Світлій пам’яті Михайла Гнатовича Чорнопиского

Михайло Гнатович Чорнопиский

(17. 11. 1934 ‒ 29. 01. 2026)

З глибоким сумом повідомляємо, що 29 січня 2026 року відійшов у засвіти відомий український вчений, літературознавець та фольклорист, дійсний член НТШ, голова Комісії фольклористики, лауреат літературної премії імені Олени Пчілки, багаторічний викладач кафедри української фольклористики імені академіка Філарета Колесси ЛНУ імені Івана Франка доцент Михайло Гнатович Чорнопиский.

Народився 17 листопада 1934 р. в багатодітній селянській родині у селі Вільхівці Городенківського району Івано-Франківської області, якому присвятив свою об’ємну працю «Село Вільхівці на Покутті біля Чернелиці. Історико-етнографічний і етнокультурологічний нарис» (Тернопіль, 2019. 384 с.). Вчений представив наукове дослідження історичного минулого і сучасного життя колоритного покутського села, для чого використав чимало архівних документів. Михайло Гнатович з великою любов’ю написав і про своїх односельчан, чимало з яких зазнало переслідувань окупаційної влади. Освіту здобував у Чернівецькому університеті на філологічному факультеті, який закінчив 1958 р. із відзнакою. Студентські роки ‒ це дружба із земляками, а згодом знаними українськими вченими Михайлом Пазяком та Михайлом Гуцем. Працював учителем української мови та літератури середніх шкіл на Хмельниччині та Івано-Франківщині, призначався на посаду директора, а згодом – інспектора шкіл. У 1962–1965 рр. був аспірантом кафедри української літератури Київського педагогічного інституту. Аспірантські роки ‒ це участь у русі «шістдесятників», близьке знайомство з В’ячеславом Чорноволом, Іваном Світличним, Богданом Горинем, дружба з Леопольдом Ященком, Ярославом Дзирою, Іваном Власенком, братами Володимиром та Сергієм Плачиндою та іншими вченими і суспільно-політичними діячами. 1970 р. захистив кандидатську дисертацію «Формування творчої індивідуальності В. Самійленка в літературних і суспільних зв’язках».

Михайло Чорнопиский працював у Луцькому державному педагогічному інституті імені Лесі Українки тринадцять років – з лютого 1966 р. до вересня 1979 р. – і пройшов шлях професійного зростання від асистента до доцента кафедри. Луцький період ‒ це дружба і співпраця із Степаном Забужком, колишнім аспірантом Миколи Зерова Володимиром Покальчуком. З 1979 працював у Тернопільському педагогічному інституті ‒ Михайло Гнатович з теплотою згадував про дружню співпрацю із знаменитим археологом та музейником Ігорем Ґеретою, а також Остапом Черемшинським. Нова сторінка науково-педагогічної діяльності пов’язана з кафедрою української фольклористики імені академіка Філарета Колесси Львівського національного університету імені Івана Франка ‒ тут він працював, починаючи з 1995 року на посаді доцента.

Михайло Гнатович присвятив своє життя дослідженню традиційної культури, народної творчості та актуальних літературних явищ. Вчений завжди обирав складні, значущі наукові проблеми, осмислення яких вимагає неабиякої наукової та суспільної сміливості. Його глибокі дослідження політичної сатири Володимира Самійленка, антиімперської діяльності Івана Нечуя-Левицького актуальні і нинішні трагічні часи. Внесок вченого у фольклористику ‒ наукове перевидання праць Михайла Драгоманова, перше в Україні довідкове видання «Українська фольклористика: Словник-довідник» (2008), інші цінні праці. 2023 р. побачила світ унікальна монографія вченого «Краса українського народного слова (фольклористичний і літературознавчий аспекти)» (Львів, 2023. 304 с.). Михайло Гнатович виховав багато поколінь студентів, яким він передавав не лише знання, а й щиру любов до українського слова.

Колеги пам’ятатимуть Михайла Гнатовича як людину глибокої мудрості, надзвичайної працездатності та високої культури. Його шляхетність і відданість справі були прикладом для всієї академічної спільноти.

Висловлюємо щирі співчуття рідним, близьким, друзям, учням. Його науковий доробок назавжди залишиться невід’ємною частиною нашої історії.

Вічна і світла пам’ять!

Прощання з Михайлом Гнатовичем відбудеться завтра, 30 січня 2026 року, о 9:15 у каплиці при храмі Святих Ольги і Єлизавети (м. Львів, пл. Кропивницького, 1).