій Булик (викладач Музичного коледжу імені Станіслава Людкевича) та Наталія Хобзей (завідувач відділу української мови Інституту українознавства ім. І.Крип’якевича).

Кожне Слово, адресоване дорогому Учителю, було сповнене глибокою шаною, любов’ю, вдячністю.

«Низько кланяємося Вам, дорога Ірино Йосипівно, і щиро дякуємо за Ваше добре серце та високу професійну і життєву науку, а найбільше за те, що ми всі сьогодні, завдяки Вам, маємо щастя почувати себе учнями… Бажаємо Вам міцного здоров’я і сили довго й високо тримати над нами небо українського мовознавства», – побажала ювілярці у суголоссі сердець усіх присутніх Ірина Кузьма, доцент кафедри української мови ім. проф. І. Ковалика.

 

Пам’ятним і знаковим дарунком Учителю від учнів став Збірник наукових праць на пошану ІЙ. Ощипко.

 

Праці ювілярки збагачують науковою новизною і практичною вартістю різні філологічні галузі – лексикологію і лексикографію, лінгвістику тексту і практичну стилістику, франкознавство, дериватологію, морфологію, історію мови, діалектологію. Сама ж особа вченого, педагога, колеги, що йде поруч із нами філологічними стежками, для всіх нас є мірилом найвищого професіоналізму, порядності, людської гідності, самовимогливості та відповідальності.

В українське мовознавство Ірина Йосипівна увійшла насамперед як лексиколог і лексикограф. Художнє слово І. Франка (кандидатська дисертація “Лексична синонімія в бориславських повістях і оповіданнях Івана Франка”, 1954 рік) і М. Коцюбинського, пізніше Т. Шевченка й І. Вишенського, далі А. Малишка, О. Гончара, Г. Сковороди, Г. Квітки-Основ’яненка та ін. стало об’єктом лінгвістичного дослідження в 1950-их – 1960-их роках, частково в 1970-их і 1980-их. Лексико-семантичний аналіз різних груп слів було здійснено також на говірковому матеріалі і на основі реєстру пам’яток староукраїнської мови, на підставі чого теоретично узагальнено методику й особливості діахронного та синхронного вивчення семантики слова.

Про зацікавлення морфологією і словотвірною структурою слова свідчать дещо пізніші дослідження ювіляра (1960-і – 2000-і роки). Так, у науковому доробку І. Й. Ощипко центральною частиною мови став прислівник, зокрема його семантико-словотвірна характеристика. Особливо детально проаналізовано структурні типи відприкметникових і відіменникових прислівників не тільки на матеріалі української літературної мови, а й діалектного мовлення, а також у порівнянні з відповідними дериватами в інших слов’янських мовах. Словотвірний аналіз прислівників, прикметників, іменників у працях Ірини Йосипівни справді новаторський, особливо, якщо йдеться про публікації 1960-их – 1970-их років, адже в той час дослідники словотвору в основному обмежувалися однобічним структурним описом, залишаючи поза увагою семантику – як лексичну, так і словотвірну. Дослідження І. Й. Ощипко – послідовниці дериватологічної концепції проф. І. І. Ковалика – засвідчують принципову лінгвістичну позицію вченої: тільки двобічна (структурно-семантична / семантико-словотвірна) характеристика похідних слів у дериватології забезпечує розуміння і висвітлення словотворчого процесу.

Педагогічна діяльність Ірини Йосипівни, зокрема робота зі студентами, учнями МАН, учителями середніх шкіл, дала матеріал для численних навчально-методичних праць і наукових розвідок із питань культури мовлення.

Сьогодні Ірина Йосипівна Ощипко – це легенда філологічного факультету, це авторитет для випускників-словесників різних поколінь, а конспекти її лекцій є щоденним посібником для викладачів університетів і шкільних учителів. Найціннішим для всіх, хто знає Ірину Йосипівну, є те, що її ґрунтовні знання в різних галузях поєднуються із особливою майстерністю передати їх іншим, а також із найкращими людськими рисами, з умінням своєчасно підказати, щиро порадити, допомогти, підтримати.

 

Низько кланяємося Вам, дорога Ірино Йосипівно, і щиро дякуємо за Ваше добре серце та високу професійну і життєву науку, а найбільше за те, що ми всі сьогодні завдяки Вам маємо щастя почувати себе учнями… Учнями, які, навчаючи інших, мають змогу далі вчитися у Вас, радитися і консультуватися з Вами… Учнями, які можуть чогось не знати, бо є в кого спитати… Учнями, яким Ви ставите високу планку фахової майстерності… Ми намагатимемося її досягати, бо маємо на кого орієнтуватися:

 

 

При майстрах якось легше.

Вони – як Атланти.

Держать небо на плечах.

Тому і є висота (Л. Костенко).

 

 

 

Дорога Ірино Йосипівно!

Бажаємо Вам міцного здоров’я і сили довго й високо тримати над нами небо українського мовознавства.

                                 

     МНОГАЯ – МНОГАЯ ЛІТА!

                                                                                

     Ірина Кузьма