Про науково-методологічний семінар доктора філологічних наук Олександра Бороня “Тарас Шевченко і теорія літератури”

19.12.2021 | 15:15
15 грудня 2021 року відбувся науково-методологічний семінар кафедри теорії літератури та порівняльного літературознавства на тему “Тарас Шевченко і теорія літератури”, на якому доктор філологічних наук, завідувач відділу шевченкознавства Інституту літератури імені Т. Шевченка НАН України Олександр Боронь представив видання “Шевченківська енциклопедія: Теорія літератури. Мова”, що вийшло 2021 року у видавництві “Ліра-К”. У цьому виданні зібрано статті, у яких комплексно досліджено теоретико-літературні проблеми творчості Тараса Шевченка, її провідні теми і мотиви, головні образи-концепти, представлено жанрові й поетикальні особливості, а також особливості мови Шевченка. Доповідач розповів про історію та принципи підготовки “Шевченківської енциклопедії” як тривалого академічного проєкту, про стан і спрямування шевченкознавчих досліджень, про теоретичні й методологічні засади укладання переліку енциклопедичних гасел.
У подальшому обговоренні ключовим стало питання розрізнення між теорією літератури й поетикою як різними парадигмами узагальненого знання про літературу, дилема одночасної цілісності й різнобічності представлення літературознавчого опрацювання творчості Шевченка і потреба репрезентації попередньої шевченкознавчої традиції. Присутні на науковому семінарі представники різних наукових спільнот та інституцій України дискутували з приводу нових викликів і можливостей, які відкриває перед енциклопедичними проєктами цифровий формат. Окрім того, йшлося також про потребу створення предметного покажчика до подібних видань, про пошуки вмотивованого компромісу між авторськими підходами й узагальненими принципами теоретичного знання, про різні принципи укладання бібліографії, яка супроводить енциклопедичні гасла. Енциклопедичний проєкт розглядали як підсумок попередніх пошуків і як проспект для майбутніх досліджень, аналізували його закорінення у національному контексті й відкритість до зовнішніх – насамперед теоретико-методологічних – пропозицій.