Культура турецької мови
Тип: На вибір студента
Кафедра: сходознавства імені професора ярослава дашкевича
Навчальний план
Семестр | Кредити | Звітність |
3 | 3 | Залік |
Лекції
Семестр | К-сть годин | Лектор | Група(и) |
3 | 16 | СЕЙТЯГ’ЯЄВ Нариман | ФЛп-11м |
Практичні
Семестр | К-сть годин | Група | Викладач(і) |
3 | 16 | ФЛп-11м | СЕЙТЯГ’ЯЄВ Нариман |
Опис курсу
Курс “Культура турецької мови” є важливим складовим елементом у підготовці фахівців з турецької мови і літератури. Курс присвячений стилістичній диференціації турецької мови, характеристиці її функціональних стилів, покликаний підвищити культуру усного та писемного мовлення у різних суспільних сферах; сформувати навички свідомого відбору лексико-граматичних засобів мови
Метою курсу є надати систематизованих знань з культури усного та письмового мовлення турецькою мовою та виробити навички усної та письмової комунікації; навчити оперувати основними поняттями культури мовлення, володіти мовним етикетом; будувати мовну поведінку у професійних та міжособистісних стосунках із носіями турецької мови; сформувати навички свідомого відбору лексико-граматичних засобів мови.
Засвоївши курс, студенти повинні знати:
• основні поняття культури мови та мовленнєвого етикету,
• найважливіші лексичні та граматичні норми ввічливості сучасної турецької літературної мови,
• основні відомості про лексику турецької мови у культурологічному аспекті.
Після завершення цього курсу студент повинен вміти:
• виділяти й пояснювати стилістичні ознаки мовних одиниць у текстах усіх стилів;
• застосовувати стилістичні прийоми, способи використання мовного матеріалу відповідно до умов і цільової настанови;
• оцінювати стилістичні можливості мовних засобів;
• аналізувати мовлення відповідно до літературних норм.
Рекомендована література
1. Абрамович, С. Д., Чікарьова М. Ю. Мовленнєва комунікація: підручник. Київ: Центр навчальної літератури, 2013, 464 с.
2. Бацевич Ф. С. Основи комунікативної лінгвістики. К.: Видавничий центр «Академія», 2004, 342 c.
3. Бабич Н. Основи культури мовлення. Львів: Світ, 1990, 232 с.
4. Петрова Озель Л. П. Комунікативний аспект турецького етноетикету. Сходознавство. Актуальність та перспективи. Тези доповідей I Міжнародної науково-методичної конференції 20 березня 2020 р. Харьків, 2020, с. 117-120.
5. Семашко Т.Ф. Практична стилістика і культура мовлення: Навчальний посібник для студентів філологічних спеціальностей. Івано-Франківськ: НАІР, 2019, 256 с.
6. Олєнікова Є. Способи перекладу безеквівалентної лексики сучасної турецької мови на основі російського та українського перекладів роману Орхана Памука «Сніг». Вісник Львівського університету. Серія філологічна. Вип. 54. 2011, с. 250-261.
7. Тупиця О., Зімакова Л. Безеквівалентна лексика: проблеми визначення. Рідне слово в етнокультурному вимірі. – 2012. – 2012, с. 251-258. – http://nbuv.gov.ua/UJRN/rsev_2012_2012_34.
8. Чернишенко І. А. Фактори формування національних мовних картин світу. Вісник Житомирського державного університету ім. І. Франка. 2007. Вип. 32, с. 158-162.
9. Щерба О. В. Особливості утворення та перекладу географічних назв як безеквівалентної лексики у турецькій мові. Науковий блог. Національний університет «Острозька академія». 2013. – https://naub.oa.edu.ua/osoblyvosti-utvorennya-ta-perekladu-heohrafichnyh-nazv-yak-bezekvivalentnoji-leksyky-u-turetskij-movi/.
10. Abadžić Navaey A., Bakšić S. Türkçe ve Farsçada Nezaket Stratejileri: İltifatlar, İyi Dilekler ve Saygı Gösterme. Turkish Studies. Vol. 13/5. Winter 2018, pp. 1-16.
11. Alıcı D. M. The Role of culture, history and language in Turkish national identity buildings: an overemphasis on Central Asian roots. Central Asian Survey, 15 (2), 1996, pp. 217-231.
12. Aktaş Ş. Dilin Doğru ve Güzel Kullanımı Üzerine. TÜBAR. XXVII. 2010, s. 37-42.
13. Batanova I. Speech Act Well-Wishing in Turkish Communicative Culture. 6th International Conference on Education and Social Sciences, 4-6 February 2019. Dubai, 2019, pp. 279-283.
14. Bayraktaroğlu, A., Sifianou, M. (eds.). Linguistic Politeness Across Boundaries. The Case of Greek and Turkish. Amsterdam/Philadelphia: John Benjamins Publishing Company, 2001, 439 p.
15. Bećirović M. Türk Dilinde İyi Dilek ve Nezaket İfadeleri. UTEK 2014. Bildiri özetleri, s. 35.
16. Brown P., Levinson S. Politeness: Some Universals in Language Usage. Cambridge: Cambridge University Press, 1987, 358 p.
17. Dulayeva E., Mamedova F., Khalel A. Linguistic and cultural peculiarities of Turkish and Arabic speech etiquette in farewells and greetings. Semiotica, 255, 2023, pp. 39-54.
18. Erol Ç. Türkiye Türkçesinde Kalıp Sözler Üzerine Bir İnceleme. Yüksek Lisans Tezi. İstanbul, 2007, 293 s.
19. Ersoylu H., Türk dilinde dualar, beddualar sözlüğü, [İstanbul]: Ötüken, 2012, 360 s.
20. Gaynutdinova A., Mutallimova A. The Culture and Language of Whistle of Turkish People (Giresun). International Journal of Society, Culture & Language. 9 (1), 2021, pp. 86-93.
21. Goktepe F. T. Address Forms in Turkish Culture as a Reflection of Social Status. Mediterranean Journal of Social Sciences. Vol 12 No 6, November 2021, pp. 99-106.
22. Gulyamova O. Non-Verbal Means of Communication in The Turkish Language. Bulletin of Science and Practice. Vol. 6. No. 6. 2020, pp. 373-377.
23. Hayat A., Keleş H. C., Bayir M. and others. Turkish Language Social Etiquette Variations in Line with Social Norms. Educational Administration: Theory and Practice. 30 (4). 2024, pp. 10351-10361.
24. İmamova H. Türkiye Türkçesinde Onay Anlatan Cümlelerde Nezaket İfadesi. Dil Araştırmaları. Sayı: 27. Güz 2020, s. 101-110.
25. Kaya A., Yıldız D. C. Etkili ve Güzel Konuşma Sanatı. Konya, 2007, 144 s.
26. Keskin A. Türk Kültüründe “Selamlaşma” ve “Vedalaşma” Hakkında Genel Bir Değerlendirme. Türk Dünyası, Sayı: 43, 2007, s. 125-146.
27. Khudaybergenova Z. Non-equivalent Vocabulary and the Main Methods of its Transmission during Translation (on the Example of Uzbek and Turkish Languages). International Journal of Early Childhood Special Education. Vol 14, Issue 05, 2022, pp. 2425-2440.
28. Pullen, E. Cultural identity, pronunciation, and attitudes of Turkish speakers of English: Language identity in an EFL context. J. Levis & K. LeVelle (Eds.). Proceedings of the 3rd Pronunciation in Second Language Learning and Teaching Conference, Sept. 2011. 2012, pp. 65-83.
29. Sakaoğlu, S. Erzurum, Ağrı ve Kars Kültürünün Millî Kültürümüz İçindeki Yeri. Erdem, 5(14), 1989, s. 549-570.
30. Tergip A. Türk Atasözleri ve Deyimlerinde Kötüleme İfadeleri. Folklor/Edebiyat. Cilt: 20. Sayı: 80. 2014, s. 275-294.
31. Thomas E., Truhn R., Vargas T. Turkish Manual: Language and Culture. Texas State University. 2012, 28 p.
32. Türkçenin Doğru Kullanımı (İletişim, Etkili Konuşma, Yazma ve Okuma Kılavuzu). Yayıma hazırlayanlar: S. Ö. Erenoğlu, S. Otçu. Ankara, 2007, 139 s.
33. Yaman, H. (2023). Türkçe Deyimlerde Nezaket İfadeleri. Gazi Türkiyat. No: 33. 2023, s. 131-151.