Напрями досліджень

“Етнодуховні та культурософські концепти в західноукраїнській літературі й літературознавстві першої половини ХХ століття”

Кафедра української літератури імені академіка Михайла Возняка

Науковий керівник – д-р філол. наук, проф. Тарас Салига

Термін виконання – 2015–2017 роки

Тематичне коло наукових досліджень, що стосуються кафедральної теми у 2017 році, окреслене переважно вивченням художньо-філософської спадщини Івана Франка та осмисленням феномену Українських Січових Стрільців у творчості західноукраїнських письменників. У працях розглянуто проблему порозуміння та протистояння в контексті українсько-польського взаємин і складні стосунки героя та суспільства в романі І. Франка «Lelum і Polelum»; розкрито загадки топосу, націософські інтенції та проблеми літературної географії у Франковому творі «Перехресні стежки». Здійснено спробу осмислити літературне покоління Українських Січових Стрільців як наукову проблему, проаналізовано феномен Тараса Шевченка у генераційному сприйнятті січового стрілецтва, досліджено творчість В. Ґадзінського – письменника із Легіону Українських Січових Стрільців та Василя Пачовського – учасника стрілецького покоління. На основі опрацьованих матеріалів спогадів із «Літературно-наукового Вістника» і «Вістника» фрагментарно реконструйовано події Української Національної Революції у Дрогобичі за свідченнями В. Бірчака; здійснено порівняльне дослідження творчого методу Василя Стефаника і Г. Клочека, з’ясовано проблему злочину в контексті минулого і сучасності у творчості цих письменників.

“Комунікативно-прагматичні та лінгводидактичні аспекти дослідження української мови”

Кафедра українського прикладного мовознавства

Науковий керівник – д-р філол. наук, проф. Ірина Кочан

Термін виконання – 2015–2017 роки

Досліджено образну основу текстів публічних виступів Івана Франка; виокремлено систему образів політичних та ювілейних промов письменника, виявлено їхню текстотворчу та чуттєво-естетичну функцію, стилістичну роль, емоційно-експресивне забарвлення. Описано символічні образи, які творять ідіолект І. Франка як ритора. Розкрито зміст різних типів граматик (академічної, комунікативної, функціональної), охарактеризовано найважливіші академічні та функціональні граматики української мови, простежено їхній з зв’язок з методикою викладання української мови як іноземної. На основі аналізу матеріалу підручників і посібників з української мови для іноземців показано практичне застосування результатів академічного та функціонального опису граматичної системи української мови в іншомовній аудиторії. Проаналізовано специфіку дієслівної граматичної категорії часу, підпорядкованих їй граматичних значень теперішнього, минулого, давноминулого та майбутнього часу крізь призму лінгводидактичних проблем навчання української мови іноземців. Привернуто увагу до численних розбіжностей між кількісним виявом часових форм та їхнім значенням і вживанням, що створює додаткові труднощі в процесі вивчення часу дієслів української мови в іншомовній аудиторії. Визначено місце дериватів з коренем брат- у «Словнику української мови ХVI – першої половини XVII ст.», описано їхню словотвірну структуру та визначено способи творення. Досліджено методи і прийоми вивчення української мови як іноземної та здійснено їх системну характеристику. Зібрано матеріали з історії розвитку української мови за часів Австро-Угорщини. Удосконалено Стандарт ЛНУ ім. Івана Франка з української мови для  студентів-іноземців (Рівні загального володіння, А1 – С2). Розроблено практичні завдання та вправи із курсу «Українська мова за професійним спрямуванням» для студентів біологічних спеціальностей. Досліджено деякі сучасні параметри поняття чистоти мови, оновлено програму спецкурсу «Методика навчання видів мовленнєвої діяльності в курсі УМІ».

“Літературознавча думка від класики до сучасності: концепти, теорії, методології”

Кафедра теорії літератури та порівняльного

Науковий керівник – чл.-кор. НАНУ, д-р філол. наук, проф. Микола Ільницький

Термін виконання – 2015–2017 роки

Працівники кафедри зосереджують свою дослідницьку увагу на широкому спектрі літературознавчих проблем, зокрема: опрацюванні теоретико-компаративних концепцій, категорій та понять, а також методик аналізу й опису діахронічних і синхронічних аспектів різноманітних еволюційних чинників (зміна жанрових і стильових систем; творча індивідуальність письменника і його соціальний статус; мистецькі уподобання публіки і літературно-критичні теорії; культурна політика суспільства і естетична функція національного письменства). Досліджено літературознавчу думку в Україні 1920–1930-х років, зокрема з’ясовано суспільну та естетичнуатмосфери цього часу, естетичну боротьбу різних груп та осередків в УРСР, Галичині та еміграції, виявлено нові факти. Вивчено особливості новелістики І. Франка останніх років, теоретико-естетичну думку від найдавніших часів до ХІХ ст. Значну увагу приділено з’ясуванню теорії літературознавчих шкіл ІІ половини ХІХ – початку ХХ ст. із наголосом на значенні І. Франка як теоретика літератури та прогностичній функції Івана Франка-літературознавця. Розробилено навчальну програму і семестровий план докторантського навчального авторського курсу «Теорія літератури: концепції модернізму», окремі теми якого апробовано під час конференцій та презентацій; створено й апробовано навчальний курс «Теорія літератури» для дворічної магістерської програми з філології; підготовлено навчальну програму і семестровий план курсу; розроблено й апробовано вибірковий навчальний курс для 3-го року бакалаврської програми з філології «Пам’ять і літературні покоління»; осмислено ідею міста як культурного виробу й витвору уяви в українській літературі 1920-х років. Досліджено окремі питання історії та методології української літературної критики, зокрема питання інтерпретації традиційних сюжетів та образів (ТСН) біблійного походження в українському письменстві ХІХ-ХХ ст. Проаналізовано жанрово-стильові та композиційні особливості художніх творів української класичної літератури. Об’єктом дослідження стали тексти І. Франка, В. Шевчука, О. Лишеги. У літературно-критичних статтях та рецензіях подано художньо-естетичний образ найприкметніших текстів сучасного літературного процесу. У наукових працях викладачів зосереджено увагу на часопросторових координатах та наративних стратегіях твору, на теорії «можливих світів» та її реалізації в художньому тексті, на способах філософізації та інтелектуалізації літератури та пов’язаній із цією проблемою жанровою специфікою твору. Об’єктом дослідження стали твори І. Франка, Ґ. Шкурупія, Н. Королевої, В. Домонтовича, Г. Пагутяк. Вивчено формування та реформування читацьких спільнот під впливом читання текстів українського письменства в умовах колоніальної залежності: від формування масового читача (читача із народу) до елітарного читача з вишуканими естетичними вподобаннями; процес «спільного конструювання» нації через уявні читацькі спільноти і наративи національної ідентичності та національної пам’яті; виявлено методологічні особливості дослідження читацької культури так званих «невизнаних спільнот». Розглянуто феномен «жіночого письма» в давній Греції періоду від архаїки (VII–VI ст. до Хр.) до пізньоантичної або ранньовізантійської доби (IV–V ст.). Розроблено такі питання: текстологічні реконструкції творів давньогрецької лірики, інтерпретації цих текстів українською мовою, персоналії української перекладної літератури (Іван Франко й Андрій Содомора). У наукових працях також зосереджено увагу на феномені літературного канону, особливостях його формування та трансформації. Досліджено соцреалістичний канон в українській літературі, зокрема об’єктом вивчення стали художні твори С. Тудора, Г. Епіка, І. Ле, Ю. Збанацького, П. Тичини, М. Рильського, А. Малишка, О. Корнійчука, О. Коломійця та ін.

“Синхронія та діахронія лексико-граматичної системи української мови”

Кафедра української мови імені професора Івана Ковалика

Науковий керівник – канд. філол. наук, доц. Зоряна Купчинська

Термін виконання: 2016–2018 роки

Розглянуто комплекс питань, що стосуються лексико-граматичної структури української мови як вияву динаміки її норм. Виявлено і проаналізовано зміни, що відбулися у структурі української мови на фонетичному, лексичному, морфологічному і синтаксичному рівнях. Проведено роботу щодо словотворення в аспекті синхронної та діахронної дериватології. Успішно розвивається ономастика на кафедрі в різних напрямках: ойконіміка, мікротопоніміка, художня ономастика: проаналізовано мікротопоніми Карпат, історичну мікротопонімію, досліджено українську літературно-художню антропонімію, історичну ойконімію архаїчних  типів на різних ділянках території України. Опрацьовано актуальні проблеми сучасної морфології, зокрема питання поділу слів на частини мови у різних школах. Досліджено функціонування морфонологічних явищ при творенні відтопонімних прикметників та іменників у літературній мові та діалектах. Проаналізовано взаємодію літературної та діалектної норми сучасної української мови. Вивчено ідіолект окремих говірок південно-західного наріччя з погляду динаміки та статики. Здійснено структурно-семантичний аналіз складних багатокомпонентних синтаксичних конструкцій, які функціонують у науковому мовленні Івана Франка. Простежено довжину та глибину аналізованих речень, ураховано кількість предикативних частин і рівнів членування, розглянуто значеннєві зв’язки, які встановлюються на різних рівнях членування, визначено структурні схеми побудови складних багатокомпонентних синтаксичних конструкцій, виявлено найтиповіші для наукового мовлення І. Франка структури. Історія мовознавства представлена розвідками про О. Панейка, І. Ковалика, Л. Коць-Григорчук.

“Усна народна словесність у науковому висвітленні: історичний дискурс, жанри, поетика”

Кафедра української фольклористики імені академіка Філарета Колесси

Науковий керівник – д-р філол. наук, проф. Василь Івашків

Термін виконання – 2016–2018 роки

Досліджено фольклористичну діяльність Пантелеймона Куліша у контексті тенденцій романтичної фольклористики, висвітлено ключові питання взаємодії фольклору та художньої літератури у період романтизму, розглянуто особливості фольклористичної спадщини Якова Головацького та П. Єфименка, зокрема у світлі оцінки Івана Франка. Зазначено, що діяльність Етнографічної комісії Наукового товариства імені Шевченка розвивалася у руслі вимог сучасної їй науки, про що свідчать проаналізовані численні «Відозви» до збирачів у справі збирання етнографічних матеріалів. Прорецензований збірник сучасного вченого і поета О. Птащенка «Наша Голгофа: Думи» (Одеса: Астропринт, 2014. – 72 с.) доводить популярність українських народних дум у сучасній поетичній традиції. Досвід викладання української мови та літератури китайським україністам переконує у важливості української усної словесності у цьому контексті. Досліджено проблеми фольклорного жанрознавства, зокрема докладно проаналізовано окремі генологічні одиниці усної словесності. Вивчення таких одиниць здійснено у зіставленні фольклорних та літературних жанрів. Досліджено актуальні теоретичні аспекти питання фольклоризму, а їхню практичну реалізацію висвітлено на прикладі творчості Івана Франка, внесок українських дослідників у розвиток уснословеснознавчих досліджень, Франкове бачення значення народної пісні в національно-культурному поступі України. Простежено історію формування колекцій фонографічних носіїв у Європі (Польщі, Чехо-Словаччині, Угорщині, Росії та інших країнах). Продовжено дослідження фольклорної стереотипії у віршах українських заробітчан в Італії. Концепцію фольклористичної візії творів утілено в завершенні роботи над навчальним виданням «Свій світ у чужому просторі: поетична творчість української спільноти в Італії початку ХХІ століття: хрестоматія». Продовжено працю над реалізацією комплексної системи документування й архівування фольклорно-етнографічних матеріалів, здобутих під час студентських фольклористичних польових досліджень, зокрема проведено каталогізацію архівного фонду ІЕК Фольклорного архіву Кафедри української фольклористики імені акад. Філарета Колесси. Підготовано класифікацію українських народних музичних інструментів для Електронного каталогу українського фольклору. Простежено основні ознаки жанру української народної молитви; опрацьовано архівні та друковані матеріали, що стосуються збирацької роботи М. Цертелєва, М. Костомарова, П. Куліша; окреслено жанрову парадигму українського фольклору на матеріалі збірників першої половини ХІХ ст. Опубліковано низку наукових статей про тенденції розвитку української фольклористики «романтичного періоду»; розглянуто проблему побутування замовлювально-заклинальної традиції в селах Західної Бойківщини. Окреслено часо-просторове поширення українських духовних пісень, варіанти яких «з народних уст» були опубліковані ще в першій половині ХІХ ст. З’ясовано специфіку фольклоризації книжних духовних пісень в українській усній традиції, виявлено чимало цікавих моментів цього процесу, а також проведено польові студії у селах Івано-Франківщини з метою спостереження над особливостями сучасного функціонування духовної пісні в народному середовищі.

“Соціокомунікативні та когнітивні аспекти організації різномовних дискурсів”

Кафедра загального мовознавства

Науковий керівник – д-р філол. наук, проф. Флорій Бацевич

Термін виконання 2016–2018 роки

Досліджено низку семантичних і прагматичних чинників, які впливають на формування, функціонування та сприйняття дискурсів і текстів різних функціональних стилів; опрацьовано низку категорій комунікативної лінгвістики і лінгвістичної прагматики; виявлено аспекти формування текстів і дискурсів художнього абсурду та інших виявів «одивненості»; з’ясовано й описано низку соціолінгвістичних понять і категорій, пов’язаних із двомовністю і багатомовністю, мовною ситуацією в Україні й опрацьованих на матеріалі української, японської, польської і латинської мов. Проаналізовано низку когнітивних і функціонально-мовних процесів формування символів у текстах різних етнолінгвокультур; досліджено механізми процесів концептуалізації перцептивних образів і їх втілення в різномовних дискурсів; створено низку частотних словників  прозових творів І.Франка; прослідковано тенденції застосування квантитативних і корпусних методик аналізу тексту; виявлено низку авторських прийомів естетизації художнього тексту; опрацьовано методики і прийоми виявлення етнічного компоненту у творах української літератури ХVI–ХVІІ століть; виявлено способи метафоричної концептуалізації низки понять у різних типах дискурсів.

“Актуальні проблеми сучасної славістики в парадигмі гуманітарних наук”

Кафедра слов’янської філології імені професора Іларіона Свєнціцького

Науковий керівник – д-р філол. наук, проф. Алла Татаренко

Термін виконання – 2015–2017 роки

Вивчено актуальні тенденції розвитку сербської та хорватської літератури, результати дослідження відображено у статтях. Досліджено поетикальні вектори розвитку сербської літератури кінця ХХ – поч. ХХІ століть, поетикальні проблеми зіставного характеру. Здійснено роботу з укладання українсько-хорватського словника, укладання українсько-верхньолужицького словника спільно з кафедрою української мови та Сербським інститутом у Будишині / Баутцені (Німеччина), укладено чорновий варіант «Словацько-українського словника лінгвістичної термінології». Досліджено вивчення політичної комунікації в сучасній Болгарії. Розглянуто особливості творчості В. Голана 1950–1960-х років. Досліджено казку «Зачарована сорока» сучасної лужицької письменниці Єви-Марії Чорнакец як приклад анімалістики в сучасній лужицькій дитячій літературі. Вивчено питання історії ономастики, проблеми розвитку сучасної слов’янської антропонімії, особливості діалектного мовлення. Проаналізовано стан вивчення словенської фразеології.

“Актуальні проблеми польської філології в Україні: дослідницька проблематика і методика викладання”

Кафедра польської філології

Науковий керівник – канд. філол. наук, проф. Алла Кравчук

Термін виконання – 2015–2017 роки

Досліджено особливості мовленнєвого етикету поляків в Україні в нормативному аспекті (на матеріалі анкетування і польськомовної преси). Досліджено особливості вітальних мовленнєвих жанрів в усному та писемному мовленні поляків в Україні (на матеріалі анкетування і польськомовної преси), особливості викладання фонетики україномовним особам, рівень знань українських студентів-полоністів польської біблійної фразеології. Видано друком 10 наукових статейза темою. Видано підручник «Польська мова. Граматика з вправами» (Київ, 2015 – І вид., Київ, 2016 – ІІ вид.). Видано збірник праць «Польська мова та полоністика у Східній Європі: минуле і сучасність: Збірник праць з нагоди десятиліття кафедри польської філології Львівського національного університету імені Івана Франка. – Київ, 2015.

“Актуальні проблеми сучасної орієнталістики”

Кафедра сходознавства імені професора Ярослава Дашкевича

Науковий керівник – канд. філол. наук, доц. Марта Стельмах

Термін виконання – 2016–2018 роки

Члени кафедри сходознавства досліджують окремі лінгвістичні, літературознавчі та культурологічні аспекти сучасної орієнталістики. Зокрема, відібрано матеріал для створення підручника зі східного письма для студентів першого курсу трьох сходознавчих напрямів: арабістика, тюркологія та іраністика; досліджено особливості викладання ієрогліфів для студентів-китаїстів другого року навчання; перекладено поеми «Бустан» та «Гулістан» Сааді Ширазі, а також видано «Словник соматичної фразеології японської мови»; вивчено категорію розширених дієслівних основ в арабській мові та досліджено соматичну фразеологію сучасної японської мови, комунікативні стратегії вираження прохання у японській мові в порівнянні з українською; продовжено роботу над укладанням термінологічного словника сучасної японської мови, тематичного українсько-арабського словника. Досліджено літературний твір як джерело вивчення особливостей міжетнічної комунікації; становлення та розвиток поетики жанру хайку; діалектні елементи в мові творів сучасних японських письменників префектури Окінава; емоційно-експресивну модальність у сучасних українських та арабських публіцистичних текстах; соціолінгвістичний аспект аналізу творів Дадзай Осаму; моральність образу епічного героя в «Шах-наме» Фірдоусі; жанрові особливості мандрівних нотаток японських блогосфер. Здійснено роботу над відбором навчальних текстів для студентів першого курсу, які вивчають перську мову як спеціальність, та осмислено прецедентні феномени й арабомовну соціокультурну компетенцію.

 

 

Держбюджетна тематика

РФ-11Ф “Документування фольклорних дискурсів: історія, методологія, практика”

Науковий керівник – проф. Василь ІВАШКІВ

Термін виконання: 01.01.2015 – 31.12.2017

Суть проекту – утвердити документування фольклорних дискурсів як невід’ємну галузь української фольклористики.

Терміном «документування фольклорних дискурсів» або «фольклористичне документування» позначають комплекс засадничих наукових заходів: фіксацію фольклору; транскрибування фольклорних записів; створення фольклорних документів; архівування фольклорних документів; едицію фольклорних матеріалів. Документування фольклору безпосередньо визначає наукову вартість, достовірність і доступність джерельної бази фольклористики і в такий спосіб максимально зумовлює можливості й ефективність дальших науково-теоретичних досліджень і поступу цієї науки загалом. Тому в провідних європейських фольклористичних школах документування посіло важливе місце, перетворившись фактично у самостійну ди­с­цип­ліну з власною методологією, теорією і практикою, проблематикою й істо­рією.

Проект передбачає комплексний аналіз теоретико-методологічних і пошуково-прикладних аспектів документування народнопоетичних дискурсів в історико-культурній перспективі: зародження та історія документаційної праці у фольклористичній царині в Україні, сучасний стан і досягнення, перспективні напрями розвитку галузі в Україні у контексті світових інноваційних наукових і технологічних підходів. Новітній підхід і до документування фольклорної традиції із застосуванням системних ідей і концепцій покликаний витворити цілісне наукове бачення культурного феномену українського народу та його місця у світовій цивілізації.

ІФ-156Ф “Гуманітаристика Івана Франка: літературознавча, фольклористична та мовознавча парадигми”

Науковий керівник – доц. Святослав ПИЛИПЧУК

Термін виконання: 01.01.2013 – 31.12.2015

РФ-112Ф “Українська фольклорна традиція кінця ХХ – початку ХХІ століття: сучасна методологія записування і дослідження”

Науковий керівник – проф. Василь ІВАШКІВ

Термін виконання: 01.01.2012 – 31.12.2014

Суть проекту – розробка цілісної концепції документування української фольклорної традиції як комплексу засадничих етапів фольклористичної діяльності (фіксація, транскрипція, система­тиза­ція й архівування). Здійснюватиметься науково-теоретичне обґрунтування й апробація методології електронного архівування явищ українського фольклору з урахуванням національної специфіки уснословесної традиції українців та світових напрацювань у галузі елект­ронного архівування народнокультурних явищ. Створений в результаті цього проекту електронний архів українського фольклору сприятиме суттєвому прогресу народознавчих дисциплін. Функціо­ну­вання електронних архівних фондів у повноті вияву різножанрових явищ українського фольклору відкриває шлях до комплексного і концептуального вивчення української культури, глибокого теоретичного аналізу уснословесних та народномузичних творів, формування новітніх концепцій розвитку національної культурної традиції на широкій джерельній базі. Новітній підхід до документування фольклорної традиції покликаний витворити цілісне наукове бачення буття  українського народу та його місця у світовій цивілізації.

РФ-111Ф “Українська діаспорна шевченкіана (1945–1991 роки) / Ukrainian Shevchenkiana in Diaspora”

Науковий керівник – проф. Тарас САЛИГА

Термін виконання: 01.01.2012 – 31.12.2014

РФ-15Ф “Українська національна ідея у літературних та фольклорних джерелах / Ukrainian national idea in folklore and literature sources”

Науковий керівник – проф. Тарас САЛИГА, проф. Любомир СЕНИК

Термін виконання: 01.01.2009 – 31.12.2011

РФ-231Ф “Фольклор та фольклористика західноукраїнських земель другої половини ХХ століття: школи, постаті, проблеми”

Науковий керівник – проф. Василь ІВАШКІВ

Термін виконання: 01.01.2008 – 31.12.2010

Вивчення українського фольклору та розвитку української фольклористики на захід­но­українських землях у середині – другій половині ХХ століття, зокрема наукової спадщини та фольк­лорних записів Філарета Колесси, Адама Фішера, Осипа Роздольського, Станіслава Людкевича, Михайла Ско­ри­ка, Олексія Дея, Володимира Гошовського, Теофіля Комаринця, Григорія Нудьги, Романа Кирчіва, Івана Денисюка, Богдана Лу­канюка та багатьох інших є необхідною умовою наукового осмислення тенденцій української фольклористики загалом.  Українська фольклористика середини – другої по­ло­ви­ни ХХ століття є своєрідним нау­ко­­вим феноменом, що у важких умовах тоталітаризму зберіг і розвинув глибинне теоретичне підґрунтя фольклористичної думки ХІХ – початку ХХ століття, реалізувавши його у різних наукових школах сучасності.

Систематична, значною мірою подвижницька збирацька діяльність у різних регіонах  України другої половини ХХ століття виявила неперервність фольклорної традиції українського народу і заклала міцну джерельну базу для поглиблення фольклористичних та етно­му­зи­ко­логічних студій. Наукове опрацювання та оприлюднення нагромаджених фольклорних, народномузичних скарбів є вкрай актуальним, зважаючи на те, що саме традиційна духовна культура була і є для українців важливим націєтворчим, націєконсолідуючим чинником, який творить основу нашої національної ідентичності, несе у собі великий потенціал для формування сучасної ідентичності українців як європейської нації.