Проекти та теми

Держбюджетна тематика:

РФ-11Ф “Документування фольклорних дискурсів: історія, методологія, практика”

Науковий керівник – проф. Василь ІВАШКІВ
Термін виконання: 01.01.2015 – 31.12.2017

Суть проекту – утвердити документування фольклорних дискурсів як невід’ємну галузь української фольклористики.

Терміном «документування фольклорних дискурсів» або «фольклористичне документування» позначають комплекс засадничих наукових заходів: фіксацію фольклору; транскрибування фольклорних записів; створення фольклорних документів; архівування фольклорних документів; едицію фольклорних матеріалів. Документування фольклору безпосередньо визначає наукову вартість, достовірність і доступність джерельної бази фольклористики і в такий спосіб максимально зумовлює можливості й ефективність дальших науково-теоретичних досліджень і поступу цієї науки загалом. Тому в провідних європейських фольклористичних школах документування посіло важливе місце, перетворившись фактично у самостійну ди­с­цип­ліну з власною методологією, теорією і практикою, проблематикою й істо­рією.

Проект передбачає комплексний аналіз теоретико-методологічних і пошуково-прикладних аспектів документування народнопоетичних дискурсів в історико-культурній перспективі: зародження та історія документаційної праці у фольклористичній царині в Україні, сучасний стан і досягнення, перспективні напрями розвитку галузі в Україні у контексті світових інноваційних наукових і технологічних підходів. Новітній підхід і до документування фольклорної традиції із застосуванням системних ідей і концепцій покликаний витворити цілісне наукове бачення культурного феномену українського народу та його місця у світовій цивілізації.

ІФ-156Ф “Гуманітаристика Івана Франка: літературознавча, фольклористична та мовознавча парадигми”

Науковий керівник – доц. Святослав ПИЛИПЧУК
Термін виконання: 01.01.2013 – 31.12.2015

РФ-112Ф “Українська фольклорна традиція кінця ХХ – початку ХХІ століття: сучасна методологія записування і дослідження”

Науковий керівник – проф. Василь ІВАШКІВ
Термін виконання: 01.01.2012 – 31.12.2014

Суть проекту – розробка цілісної концепції документування української фольклорної традиції як комплексу засадничих етапів фольклористичної діяльності (фіксація, транскрипція, система­тиза­ція й архівування). Здійснюватиметься науково-теоретичне обґрунтування й апробація методології електронного архівування явищ українського фольклору з урахуванням національної специфіки уснословесної традиції українців та світових напрацювань у галузі елект­ронного архівування народнокультурних явищ. Створений в результаті цього проекту електронний архів українського фольклору сприятиме суттєвому прогресу народознавчих дисциплін. Функціо­ну­вання електронних архівних фондів у повноті вияву різножанрових явищ українського фольклору відкриває шлях до комплексного і концептуального вивчення української культури, глибокого теоретичного аналізу уснословесних та народномузичних творів, формування новітніх концепцій розвитку національної культурної традиції на широкій джерельній базі. Новітній підхід до документування фольклорної традиції покликаний витворити цілісне наукове бачення буття  українського народу та його місця у світовій цивілізації.

РФ-111Ф “Українська діаспорна шевченкіана (1945–1991 роки) / Ukrainian Shevchenkiana in Diaspora”

Науковий керівник – проф. Тарас САЛИГА
Термін виконання: 01.01.2012 – 31.12.2014

РФ-15Ф “Українська національна ідея у літературних та фольклорних джерелах / Ukrainian national idea in folklore and literature sources”

Науковий керівник – проф. Тарас САЛИГА, проф. Любомир СЕНИК
Термін виконання: 01.01.2009 – 31.12.2011

РФ-231Ф “Фольклор та фольклористика західноукраїнських земель другої половини ХХ століття: школи, постаті, проблеми”

Науковий керівник – проф. Василь ІВАШКІВ
Термін виконання: 01.01.2008 – 31.12.2010

Вивчення українського фольклору та розвитку української фольклористики на захід­но­українських землях у середині – другій половині ХХ століття, зокрема наукової спадщини та фольк­лорних записів Філарета Колесси, Адама Фішера, Осипа Роздольського, Станіслава Людкевича, Михайла Ско­ри­ка, Олексія Дея, Володимира Гошовського, Теофіля Комаринця, Григорія Нудьги, Романа Кирчіва, Івана Денисюка, Богдана Лу­канюка та багатьох інших є необхідною умовою наукового осмислення тенденцій української фольклористики загалом.  Українська фольклористика середини – другої по­ло­ви­ни ХХ століття є своєрідним нау­ко­­вим феноменом, що у важких умовах тоталітаризму зберіг і розвинув глибинне теоретичне підґрунтя фольклористичної думки ХІХ – початку ХХ століття, реалізувавши його у різних наукових школах сучасності.

Систематична, значною мірою подвижницька збирацька діяльність у різних регіонах  України другої половини ХХ століття виявила неперервність фольклорної традиції українського народу і заклала міцну джерельну базу для поглиблення фольклористичних та етно­му­зи­ко­логічних студій. Наукове опрацювання та оприлюднення нагромаджених фольклорних, народномузичних скарбів є вкрай актуальним, зважаючи на те, що саме традиційна духовна культура була і є для українців важливим націєтворчим, націєконсолідуючим чинником, який творить основу нашої національної ідентичності, несе у собі великий потенціал для формування сучасної ідентичності українців як європейської нації.