Науково-методичний семінар: Володимир Микитюк
Шановні колеги!
Кафедра української літератури імені академіка Михайла Возняка Львівського національного університету імені Івана Франка запрошує на науково-методичний семінар, що відбудеться у середу 2 жовтня 2024 року в авдиторії 310 о 12.00.
Тема семінару
«НОВАТОРСТВО ІСТОРІОГРАФІЧНОЇ КОНЦЕПЦІЇ ОМЕЛЯНА ОГОНОВСЬКОГО»
Доповідач: Володимир Микитюк, доктор педагогічних наук, кандидат філологічних наук, завідувач кафедри української літератури імені академіка Михайла Возняка
Модератор: Валерій Корнійчук, доктор філологічних наук, професор
Підключитися до семінару можна у Zoom-і:
https://us04web.zoom.us/j/7569545014?pwd=BIB6EtWmXJKLbattZO3Cvkd1NVzhaw.1
Ідентифікатор конференції: 756 954 5014
Код доступу: 54321
Доповідь є спробою наукової реабілітації першої цілісної історіографічної синтѐзи української літератури університетського типу Ом. Огоновського, яка невиправдано зазнала гіпертрофованої критики головно політичного характеру. Буде проаналізовано консерватизм як ідеологічну і морально-етичну основу діяльності Огоновського як представника народовського угрупування, що стало об’єктом тенденційного аналізу модерністів, зокрема І. Франка. Методологія створення цього корпусу історії літератури була відповідною для доби позитивізму, для контексту загальноєвропейської літературної історіографії, творила новаторську національну наукову і суспільно-політичну парадигму свого часу за такими параметрами: дослідження історії літератури має бути міждисциплінарним (літературна критика, історія, педагогіка, мовознавство, фольклористика, славістика); історія літератури – це передовсім філологічні університетські студії; літературна історіографія – одна із найважливіших форм національного самоствердження, свідчення повноти культури народу, науковий засіб пізнання психіки, менталітету, унікальності України серед інших націй. Показано, що для Огоновського аллогенетичний детермінізм став основним конструктивним принципом розвитку літератури як і в усій європейській історіографії доби позитивізму, а особливе значення в праці українського історика літератури мала новаторська «народницька» періодизація нашої культури як неперервного розвитку народу, що мав, втратив і бореться за свою державність як окремий представник Східного Слов’янства, що була розвинута та стала основою революційної концепції і зміни парадигми української історії у дослідженнях М. Грушевського.
У виступі буде наголошено на особливій важливості знакового тексту в історії українського літературознавства кінця ХІХ століття: «Моєму критикові. Відповідь А. Пипінові на його статтю “Особая історія русской літератури”», позаяк відтоді базовим для національної науки став принцип історичної тяглості та неперервності розвитку української культури від Х-го до ХІХ-го сторіччя, що повністю зруйнувало російські імперські псевдонаукові схеми, за якими спадщина Київської Русі безпідставно присвоювалась до історії московського князівства, а потім російської імперії. Історик літератури інспірував зміну парадигми висвітлення історичного процесу з Геґелівської «державницької» до уже актуальної в той час у європейській науці «народницької» концепції, за якою цивілізаційний розвиток забезпечують не тільки державні народи. Концептуально Огоновський мав безпосередній вплив на історика й історика літератури Михайла Грушевського, який розвинув й утвердив нову схему історії України, що стало основою формування модерної української нації на зламі століть. Частково буде розглянуто й проаналізовано основні полемічні вузли і причини тенденційної та науково необґрунтованої критики російського історика літератури історіографічного корпусу українського літературознавця як суто політичні й ідеологічні, акцентовано й узагальнено оцінки провідних українських літературознавців цієї дискусії, звернено увагу і показано причини інерційної недооцінки наукового рівня доробку Огоновського.