4  травня 2026 року у рамках курсу “Динаміка тексту літературного твору” проф. Олени Галети відбулася зустріч студентів 4 курсу спеціалізації “літературна творчість” із поеткою та письменницею Галиною Крук. Модераторка Євгенія Негода розпочала із питання про те, як зароджують твори, що стає найпершим поштовхом чи інспірацією, на що письменниця розповіла про появу окремих образів та мовних фрагментів, з яких згодом виростає повноцінна поезія. Гостя поділилася досвідом фіксування снів, які з’являються на межі прокидання, і міркуваннями про цінність мовного стостереження, зокрема, за мовленням дітей. Однак 2014 рік, за зізнаннями авторки, змістив фокус уваги до думки й самої реальності, які все більше спонукали до висловлювання. Окремо йшлося про натхнення як особливе уявлення, сформоване в епоху романтизму, і про те, що залишається поза його рамками, – зокрема, тілесні відчуття і стан самодостатньої радості.

Авторка розповіла про особливу роль здивування у процесі письма, яка проявляється у його непередбачуваності, й водночас наголосила на відмові від самопримусу до писання і від використання творів інших авторів як джерел для натхнення. А це, у свою чергу, веде до визнання, що жоден автор не перебуває у статусі поета чи письменника постійно, – це лише одна з численних самореалізацій особистості. На запитання модераторки про тексти, не призначені для публічного поширення, Галина Крук розповіла про особисті й літературні «запобіжники», які визначають подальшу долю тексту. Так, занадто особисте переживання можна сховати за узагальненням чи метафорою, однак історії інших осіб потребують чутливого морального й етичного добору. З іншого боку, доводиться долати й суто технічні спокуси, відмовляючись від очевидних рим чи інших прийомів, які роблять текст надто передбачуваним.

Окремою темою для розмови стала підготовка й видання поетичних книжок та зміни у текстах, які відбуваються у процесі роботи над виданням. Як особливий тип видання йшлося про антології, про підходи до упорядкування і про способи залучення авторів і текстів. Розмова про етику торкнулася також писання в умовах війни, пошуку тем і самого статусу поетичного мовлення. Як ключовий критерій письменниця запропонувала питання: як написати так, щоби привернути увагу до проблеми, а не до себе? При цьому важливо, що спілкування з аудиторією завжди передбачає новий пошук точок дотику, спільних контекстів задля перегуку досвідів. Як особливий пошук порозуміння присутні обговорили також переклад і зміни, які необхідно відбуваються у текстах на лексичному, ритмічному, навіть фонетичному рівні. Авторка поділилася також досвідом співпраці з редакторами і розповіла про відмінності писання для дорослих і для дітей. У завершальній дискусії присутні обговорювали роль натхнення й майстерності у процесі творчості, потребу й можливість саморедагування, а також остаточність поезії і варіантивність прози.