На лекції були присутні старші викладачі Олена Горошкевич, Оксана Щупаківська, Ірина Батюк, працівник кафедри Олексій Кашмарчук, студенти групи ФЛЯ-31 Іванна Антосюк та Артем Ляшенко, студент КНУ ім. Т. Г. Шевченка Богдан Сачук, а також членкиня правління ГО „Вікімедіа Україна“ Мар’яна Сеньків.

Вікіджерела — це інтернет-бібліотека вільних текстових джерел, що керується Фондом Вікімедіа і належить до так званих сестринських проєктів Вікіпедії. Їх є більше десяти, і присвячені різним напрямкам: Вікіцитати (збереження цитат), Вікісловник (створення відкритого багатомовного словника), Wikimedia Commons (збереження зображень та інших вільних файлів) і власне Вікіджерела.

Метою проєкту є оцифрування текстів, що перебувають у суспільному надбанні або поширюються під вільною ліцензією. Користувачі використовують автоматичне розпізнавання тексту і вручну виправляють помилки, що були зроблені машиною, для переведення книг у текстовий формат, який більш зручний для читання, аніж PDF файли книг, які часто можуть містити певні дефекти через давність видання. Наприклад, вигорілі літери або в гіршому випадку взагалі ледь помітний текст. Тексти з Вікіджерел можна завантажувати собі на пристрій і налаштовувати зовнішній вигляд (розмір, шрифт, колір тощо) або використовувати програми для начитки тексту в авдіо. Іншою користю є індексування внутрішнього змісту видання у пошукових рушіях (як Google), що дозволяє легше віднаходити певні праці, які в іншому випадку залишалися би у збірках невідомими для звичайного читача. Їх також можна використати у корпусній лінгвістиці для проведення досліджень на великих масивах даних або створення словників.

У Вікіджерелах є понад 127 тисяч книжок, документів та інших текстів від 1716 авторів та авторок. Користувачі власноруч перевірили понад 110 тисяч сторінок друкованих видань, більшість з яких вже зараз доступні для читання. І ця кількість постійно росте.

  У проєкті постійно проводяться конкурси з вичитки творів певних авторів або на певну тематику. До 31 січня триває конкурс „Вікіджерела люблять пам’ятки“ у якому проводять оцифрування документів, що стосуються нерухомої культурної спадщини України. До 20 лютого триває конкурс з вичитки періодичного видання „Воля“, що виходило у 1919-1921 роках у Відні. Воно є важливим джерелом новин з розвитку політичних подій в Україні та в світі. Там також висвітлено боротьбу за українську незалежність. Усі учасники конкурсів отримують подарункові сувеніри, а найактивніші вичитувачі – додаткові призи.

Іншим важливим розділом проєкту є Архіви. Користувачі займаються перенесенням фондів різних існуючих архівів і займаються їхнім вичитуванням. Архіви є важливим джерелом для історичних, генеалогічних досліджень, і Вікіджерела допомагають зробити їх доступнішими.

Також користувачі Вікіджерел займаються створенням перекладів з інших мов. Переважно це різні історичні документи, які з тих чи інших причин навряд чи отримають переклад українською. Усі переклади подаються разом з текстом оригіналу, що дозволяє носіям перевірити їх правильність.

На лекції було зроблено огляд сходознавчих праць, які наявні у Вікіджерелах. У цей перелік входять як художні переклади зі східніх мов, так і наукові праці.

  Східній Світ — це сходознавчий журнал, що виходив у 1927-1931 рр., і лише у 1993 році було відновлено видання. Він є важливим джерелом для дослідження зародження українського сходознавства. У початкові періоди більшість досліджень зосереджувалися на політичних та економічних питаннях, але також були статті на культурну тематику та переклади зі східніх мов.

У фонді проєкту наявні праці видатного українського сходознавця Агатангела Кримського, а саме: „До історії вищої освіти у арабів“, „Вступ до історії Туреччини“, „Історія Туреччини“, „Історія Туреччини та її письменства“, „Тюрки, їх мови та літератури“, „Історія Персії та її письменства“, „Перський театр, звідки він узявсь і як розвивавсь“; Фірдовсі „Шаг-Наме“ (переклад з перської). Багато його робіт і досі залишаються неоцифрованими.

  Можна також віднайти праці Павла Ріттера, одного з перших українських індологів. Деякі з його перекладів є у Вікіджерелах: вірші Рабіндранатха Таґора, 4 гімни з Ріґведа, „Хмара-вістун“ Калідаса.

Матеріал підготував Назар Коцур