Студентка групи ФЛЯ-31 Христина Гринчишин зараз перебуває на навчанні у Південній Кореї. 6 червня їй випала чудова нагода відвідати заходи, присвячені традиційному фестивалю в Пусані. Далі текст Христини:

«Прогулюючись вечірнім пляжем Кваналлі в Пусані, я абсолютно випадково і дуже вчасно опинилася в самому центрі масштабних приготувань до великого дійства. Як студентка, яка захоплюється корейською культурою, я просто не могла пройти повз розвішані ліхтарики та банери, які сповіщали про наближення знаменитого традиційного фестивалю «Кваналлі Обан» (광안리어방축제). Цей захід присвячений стародавній рибальській артілі «Обан», яка ще з 1670 року об’єднувала місцевих жителів та військово-морське командування для спільного промислу й взаємодопомоги. І хоча офіційні дати святкування припадають на середину червня, узбережжя вже зараз перетворилося на справжній музей просто неба, де оживає епоха династії Чосон.

  Цей фестиваль унікальний тим, що він не просто розважає, а ретельно відтворює старовинний побут. Головною його традицією є колективний вилов риби сіткою — «Обан кимуль ккильґі», коли десятки людей під ритуальні співи разом витягують з моря велетенську сітку. Усі дійства супроводжують фольклорні пісні «Суйон Інварі Сирі», які колись допомагали рибалкам синхронізувати рухи та служили молитвою про успішний вилов. Ще одна захоплююча традиція, яку тут відтворюють, — це нічний вилов риби «Чжінду Охва», коли на воду виходять човни із запаленими смолоскипами, на світло яких колись приваблювали анчоусів. Також у дні фестивалю влаштовують масштабні костюмовані паради військово-морських сил епохи Чосон та пропонують гостям спробувати зловити рибу голими руками у спеціальних басейнах.

  Коли я вперше побачила величезну світлову інсталяцію з тисячами рибок, що яскраво світяться у вечірніх сутінках, то була просто вражена красою та масштабом задуму. Це виглядає як справжнє «море світла» на піску, яке символізує ті самі нічні вогні давніх рибалок і приваблює натовпи зацікавлених людей. Було надзвичайно приємно бачити навколо стільки усміхнених місцевих жителів та туристів, які вже зараз приходять сюди, аби зробити перші яскраві фотографії та відчути подих історії.

  Хоча головні обряди та інтерактивні розваги ще попереду, тестові запуски ілюмінації, світлові шоу на кораблях та вечірні вогні над мостом Кванандегьо вже зараз перетворюють звичайні пусанські вечори на фантастичне свято. Я неймовірно рада, що так несподівано потрапила на цей етап підготовки і змогла на власні очі побачити, як сучасне мегаполісне місто дбайливо та з великою любов’ю оживляє свої давні традиції. Такий досвід неймовірно розширює світогляд і надихає занурюватися в історію цієї країни ще глибше!»

  Дякуємо Христині за цікаву розповідь!