Прощаємося з Леонідом Рудницьким (8.09.1935-8.12.2024)

Сумна звістка про смерть Леоніда Рудницького дійшла до Львова, і найперше згадалося біблійне: «Чи знаєте, що цього дня поліг князь і великий муж у Ізраїлі?» ( ІІ Самуїла 3:38). Насправді, ці слова, з яких починаються «Вірші на жалібний похорон Петра Конашевича Сагайдачного», пасують Леонідові Рудницькому:  був великий і тілом, і духом.

У дев’ятирічному віці, разом з батьками, йому довелося покинути Львів, щоб пройти, подібно до багатьох українських родин, важкий шлях політичної еміґрації. Став визначним філологом, франкознавцем, германістом, істориком церкви, професором Пенсільванського (США) й Українського католицького  університетів (Рим), почесним доктором низки українських університетів,  серед яких і Львівський національний університет імені Івана Франка.

Для Леоніда Рудницького, автора й організатора ґрунтовних наукових проєктів, відкрилися всі перспективи  вільного світу, але Львів був містом його народження і серцем  того світу,  яке нагадувало про синівські обов’язки, про потребу захисту  й розвитку  української науки й української церкви. Власне,  єдність віри й науки, що когось дивувала, а в когось викликала беззастережну довіру, визначала сутність  його творчої натури.

Уроки від професора Леоніда Рудницького побудовані на особистих прикладах, стриманих і негаласлих: був там, де треба, і робив те, що треба. Сама його присутність на богослужінні в нововідкритому греко-католицькому храмі св. Миколая в Києві, у 1990р., під час проведення Першого Міжнародного конґресу україністів, була для тих, хто жив і здобував освіту в умовах подвійної моралі, свідченням правди.

Багато інституцій, до розвитку яких Леонід Рудницький доклав чимало зусиль, насамперед Український Вільний університет у Мюнхені, Український католицький університет у Львові,  Наукове товариство ім. Шевченка  у Львові,  почуваються осиротілими. Ніхто не заступить його серед колег і друзів.  Утіхою може стати хіба що  усвідомлення повноти людського життя, спрямованого на духовні цінності, на служіння Богові й Україні.

Заслужений професор Львівського університету, професор катедри української літератури імені академіка М. Возняка

Богдана Криса