Історія

Початком становлення української філології у Львівському університеті є заснування Кафедри руської словесності 1848 року, першим завідувачем якої був Яків Головацький (1848–1867).

Історія філологічного факультету як окремого структурного підрозділу Львівського університету розпочинається з 1939 року. Початково Львівський університет мав чотири факультети: філософський, юридичний, медичний і теологічний. У 1924-1925 навчальних роках філософський факультет було поділено на гуманітарний і математично-природничий. Гуманітарний факультет проіснував до вересня 1939 року (упродовж 1934-1935 років посаду декана гуманітарного факультету обіймав Адам Фішер).

Спершу викладання в університеті велося латинською мовою, після 1817 року – німецькою, згодом – польською, і лише декілька предметів викладали українською мовою. У 1848 році було утворено Кафедру української словесності, на якій посаду професора обіймали Яків Головацький (1848-1867), Омелян Огоновський (1867-1894), Олександр Колесса (1895-1918). 22 березня 1895 року зробив спробу посісти місце на кафедрі Іван Франко. Він прочитав габілітаційну лекцію на тему «Поема Тараса Шевченка «Наймичка». Однак австрійський цісар його кандидатури не затвердив.

У 1900 році в Університеті було засновано другу українознавчу кафедру – Кафедру української літератури, яку очолив Кирило Студинський (1900–1918).

Після українсько-польської війни (1918) Львівський університет було повністю сполонізовано, відтак у ньому не було жодної кафедри з українською мовою викладання. Окремим розпорядженням вступ до університету було дозволено тільки тим, хто служив у польській армії і був польським громадянином. У відповідь на це українці організували Таємний український університет (1921–1925). Лише 1928 року на численні клопотання українців в Університеті було відкрито Кафедру української мови, але очолював її до 1939 року поляк Ян Янів. 1936 року було відкрито Кафедру української філології, але на ній не було жодного українського професора.

Наприкінці 1939 року, після приєднання Західної України до складу УРСР, Львівський університет структурно реорганізовано: ліквідовано теологічний факультет, медичний факультет виділено в самостійний медичний інститут, створено п’ять факультетів: філологічний, історичний, юридичний, природознавчий і фізико-математичний. Першим деканом філологічного факультету став Василь Сімович (1940-1941).

У структурі філологічного факультету функціонували кафедри: старої української літератури (завідувач Кирило Студинський), нової української літератури (завідувач Михайло Возняк), українського мовознавства (завідувач Василь Сімович), фольклору та етнографії (завідувач Філарет Колесса), славістики (завідувач Іларіон Свєнціцький) (1945 року на філологічному факультеті відкрито відділ слов’янської філології з двома кафедрами – слов’янських мов та слов’янських літератур, які 1948 року реорганізовано у Кафедру слов’янської філології), загального мовознавства (завідувач Єжи (Юрій) Курилович), польської літератури (завідувач Юліуш Едвін Кляйнер), польської мови (завідувач Вітольд Ташицький), класичної філології (завідувач Ришард Ганшинєц), німецької мови та літератури (завідувач Казімєж Тадеуш Кольбушевський), французької мови та літератури (завідувач З. Черн), англійської мови та літератури (завідувач В. Тарнавський), орієнталістики (завідувач С. Стасяк), західноєвропейської літератури (завідувач Михайло Рудницький), російської філології (завідувач О. Гупало), яку 1945 року реорганізовано у кафедри російської літератури (завідувач Роман Волков) та російської мови (завідувач Людмила Курилова), а 1950 об’єднано з кафедрою загального мовознавства (завідувач Євген Кротевич). З початком війни Львівський університет припинив своє функціонування і відновив діяльність лише в 1944 році.

З ініціативи Кафедри фольклору й етнографії та за дорученням ректора Львівського університету у 1939–1940 навчальному році на кафедрі було створено музей, архів та бібліотеку. Музей містив експонати, переважно зібрані під час фольклорних експедицій. У довоєнний період музей налічував понад 300 рідкісних експонатів матеріальної культури українського народу. 49 експонатів зібрала експедиція кафедри на Волинь в липні 1940 року. Бібліотека кафедри налічувала 6 тисяч примірників. Архів складали різноманітні рукописні матеріали та багата іконографічна збірка. У повоєнний час архів та музей вже не існували. У 1947 році Кафедру фольклору та етнографії було закрито.

На факультеті функціонувала бібліотека з 50-тисячним фондом книг.

Філологічний факультет був найбільшим в університеті, він складався початково з восьми відділів: логіки та психології, української, російської, слов’янської, класичної, німецької, французької та англійської філології. Усі відділи, крім слов’янського, мали заочну форму навчання. Після ліквідації відділу логіки та психології на факультеті функціонувало 14 кафедр: української мови, української літератури, російської мови, російської літератури, слов’янських мов, слов’янських літератур, загального мовознавства, західної літератури, класичної філології, англійської філології, французької філології, німецької філології, східних мов, фольклору та етнографії. 1948 року було відкрито відділ іспанської мови, а в 1953 році – відділення журналістики.

У 1950 році створено окремий факультет іноземних мов, який об’єднав кафедри англійської, французької, німецької, іспанської та класичної філології. У 1954 році перетворено на окремий факультет відділення журналістики. Кількість кафедр зменшилася до п’яти – українського мовознавства, української літератури, російської мови і загального мовознавства, російської літератури, слов’янської філології. У 1980 році кафедру російської мови і загального мовознавства поділено на дві: російської мови і загального мовознавства.

За період з 1991 до 2010 року структура факультету зазнала якісних змін. Кафедри російської мови і російської літератури об’єднано в кафедру російської філології (1995; завідувачі: Надія Познякова, Тетяна Космеда, Ірина Єременко). Відкрито вісім нових кафедр: української фольклористики імені Філарета Колесси (1991; завідувачі: Теофіль Комаринець, Іван Остапик, Василь Івашків), українського прикладного мовознавства (1994; завідувачі: Зоряна Мацюк, Богдан Сокіл, Ірина Кочан), сходознавства (1997; завідувачі: Ярослав Дашкевич, Ярема Полотнюк, Ореста Забуранна), театрознавства та акторської майстерності (1999; завідувач Богдан Козак), бібліотекознавства і бібліографії (1999; завідувач Ольга Колосовська), режисури (2001; завідувач Федір Стригун), теорії літератури та порівняльного літературознавства (2001; завідувач Микола Ільницький), польської філології (2004; завідувач Алла Кравчук).

У 2004 році на базі філологічного факультету утворено окремий факультет культури і мистецтв (декан – Богдан Козак), структурними підрозділами якого стали кафедри театрознавства та акторської майстерності, бібліотекознавства і бібліографії, режисури.

Сьогодні філологічний факультет складається з 9 кафедр: української мови (завідувач Зоряна Купчинська), українського прикладного мовознавства (завідувач Ірина Кочан), української літератури (завідувач Володимир Микитюк), української фольклористики (завідувач Василь Івашків), теорії літератури та порівняльного літературознавства (завідувач Михайло Гнатюк), загального мовознавства (завідувач Флорій Бацевич), слов’янської філології (завідувач Ольга Сорока), польської філології (завідувач Алла Кравчук), сходознавства (завідувач Ореста Забуранна).

У структурі факультету перебувають Інститут франкознавства (директори: Іван Денисюк, Лариса Бондар, Василь Будний,  Ростислав Чопик, Святослав Пилипчук, Наталія Тихолоз), який утворено 1988 року на місці заснованого в 1954 році Кабінету франкознавства (завідувачі: Ярослав Шуст, Михайло Косів, Ангеліна Кабайда, Богдан Леськів) та Інститут літературознавчих студій (директор Любомир Сеник), який створено в 1996 році.  2010 року на філологічному факультеті створено Лабораторію фольклористичних досліджень (завідувач – Андрій Вовчак).   2022 року розпочала свою роботу Лабораторія діалектологічних та ономастичних студій (завідувачка – Оксана Костів).

У різний час на факультеті працювали визначні вчені, академіки та професори, метри філологічної науки, зокрема Кирило Студинський, Леонід Білецький, Іван Брик, Іларіон Свєнціцький, Михайло Возняк, Філарет Колесса, Адам Фішер, Михайло Рудницький, Віктор Борковський, Іван Ковалик, Петро Коструба, Євген Кротевич, Кость Трофимович, Теофіль Комаринець, Дмитро Гринчишин, Іван Денисюк.

У післявоєнний період деканами факультету були: Олексій Мороз (1949-1950, 1958-1964), Василь Лесик (1956-1958), Іван Дорошенко (1969-1973), Прокіп Гонтар, Кость Трофимович (1979-1986), Михайло Гнатюк (1986-1995), Тарас Салига (1995-2004); деякий час обов’язки декана виконував Аркадій Халимончук. У 2004–2015 роках посаду декана обіймав Ярослав Гарасим, у 2016-2021 рр. – Святослав Пилипчук.

Філологічний факультет є одним з найбільших підрозділів Львівського національного університету імені Івана Франка та однією з провідних інституцій у сфері здійснення наукових словеснознавчих досліджень та підготовки фахових філологів в Україні, науково-дослідним, науково-педагогічним й науково-методичним центром української філології. Факультет ставить перед собою такі завдання: вишкіл висококваліфікованих кадрів філологів для науково-дослідних інституцій, науково-методичних центрів, навчальних закладів усіх рівнів та культурно-освітніх установ; проектування й опрацювання навчально-методичної бази в комплексі мовознавчих, літературознавчих, народознавчих циклів навчальних дисциплін факультету української філології (навчальні плани, програми, підручники, методичні посібники тощо); підготовка науковців (кандидатів, докторів наук) через аспірантуру та різні форми наукового стажування в Україні та за кордоном.

Одним із пріоритетних напрямів діяльності факультету є організація та координування наукових досліджень в галузі літературознавства, мовознавства, фольклористики, славістики, орієнталістики, зокрема: 1) аналіз і синтез емпіричного та історико-теоретичного багажу української та світової філологічної науки; 2) поповнення національного фольклорного і літературного фонду творами, що постали в період окупаційних режимів, міжвоєнного і повоєнного періоду національно-визвольної боротьби за незалежність і самостійну державність (шляхом експедиційних фронтальних і тематичних регіональних обстежень, організації кореспондентської мережі, публікації рукописів, архівних матеріалів, передруку малотиражних і малознаних, але вагомих видань); 3) франкознавчі студії; 4) введення у науковий обіг архівного матеріалу, що висвітлює науково-дослідну та навчально-педагогічну діяльність видатних учених, культурних, громадських і політичних діячів ХХ ст., чия творча, наукова і мистецька, та соціальна активність замовчувалася впродовж довгого часу; 5) організація та проведення симпозіумів, конференцій, семінарів, читань як форми координації обігу науково-дослідної та науково-методичної інформації у сфері наукових діалогів в Україні та за її межами тощо.

Філологічний факультет Львівського університету активно підтримує зв’язки із провідними дослідницькими центрами, архівними установами, бібліотеками, науково-дослідними та навчальними закладами в Україні та за кордоном, зокрема: в Україні: Інститутом народознавства НАН України, Інститутом українознавства імені академіка Івана Крип’якевича НАН України, Прикарпатським національним університетом імені Василя Стефаника, Інституту літератури імені Тараса Шевченка НАН України, кафедрою фольклористики Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Волинським народознавчим центром, Волинським державним університетом імені Лесі Українки, Львівським обласним науково-методичним центром народної творчості, Львівською музичною академією імені Миколи Лисенка; у Польщі: Жешівським, Познанським, Сілезьким університетами, Люблінським університетом імені Марі Кюрі-Складовської, Центром дослідження античної традиції (OBTA) при Варшавському університеті, Центром міжнародної співпраці в галузі культури «Інститут Адама Міцкевича» (Варшава), кафедрами та відділами українознавства Ягеллонського та Варшавського університетів, Кольбергівським товариством у м. Пшисуха; у рамках угоди між Львівським і Вроцлавським університетами проходить щорічне двотижневе навчання студентів-полоністів третього курсу польської філології у Вроцлавському університеті; у Словаччині: відділом україністики Пряшівського університету імені Павла Шафарика; у Канаді: Університетом Альберти тощо.

На філологічному факультеті працюють такі спеціалізовані вчені ради: спеціалізована вчена рада Д 35.051.13 з правом прийняття до розгляду та проведення захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора (кандидата) філологічних наук за спеціальностями: 10.01.01 – українська література; 10.01.06 – теорія літератури; 10.01.07 – фольклористика (голова спеціалізованої вченої ради – Тарас Салига; заступник голови – Ярослав Гарасим, вчений секретар спеціалізованої вченої ради – Роман Крохмальний); спеціалізована вчена рада К 35.051.06 з правом прийняття до розгляду та проведення захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальності: 10.02.01 – українська мова (голова спеціалізованої вченої ради – Алла Паславська; заступник голови спеціалізованої вченої ради – Галина Мацюк; вчений секретар спеціалізованої вченої ради – Уляна Добосевич).

Безпосередньо з науковою роботою пов’язано проведення щорічних літніх студентських фольклорних експедицій-практик у різні етнографічні регіони України для збирання, записування, наукового опрацювання та публікації фольклорних матеріалів. Упродовж останнього часу викладачі і студенти побували на Бойківщині, Гуцульщині, Поліссі, Волині, Слобожанщині та інших регіонах, де записали сотні унікальних зразків народнопоетичної творчості. У результаті багаторічних фольклорних експедицій різних поколінь студентів-фольклористів в архіві кафедри української фольклористики імені Філарета Колесси нагромадилося чимало цінних фольклорно-етнографічних матеріалів, які можуть бути основою системних фольклористично-етнологічних досліджень.

Сьогодні філологічний факультет готує фахівців за освітньо-кваліфікаційним рівнем «бакалавр» за напрямом «філологія» із правом продовження навчання за освітньо-кваліфікаційним рівнем «магістр» за такими спеціальностями: українська мова та література; фольклористика; літературна творчість; прикладна лінгвістика; польська мова та література; чеська мова та література; словацька мова та література; хорватська мова та література; болгарська мова та література; сербська мова та література;  японська мова та література; арабська мова та література; перська мова та література. Здобута за такими рівнями освіта дає змогу отримати місце праці у науковій та освітянській філологічних сферах. Філологи-бакалаври можуть обіймати посади в засобах масової інформації, творчих спілках, працювати вчителями в середніх школах. Спеціалісти і магістри готуються до участі в наукових дослідженнях (академічні інститути мовознавчого та літературознавчого профілів), можуть викладати в середніх і вищих навчальних закладах.

Філологічний факультет здійснює активну видавничу діяльність, зокрема є низка періодичних видань, що відображають загальний рівень дослідницької діяльності наукових працівників факультету: «Вісник Львівського університету» (видається з 1963 року; відповідальними редакторами були: Іван Ковалик, Іван Грицютенко, Таміла Панько, Зеновій Терлак; з 1999 року головний редактор – Тарас Салига), «Українське літературознавство» (видається з 1966 року; відповідальними редакторами були: Федір Неборячок, Іван Дорошенко, Леоніла Міщенко; з 1990 року головний редактор – Тарас Салига), «Теорія і практика викладання української мови як іноземної» (видається з 2006 року, головний редактор – Ірина Кочан).

На факультеті функціонує студентський гурток, який видає газету «Ярослов» (з 2004 року), опублікував збірник студентських та аспірантських праць «Semper tiro» на пошану проф. Івана Денисюка (2002).

Філологічний факультет бере активну участь в організації та проведенні міжнародних та всеукраїнських симпозіумів, конгресів, конференцій, читань тощо. 25-27 вересня 1996 року у Львові та Верховині на Гуцульщині відбулася Міжнародна наукова конференція до 140-річчя від дня народження Івана Франка (співорганізаторами конференції були Інститут українознавства імені Івана Крип’якевича НАН України та Літературно-меморіальний музей Івана Франка), що стала першим Франківським світовим форумом в умовах незалежної України. Матеріали конференції увійшли до збірника наукових праць «Іван Франко: письменник, мислитель, громадянин» (1998). Цим виданням започатковано серію «Українська філологія: школи, постаті, проблеми». 23-25 жовтня 1998 року філологічний факультет організував і провів Міжнародну наукову конференцію до 150-річчя заснування кафедри української словесності у Львівському університеті. Доповіді, виголошені на конференції, склали збірник наукових праць «Українська філологія: школи, постаті, проблеми» (1999, у 2-х частинах). 27 вересня – 1 жовтня 2006 року у Львівському національному університеті імені Івана Франка відбувся Міжнародний науковий конгрес «Іван Франко: дух, наука, думка, воля», присвячений 150-річчю від дня народження Івана Франка. Матеріали конгресу опубліковані у збірнику наукових праць «Іван Франко: дух, наука, думка, воля» (2008, у 2-х томах). 2008 року відбулася Міжнародна наукова конференція до 160-річчя заснування кафедри української словесності у Львівському університеті.

Серія видань «Українська філологія: школи, постаті, проблеми», яку здійснює філологічний факультет з 1998 року, налічує 8 випусків: «Іван Франко: письменник, мислитель, громадянин» (1998), «Українська філологія: школи, постаті, проблеми» (1999, у 2-х частинах), «Юрій Липа: голос доби і приклад чину» (2001), «Муза і меч»: національний рух у фольклорних та літературних джерелах» (2005), «Родина Колессів у духовному та культурному житті України кінця XIX – XX століття (з нагоди 130-річчя від дня народження академіка Філарета Колесси та 100-річчя від дня народження академіка Миколи Колесси) (2005), «Григорій Нудьга. У колі світової культури» (2006), «Іван Франко. «Зів’яле листя»: тексти, матеріали, дослідження (2007), «Гавриїл Костельник на тлі доби: пошук істини» (2007).

На факультеті працює понад 140 викладачів, з них 23 професори, доктори філологічних наук, 84 доценти, кандидати філологічних наук. Науковці факультету читають лекції не тільки для наших студентів, а й для широкої аудиторії в багатьох університетах Європи: міст Кракова, Щецина, Любліна, Вроцлава (Польща), в Українському вільному університеті (Мюнхен, Німеччина), в університетах США.

Серед випускників філологічного факультету – видатні письменники, політики, дипломати і правозахисники, редактори друкованих видань, керівники освіти. Випускниками філологічного факультету в різні часи були Богдан Ігор Антонич, Дмитро Павличко, Роман Іваничук та ін.