Сучасна українська літературна мова (синтаксис)
Тип: Нормативний
Кафедра: української мови імені професора івана ковалика
Навчальний план
Семестр | Кредити | Звітність |
6 | 3.5 | Іспит |
7 | 4 | Залік |
8 | 5 | Іспит |
Лекції
Семестр | К-сть годин | Лектор | Група(и) |
6 | 32 | доцент АСІЇВ Любослава | ФЛу-31, ФЛу-32, ФЛу-33, ФЛу-34 |
7 | 20 | доцент АСІЇВ Любослава | ФЛу-41, ФЛу-42, ФЛу-43, ФЛу-44 |
8 | 28 | доцент АСІЇВ Любослава | ФЛу-41, ФЛу-42, ФЛу-43, ФЛу-44 |
Практичні
Семестр | К-сть годин | Група | Викладач(і) |
6 | 32 | ФЛу-31 | доцент АСІЇВ Любослава |
ФЛу-32 | СТРІЄШИН Романія | ||
ФЛу-33 | доцент ТРУШ Олена | ||
ФЛу-34 | ВИСОЦЬКА Марія | ||
7 | 30 | ФЛу-41 | доцент АСІЇВ Любослава |
ФЛу-42 | доцент АСІЇВ Любослава | ||
ФЛу-43 | ЛЕВЧУК Оксана | ||
ФЛу-44 | доцент КУТНЯ Галина | ||
8 | 28 | ФЛу-41 | доцент АСІЇВ Любослава |
ФЛу-42 | ЛЕВЧУК Оксана | ||
ФЛу-43 | ВИСОЦЬКА Марія | ||
ФЛу-44 | КІСЬ Єлизавета |
Опис курсу
Синтаксис – завершальний етап у вивченні нормативного курсу „Сучасна українська літературна мова”. Його важливість у фаховій підготовці студентів-філологів зумовлена тим, що синтаксис відіграє провідну роль в організації всієї мовної системи. У характері сполучуваності слів яскраво виявляється національна специфіка мови, а вміння конструювати текст засвідчує загальну культуру логічного мислення людини і забезпечує високу культуру її писемного та усного спілкування.
Завдання навчальної дисципліни – ознайомити студентів з основними синтаксичними одиницями, розкрити способи формального зв’язку і характер синтаксичних відношень між компонентами словосполучень і речень, висвітлити різні підходи до інтерпретації формальної, семантичної і комунікативної структури речення як багатоаспектної синтаксичної одиниці, з’ясувати критерії класифікації і принципи аналізу моно- і прліпредикативних синтаксичних структур, висвітлити особливості української пунктуації.
Студент повинен знати: зміст основних понять і термінів синтаксису; структуру і семантику підрядних та сурядних словосполучень; різновиди елементарних простих речень (за характером відношення повідомлюваного до дійсності, за комунікативним призначенням, за емоційно-експресивним забарвленням, за структурою – членовані / нечленовані, двоскладні / односкладні, поширені / непоширені, повні / неповні); способи вираження головних і другорядних членів речення; характер ускладнення структури простого речення; класифікацію складносурядних, складнопідрядних і складних безсполучникових речень; різновиди складних речень із різними способами зв’язку між їх предикативними частинами.
Студент повинен вміти: вичленовувати з речень підрядні та сурядні словосполучення й аналізувати способи граматичного зв’язку і характер синтаксичних відношень між їхніми компонентами; давати загальну характеристику простому реченню; визначати й аналізувати головні та другорядні члени речення; робити повний синтаксичний аналіз складносурядних, складнопідрядних і складних безсполучникових речень; аналізувати багатокомпонентні складні речення і схематично зображати особливості їхньої будови; пояснювати пунктуацію в елементарно простих, ускладнених і складних синтаксичних структурах.
Зміст курсу:
Словосполучення.
Предмет і об’єкт синтаксису. Зв’язок синтаксису з іншими навчальними дисциплінами. Питання про синтаксичні одиниці. Синтаксичний зв’язок як фундаментальне поняття синтаксису. Типи синтаксичних зв’язків за напрямом синтаксичної залежності між словами. Предикативний (двобічний) зв’язок між підметом і присудком. Координація як форма предикативного зв’язку. Підрядний (однобічний) зв’язок між словами. Прислівний і детермінантний (неприслівний) підрядний зв’язок. Синтаксична валентність слова і різновиди підрядного зв’язку (передбачуваний – непередбачуваний, обов’язковий – необов’язковий). Сурядний зв’язок і його різновиди. Відкритий і закритий сурядний зв’язок. Словосполучення як синтаксична одиниця. Зміст поняття “словосполучення”. Відмінність між словосполученням і реченням. Різні підходи до визначення обсягу поняття “словосполучення”. Питання про відношення підрядних, сурядних і фразеологічних сполук до словосполучень. Прийменникові конструкції як об’єкт синтаксису. Різновиди словосполучень за типом синтаксичного зв’язку між їх компонентами (підрядні і сурядні). Підрядні словосполучення. Головне і залежне слово. Засоби зв’язку залежного слова з головним. Групи підрядних словосполучень за частиномовним вираження головного компонента. Питання про обсяг прикметникових (ад’єктивних), числівникових (нумеральних), займенникових (прономінальних), дієслівних (вербальних) та прислівникових (адвербіальних) словосполучень. Прийменникові словосполучення в синтаксичній системі мови. Групи підрядних словосполучень за ступенем семантичної спаяності їх компонентів: синтаксично вільні і синтаксично зв’язані (нерозкладні) словосполучення. Причини синтаксичної нерозкладності словосполучень. Різновиди синтаксично нерозкладних словосполучень. Групи підрядних словосполучень за характером зв’язку залежного слова з головним. Способи зв’язку між компонентами підрядних словосполучень. Узгодження і його різновиди: власне граматичне, умовно-граматичне, асоціативно-граматичне, узгодження за змістом. Зв’язок прикладки з означуваним словом (кореляція). Питання про повне і неповне узгодження. Тяжіння як особливий різновид синтаксичного зв’язку. Керування і його різновиди: сильне і слабке; безпосереднє і посереднє; одиничне, подвійне, варіантне. Дієслівне, прикметникове, іменникове та прислівникове керування. Питання про прийменникове керування. Прилягання як спосіб зв’язку залежного слова з головним. Питання про іменне прилягання. Групи підрядних словосполучень за характером семантико-синтаксичних відношень між їх компонентами. Атрибутивні відношення між компонентами підрядних словосполучень. Апозитивні відношення між прикладкою і означуваним словом. Об’єктні відношення між компонентами підрядних словосполучень. Обставинні (адвербіальні) відношення між компонентами підрядних словосполучень. Сурядні словосполучення. Групи словосполучень за різновидом сурядного зв’язку: відкриті і закриті. Групи словосполучень за засобами зв’язку їх компонентів: безсполучникові і сполучникові (з єднальними, протиставними, розділовими та градаційними сполучниками). Групи словосполучень за характером семантико-синтаксичних відношень між їх компонентами: єднальні, зіставно-протиставні, розділові, градаційні. Групи словосполучень за структурою. Елементарні (двокомпонентні, прості, непоширені) і неелементарні (багатокомпонентні, складні, поширені) словосполучення. Способи поширення структури елементарних словосполучень. Синтаксичний аналіз словосполучень.
Просте речення. Речення як основна синтаксична одиниця та його ознаки. Предикативність речення як комплекс модально-часових значень. Модальність і її різновиди: реальна – нереальна, об’єктивна – суб’єктивна. Значення ситнаксичного часу. Способи вираження модально-часових значень речення. Інтонаційна оформленість речення. Аспекти вивчення речення: формально-синтаксичний, семантико-синтаксичний, комунікативний. Формально-синтаксична структура речення. Загальна характеристика простого речення. Класифікація простих речень. Групи речень за характером відношення повідомлюваного до дійсності: стверджувальні і заперечні. Загальнозаперечні і частковозаперечні речення. Граматичні засоби вираження заперечення. Групи речень за метою висловлювання. Розповідні речення. Питальні речення. Граматичні засоби оформлення питальних речень. Власне питальні, питально-риторичні і питально-спонукальні речення. Спонукальні речення. Граматичні засоби оформлення спонукальних речень. Групи речень за емоційно-експресивним забарвленням: неокличні, окличні. Граматичні засоби оформлення окличних речень. Групи речень за структурою: членовані – нечленовані, двоскладні – односкладні, поширені – непоширені, повні – неповні. Двоскладні речення. Граматична основа двоскладного речення. Спосіб граматичного зв’язку і характер синтаксичних відношень між головними членами речення. Підмет як компонент граматичної основи двоскладного речення. Структурні різновиди підметів: прості і складні. Прості підмети і способи їх вираження. Складені підмети і способи їх вираження. Питання про формально-граматичні і семантико-граматичні підмети. Присудок як компонент граматичної основи двоскладного речення. Структурні типи присудків. Формально-граматична і семантична класифікація присудків. Простий дієслівний присудок і способи його вираження. Узгоджувані і неузгоджувані форми простого дієслівного присудка. Ускладнені форми простого дієслівного присудка. Складені присудки і їх різновиди. Дієслівний складений присудок. Типи зв’язок у дієслівному складеному присудку. Ускладнені форми дієслівного складеного присудка. Іменний складений присудок. Типи зв’язок в іменному складеному присудку. Способи вираження іменної частини. Ускладнені форми іменного складеного присудка. Питання про прислівниковий складений присудок. Односкладні речення. Головний член як компонент граматичної основи односкладного речення. Класифікація односкладних речень. Означено-особові речення. Неозначено-особові речення. Узагальнено-особові речення. Безособові речення і їх різновиди. Способи вираження граматичної основи в безособових реченнях. Інфінітивні речення і їх різновиди. Номінативні речення і їх різновиди. Вокативні речення. Питання про ґенітивні речення. Другорядні члени речення. Морфологізовані і неморфологізовані другорядні члени речення. Означення як другорядний член речення. Узгоджені і неузгоджені означення і способи їх вираження. Прикладка як різновид означення. Додаток як другорядний член речення. Придієслівні додатки. Приад’єктивні додатки. Присубстантивні додатки. Приадвербіальні додатки. Прямі і непрямі додатки і способи їх вираження. Обставина як другорядний член речення. Розряди обставин за значенням і способи їх вираження.. Обставини місця. Обставини часу. Обставини причини. Обставини мети. Обставини умови. Обставини допустовості. Обставини способу дії. Обставини міри і ступеня. Складні випадки розмежування другорядних членів речення. Синкретизм у системі другорядних членів речення. Гібридні члени речення. Неповні речення. Критерії розмежування повних і неповних речень. Види неповних речень: структурно і семантично неповні (власне неповні) речення; семантично повні, але структурно неповні речення (еліптичні). Власне неповні речення: ситуативно неповні речення; контекстуально неповні речення і їх різновиди. Еліптичні (семантично повні, але структурно неповні) речення і їх різновиди. Приєднувально–видільні речення (приєднувальні конструкції) і їх різновиди. Нечленовані речення (слова-речення) і їх різновиди. Сверджувальні слова-речення. Заперечні слова-речення. Питальні слова-речення. Спонукальні слова-речення. Емоційно-оцінні слова-речення. Слова-речення, що виконують функцію мовного етикету. Незакінчені (обірвані) речення в синтаксичній системі мови. Синтаксичний аналіз простих речень.
Прості ускладнені речення. Речення з однорідними членами. Традиційне трактування речень з однорідними членами. Ознаки однорідних членів. Відмінність однорідних членів від зовні подібних повторюваних компонентів речення. Засоби зв’язку однорідних членів у межах єдиного структурно-семантичного блоку. Узагальнювальні слова при однорідних членах. Однорідні і неоднорідні означення. Недоліки традиційного погляду на синтаксичну природу речень з однорідними членами. Синтаксична кваліфікація речень з кількома присудками в сучасному мовознавстві. Синтаксична природа речень з однорідними членами у трактуванні І.Кучеренка. Синтаксичний аналіз речень з однорідними членами. Речення з відокремленими членами. Зміст поняття “відокремлені члени речення”. Причини, засоби і умови відокремлення членів простого речення. Різновиди речень з відокремленими членами: речення з напівпредикативними відокремленими членами; речення з уточнювальними відокремленими членами. Відокремлення поширених і непоширених означень. Відокремлення поширених і непоширених прикладок. Відокремлення поширених і непоширених обставин. Уточнювальні відокремлені члени речення. Відокремлення зворотів із обмежувально-видільним значенням. Синтаксичний аналіз речень із відокремленими членами речення. Речення із вставними і вставленими компонентами. Питання про зв’язок вставних і вставлених компонентів з іншими членами і про їх місце у структурі речення. Вставні слова і словосполучення у структурі речення. Морфологічне вираження вставних слів і словосполучень. Групи вставних слів і словосполучень за значенням. Вставні речення. Вставлені слова, словосполучення і речення. Речення із вставними і вставленими предикативними компонентами в їх відношенні до поліпредикативних синтаксичних структур. Синтаксичний аналіз речень із вставними і вставленими компонентами. Речення із звертаннями. Традиційне трактування суті звертання і його місця в синтаксичній структурі речення. Способи вираження і структура звертань. Власне звертання і риторичні звертання. Недоліки традиційного трактування синтаксичної природи речень із звертаннями. Кличний відмінок (вокатив) і його синтаксичні функції. Трактування вокатива як виразника функціонального члена речення у працях І.Кучеренка.
Складне речення. Розуміння складного речення як структурно-змістової та інтонаційної єдності двох і більше предикативних частин. Інтонаційні особливості складного речення. Особливості внутрішньої будови предикативних частин складного речення: структурна неповнота; наявність в одній частині слів, що потребують розкриття свого змісту; наявність компонентів, спільних для кількох предикативних частин; паралелізм структури предикативних частин; особливий порядок розташування предикативних частин у межах складного речення. Класифікація складних речень: елементарні – неелементарні; елементарні: сполучникові – безсполучникові; сполучникові: складносурядні – складнопідрядні; перехідні типи в межах сполучникових складних речень; неелементарні: багатокомпонентні речення з однотипним зв’язком – багатокомпонентні речення з різними видами зв’язку між предикативними частинами. Складносурядні речення. Речення із автосемантичними і синсемантичними предикативними частинами. Речення відкритої і закритої структури. Класифікація складносурядних речень. Складносурядні речення з єднальними відношеннями. Складносурядні речення із зіставно-протиставними відношеннями. Складносурядні речення з розділовими відношеннями. Складносурядні речення з градаційними відношеннями. Складносурядні речення зприєднувальними відношеннями. Складносурядні речення з пояснювальними відношеннями. Речення з однорідними членами в їх відношенні до складносурядних структур. Синтаксичний аналіз складносурядних речень. Складнопідрядні речення. Головна і підрядна частини складнопідрядного речення. Засоби формального зв’язку підрядної частини з головною: сполучники і сполучні слова. Різновиди підрядного зв’язку: безпосередній і співвідносний (кореляційний).
Класифікація складнопідрядних речень. Логіко-граматична класифікація, її позитивні сторони і недоліки. Формально-граматична класифікація, її позитивні сторони і недоліки. Структурно-семантична класифікація, її позитивні сторони і недоліки. Складнопідрядні речення з підрядною означальною частиною. Засоби зв’яку підрядної частини з головною. Речення з атрибутивно-видільними і атрибутивно-приєднувальними відношеннями. Питання про займенниково-співвідносні підрядні частини. Складнопідрядні речення з підрядною з’ясувальною частиною. Засоби зв’язку підрядної частини з головною. Складнопідрядні речення з підрядною обставинною частиною. Складнопідрядні речення з підрядними місця.Складнопідрядні речення з підрядними часу. Складнопідрядні речення з підрядними причини. Складнопідрядні речення з підрядними мети. Складнопідрядні речення з підрядними умови. Складнопідрядні речення з підрядними способу дії. Складнопідрядні речення з підрядними міри і ступеня. Складнопідрядні речення з підрядними допустовими. Складнопідрядні речення з підрядними наслідковими. Складнопідрядні речення з підрядними супровідними. Синтаксичний аналіз складнопідрядних речень. Складнопідрядні речення з кількома підрядними частинами. Складнопідрядні речення, у яких підрядні частини поєднуються з головною способом однорідної і неоднорідної супідрядності. Складнопідрядні речення, у яких підрядні частини поєднуються з головною способом послідовного підпорядкування. Складнопідрядні речення, у яких підрядні частини поєднуються з головною різними способами – способом супідрядності і послідовної підрядності. Порядок синтаксичного аналізу складнопідрядних речень із кількома підрядними. Безсполучникові складні речення. Погляди вчених на природу складних безсполучникових речень та їх місце в синтаксичній системі мови. Класифікація безсполучникових складних речень. Речення із структурно зумовленими предикативними частинами. Речення із структурно незумовленими предикативними частинами. Змістові відношення між предикативними частинами складних безсполучникових речень. Синтаксичний аналіз складних безсполучникових речень. Багатокомпонентні складні речення з різними видами зв’язку. Речення з сурядністю і підрядністю та їх структурні різновиди. Речення із безсполучниковим і сполучниковим сурядним зв’язком та їх структурні різновиди. Речення із безсполучниковим і сполучниковим підрядним зв’язком та їх структурні різновиди. Речення із безсполучниковим і сполучниковим сурядним та підрядним зв’язком і їх структурні різновиди. Основи української пунктуації. Історія становлення української пунктуації. Принципи української пунктуації. Основні тенденції в уживанні розділових знаків.
Рекомендована література
Основна
- Вихованець Р.І. Граматика української мови: Синтаксис. Київ, 1993.
- Дудик П. С., Прокопчук Л. В. Синтаксис української мови. Київ, 2010.
- Загнітко А., Миронова Г. Синтаксис української мови. Теоретико-прикладний аспект. Брно, 2013. 223 с.
- Сучасна українська мова: Синтаксис / За ред. О.Пономарева. Київ, 1994.
- Жовтобрюх М.А. Українська літературна мова. Київ, 1984. С.194-253.
- Сучасна українська літературна мова: Синтаксис / За заг. ред. І.Білодіда. Київ, 1972.
- Слинько І.І., Гуйванюк В.В., Кобилянська М.Ф. Синтаксис сучасної української мови: Проблемні питання. Київ, 1994
- Сучасна українська мова: Синтаксис / За ред. О.Пономарева. -Київ, 1994.
- Терлак З.М. Українська мова: Збірник вправ із синтаксису та пунктуації. Львів: Світ, 1999. 223 с.
- Терлак З. Пунктуаційний словник-довідник. Львів: Світ, 2018. 396 с.
- Терлак З. Синтаксис української мови у вправах. Львів: “Растр-7”, 2020. 276 с.
- Шульжук К. Ф. Синтаксис української мови. Київ, 2010.
Допоміжна
-
- Бевзенко С.П, Структура складного речення в українській мові. – К., 1987.
- Грищенко А.П. Складносурядне речення в сучасній українській літературній мові. – К.,1969.
- Гуйванюк Н.В. Формально-семантичні співвідношення в системі синтаксичних одиниць. – Чернівці, 1999.
- Дорошенко С.І. Складні безсполучникові конструкції в сучасній українській мові. – К., 1980.
- Дудик П.С. Синтаксис сучасного українського розмовного літературного мовлення. – К., 1973.
- Іваницька Н.Л. Двоскладне речення в українській мові. – К., 1989.
- Іваницька Н.Л Синтаксис простого речення: Складні випадки аналізу. – К., 1989.
- Кадомцева Л.О. Українська мова: Синтаксис простого речення. – К., 1986.
- Кучеренко І.К. Лексичне значення прийменника // Мовознавство. – 1973. – №3.
- Кучеренко І.К. Логіко-граматична природа речень з однорідними членами // Мовознавство – 1976. – 1976. – №4.
- Кучеренко І. Логіко-граматична природа речень з узагальнюючими словами при однорідних членах // Мовознавство. – 1977. – №6.
- Кучеренко І.К. Фразеологізм як об’єкт синтаксису // Українське мовознавство. – 1982. – №10.
- Плиско К.М. Синтаксис української мови із системою орієнтирів для самостійного вивчення. – Х., 1992.
- Руденко Л.М. Обставинна детермінація в структурі тексту. – К., 1996.
- Скаб М.С. Граматика апеляції в українській мові. – Чернівці, 2002.