Кафедра слов’янської філології була створена 24 січня 1888 року під назвою “Заклад порівняльної філології слов’янських мов, літератур і мистецтва” (“Zakład porównawczy filologii języków słowjańskich, literatury i sztuki”). ЇЇ очолив професор Антоні Каліна – філолог, етнограф, історик. Відповідно до тогочасних університетських традицій діяльність кафедри визначалась науковими інтересами та здобутками її керівника – порівняльно-історичне вивчення слов’янських мов, особливо болгарської, польської, старослов’янської і чеської, розвиток народознавства в Галичині.
Після А. Каліни, у перші два десятиліття ХХ століття, на кафедрі слов’янської філології працювали відомі на той час славісти: професори Адам Антоні Кринський (1908-1914), Казимір Нітш ( 1916-1920), Генрик Улашин (1920-1922, за сумісництвом), приват-доценти Францішек Крчек (1908-1911), Іларіон Свєнціцький (1913-1914). Кафедра зберігала напрямок порівняльно-історичного теоретичного дослідження слов’янських мов, значно розширила склад досліджуваних мов, поглибила вивчення духовного життя слов’янських народів, приділяючи увагу питанням методології і створенню навчальної літератури. З часу заснування кафедри і до прибуття на неї професора Тадеуша Лера-Сплавінського (1922) вчені закладу читалі такі славістичні курси: 1. Історія слов’янської філології (Каліна, Кринський, Нітш); 2. Порівняльна граматика слов’янських мов (Кринський, Нітш); 3. Порівняльна історична граматика польської мови. Польська дієвідміна (Каліна); 4. Порівняльна граматика східнослов’янських мов (Кринський, Нітш); 5. Порівняльно-історична морфологія польської мови (Улашин); 6. Історія польської мови (Крчек); 7. Порівняльна граматика російської мови (Кринський); 8. Історична граматика російської мови (Улашин); 9. Методологія лінгвістичних досліджень 10. Чеська мова, аналіз чеських пам’яток (Каліна); 11. Староцерковнослов’янська мова (Нітш, Улашин); 12. Етимологія слов’янських мов (Каліна); 13. Наголос у слов’янських мовах (Нітш); 14. Вступ до історії слов’янських літератур (Свєнціцький); 15. Створення підручників і посібників з польської (Каліна, Кринський) та української мов (Свєнціцький) та ін.
Коли Львівський університет став польським, політична ситуація у незалежній польській республіці суттєво вплинула на вибір і зміст славістичних проблем, якими займалися гуманітарії університету, стимулювала увагу до історії польської мови і культури, їх місця у слов’янському світі, посилилося зацікавлення до прабатьківщини слов’ян, до прамови та її діалектів тощо.
На кафедрі слов’янської філології упродовж 20-30-х років ХХ ст. працювали обдаровані філологи, передовсім мовознавці, які швидко почали відігравати помітну роль у розвитку слов’янознавства. Це професори Тадеуш Лер-Сплавінський (1922-1929), Вітольд Ташицький (1929-1937), Здзіслав Штібер (1937-1939), приват-доцент Іларіон Свєнціцький (1934-1939, професор 1940-1956), асистенти Ян Янув (1922-1925), Станіслав Йодловський (1930-1936), Стефан Грабец (1937-1939).
Отже, упродовж 1922-1939 рр. філологи кафедри слов’янської філології Львівського університету опрацювали велике коло проблем, у тому числі фундаментальних. Це інтонація і наголос у балто-слов’янських та праслов’янській мовах (Т. Лер-Сплавінський), праслов’янська мова та її діалекти (Т. Лер-Сплавінський, В. Ташицький), міжмовні та міждіалектні контакти (Т. Лер-Сплавінський, В. Ташицький, З. Штібер, Я. Янув), історія польських діалектів і польської літературної мови (К. Нітш, В. Ташицький), українські діалекти (Т. Лер-Сплавінський, З. Штібер, Я. Янув), слов’янська ономастика та топоніміка (В. Ташицький, З. Штібер), походження письма у слов’ян і розвиток писемності у них (І. Свєнціцький, В. Ташицький, З. Штібер), етногенез слов’ян (Т. Лер-Сплавінський), фаховий аналіз рукописних текстів, публікація пам’яток та ін. При вирішенні мовознавчих питань застосовувався переважно порівняльно-історичний метод, але вже були перші спроби застосувати прийоми лінгвістичної географії (К. Нітш, З. Штібер), засади празької школи функціональної лінгвістики і лінгвостатистичну методику львівського антрополога і етнолога Я. Чекановського (Т. Лер-Сплавінський, З. Штібер). Без сумніву, опрацьовані славістичні теми сприяли збагаченню славістичної теорії і служать доказом інтенсивної та багатоаспектної праці учених кафедри слов’янської філології 1920-1930-х років.
Таким чином, діяльність кафедри слов’янської філології Львівського університету упродовж 1888-1939 рр. мала теоретичне філологічно-лінгвістичне спрямування і спиралася переважно на порівняльно-історичні принципи. Пройдений кафедрою шлях свідчить про збагачення дослідницької проблематики і збільшення кількості досліджуваних мов, внаслідок чого з 20-х рр. історично-порівняльні дослідження проводилися на матеріалі трьох гілок слов’янських мов і багатьох діалектів, що принесло вагомі наукові здобутки і сприяло зміцненню авторитету Львівського університету.
Значно менше уваги у польський період функціонування Львівського університету приділялося практичному оволодінню окремими слов’янськими мовами. Практичні, хоч і недостатньо глибокі знання мов, студенти одержували на лекторатах чеської, сербохорватської, російської та української мов.
Після вересня 1939 року перед кафедрою постало питання реорганізації її роботи в нових суспільно-політичних умовах.
У 1945 році на філологічному факультеті Львівського університету був відкритий відділ слов’янської філології, на якому функціонували дві кафедри: слов’янських мов та слов’янських літератур. У 1948 році вони були об’єднані в одну кафедру – кафедру слов’янської філології, якою до 1950 року керував професор Іларіон Свєнціцький. Перші повоєнні роки були присвячені підбору і вишколенню наукових кадрів, їх підготовці до викладацької та наукової роботи, оскільки польські наукові кадри почали переселятися у Польщу. Під енергійним керівництвом професора Іларіона Свєнціцького вдалося укомплектувати основний викладацький кістяк кафедри – це викладачі Микола Пушкар, Лукія Гумецька, Михайло Онишкевич, Степан Масляк, Едвард Воронецький, Федір Шило, Микола Малярчук.
Перед реорганізованою та укомплектованою кафедрою постало завдання створити лекційні курси, спецкурси та спецсемінари зі слов’янознавчих дисциплін, передбачених планами і програмами, посилити увагу до практичного оволодіння слов’янськими мовами.
Викладачі кафедри уклали програми з чеської та польської мов, історичної граматики чеської та польської мов, історії чеської та польської літератур, вступу до слов’янознавства, які довгі роки були єдиними й обов’язковими для славістичних кафедр у вузах СРСР.
У 50-60-ті рр. викладацький склад поповнився новими педагогічними силами – повоєнними випускниками кафедри слов’янської філології. Це Ганна Ластовецька, Костянтин Трофимович, Олександра Грибовська, Володимир Моторний, Ірина Гринів, В’ячеслав Андел.
Одночасно з налагодженням навчальної та методичної роботи у 1940-1960-ті роки на кафедрі успішно вирішувалося завдання підвищення наукової кваліфікації її викладачів – здобуття ними наукових ступенів та вчених звань. Л. Гумецька, Ф. Шило, М. Пушкар, М. Онишкевич, Г. Ластовецька, О. Грибовська, В. Моторний, К. Трофимович, М. Малярчук захистили кандидатськї дисертації та отримали вчені звання доцента. Вчене звання доцента отримав Е. Воронецький. У 1969 році захистив докторську дисертацію і згодом (1970) отримав звання професора М. Онишкевич.
Наукові зацікавлення викладачів кафедри у згаданий період є достатньо різноманітними. Слов’янські мови досліджувалися на різних рівнях: фонетики (Онишкевич), словотвору (Андел), лексики (Воронецький, Пушкар). Професор І. Свєнціцький опублікував ряд важливих праць у галузі староруської мови. Граматичні особливості верхньолужицької мови досліджував К. Трофимович, історію чеської лексикографії – Г. Ластовецька. Важливим напрямком наукової роботи кафедри була діалектологія. “Словник бойківських говірок” М. Онишкевича став помітним явищем в українській діалектології та лексикографії. Вченими кафедри досліджувалася творчість письменників слов’янських країн – (праці О. Грибовської, В. Моторного, І. Гринів), міжслов’янські літературні зв’язки (В. Моторний, О. Грибовська, М. Малярчук).
Після смерті проф. І. Свєнціцького (1956) кафедрою керував доцент М. Пушкар, згодом проф. М. Онишкевич (1956-1968).
З 70-х років ХХ ст. починається новий етап у навчальній та науковій діяльності кафедри слов’янської філології, визначальними рисами якого стало запровадження нових спеціалізацій, підвищення наукової кваліфікації викладачів та розширення кола їх наукових зацікавлень.
У 1968 р. завідувачем кафедри став доцент (з 1981 р.- професор) К. Трофимович. Як керівник кафедри К. Трофимович постійно дбав про розбудову слов’янського відділення, оскільки довгі роки у Львівському університеті здійснювалася підготовка спеціалістів лише з чеської та польської філології. Завдяки його старанням у 1974 р. було відкрито спеціалізацію “сербохорватська мова та література”, у 1978 р. – “болгарська мова та література”. Справу К. Трофимовича продовжив проф. В. Моторний, який очолив кафедру у 1990 році. Спеціалізація “словакістика” була відкрита у 1993 році, у 1994 році у зв’язку з розпадом Югославії було запроваджено дві спеціалізації – “хорватська мова та література” і “сербська мова та література”. У 2000-2014 рр. кафедрою керувала Надія Лобур, яка продовжила розпочатий її попередниками курс на розширення кола слов’янських мов, що викладаються студентам відділення. З 2003 року започатковано викладання македонської, а з 2008 року – словенської мови як другої мови спеціалізації. У 2014 році кафедру очолила проф. Алла Татаренко. З 2015 року започатковано викладання словенської мови як першої мовної спеціалізації.
На початку 70-х рр. ХХ ст. розпочали викладацьку діяльність Євгенія Чирва, Світлана Парфьонова (польська мова); Іван Тепляков, Олександр Медовніков (чеська мова); Людмила Мельничук (чеська література); Галина Тиртова (сербо-хорватська мова); Віктор Мойсеєнко (сербохорватська мова та історія сербохорватської мови); Любов Гладка (Федик) (історія польської та чеської мов). Наприкінці цього десятиріччя почав викладати болгарську та польську мови Микола Ярмолюк. У 80-ті рр. розпочали роботу Ольга Албул (болгарська мова, історія болгарської мови), Валентина Вальчук (польська мова). У 90-ті роки викладацький склад кафедри поповнили Алла Татаренко (сербська, хорватська, болгарська літератури), Людмила Васильєва (сербська, хорватська мови, історія сербської, хорватської, словацької мов), Наталія Григораш (болгарська мова та література), Ольга Кравець (сербська мова та література), Світлана Адаменко (сербська, верхньолужицька мови), Оксана Лазор (слов’янський фольклор, вступ до слов’янської філології, теорія і практика перекладу), Надія Лобур, Уляна Ванчушович (чеська мова), Наталія Мойсевич, Наталія Вовченко, Алла Кравчук, Василь Хім’як, Олександра Біленька-Свистович (польська мова), Людмила Петрухіна (польська література), Зоряна Гілецька, Оксана Тимон (Гуменна) – словацька мова. На початку нового тисячоліття прийшли на кафедру Любов Осташ (чеська мова), Марія Василишин (сербська мова та література), Наталія Хороз (хорватська, словенська мови), Зоряна Гук (сербська, білоруська мови), Ольга Сорока (болгарська мова), Климець Мар’яна (хорватська, словенська мови), Лідія Чернюх (Хода) (словацька мова), Надія Брилинська (чеська мова та література).
Значно розширилося коло наукових проблем, що розробляються викладачами. Поряд з традиційними для кафедри дослідженнями чеської і польської мов та літератур, вийшли друком численні праці, захищені кандидатські та докторські дисертації, виконані на матеріалі інших слов’янських мов та літератур (болгарської, сербської, хорватської, верхньолужицької, словацької). Починаючи з 70-х рр. ХХ ст. кандидатські дисертації захистили викладачі кафедри І. Тепляков, Г. Тиртова, В. Мойсеєнко, Л. Васильєва, В. Андел, О. Албул, С. Парфьонова, В. Вальчук, А. Татаренко, Н. Лобур, А. Кравчук, Л. Петрухіна, З. Гілецька, О. Кравець, Н. Григораш, С. Адаменко, М. Василишин, Х. Стельмах, Л. Осташ, Н. Хороз, О. Моторний, О. Гуменна, Л. Чернюх (Хода), З. Гук, Н. Ємчура. Докторські дисертації захистили К. Трофимович, В. Мойсеєнко, Л. Васильєва, А. Татаренко.
Сьогодні колектив кафедри складається з 20 викладачів (проф. Татаренко А.Л., проф. Васильєва Л. П., доц. Лобур Н. В., доц. Албул О. А., доц. Гілецька З. І., доц. Кравець О. Я., доц. Осташ Л. Р., доц. Хороз Н.С., доц. Моторний О.А., ст. викладач Ванчушович У.М., ст. викладач Лазор О. Я., доц. Василишин М.Б., доц. Гук З.В., доц. Хода Л.Д., доц. Сорока О. Б., ас. Климець М.Ю., доц. Бушко Г.О.) і працівників допоміжного персоналу (ст. лаборант Лещук Роксолана). У зв’язку з організацією 2004 року кафедри польської філології полоністи кафедри слов’янської філології склали її кістяк.
Кафедра слов’янської філології розширює спектр мов, які вивчають студенти слов’янського відділення, а також студенти інших відділень та факультетів університету. Кафедра готує фахівців з таких слов’янських мов та літератур:
- Чеська мова та література;
- Словацька мова та література;
- Сербська мова та література;
- Хорватська мова та література;
- Болгарська мова та література;
- Словенська мова та література.
Набір у чеську мовну групу проводиться щорічно, а у дві інші – переважно з періодичністю 2 рази на 4 років. Кожну із вищезгаданих мов викладають також як другу слов’янську мову. Як дисципліну на вибір кожну із вищезгаданих мов викладають на магістерському рівні освіти.
У різному обсязі студенти інших відділень та факультетів університету (українське відділення, відділення фольклористики, бібліотекознавства, акторської майстерності філологічного факультету; факультет міжнародних відносин) вивчають у курсі “Сучасна слов’янська мова” чеську мову.
З метою осучаснення системи вищої освіти, відповідно до існуючих європейських стандартів, з 2002 року впроваджено систему бакалаврів та магістрів .
У 2016 році кафедрі присвоєно ім’я визначного львівського славіста Іларіона Семеновича Свєнціцького.
Література про Кафедру:
- Албул О. А., Лобур Н. В. Славістика у Львівському національному університеті імені Івана Франка (історія, сучасний стан та перспективи розвитку) // Компаративні дослідження слов’янських мов і літератур. Пам’яті академіка Леоніда Булаховського. Збірник наукових праць. Київ, 2009. Спеціальний випуск. С. 3-10;
- Вчені кафедри слов’янської філології / Упор. Л. Панів Львів, 1998. 124 с.
- Галенко І. Науково-методична робота кафедри слов’янської філології Львівського університету (1889-1918) // Проблеми слов’янознавства. Вип. 51. Львів, 2000. С. 39-46;
- Галенко І. Мовознавча славістика у Львівському університеті (1787–1939) // Проблеми слов’янознавства. Вип. 54. Львів, 2004. С. 44-60.
- Галенко І. Внесок Яна Янова у філологічну славістику // Проблеми слов’янознавства. Вип. 58. Львів, 2009. С. 25-35.
- Онишкевич М. Й. Кафедра слов’янської філології Львівського університету (1939–1962 рр.) // Питання слов’янського мовознавства. Вип. 9. Львів, 1963. С. 111-123.