Лекція про великодні традиції у Словаччині
30 березня 2026 року студенти катедри слов’янської філології ОП “Словацька мова та література” бакалаврського і магістерського рівнівосвіти прослухали онлайн лекцію доцентки Катаріни Коштялової (Університет Матея Белли, Банська Бистриця, Словаччина) на тему “Keď prichádza jar. Veľkonočné obyčaje na Slovensku” (“Коли приходить весна. Великодні традиції в Словаччині”). Пропонуємо відгук студента 3 курсу бакалаврату Руслана Пенського:
“Онлайн-лекція доцентки Катаріни Коштялової, що відбулася 30 березня, стала для мене справжнім відкриттям і неймовірно цікавою подорожжю у світ словацької культури. Під час зустрічі ми мали змогу детально розглянути як загальнонаціональні великодні традиції, так і специфічні відмінності, притаманні різним регіонам Словаччини. Особливо цікаво було проводити паралелі між словацькими обрядами та нашими українськими традиціями, що допомогло глибше відчути зв’язок між нашими культурами.
Окрему увагу на лекції приділили Зеленому четвергу, зокрема особливостям харчування в цей день: за звичаєм, на столі обов’язково мали бути страви зеленого кольору, наприклад, зі шпинату чи кропиви, щоб забезпечити здоров’я на весь рік. Надзвичайно приємне враження справили автентичні деталі, як-от звичай розчісувати волосся під вербою, щоб воно було таким же довгим і красивим, як її віття. Також ми обговорили Білу суботу як важливий день, коли відбуваються ключові традиційні приготування та обряди. Окрім опису минулого, лекторка приділила увагу трансформації традицій: ми дізналися про коротку історію їхнього розвитку, про те, як ці звичаї сприймалися колись і як вони живуть сьогодні. Дискусія про актуальність народної спадщини та її майбутнє допомогла ще більше дізнатися про Словаччину та значно збагатила знання про її культурне коріння.
Окрім суто етнографічних фактів, лекція мала велике практичне значення для професійного становлення. Розуміння таких тонких культурних нюансів та специфічної обрядової лексики є важливим для якісного перекладу і глибшого аналізу літературних творів. Можливість почути про живу традицію безпосередньо від фахівця такого рівня дозволяє не просто вивчати мову, а й відчувати менталітет народу, що стоїть за цією мовою. Це був надзвичайно надихаючий досвід, який стимулює до подальших досліджень у сфері словацько-українських культурних зв’язків.”







