Відгук про лекцію професора Айке Пітера Ротса «Ритуали та більш ніж людські стосунки в антропоцені: японські китові могили та фестивалі у порівняльній перспективі»

14.12.2024 | 06:46
   Мене звати Микола Машіка, і я студент 3 курсу спеціальності «Японська мова та література». Нещодавно мені пощастило дистанційно доєднатися до лекції професора Університету Осло Айке Пітера Ротса «Ритуали та більш ніж людські стосунки в антропоцені: японські китові могили та фестивалі у порівняльній перспективі», яку організував Університет Південної Каліфорнії. Разом зі мною захід відвідали старші викладачки кафедри сходознавства Уляна Витичак та Ірина Батюк. На лекції йшлося про складну тему взаємин між людьми та китами через призму ритуальної турботи про душі загиблих китів. Як відомо, на Японському архіпелазі є велика кількість могил, буддійських та синтоїстських храмів, пам’яток, присвячених духам китоподібних. Вони також займають центральне місце у різних ритуальних практиках, починаючи від церемоній очищення, які проводять буддійські священики, до реконструкцій китобійних сцен під час храмових фестивалів. Професор Ротс розповів, що це поширено не лише у регіонах Японії, де існує давня історія китобійного промислу (наприклад, на півострові Кії, західному Кюшю та префектурі Ямаґучі), а й на територіях, де полювання на китів нехарактерне (східний Тохоку, префектура Оіта).
Особливо вразив аналіз буддистських ритуалів, які проводять для умиротворення душ китів 🐋. Вони демонструють не лише багатство японської культури, але й універсальний характер ставлення до китів як до сакральних істот у межах азійського регіону. Здивувало також те, що на місцях їх поховання розміщували святилища та памʼятні дошки, як-от у Хачінохе, Аоморі або в Йоічі, Хоккайдо. Відбувалося це все навіть попри тодішню популярність китобійного ремесла. Крім того, професор Ротс продемонстрував особливе значення китів у культурі, літературі та мистецтві, що ще більше утвердило його тези про міцний звʼязок людей та цих ссавців.
 📌 Важливим акцентом лекції було порівняння японських практик з подібними ритуальними дійствами в інших країнах Азії, зокрема у В’єтнамі. Такий порівняльний підхід допоміг зрозуміти, що практика ритуальної турботи про загиблих китів не є суто японським явищем, а частиною паназійської традиції взаємодії з морськими ссавцями-велетнями.
 🌀Наприкінці лекції я скористався нагодою поставити власне запитання професору Ротсу, на яке він любʼязно відповів. Тож цей захід не лише розширив мої знання про багатогранність японської культури, але й продемонстрував важливість міждисциплінарного підходу до вивчення ритуалів. Використовуючи історичні, релігійні та культурні перспективи, професор Ротс представив альтернативне бачення історії відносин між людьми та китами, яке не зводиться до одного аспекту – китобійного промислу, а наголошує на ритуальній турботі та шанобливому ставленні до китів.