Вивчення східних мов (гебрейська, арамейська, арабська) у Львівському університеті почалося після 1817 року спершу на теологічному, згодом на філософському факультетах. Першими викладачами на теологічному факультеті були А. Радкович, Я.Е. Кухарський, Л. Солецький, К. Сарницький, М. Мишковський; на філософському – Г. (Герзон) Блятт (1858-1916), Б. Давидович (помер 1933 року). З часом почали викладати санскрит та старовірменську (грабар) мови. Систематичне викладання семітських мов (арабської, гебрейської, арамейської, асировавилонської) почалося з ініціативи семітолога М. Шора (1874-1942).
Після Першої світової війни сходознавець і поліглот Андрій Гавронський (1885-1927) започаткував в університеті викладання низки староіндійських та новоіндійських мов та літератур. Двадцяті роки XX ст. взагалі можна вважати періодом розквіту львівського сходознавства: у Львівському університеті працювали семітологи О. Клявек та Ю. Попліха, алтаїст та монголіст В. Котвич (1872-1944), арабіст З. Смогожевський (1884-1931), який започаткував викладання староосманської та перської мов, монголісти та алтаїсти В. Шмуц і М. Левицький, арабіст Т. Левицький, індолог С. Стасяк, іраніст Ф. Махальський, староперську, середньоперську та грабар викладав відомий мовознавець, учень А. Мейє, Є. Курилович, а турецьку, перську та арабську мови – Мохаммед Садик-бей Агабек-заде (Агабеков). 
Саме Мохаммеда Садик-бея Агабек-заде, видатного азербайджанського сходознавця, арабіста, тюрколога, що багато років свого життя віддав Львівському університету, разом із професорами Зигмунтом Смоґожевським і Владиславом Котвичем вважають творцями Львівсько-Петербурзької сходознавчої школи. У цей час у Львівському університеті здобули освіту такі відомі сходознавці, як Є. Заволинський, О. Пріцак, Л. Скужак, А. Кунст, Я. Турчинський. В інституті сходознавства при гуманітарному факультеті у 1938 році функціонувало 9 кафедр, на яких викладали 35 східних мов.
У 1939-1940-х роках кафедрою сходознавства керували спочатку С. Стасяк, пізніше Є. Заволинський. Згодом кафедру було скасовано.
Друга світова війна завдала великої шкоди львівському сходознавству: німецькі окупанти вивезли понад двадцять тисяч унікальних видань сходознавчої тематики та понад п’ятсот унікальних рукописів східними мовами.
Після Другої світової війни багато львівських сходознаців польської національності виїхали в Європу. Небажання радянської влади та університетської адміністрації, які скрізь вбачали прояви українського націоналізму, розвивати сходознавчі студії врешті спричинилося до того, що викладання східних мов у Львівському університеті офіційно припинилося та продовжувало своє життя фрагментарно і лише завдяки сподвижницькій діяльності деяких ентузіастів: у другій половині 50-х років індолог та китаїст М.Кнороз (1911-1984) викладав санскрит та китайську на історичному та філологічному факультетах, залучивши до цього І.Сайдаковську, а до викладання арабської та перської мов Я.Полотнюка. Після перевидання “Керівництва до елементарного курсу санскритської мови” Г.Бюлера, яке з ентузіазмом сприйняла наукова громадськість Радянського Союзу, М.Кнороза, ініціатора перевидання, було звільнено з роботи. Він був змушений працювати перекладачем з європейських мов на одному з львівських заводів.
Після 1967 року випускник сходознавчого факультету Ленінградського університету Я.Полотнюк почав викладати факультативні курси арабської та перської мов на філологічному факультеті. Незважаючи на очевидні та помітні успіхи студентів (О.Калмикова викладала російську мову в Дамаску, В.Рудковський після річного стажування в Таджикистані переклав кілька великих романів таджицьких авторів, А.Горбачевський став заступником декана філологічного факультету Таджицького державного університету), адміністрація університету на чолі з М.Максимовичем вперто не розуміли потреби сходознавчої науки. Для арабських та перських студій Я.Полотнюка почало “не вистачати грошей” і сходознавець здебільшого викладав безкоштовно. Курси згорнули і відновили лише у 1980 році на три роки.
За незалежної України за ініціативи Я. Полотнюка у 1992 році у складі кафедри загального мовознавства знову почали викладати східні мови: арабську (Я. Полотнюк), перську (Я. Полотнюк, Р. Гамада), японську (О. Горошкевич).
У 1997 році на філологічному факультеті було відкрито окрему кафедру сходознавства, яку очолив професор Ярослав Дашкевич. Під його керівництвом працювали перші викладачі – Ярема Полотнюк, Роман Гамада, Олена Горошкевич, Ореста Забуранна, Лідія Луцан, Ярина Полотнюк. До них у 2003 р. приєдналися – Юлія Заза, Олег Кшановський, Ольга Максимів, Ірина Яремчук, Марта Стельмах, Олександр Лосєв, Тетяна Коваленко, Олена Цінцірук, Руслана Надольська.
Як історик, археограф, сходознавець та громадський діяч Ярослав Романович Дашкевич неодноразово наголошував на історичній важливості міжнародних звʼязків України зі східними країнами, зокрема, Близьким Сходом:
З офіційним відкриттям кафедри сходознавства у 1997 році, спершу як фах стали викладати лише перську мову, а японську, арабську й турецьку – як факультативи. У 2003 році у самостійні спеціальності переросли арабська та японська мови, згодом (у 2014 р.) – відкрилися також турецька й китайська спеціальності.
Відродження у Львові іраністики й арабістики пов’язане з іменем блискучого орієнталіста, оригінального ученого-поліглота, талановитого педагога, непересічного перекладача та письменника Яреми Євгеновича Полотнюка. Як співробітник Інституту сходознавства імені А. Кримського НАН України, завідувач відділу ісламу Інституту релігієзнавства у Львові Ярема Євгенович присвятив своє життя служінню українському сходознавству.
Ще на початку 60-х років він загорівся ідеєю укладання Антології перських поетів для українського читача (у співпраці з Миколою Ільницьким). У 60-70 роки Полотнюк публікує переклади Румі, Хафіза, Фірдоусі та Сааді українською мовою. Ще зі студентських років вчений виношував ідею – здійснити широкомасштабний прорив до персомовної літератури Індії. І цей прорив був здійснений. У журналі “Всесвіт” 1979 р. в перекладі Я. Полотнюка виходить друком “Туті-наме” “народного оповідача” Ібадулли і трохи згодом – “Туті-наме” “могола” Мохаммеда Ходавенда Кадері з ґрунтовною передмовою про персомовну літературу Індії. Серед арабістичного доробку Полотнюка – переклад найдавніших сур Корану (які є першою спробою дати україномовному читачеві можливість ознайомитися з аятами Корану, перекладеними з арабського оригіналу); матеріали до історії України з діаріуша Павла Алепського (“Подорож Макарія ІІІ”), які він переклав з оригінальних арабських манускриптів, що зберігаються в Лондоні та Санкт-Петербурзі; ґрунтовний науковий коментар до «Тисячі і однієї ночі».
Сходознавець викладав у Львівському університеті сучасну і класичну перську мови, перську каліграфію, арабську мову, історію перської літератури, культуру арабо- та персо-мусульманського світу, вступ до історії Ірану, Афганістану та середньоазійських країн тощо. Досліджував перську мову та літературу, індійське фарсі, арабо-мусульманську та персо-мусульманську культури. Як працівник Музею історії релігії, Я. Полотнюк за сприяння музейників і бібліотекарів організовував своїм студентам практику, де вони читали й описували оригінальні східні рукописи. До сформованої Полотнюком молодої кафедри надходять з Ірану раритетні видання класиків перської літератури, які він згодом подарує бібліотеці Львівського університету (понад 40 східних рукописів). У 2004 р. Я. Полотнюк став першим із десяти нагороджених указом уряду Ірану фахівців, які одержали грамоту з рук міністра культури та ісламської орієнтації Ахмеда Масджед-Джамаї.
Серед подвижників, які своєю невтомною та жертовною працею долучилися до відновлення та розвитку орієнталістичних студій у Львівському університеті був і Роман Романович Гамада. Незмінний і незамінний вчитель історії перської літератури, теорії і практики перекладу, а також спеціалізованих курсів («Перський гумор», «Практична стилістика»), він виховав не одне покоління кваліфікованих сходознавців, формував їх світогляд і розуміння іранської культури.
Без сумніву, найпалкішою пристрастю та щоденною невтомною працею Романа Романовича був переклад. Керуючись тим орієнтиром, що і засновник кафедри сходознавства Ярема Полотнюк, він відкривав завісу класичної перської літератури для українського читача. Так з’явились українські переклади середньовічних перських оповідей Мохаммеда Ауфі (12-13 ст.), «Весняний сад» Абдаррахмана Джамі (15 ст.), «Зібрання історій та світочі переказів», «Захоплюючі розповіді» та «Весела книга» Алі Сафі (16 ст.) «Семеро печерників Дакіянусових», «Іранські народні казки», адресовані читачам середнього та старшого шкільного віку. Винятковою є і «Бахтіяр-наме» – класична обрамлена повість 11 ст., переклад якої здійснено з рукопису, переписаного 1687 року в Індії. Завдяки Романові Гамаді українці змогли пізнати своєрідність східного гумору. Серед книг, доступних українському читачеві, є не лише переклади з Алі Сафі (якого важко дістати навіть у Ірані, через його незручність), а й «Витончені жарти» Убейда Закані (14 ст.) – без перебільшення найзнаменитішого перського сатирика в історії. Справедливо вінчає цей список «Антологія перського гумору», до якої увійшли не лише найсоковитіші частини вище перелічених праць, а й анекдоти про Муллу Насреддіна, і «Кабус-наме», і «Сіясат-наме», і вже добре забуті поетичні переклади авторства Яреми Полотнюка та Миколи Ільницького. У співавторстві з Миколою Миколайовичем Роман Гамада видає у 2016 році повний переклад всесвітньо відомих поем Сааді Шіразі (13 ст.).
Витончений, елегантний, а головне впізнаваний перекладацький стиль Романа Гамади став запорукою успіху та визнання. За визначні здобутки в галузі сходознавства та багатолітню працю на ниві українського перекладу Роман Гамада став лауреатом Літературної премії Ars Translationis ім. Миколи Лукаша (1999), отримав Першу літературну премію Фонду Воляників-Швабінських при Фундації Українського Вільного Університету в Нью-Йорку (2008) та Міжнародну літературну премію імені Григорія Сковороди «Сад божественних пісень» (2014), лауреатом літературної премії ім. Максима Рильського (2014). Заслуги Романа Гамади у царині перекладу відзначено Почесною грамотою Міністерства культури Ісламської Республіки Іран та Спеціальною подякою Міністра культури України. Постійний автор журналу іноземної літератури «Всесвіт», Роман Романович був членом Національної спілки письменників України.
На вшанування пам’яти видатного перекладача та відзначення високохудожніх перекладів українською мовою, у 2018 р. ЛНУ ім. І. Франка спільно з спілкою письменників України заснували щорічну літературну Премію імені Романа Романовича Гамади. Вона забезпечує тяглість і передає естафету перекладацької традиції Львівського університету від Яреми Полотнюка і Романа Гамади до сучасної молодої перекладацької плеяди.
Завідувачами кафедри сходознавства в різний час були: проф. Я. Дашкевич, доц. Я. Полотнюк, проф. Ф. Туранли, проф. В. Рибалкін, доц. О. Забуранна, доц. О. Максимів.
У 2000-х рр. викладацький склад поповнився новими педагогічними силами, випускниками кафедри – Святослав Горба, Надія Вишневська, Уляна Витичак, Оксана Щупаківська, Ірина Батюк, Ірина Мартиняк, Юлія Дзябко, Андрій Мацкевич, Соломія Фатич та ін.
У 2011 році кафедрі присвоєно ім’я її першого завідувача – професора Ярослава Дашкевича.
За час існування кафедри сходознавства ЛНУ ім. І. Франка, яка і досі залишається єдиним центром сходознавства на теренах Західної України, вийшли друком численні праці, захищені кандидатські дисертації (О. Забуранна, О. Кшановський, Ю. Заза, М. Стельмах, І. Яремчук, О. Максимів, А. Мацкевич, І. Мариняк, Ю. Дзябко), здійснюється перекладацька діяльність.
Сьогодні колектив кафедри складається з понад 20 викладачів (в т. ч. носіїв мови), які забезпечують підготовку фахівців з таких східних мов та літератур за першим (бакалаврським) та другим (магістерським) рівнями вищої освіти:
Арабська мова та література;
Китайська мова та література;
Перська мова та література;
Турецька мова та література;
Японська мова та література.
Література про Кафедру:
- Полотнюк Я. Є. Сходознавство у Львівському університеті // Східний світ, 1993, №2
- До ювілею. Ярема Полотнюк. // Вісник Львівського університету. Серія філологічна. 2005. № 36., стор. 5-8
- Полотнюк Я. Є. Коротка історія викладання східних мов у Львівському університеті // Вісник Львівського університету. Вип. 45. – Львів, 2008. – С. 3–4. – (Серія філологічна).
- Захлюпана Н. Полотнюк відомий і невідомий / Н. Захлюпана // Вісник Львівського університету. Серія філологічна. – 2011. – Вип. 53. – С. 3-9.
- Лекція про засновників кафедри сходознавства імені професора Ярослава Дашкевича // Перські конспекти. Сторінка про іраністику
- Роман Гамада // Перські конспекти. Сторінка про іраністику
- Рибалкін В. С. Ярема Євгенович Полотнюк (1935 – 2012) / В. С. Рибалкін // Український археографічний щорічник. – 2013. – Вип. 18. – С. 819-828.
- Максимів О. Відновник львівського сходознавства. Портрет орієнталіста Яреми Полотнюка. Дивослово. 2021. № 1. С. 38–42.
- Matskevych A. R. The Modern History of the Arabic Studies in Lviv University / Matskevych A. R. // “Українсько-арабські мовно-культурні контакти”. Матеріали Міжнародної науково-практичної відеоконференції, 16–17 лютого 2023 року. – Київ: Видавничий центр КНЛУ, 2023. – С. 26–28.
- Maksymiv O.Yo. Arabic studies in Lviv. Programme and Proceedings International Scientific and Practical Videoconference “Ukrainian-Arabic Linguistic and Cultural Contacts”. February 16–17, Київ, Україна, 16–17 лютого 2023 р. – Київ : Видавничий центр КНЛУ, 2023. – P. 28.
- Яремчук І. В., Максимів О. Й. Китаїстика у Львівському університеті // Вісник Львівського університету. Серія філологічна. Вип. 73–75. – Львів, 2024. – С. 188–200.
