Відійшов у Вічність Почесний доктор Львівського університету Ігор Калинець
28 червня 2025 року перестало битися серце Ігоря Калинця, великого письменника, представника «пізнього» шістдесятництва та дисидентського руху, політв’язня, лауреата Національної премії України імені Тараса Шевченка (1992), Почесного доктора Львівського національного університету імені Івана Франка (2010).
Уродженець містечка Ходорів, що на Жидачівщині, упродовж більшої частини своєї долі жив і творив у Львові. Ігор Калинець є одним із найбільш знакових випускників філологічного факультету Львівського університету (навчався 1956–1961 рр.), згодом упродовж 11 років, з 1961 до арешту в 1972 р., працював у Львівському обласному державному архіві. Після арешту 1972 року за участь в українському дисидентському (правозахисному) русі разом із дружиною Іриною Калинець, Іваном Світличним, Василем Стусом, Степаном Сапеляком та багатьма іншими однодумцями був засуджений на 6 років суворого режиму в концтаборах та 3 роки заслання. Повернувшись 1981 року до Львова, працював у Львівській науковій бібліотеці ім. В. Стефаника; у другій половині 1980-х років був одним із співавторів і редактором самвидавного журналу «Євшан-зілля».
Відомий як автор поезії і для дорослої читацької аудиторії, і віршів та казкового епосу для дітей. Його поетичну творчість уже традиційно поділяють на два умовні цикли: до ув’язнення (9 збірок віршів, із яких лише перша – «Вогонь Купала» – вийшла друком 1966 р., їх автор об’єднав у підсумковій книзі «Пробуджена муза» (Варшава, 1991) та тексти, що постали під час відбування покарання й заслання (8 збірок, що ввійшли до книги «Невольнича муза» (Балтимор, Торонто, 1991). Значний резонанс мали й інші збірки Ігоря Калинця, зокрема «Тринадцять алогій», яка вийшла друком у рік проголошення державної незалежності України, «Слово триваюче» (1997), «Терновий колір любові» (1998) та ін.
На думку дослідників, його творчий доробок, включно з текстами для дітей (поезія та казки), прозою, есеїстикою, епістолярієм, позначений виразною й неповторною індивідуальною стилістикою, є зразком високого поетичного мислення, для якого характерні тяжіння до стилізацій, інтелектуальна витонченість, зорієнтованість на експеримент із образністю та словом, що, зрештою, дає підставу трактувати його як неординарне естетичне явище сучасної української літератури. Провідними естетичними джерелами літературних пошуків митця вважають барокову літературну традицію та творчість Б.-І. Антонича (до речі, до популяризації життя і творчості геніального поета з Лемківщини він (разом із дружиною) доклав значних зусиль: відшукав і зініціював відновлення могили поета на Янівському цвинтарі, написав біографічно-естетичну книгу «Знане і незнане про Антонича» тощо), саме тому часто його поезію трактують як явище українського необароко.
Сам митець зізнавався, що після повернення із заслання 1981 року І. Калинець як поет замовк, проте, мовляв, переорієнтував свою діяльність на популяризацію власної поезії й писання творів для дітей: ««Пан Ніхто. Довга казка» (1994), Дурні казки» (1996), «Данка і Крак. Казкова повість», «Пісеньки та віршики зі Львова» (2006). У 1994 р. в журналі «Сучасність» також надрукував повість «Молімось зорям дальнім». Естетичні пошуки Ігоря Калинця дали значний імпульс для формування своєрідної естетичної моди й налаштованість на творчі експерименти в українській поезії межі ХХ – початку ХХІ ст.
Соковита метафорика творчості Ігоря Калинця, незвичайні епітети, витончена звукописна гра (подеколи на грані казкової фантазійності та дитинного наїву), розмаїті стилістико-поетичні інновації, знахідки, дивовижна слово- й мовотворчість заворожують, дивують, захоплюють і назавжди залишаться в українській ДЕРЖАВІ СЛОВА. Літературний доробок Ігоря Калинця, його громадянсько-патріотичний подвиг як невтомного правозахисника буде невичерпним джерелом для становлення та духовного зростання численних поколінь свідомої української національної еліти.
У пам’яті українців назавжди залишиться постать Поета, Його твори, Його вчинки високошляхетної Людини і Громадянина.
Філологічний факультет, Академічна спільнота Львівського національного університету імені Івана Франка глибоко сумує разом із родиною та всім українським народом у зв’язку з непоправною втратою Великого Українця Ігоря Мироновича Калинця.
Вічна Йому пам’ять!