Відійшов у Вічність Валерій Шевчук

 Відійшов у Вічність видатний український письменник-шістдесятник, літературознавець, публіцист, історик, дослідник  українського літературного бароко, лавреат Шевченківської премії, Dr. honoris causa Львівського національного університету імені Івана Франка

Валерій Олександрович ШЕВЧУК

Академічна спільнота філологічного факультету глибоко сумує та висловлює щирі співчуття  рідним, близьким, друзям і колегам Валерія Шевчука.

Вічна Йому пам’ять…

Сьогодні травневий київський вітер приніс сумну новину. Ще на одного шістдесятника стало менше у просторі нашого нового тисячоліття.

Він був не просто письменником-лавреатом Шевченківської премії, істориком, медієвістом, Почесним доктором Львівського університету – Валерій Шевчук був сковородинцем за духом і серцем. Своїми Учителями також називав Тараса Шевченка та Івана Франка.

Сам говорив, що не на одне покоління дослідників вистачить усього, що він написав.

У своїх розмовах він завжди був особливим, трохи іронічним, але щоразу виявляв свою неймовірну компетентність, даючи слушні поради у багатьох наукових і мистецьких питаннях.

..Щоранку Валерій Олександрович любив прогулювався доріжкою від своєї дачі в Кончі Озерній до свого уподобаного озерця. Мовляв, у пошуках “срібного молока”. Сьогодні він  пішов туди від нас назавжди.

Він знову вже в іншому місці, і його творчому Леву-Самітнику знову, можливо, доведеться важко звикати, пристосовуватися до нового часопростору, як і тоді, коли був вимушений покинути свою творчу багатовікову резиденцію, де тільки він себе по-справжньому і почував Паном.

Вірю, що “поміж казкою і життям” він зустрів свою “мойру” із багатотомового “сувою” свого літературного і наукового доробку, яка Майстрові відкриє там, у вічності, нові незбагненні досі нам, живим, секрети творчости, науки і життя.

Бо Він був справжнім Чарівником, який свого часу склав усі свої казки для своїх найдорожчих доньок – Мирослави та Юліани. І як справжній Чарівник з епохи людяности Він вірив у перемогу Добра і Миру для України, у її незалежне майбутнє.

Щирі, глибокі співчуття дружині Неонілі, донькам Мирославі та Юліані, онукові Богданові та всім найдорожчим його серцю людям, кого знав і любив Валерій Олександрович.
Царство Небесне і Вічна, Світла пам’ять Справжньому Митцеві.

Мар’яна Челецька