Опис курсу

Мета – сформувати у студентів загальне уявлення про мовні стилі і комунікативні якості мови, про норми літературної мови в теоретичному і культурологічному планах, про найбільш доцільні способи використання мовних засобів усіх рівнів відповідно до змісту тексту, його жанрової приналежності та призначення; сприяти виробленню мовних умінь і підвищенню мовної культури студентів; надати практичні навички та уміння лінгвостилістичного аналізу тексту.

 Завдання:

• надати студентам необхідні теоретичні знання із зазначеної навчальної дисципліни, навчити застосовувати їх на практиці;
• навчити студентів орієнтуватися в лінгвістичній (навчальній та науковій) літературі, необхідній для практичної роботи та поглибленого вивчення курсу;
• сформувати уявлення щодо невирішених і дискусійних питань стилістики та культури мови, звернути увагу на складні випадки розбору конкретних лінгвостилістичних реалій;
• розширити теоретичні знання щодо стилістичного аналізу тексту, допомогти оволодіти методикою цього виду аналізу;
• допомогти засвоїти принципову різницю між трьома підходами до аналізу тексту – і відповідно – трьома видами аналізу: лінгвістичним, лінгвостилістичним та літературознавчим.

Передумови курсу:  інформація, отримана в курсах “Вступ до мовознавства”, “Сучасна російська мова”, “Сучасна українська мова”, “Історична граматика російської мови”, “Історія російської літературної мови”, “Методика викладання російської мови”, а також у загальнофілологічних курсах “Риторики”, “Теорії мовленнєвої діяльності”, “Теорії мовленнєвих актів”.

В результаті вивчення даної дисципліни студент повинен

знати:

• яким є об’єм і зміст поняття «культура мовлення»;
• у чому полягають науково-теоретичні основи розвитку й вдосконалення мовленнєвої культури;
• яке коло питань відноситься до проблеми мовленнєвої культури;
• основні етапи формування стилістики та культури мови;
• імена провідних лінгвістів, які займались теоретичними основами стилістики та культури мови;
• основні положення праць мовознавців, які розробляли теоретичне підґрунтя стилістики та культури мови;
• методи та методику стилістичних досліджень;
• базові поняття стилістики та культури мови, що складають їхню  концептуальну основу;
• погляди видатних вчених на проблемні питання стилістики та культури мови;
• в чому проявляється взаємозв’язок вчення про культуру мови і стилістикою;
• зміст поняття «комунікативна якість мовлення»;
• комунікативні якості мовлення та їх системний зв’язок;
• систему функціональних стилів сучасної російської мови;
• різни погляди на питання про місце мови художньої літератури в системі функціональних стилів;
• що розуміється під прагматичними аспектами культури мовлення;
• поняття мовленнєвого етикету і його соціальну роль;

вміти:

• вільно застосовувати засоби мови в усній та письмовій комунікації;
• спостерігати, систематизувати і пояснювати окремі стилістичні факти;
• оцінювати здобутки вчених у розробці конкретної мовленнєвої проблеми;
• використовувати у мовленнєвій практиці досвід володіння прийомами, правилами, засобами мовлення, накопичений попередніми поколіннями;
• підпорядковувати стиль свого мовлення до відповідних комунікативних умов;
• дотримуватись вимог літературної мови та доречно застосовувати її засоби виразності;
• користуватися довідниками та словниками;
• аналізувати тексти різних епох, різних стилів і жанрів в аспекті культури мови;
• вільно користуватися мовними ресурсами у власній мовленнєвій діяльності;
• знаходити помилки у вживанні тих чи інших мовленнєвих ресурсів та ліквідовувати їх;
• виділяти помилки, викликані порушенням вимог комунікативних якостей мови, пояснювати та усувати їх;
• виявляти помилки в російської мові, спровоковані інтерферентним впливом української мови, і навпаки.

                                                      Рекомендована література

                                                                           Базова

1. Бельчиков Ю.А. Стилистика и культура речи. – М., 2000.

2. Васильева А.Н. Курс лекций по стилистике: Общие понятия стилистики, разговорно-обиходный стиль речи. – М., 1976.

3. Грехнева Г.М. Основы культуры речи и стилистики: Методические указания. – М., 1988.

4. Ильяш М.И. Основы культуры речи. – Киев; Одесса, 1984.

5. Культура русской речи. Учебник для вузов. Под ред. Л.К.Граудиной и Е.Н.Ширяева. – М., 1998.

6. Введенская Л.А., Павлова Л.Г., Кашаева Е.Ю. Русский язык и культура речи. – Р н / Д, 2000.
7. Головин Б.Н. Основы культуры речи. – М., 1980.
8. Розенталь Д.Э. Практическая стилистика русского языка. – М., 1987.

                                                                         Допоміжна

1. Балли Ш. Стилистика и общая лингвистика // Балли Ш. Язык и жизнь. – М., 2003.
2. Будагова Р.А. Человек и его язык. – М., 1976.
3. Виноградов В.В. Проблемы русской стилистики. – М., 1981.
4. Винокур Г.О. Об изучении языка литературных призведений // Винокур Г.О. О языке художественной литературы. – М., 1991.
5. Галь Н. Слово живое и мертвое. – М., 1975.
6. Гвоздев А.Н. Очерки по стилистике русского языка. – М., 1965.
7. Горбачевич К.С. Нормы современного русского литературного языка. – М., 1981.
8. Ицкович В.А. Очерки синтаксической нормы. – М., 1982. С.7–25.
9. Караулов Ю.Н. Русский язык и языковая личность. – М., 1987.
10. Кожин А.Н., Крылова О.А., Одинцов В.В. Функциональные типы русской речи. – М., 1982.
11. Кожина М.Н. Стилистика русского языка. – М., 1983.
12. Костомаров В.Г. Русский язык на газетной полосе. – М., 1971.
13. Кронгауз М. Русский язык на грани нервного срыва. – М., 2008.
14. Крылова О.А. Лингвистическая стилистика. В 2 кн. – М., 2006.
15. Крысин Л.П. Речевое общение и социальные роли говорящих // Социально-лингвистические исследования. – М., 1976. С.42–46.
16. Львов М.Р. Риторика. – М., 1995.
17. Об ораторском искусстве (Сборник изречений и афоризмов). – М., 1980.
18. Ожегов С.И. Очередные вопросы культуры речи // Ожегов С.И. Лексикология. Лексикография. Культура речи. – М., 1974.
19. Основы культуры речи: Хрестоматия / Сост. Л.И.Скворцов. – М., 1984.
20. Практическая стилистика русского языка: Функциональные стили. – М., 1982.
21. Русские писатели о языке (ХУШ-ХХ вв.) /Под ред. Б.В.Тома­шевского и Ю.Д.Левина. – Л., 1954.
22. Сенкевич М.П. Стилистика научной речи и литературное редактирование научных произведений. – М., 1976.
23. Сиротинина О.Б. Современная разговорная речь и ее особенности. –М.,1974.
24. Скворцов Л.И. Теоретические основы культуры речи. – М., 1980.
25. Солганик Г.Я. Синтаксическая стилистика. – М., 1973.
26. Формановская Н.И. Употребление русского речевого этикета. – М., 1984. С.4–15.
27. Формановская Н.И. Речевой этикет и культура общения. – М., 1989. – С.5–40.
28. Чуковский К. Живой как жизнь. – М., 1963.
29. Шумарова Н.П. Мовна поведінка як форма вираження ціннісних орієнтацій //Мова тоталітарного суспільства. – К., 1995. – С.100–106.

                                                                       Словники

1. Александрова З.Е. Словарь синонимов русского языка. Практический справочник. – М., 2001.
2. Ахманова О.А. Словарь лингвистических терминов. – М., 1966.
3. Горбачевич К.С., Хабло Е.П. Словарь эпитетов русского литературного языка. – М., 1974.
4. Граудина Л.К., Ицкович В.А., Катлинская Л.П. Грамматическая правильность русской речи: Опыт частотно-стилистического словаря вариантов. – М., 1976.
5. Квятковский А. Поэтический словарь. – М., 1966.
6. Культура русской речи: Энциклопедический словарь-справочник. – М., 2003.
7. Лингвистический энциклопедический словарь – М., 1990.
8. Новый объяснительный словарь синонимов русского языка. Первый выпуск / Под ред. Ю.Д.Апресяна. – М., 1997.
9. Розенталь Д.Э., Теленкова М.А. Словарь трудностей русского языка. – М., 1984.
10. Словарь иностранных слов. – М., 1982.
11. Словарь ударений для работников радио и телевидения. – М., 1984.
12. Трудности словоупотребления и варианты норм русского литературного языка. Словарь–справочник. – Л., 1973.

                                                         Інформаційні ресурси

Інтернет-джерела: http://subscribe.ru/catalog/linguistics. lexicon

Дар слова. Еженедельный лексикон Михаила Эпштейна

Програмними результатами навчання мають стати:

1. Знання основних етапів формування стилістики та культури мови.
2. Знання базових понять стилістики та культури мови, що складають їхню концептуальну основу.
3. Знання методів та методики стилістичних досліджень.
4. Знання поглядів видатних вчених на проблемні питання стилістики та культури мови.
5. Знання комунікативних якостей мовлення; стилістичних ресурсів мови та її стилістичних норм.
6. Знання системи стилів сучасної російської літературної мови та її внутрішньоструктурної організації.
7. Знання принципів організації мовленнєвих засобів в межах певної функціонально-стильової єдності.
8. Знання нормативного, комунікативного і етичного рівнів культури мовлення.
9. Знання орфографічної, пунктуаційної, орфоепічної, лексичної та інших видів норм російської літературної мови.
10. Знання закономірностей побудови текстів наукового, публіцистичного, художнього, розмовно-побутового й офіційно-ділового стилів.

1. Вміння оцінювати здобутки вчених у розробці конкретної мовленнєвої проблеми.
2. Вміння виокремлювати функціональні стилі російської літературної мови, розпізнавати їхні особливості й розрізняти сфери застосування, бачити можливості взаємодії функціональних стилів.
3. Вміння аналізувати особливості наукового, публіцистичного, художнього, розмовного й офіційно-ділового стилів.
4. Вміння спостерігати, систематизувати і пояснювати окремі стилістичні факти.
5. Володіння стилістичними ресурсами мови.
6. Вміння здійснювати стилістичний аналіз текстів різної стильової приналежності.
7. Вміння аналізувати тексти різних епох, різних стилів і жанрів в аспекті культури мови.
8. Вміння знаходити помилки у вживанні тих чи інших мовленнєвих ресурсів та ліквідовувати їх.
9. Вміння знаходити помилки, викликані порушенням вимог комунікативних якостей мови, пояснювати та усувати їх.
10. Вміння  користуватися словниками різних типів.

1. Володіння термінологічним апаратом стилістики та культури мови.
2. Здатність проблематизувати й концептуалізувати досліджуваний матеріал.
3. Вміння аналізувати досліджуване явище та синтезувати інформацію.

1. Застосування теоретичних знань про сутність і природу мови, а також сучасних методів і прийомів аналізу мовного матеріалу, власних знань про функціонування мовних одиниць і категорій для покращення своєї комунікативної діяльності з дидактичною метою.
2. Спроможність коректно провадити наукову дискусію та обґрунтовувати власну позицію.
3. Вміння нормативно і доречно використовувати мовні засоби у процесі побудови виразного мовлення в усіх сферах мовленнєвої діяльності.
4. Вміння самостійно продукувати тексти будь-якого функціонального стилю у його різних жанрах в усній та письмовій формах.
5. Вміння ефективно використовувати комунікативні стратегії, специфічні для різних сфер спілкування.
6. Вміння підпорядковувати стиль свого мовлення до відповідних комунікативних умов.

1. Креативність.
2. Здатність до системного мислення та самостійних оригінальних висновків.
3. Вміння здійснювати пошук інформації та застосовувати її на практиці.