Історія кафедри української мови тісно пов’язана з історією Львівського університету. Це один із найстаріших в Україні університетів, який був початково заснований з латинською мовою викладання. У 1787 році при ньому було створено науковий інститут “Студіюм Рутенум” з українською мовою викладання. 1805 року австрійський уряд перетворив Львівський університет на ліцей, а 1817 року знову відновив його, але вже з німецькою мовою викладання.
У 1848 році “весна народів” пожвавила національне життя Галичини. У гімназіях було запроваджено обов’язкове вивчення української мови, а мовне питання стало об’єктом жвавих дискусій і суперечок на сторінках галицької преси. На домагання українців у грудні 1848 року у Львівському університеті відкрито першу кафедру української мови і літератури, яку очолив Яків Головацький, український культурний діяч, учений, письменник, один із членів “Руської трійці”. За тодішньою структурою університету кафедра складалася з одного професора, який читав лекції з української мови та літератури.
Протягом 1867-1894 років кафедру очолював Омелян Огоновський, який значно активізував справу викладання української мови і літератури. З його ініціативи було організовано “Семінар для руської (української) філології”, в якому слухачі виголошували свої наукові праці.
Після смерті О. Огоновського університетської кафедри домагався Іван Франко, однак тодішній намісник Галичини граф К. Бадені все зробив для того, щоб не допустити в університет письменника, який закликав український народ до соціального і національного визволення.
У 1895 році кафедру посів Олександр Колесса, а 1899 року було відкрито ще одну українознавчу кафедру, яку очолив Кирило Студинський.
Після українсько-польської війни 1918-1919 років у Львівському університеті було зліквідовано всі українознавчі кафедри, і він став повністю польськомовним. Окремим розпорядженням вступ до університету було дозволено тільки тим, що служили в польській армії і були польськими громадянами. У відповідь на це українці організували таємний український університет (1921-1925 р.).
На численні клопотання українців у 1928 році в університеті було відкрито кафедру української мови, очолював її до 1939 року Ян Янів.
З осені 1939 року, коли Західну Україну було приєднано до Радянської України, університет зазнав корінної реорганізаці. У 1939-1941 роках завідувачем кафедри української мови став відомий український мовознавець і громадський діяч Василь Сімович. На кафедрі працювало 19 осіб. Це були відомі своїм науковим доробком учені, письменники, досвідчені викладачі львівський гімназій, серед них – К.Кисілевський, В.Лев, Я.Янів, О.Панейко, М.Пушкар, П.Мечник, Д.Лукіянович, П.Карманський, А.Андрохович, Й.Шемлей, В.Пачовський, С.Щурат, К.Добрянський та ін.
З початком війни Львівський університет припинив своє функціонування і відновив навчальну діяльність лише в 1944 році. З 1944 до 1946 року кафедрою керував Петро Коструба. У 1946 р. Петра Кострубу звинуватили в українському буржуазному націоналізмі і репресували. З 1947 до 1950 р. кафедру очолював Іван Чередниченко. З 1950 до 1973 року завідувачем кафедри був Іван Ковалик.
У 1950-1960-х роках зріс науковий потенціал кафедри. На ній працювали професори І.Ковалик, Ю.Редько, І.Петличний, доценти П.Коструба, Б.Кобилянський, М.Шкільник, С.Криворучко, І.Грицютенко, Т.Возний, І.Ощипко, С.Дідик, Є.Черняхівська, О.Сербенська, Б.Ключковський, ст. викладач О. Скоропада. Праці членів кафедри були новаторськими за змістом, вони суттєво збагатили українську лінгвістику. Так, Іван Ковалик своїми роботами заклав теоретичні основи однієї з наймолодших галузей мовознавства – дериватології. Його дериватологічну концепцію відображають вибрані праці, зібрані у книзі „Вчення про словотвір” (2007 р.), а дослідження професора в інших ділянках лінгвістики ілюструє другий том вибраного – „Питання українського і слов’янського мовознавства” (2008 р.). Наукову спадщину професора перевидали його учні – члени кафедр української мови Львівського та Прикарпатського університетів.
Юліан Редько плідно працював у царині ономастики. Він автор ґрунтовної монографії „Сучасні українські прізвища” (1966) і „Довідника українських прізвищ” (1969), у яких започаткував наукове вивчення прізвищевої системи української мови, а вже після смерті вченого опубліковано основну працю його життя – великий, у двох томах (близько 2500 стор.), „Словник сучасних українських прізвищ” (2007), який за життя вченого все „не пускали” до друку „через брак паперу”.
Петро Коструба досліджував фонологічну систему української мови. Він опублікував навчальний посбник „Фонетика сучасної української літературної мови” (1963), а згодом став одним із авторів академічного курсу фонетики і фонології (1969), виданого в Інституті мовознавства ім. О.О.Потебні.
Броніслав Кобилянський вивчав українські діалекти. Його праці з української діалектології („Гуцульський говір і його відношення до говору Покуття”, „Діалект і літературна мова”) високо оцінювали європейські вчені А.Мейє, Б.Унбеґаун, а книга „Короткий огляд історії мовознавства” залишається актуальною й сьогодні.
Іван Петличний активно вивчав мову прози Івана Франка, що знайшло своє узагальнення в його докторській дисертації „Синтаксис мови художньої прози Івана Франка”
Михайло Шкільник був одним із найавторитетніших українських методистів, автором численних шкільних підручників з української мови для шкіл із російською та польською мовами викладання, а також монографічних праць „Формування в учнів граматичних понять та категорій іменника” (1962), „Проблемний підхід до вивчення частин мови” (1986).
Учні професора І.Ковалика активно працювали в галузі українського словотвору – Т.Возний (дієслівний словотвір) , І.Ощипко (словотвір прислівників) та ін.). І.Ощипко опублікувала навчальний посібник „Практична стилістика сучасної української літературної мови” (1968, у двох частинах), а також була співавтором словопокажчиків „Художнє слово Василя Стефаника” (1972) і „Лексика поетичних творів Івана Франка” (1980).
У першій половині 1970-х років склад кафедри суттєво змінився. Під ідеологічним тиском залишають кафедру І.Ковалик, Ю.Редько, І.Петличний, Б.Кобилянський. Кафедра поповнюється новими членами (М.Білоус, Н.Захлюпана, З.Терлак, І.Кочан, В.Пілецький). У 1973-1974 роках кафедрою завідував Б.Ключковський, а з 1975 до 1995 р. – Таміла Панько. У 70-80 рр. на кафедрі активізуються дослідження з термінології, ініціатором яких була Т.Панько. Вона стала автором наукових монографій „Від терміна до системи: Становлення марксистсько-ленінської термінології у східнослов’янських мовах” (1979), „Суспільно-політична термінологія східнослов’янських мов” (1983), „Мова і нація в естетичній концепції І.Франка” (1992), співавтором навчального посібника „Українське термінознавство” (1994). Формування і розвиток окремих терміносистем вивчають її учні – Ірина Кочан (радіотехнічна термінологія), Володимир Пілецький (фізична), Галина Мацюк (мінералогічна), Богдан Михайлишин (термінолексика образотворчого мистецтва) та ін. Побачили світ перекладні словники термінів (Т.Панько, І.Кочан, В.Пілецький).
Тривають дослідження лексико-граматичної системи української мови (М.Білоус, Т.Возний, С.Дідик, Н.Захлюпана, Б.Ключковський, З.Купчинська, І.Ощипко, З.Терлак, Є.Черняхівська).
У 1996 – 2015 рр. кафедрою завідував Зеновій Терлак. Склад кафедри поповнюють Л.Асіїв, Н.Глібчук, У.Добосевич, О.Костів, І.Кузьма, Г.Кутня, Н.Сокіл-Клепар, О.Сколоздра-Шепітко, О.Труш, І.Ціхоцький), на кафедру запрошують відомих учених Д.Гринчишина, Л.Полюгу, Л. Коць-Григорчук, Д.Бучка. Викладачі кафедри продовжують дослідження фонетичної і лексико-граматичної системи української мови у функціональному аспекті (Л.Асіїв, У.Добосевич, Н.Глібчук, Г.Кутня, І.Кузьма, О.Труш, І.Ціхоцький), вивчають проблему становлення норм на всіх рівнях мовної системи (Д.Гринчишин, М.Білоус, З.Терлак), беруть участь в укладанні різного типу словників української мови (Д.Гринчишин, З.Терлак, Н.Захлюпана). Активізуються дослідження топонімної і антропонімної систем української мови (З.Купчинська, Н.Сокіл-Клепар, О.Сколоздра-Шепітько), започатковується вивчення української лінгвогеографії (Л.Коць-Григорчук, О.Костів), української мови як іноземної (З.Терлак). За цей період публікують монографії Л.Григорчук „Лінгвогеографічне дослідження українського діялектного простору” (2002), І.Кочан «Динаміка і кодифікація термінів з міжнародними компонентами в сучасній українській мові»(2004), І.Кузьма „Словотвірна синонімія і словотвірна варіантність прикметників в українській мові” (2006); І.Ціхоцький „Проза Івана Франка (стилістичні новації)” (2006), Н.Сокіл „Мікротопонімія Сколівщини” (2008). Виходять друком словники і довідники з ортології – „Словник труднощів української мови” (Д.Гринчишин,З.Терлак), „Словник-довідник з культури української мови” (Д.Гринчишин, З.Терлак), „Екологія слова” (М.Білоус), „Антисуржик” (М.Білоус), а також „Словник методичної термінології” (Н.Захлюпана), „Морфологія: Термінологічний словник-довідник” (Н.Захлюпана., І.Кузьма, І.Кутня, О.Труш), „Словник мови поетичної збірки Івана Франка „Зів’яле листя” (З.Терлак), „Словник мови поетичної збірки Івана Франка „Мій Ізмарагд” у двох частинах (З.Терлак). Члени кафедри публікують навчальні посібники і довідники для вивчення української мови як іноземної – „Украинский язык для начинающих” (З.Терлак), укрансько-болгарський і українсько-білоруський розмовники (З.Терлак), українсько-перський розмовник (Н.Захлюпана), а також різноманітні навчальні посібники з нормативного курсу сучасної української літературної мови та історичної граматики: „Українська мова у вправах і завданнях” (І.Кочан, В.Пілецький, З.Терлак), „Українська мова: збірник вправ із синтаксису та пунктуації” (З.Терлак), „Сучасна українська мова. Морфологія: Практикум” (Н.Глібчук, У.Добосевич), „Морфеміка й дериватологія сучасної української літературної мови: практикум” (М.Білоус, І.Кузьма), „Синтаксис сучасної української мови. Ч. І: Словосполучення та просте речення” (Кутня Г.),, „Лексикологія сучасної української літературної мови. Практикум: Навчально-методичний посібник для студентів І курсу філологічного факультету”. (Ціхоцький І., Левчук О.), „Історична граматика української мови. Навчальний посібник” (З.Купчинська, В.Пілецький), „Фонетика і фонологія української мови. Збірник практичних, тестових і контрольних завдань” (Л.Асіїв, В.Пілецький).
На кафедрі продовжується вивчення мови творів Івана Франка (З.Терлак, О.Труш, І.Ціхоцький), а також висвітлюється роль В.Сімовича та І.Ковалика у становленні і розвитку мовознавчої науки на факультеті – „Василь Сімович. Біографічно-бібліографічний нарис” (М.Білоус, З.Терлак), “Франкіана Василя Сімовича”(М.Білоус, З.Терлак), „Збірник праць і матеріалів на пошану професора Івана Ковалика”.
Свої результати наукових досліджень члени кафедри публікують у “Віснику Львівського національного університету. Серія філологічна”, а також у різних періодичних і неперіодичних виданнях, що виходять як в Україні, так і за кордоном.
З 2016 року кафедрою завідує Зоряна Купчинська.
2017 року кафедрі присвоїли ім’я професора Івана Ковалика.
