Вертеп Філологічної Братії

Цьогорічні зимові свята надовго запам’ятають викладачі та працівники філологічного факультету Франкового університету. Ані сесія, ані насичені святковими приготуваннями будні та й самі свята не спинили творчого запалу філологічної братії. Ініціатива Декана і величезне бажання спільно створити цікаве і динамічне різдвяне дійство, відчути себе спудеями середньовічної братської школи, задіяними до творення вертепної драми, врешті, просто бути собою у такому “живому” величанні Різдва Божого Сина втілилися у ВЕРТЕПІ, з яким, як велить звичай, колядники здійснили традиційні відвідини дворів 20 і 22 січня.

Результат нетривалої, але натхненної праці філологи презентували й у Науковій бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка https://www.youtube.com/watch?v=aIl-qBaufJg.

Дзвінка коляда, жваві діалоги вертепників зігріли усіх присутніх у читальному залі, а дарунок ґаздів, який ледь помістив у валізі Мошко, на найближчі місяці розігріватиме читацькі інтереси героїв вертепу. Віримо, що таке завершення різдвяних свят у книгозбірні, з якої черпав натхнення й сам Іван Франко, стане для усіх нас невичерпним джерелом наснаги, віри, сил для змістовного наповнення кожного дня.

Традиційний сюжет різдвяної містерії з мотивами “поважного тексту і веселою інтермедією” (за Іваном Франком), приправлений алюзіями сьогодення і переплетений колядками (первинний текст запропонував Андрій Вовчак) неабияк згуртував творчих однодумців, заохотив до вдалих імпровізацій, до пошуку “родзинок” у деталях образів усіх героїв. А їх у нашому дійстві було чимало – Ангел (Наталя Фарина), пастушки (Романа Буряк та Ірина Кметь), Гуцул (Юрій Горблянський), Три Царі (князь – Ігор Гунчик, гетьман – Ростислав Чопик, цар – Андрій Вовчак), Злидень (Олег Войтків), Ірод (Святослав Пилипчук), Смерть (Соломія Ключник), Чорт (Софія Ключник), Сура (Оксана Галайчук), Мошко (Юрій Гриник), Колядниці (Оксана Левчук і Мар’яна Гірняк).

Дякуємо усім, хто розділив з нами особливий настрій і радість від показу цього вертепу, допоміг надовго зберегти у пам’яті спогади про цьогорічне Різдво. Ваша підтримка і враження надихають, окрилюють, додають впевненості та сил, є спонукою до праці! Спільна коляда ще довго зігріватиме наші серця.

І не біда, що золота немає, що заметілі закурили шлях.
Найкращий скарб – коли народ складає Любов і Віру у своїх серцях.

Ірина Кметь