Кафедра слов’янської філології імені професора Іларіона Свєнціцького

  • Про кафедру
  • Стратегія
  • Історія кафедри
  • Співробітники
  • Дослідження
  • Навчальні курси
  • Викладацький розклад
  • Новини

Кафедра слов’янської філології імені професора Іларіона Свєнціцького – один з провідних освітніх та наукових славістичних центрів України та Європи. Спираючись на міцні основи філологічної традиції Львівського національного університету імені Івана Франка, кафедра продовжує розвивати надбання лінгвістичної та літературознавчої наукових шкіл у галузі слов’янознавства. На кафедрі ведеться підготовка майбутніх фахівців з чеської, словацької, сербської, хорватської, болгарської, словенської, російської мов. На кафедрі працюють фахівці, здатні навчати також польської, серболужицької, білоруської мови, протягом низки років працював лектор македонської мови. Кафедра слов’янської філології є унікальним науково-освітнім осередком, в якому вивчають майже всі сучасні слов’янські мови, а також навчають старослов’янської мови. Студенти кафедри отримують також кваліфікацію філологів-україністів, а випускники магістратури – також  кваліфікацію перекладача, що засвідчує широкий спектр їхніх професійних можливостей і компетенцій.

Стратегія

Місія

Кафедра слов’янської філології імені професора Іларіона Свєнціцького – один з провідних освітніх та наукових славістичних центрів України та Європи. Спираючись на міцні основи філологічної традиції Львівського національного університету імені Івана Франка, кафедра продовжує розвивати надбання лінгвістичної та літературознавчої наукових шкіл у галузі слов’янознавства. На кафедрі ведеться підготовка майбутніх фахівців з чеської, словацької, сербської, хорватської, болгарської, словенської, російської мов. На кафедрі працюють фахівці, здатні навчати також польської, серболужицької, білоруської мови, протягом низки років працював лектор македонської мови. Кафедра слов’янської філології є унікальним науково-освітнім осередком, в якому вивчають майже всі сучасні слов’янські мови, а також навчають старослов’янської мови. Студенти кафедри отримують також кваліфікацію філологів-україністів, а випускники магістратури – також  кваліфікацію перекладача, що засвідчує широкий спектр їхніх професійних можливостей і компетенцій.

На кафедрі працюють авторитетні науковці, відомі у міжнародних славістичних колах. Це автори впливових монографій, які беруть участь у міжнародних наукових форумах, наукових проектах тощо. Серед викладачів – знані перекладачі художньої літератури, популяризатори художніх надбань інослов’янських та української літератури.

Наші цінності – загальнолюдські, універсальні й національні. Навчаємо іноземних мов, надаємо глибокі філологічні знання, розширюємо культурні обрії, сприяємо зміцненню контактів між Україною і світом. Працюємо над зміцненням науково-інтелектуальної бази країни, над формуванням нових поколінь української інтелектуальної еліти – освічених, свідомих, духовно багатих громадян.

Візія

  • Кафедра має бути провідним науковим і освітнім центром в галузі славістики.
  • Кафедра має бути престижним місцем здобуття спеціальності для філологічно обдарованих молодих людей.
  • Кафедра має бути інтелектуальним центром, осередком культурного прогресу і міжнародної співпраці.

Цілі

Кафедра має здобувати авторитет, демонструючи високий рівень підготовки сучасного фахівця, даючи суспільству гідні приклади інтелектуальних досягнень і успішного особистісного розвитку своїх студентів і випускників.

У наукових дослідженнях кафедра прагне осягнення наукових результатів, визнаних міжнародною фаховою спільнотою. Має за мету готувати науковців високої кваліфікації, чиї праці надихають на нові дослідження. Прагне збільшення кількості працівників, які захистили дисертації на здобуття наукового звання доктора наук та доктора філософії.

У навчальному процесі кафедра хотіла би розширити свої можливості з підготовки сучасних фахівців  шляхом створення комбінованих спеціалізацій, що відповідає сучасним тенденціям на ринку праці. Ефективним бачимо поєднання спеціалізації «слов’янська мова та література» зі спеціалізацією «англійська мова і література» (в межах спеціальності «філологія»).

Стратегічний план розвитку

  1. Забезпечення розбудови репозитарію публікацій викладачів.
  2. Забезпечення сталого розвитку web-ресурсів кафедри.
  3. Формування набору електронних методичних матеріалів, посібників, підручників на основі Положення про електронні видання Університету.
  4. Сприяння підвищенню кваліфікації працівників у сфері цифрових компетенцій.
  5. Розроблення стратегії популяризації кафедри, розширення промоції освітніх послуг.
  6. Участь працівників у формуванні єдиного інформаційного простору Університету через наповнення бази даних та розширення функціоналу інформаційної системи управління навчальним процесом.

Міжнародна співпраця

  1. Зростання показника участі студентів, аспірантів, викладачів і науковців у програмах міжнародної академічної мобільності.
  2. Сприяння стажуванню науково-педагогічних і наукових працівників за кордоном.
  3. Підготовка до запровадження разом із партнерськими закладами вищої освіти спільних програм подвійних дипломів, зокрема на магістерському і PhD рівнях.
  4. Сприяння розробці та втіленню короткотермінових міжнародних програм (літні школи, наукові та навчальні візити тощо) із залученням іноземних та українських студентів та з можливістю для українських і іноземних студентів отримувати кредити за участь у таких програмах.
  5. Ініціювання спільних міжнародних освітніх проектів із залученням фінансової підтримки провідних міжнародних фондів і фундацій.
  6. Підготовка спільних бакалаврських та магістерських курсів разом з фахівцями партнерських закладів освіти.
  7. Розширення практики залучення іноземних викладачів до освітнього процесу в Університеті.
  8. Збільшення кількості курсів і освітніх програм іноземними мовами.
  9. Здійснення обміну досвідом між викладачами кафедри та викладачами партнерських закладів освіти.
  10. Розширення кола співпраці з іноземними університетами. Ініціювання підписання нових угод про міжнародну співпрацю.
  11. Організація обміну студентів згідно з умовами міжуніверситетських угод.

Освітня діяльність.

  1. Удосконалення внутрішньої системи забезпечення якості освітньої діяльності завдяки використанню сучасних навчальних та інформаційних технологій. Створення ефективної системи оцінювання та контролю якості освітніх послуг.
  2. Відкриття нових спеціальностей, формування та впроваджування актуальних освітніх (освітньо-наукових, освітньо-професійних) програм з урахуванням потреб ринку праці.
  3. Розширення можливостей індивідуальних навчальних траєкторій студентів через вибіркові курси і гнучкі сертифіковані програми.
  4. Впровадження інноваційних освітніх та інтерактивних технологій навчання. Забезпечення необхідною технікою і програмним супроводом.
  5. Створення сприятливих та мотиваційних умов працівникам Університету для підвищення рівня цифрових компетенцій і вивчення іноземних мов.
  6. Модернізація аудиторного фонду Університету, обладнання аудиторій сучасною комп’ютерною технікою для ефективного використання інформаційних технологій у навчальному процесі.
  7. Створення на всіх факультетах і в коледжах вільного студентського простору для самостійної творчої роботи студентів у позааудиторний час.
  8. Актуалізація освітніх магістерських програм.
  9. Проведення регулярного внутрішньо-університетського рейтингування викладачів.
  10. Удосконалення системи матеріального стимулювання працівників за наукові досягнення, впроваджування електронної системи наукової звітності з використанням системи рейтингового оцінювання наукової роботи.
  11. Надання періодичним науковим виданням стандартів категорії А фахових видань України, збільшення кількості англомовних статей, забезпечення розвитку україномовних науково-популярних видань.
  12. Розширення можливостей для стажування наукових працівників у провідних зарубіжних науково-дослідних установах.
  13. Запрошення іноземних фахівців для освітньої та наукової діяльності.
  14. Запрошення іноземних науковців до участі в конференціях, семінарах тощо.

Співробітники

завідувачСОРОКА Ольгазавідувач
професорВАСИЛЬЄВА Людмилапрофесор
професорТАТАРЕНКО Аллапрофесор
доцентАЛБУЛ Ольгадоцент
доцентБУШКО Галинадоцент
доцентВАСИЛИШИН Маріядоцент
доцентГІЛЕЦЬКА Зорянадоцент
доцентГУК Зорянадоцент
доцентІГНАТІВ Надіядоцент
доцентКРАВЕЦЬ Ольгадоцент
доцентЛОБУР Надіядоцент
доцентМОТОРНИЙ Олександрдоцент
доцентОСТАШ Любовдоцент
доцентХОДА Лідіядоцент
доцентХОРОЗ Наталіядоцент
старший викладачВАНЧУШОВИЧ Улянастарший викладач
старший викладачЛАЗОР Оксанастарший викладач
асистентБРИЛИНСЬКА Надіяасистент
асистентКЛИМЕЦЬ Мар’янаасистент
асистентЛУБЕЙ Пріможасистент
старший лаборантЛЕЩУК Роксоланастарший лаборант

1 курс

2 курс

3 курс

4 курс

Викладацький розклад



Дослідження

Напрямки наукових досліджень

Наукові зацікавлення членів кафедри багатогранні й різноманітні. Сфера наукових інтересів охоплює проблеми:

  • літератур слов’янських народів (проф. Моторний В.А., доц. Татаренко А.Л., к.ф.н. Григораш Н.Д., ас. Василишин М.Б.
  • слов’янського мовознавства (доц. Албул О.А., доц. Васильєва Л.П., доц. Тепляков І.М., доц. Лобур Н.В., к.ф.н. Ястремська-Гілецька З.І., ас. Тимон О. І.)
  • історії слов’янських мов (ас. Федик Л.С., доц. Албул О.А.)
  • слов’янської етнографії та фольклору (к.ф.н. Горбань І.П., ас. Лазор О.Я.)
  • міжслов’янських наукових та культурних зв’язків (проф. Моторний В. А., ас. Лазор О.Я., к.ф.н. Кравець О.Я., к.ф.н. Григораш Н.Д.)

Традиційно викладачі кафедри працюють над проблемами історії, мови та культури лужицьких сербів. Кафедра слов’янської філології стала провідним центром сорабістичних досліджень в Україні. На кафедрі працює міжнародний сорабістичний семінар (див. рубрику “Міжнародний сорабістичний семінар”).

Кафедра слов’янської філології здійснює підготовку наукових кадрів зі слов’янської філології. Аспіранти стаціонарної та заочної форм навчання працюють над кандидатськими дисертаціями з актуальних проблем слов’янського мовознавства та літературознавства.

У руслі наукової проблематики кафедри в останні роки захищено ряд кандидатських дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук:

  • Лобур Н.В. “Антропометрична метафора у мовній картині світу: типологічна модель на матеріалі української та чеської мов” 1997 р.;
  • Адаменко С.Л. “Серболужицька ботанічна номенклатура: її формування та специфіка (на матеріалі лікарських рослин)” 1999 р.;
  • Кравчук А.М. “Польська фразеологія з ономастичним компонентом”, 1999 р.;
  • Гілецька З.І. “Словацька й українська фразеологія з компонентом-назвою метрологічних і грошових одиниць”, 2000 р.;
  • Петрухіна Л.Е. “Образи природи як стани екзистенції у поезії (теоретичний аспект)”, 2000 р.
  • Григораш Н.Д. “”, 2002 р.
  • Василишин М.Б. “”, 2004 р.

 

МІЖНАРОДНИЙ СОРАБІСТИЧНИЙ СЕМІНАР
“СОРАБІСТИКА В ЗАГАЛЬНОСЛОВ’ЯНСЬКОМУ ТА СВІТОВОМУ КОНТЕКСТІ”

Міжнародні сорабістичні семінари, що їх спільно організовує Львівський національний університет та Сербський інститут у Будишині/Бауцені (Німеччина) раз у два роки, вже давно посіли особливе місце в наукових взаєминах України та Лужиці. А започаткував цю традицію науковий семінар, який було проведено у жовтні 1984 р. на кафедрі слов’янської філології. Семінар було присвячено проблемам серболужицького мовознавства, літературознавства та історії. Згодом він переріс у авторитетний форум, що згуртував навколо себе учених-сорабістів з різних країн (України, Німеччини, Польщі, Чехії, Білорусі та Росії) і став важливим осередком розвитку сорабістики як в Україні, так і за її межами.

За сімнадцять років відбулося вже дев’ять семінарів, на котрих було заслухано понад дві сотні доповідей і повідомлень, присвячених різним аспектам духовного життя Лужиці, зв’язків її культури з культурою інших слов’янських і неслов’янських народів. Матеріали І–V Семінарів надруковано у науковому збірнику “Проблеми слов’янознавства”, а виступи учасників VІ–VІІ та VІІІ Семінарів були опубліковані окремими книгами під назвою “Питання сорабістики”, які вийшли у світ у 1999 р. й 2000 р.

З 1999 р. Міжнародні сорабістичні семінари почали співпрацювати з львівським Незалежним культурологічним журналом “Ї”. У рамках VІІІ та ІХ семінарів відбулися Круглі столи на тему “Лужицькі серби: збереження національної ідентичності” та “Німецький федералізм та культурна автономія лужицьких сербів”, на яких головували культуролог і політолог Тарас Возняк та редактор журналу “Ї” Андрій Павлишин.

Активну участь у згаданих зустрічах взяли не лише зацікавлені учені-сорабісти, а й відомі українські політологи, журналісти, культурологи, перекладачі. Їх особливо цікавило майбутнє сербів-лужичан в об’єднаній Європі, а також такі питання, як функціонування серболужицької мови в приватній сфері, в сфері громадського життя, в офіційних та приватних медіа, школі та дошкільних закладах.

Слід зазначити, що робота семінарів традиційно висвітлюється окремими українськими радіостанціями, вітчизняною та зарубіжною пресою.

 

Зв’язки кафедри з науковими установами та навчальними закладами інших країн

Кафедра слов’янської філології співпрацює з провідними науковими центрами та навчальними закладами України, Польщі, Чехії, Словаччини, Болгарії, Сербії, Хорватії, Німеччини, Білорусі, Македонії.

Контакти полягають в обміні науковою продукцією, організації спільних наукових конференцій, проведенні навчально-ознайомчих практик студентів у країнах, мови яких вони вивчають, наукових стажуваннях, відрядженні науковців до вузів-партнерів для читання лекцій.

Періодично на кафедрі працюють лекторати з окремих слов’янських мов (в минулому – це були болгарський, польський та словацький лекторати, у даний час – лекторати хорватської, македонської та білоруської мов).

Ми відкриті для налагодження нових наукових контактів!

 

 

Історія кафедри

Кафедра слов’янської філології була створена 24 січня 1888 року під назвою “Заклад порівняльної філології слов’янських мов, літератур і мистецтва” (“Zakład porównawczy filologii języków słowjańskich, literatury i sztuki”). ЇЇ очолив професор Антоні Каліна – філолог, етнограф, історик. Відповідно до тогочасних університетських традицій діяльність кафедри визначалась науковими інтересами та здобутками її керівника – порівняльно-історичне вивчення слов’янських мов, особливо болгарської, польської, старослов’янської і чеської, розвиток народознавства в Галичині.

Після А. Каліни, у перші два десятиліття ХХ століття, на кафедрі слов’янської філології працювали відомі на той час славісти: професори Адам Антоні Кринський (1908-1914), Казимір Нітш ( 1916-1920), Генрик Улашин (1920-1922, за сумісництвом), приват-доценти Францішек Крчек (1908-1911), Іларіон Свєнціцький (1913-1914). Кафедра зберігала напрямок порівняльно-історичного теоретичного дослідження слов’янських мов, значно розширила склад досліджуваних мов, поглибила вивчення духовного життя слов’янських народів, приділяючи увагу питанням методології і створенню навчальної літератури. З часу заснування кафедри і до прибуття на неї професора Тадеуша Лера-Сплавінського (1922) вчені закладу читалі такі славістичні курси: 1. Історія слов’янської філології (Каліна, Кринський, Нітш); 2. Порівняльна граматика слов’янських мов (Кринський, Нітш); 3. Порівняльна історична граматика польської мови. Польська дієвідміна (Каліна); 4. Порівняльна граматика східнослов’янських мов (Кринський, Нітш); 5. Порівняльно-історична морфологія польської мови (Улашин); 6. Історія польської мови (Крчек); 7. Порівняльна граматика російської мови (Кринський); 8. Історична граматика російської мови (Улашин); 9. Методологія лінгвістичних досліджень 10. Чеська мова, аналіз чеських пам’яток (Каліна); 11. Староцерковнослов’янська мова (Нітш, Улашин); 12. Етимологія слов’янських мов (Каліна); 13. Наголос у слов’янських мовах (Нітш); 14. Вступ до історії слов’янських літератур (Свєнціцький); 15. Створення підручників і посібників з польської (Каліна, Кринський) та української мов (Свєнціцький) та ін.

Коли Львівський університет став польським, політична ситуація у незалежній польській республіці суттєво вплинула на вибір і зміст славістичних проблем, якими займалися гуманітарії університету, стимулювала увагу до історії польської мови і культури, їх місця у слов’янському світі, посилилося зацікавлення до прабатьківщини слов’ян, до прамови та її діалектів тощо.

На кафедрі слов’янської філології упродовж 20-30-х років ХХ ст. працювали обдаровані філологи, передовсім мовознавці, які швидко почали відігравати помітну роль у розвитку слов’янознавства. Це професори Тадеуш Лер-Сплавінський (1922-1929), Вітольд Ташицький (1929-1937), Здзіслав Штібер (1937-1939), приват-доцент Іларіон Свєнціцький (1934-1939, професор 1940-1956), асистенти Ян Янув (1922-1925), Станіслав Йодловський (1930-1936), Стефан Грабец (1937-1939).

Отже, упродовж 1922-1939 рр. філологи кафедри слов’янської філології Львівського університету опрацювали велике коло проблем, у тому числі фундаментальних. Це інтонація і наголос у балто-слов’янських та праслов’янській мовах (Т. Лер-Сплавінський), праслов’янська мова та її діалекти (Т. Лер-Сплавінський, В. Ташицький), міжмовні та міждіалектні контакти (Т. Лер-Сплавінський, В. Ташицький, З. Штібер, Я. Янув), історія польських діалектів і польської літературної мови (К. Нітш, В. Ташицький), українські діалекти (Т. Лер-Сплавінський, З. Штібер, Я. Янув), слов’янська ономастика та топоніміка (В. Ташицький, З. Штібер), походження письма у слов’ян і розвиток писемності у них (І. Свєнціцький, В. Ташицький, З. Штібер), етногенез слов’ян (Т. Лер-Сплавінський), фаховий аналіз рукописних текстів, публікація пам’яток та ін. При вирішенні мовознавчих питань застосовувався переважно порівняльно-історичний метод, але вже були перші спроби застосувати прийоми лінгвістичної географії (К. Нітш, З. Штібер), засади празької школи функціональної лінгвістики і лінгвостатистичну методику львівського антрополога і етнолога Я. Чекановського (Т. Лер-Сплавінський, З. Штібер). Без сумніву, опрацьовані славістичні теми сприяли збагаченню славістичної теорії і служать доказом інтенсивної та багатоаспектної праці учених кафедри слов’янської філології 1920-1930-х років.

Таким чином, діяльність кафедри слов’янської філології Львівського університету упродовж 1888-1939 рр. мала теоретичне філологічно-лінгвістичне спрямування і спиралася переважно на порівняльно-історичні принципи. Пройдений кафедрою шлях свідчить про збагачення дослідницької проблематики і збільшення кількості досліджуваних мов, внаслідок чого з 20-х рр. історично-порівняльні дослідження проводилися на матеріалі трьох гілок слов’янських мов і багатьох діалектів, що принесло вагомі наукові здобутки і сприяло зміцненню авторитету Львівського університету.

Значно менше уваги у польський період функціонування Львівського університету приділялося практичному оволодінню окремими слов’янськими мовами. Практичні, хоч і недостатньо глибокі знання мов, студенти одержували на лекторатах чеської, сербохорватської, російської та української мов.

Після вересня 1939 року перед кафедрою постало питання реорганізації її роботи в нових суспільно-політичних умовах.

У 1945 році на філологічному факультеті Львівського університету був відкритий відділ слов’янської філології, на якому функціонували дві кафедри: слов’янських мов та слов’янських літератур. У 1948 році вони були об’єднані в одну кафедру – кафедру слов’янської філології, якою до 1950 року керував професор Іларіон Свєнціцький. Перші повоєнні роки були присвячені підбору і вишколенню наукових кадрів, їх підготовці до викладацької та наукової роботи, оскільки польські наукові кадри почали переселятися у Польщу. Під енергійним керівництвом професора Іларіона Свєнціцького вдалося укомплектувати основний викладацький кістяк кафедри – це викладачі Микола Пушкар, Лукія Гумецька, Михайло Онишкевич, Степан Масляк, Едвард Воронецький, Федір Шило, Микола Малярчук.

Перед реорганізованою та укомплектованою кафедрою постало завдання створити лекційні курси, спецкурси та спецсемінари зі слов’янознавчих дисциплін, передбачених планами і програмами, посилити увагу до практичного оволодіння слов’янськими мовами.

Викладачі кафедри уклали програми з чеської та польської мов, історичної граматики чеської та польської мов, історії чеської та польської літератур, вступу до слов’янознавства, які довгі роки були єдиними й обов’язковими для славістичних кафедр у вузах СРСР.

У 50-60-ті рр. викладацький склад поповнився новими педагогічними силами – повоєнними випускниками кафедри слов’янської філології. Це Ганна Ластовецька, Костянтин Трофимович, Олександра Грибовська, Володимир Моторний, Ірина Гринів, В’ячеслав Андел.

Одночасно з налагодженням навчальної та методичної роботи у 1940-1960-ті роки на кафедрі успішно вирішувалося завдання підвищення наукової кваліфікації її викладачів – здобуття ними наукових ступенів та вчених звань. Л. Гумецька, Ф. Шило, М. Пушкар, М. Онишкевич, Г. Ластовецька, О. Грибовська, В. Моторний, К. Трофимович, М. Малярчук захистили кандидатськї дисертації та отримали вчені звання доцента. Вчене звання доцента отримав Е. Воронецький. У 1969 році захистив докторську дисертацію і згодом (1970) отримав звання професора М. Онишкевич.

Наукові зацікавлення викладачів кафедри у згаданий період є достатньо різноманітними. Слов’янські мови досліджувалися на різних рівнях: фонетики (Онишкевич), словотвору (Андел), лексики (Воронецький, Пушкар). Професор І. Свєнціцький опублікував ряд важливих праць у галузі староруської мови. Граматичні особливості верхньолужицької мови досліджував К. Трофимович, історію чеської лексикографії – Г. Ластовецька. Важливим напрямком наукової роботи кафедри була діалектологія. “Словник бойківських говірок” М. Онишкевича став помітним явищем в українській діалектології та лексикографії. Вченими кафедри досліджувалася творчість письменників слов’янських країн – (праці О. Грибовської, В. Моторного, І. Гринів), міжслов’янські літературні зв’язки (В. Моторний, О. Грибовська, М. Малярчук).

Після смерті проф. І. Свєнціцького (1956) кафедрою керував доцент М. Пушкар, згодом проф. М. Онишкевич (1956-1968).

З 70-х років ХХ ст. починається новий етап у навчальній та науковій діяльності кафедри слов’янської філології, визначальними рисами якого стало запровадження нових спеціалізацій, підвищення наукової кваліфікації викладачів та розширення кола їх наукових зацікавлень.

У 1968 р. завідувачем кафедри став доцент (з 1981 р.- професор) К. Трофимович. Як керівник кафедри К. Трофимович постійно дбав про розбудову слов’янського відділення, оскільки довгі роки у Львівському університеті здійснювалася підготовка спеціалістів лише з чеської та польської філології. Завдяки його старанням у 1974 р. було відкрито спеціалізацію “сербохорватська мова та література”, у 1978 р. – “болгарська мова та література”. Справу К. Трофимовича продовжив проф. В. Моторний, який очолив кафедру у 1990 році. Спеціалізація “словакістика” була відкрита у 1993 році, у 1994 році у зв’язку з розпадом Югославії було запроваджено дві спеціалізації – “хорватська мова та література” і “сербська мова та література”. У 2000-2014 рр. кафедрою керувала Надія Лобур, яка продовжила розпочатий її попередниками курс на розширення кола слов’янських мов, що викладаються студентам відділення. З 2003 року започатковано викладання македонської, а з 2008 року – словенської мови як другої мови спеціалізації. У 2014 році кафедру очолила проф. Алла Татаренко. З 2015 року започатковано викладання словенської мови як першої мовної спеціалізації.

На початку 70-х рр. ХХ ст. розпочали викладацьку діяльність Євгенія Чирва, Світлана Парфьонова (польська мова); Іван Тепляков, Олександр Медовніков (чеська мова); Людмила Мельничук (чеська література); Галина Тиртова (сербо-хорватська мова); Віктор Мойсеєнко (сербохорватська мова та історія сербохорватської мови); Любов Гладка (Федик) (історія польської та чеської мов). Наприкінці цього десятиріччя почав викладати болгарську та польську мови Микола Ярмолюк. У 80-ті рр. розпочали роботу Ольга Албул (болгарська мова, історія болгарської мови), Валентина Вальчук (польська мова). У 90-ті роки викладацький склад кафедри поповнили Алла Татаренко (сербська, хорватська, болгарська літератури), Людмила Васильєва (сербська, хорватська мови, історія сербської, хорватської, словацької мов), Наталія Григораш (болгарська мова та література), Ольга Кравець (сербська мова та література), Світлана Адаменко (сербська, верхньолужицька мови), Оксана Лазор (слов’янський фольклор, вступ до слов’янської філології, теорія і практика перекладу), Надія Лобур, Уляна Ванчушович (чеська мова), Наталія Мойсевич, Наталія Вовченко, Алла Кравчук, Василь Хім’як, Олександра Біленька-Свистович (польська мова), Людмила Петрухіна (польська література), Зоряна Гілецька, Оксана Тимон (Гуменна) – словацька мова. На початку нового тисячоліття прийшли на кафедру Любов Осташ (чеська мова), Марія Василишин (сербська мова та література), Наталія Хороз (хорватська, словенська мови), Зоряна Гук (сербська, білоруська мови), Ольга Сорока (болгарська мова), Климець Мар’яна (хорватська, словенська мови), Лідія Чернюх (Хода) (словацька мова), Надія Брилинська (чеська мова та література).

Значно розширилося коло наукових проблем, що розробляються викладачами. Поряд з традиційними для кафедри дослідженнями чеської і польської мов та літератур, вийшли друком численні праці, захищені кандидатські та докторські дисертації, виконані на матеріалі інших слов’янських мов та літератур (болгарської, сербської, хорватської, верхньолужицької, словацької). Починаючи з 70-х рр. ХХ ст. кандидатські дисертації захистили викладачі кафедри І. Тепляков, Г. Тиртова, В. Мойсеєнко, Л. Васильєва, В. Андел, О. Албул, С. Парфьонова, В. Вальчук, А. Татаренко, Н. Лобур, А. Кравчук, Л. Петрухіна, З. Гілецька, О. Кравець, Н. Григораш, С. Адаменко, М. Василишин, Х. Стельмах, Л. Осташ, Н. Хороз, О. Моторний, О. Гуменна, Л. Чернюх (Хода), З. Гук, Н. Ємчура. Докторські дисертації захистили К. Трофимович, В. Мойсеєнко, Л. Васильєва, А. Татаренко.

Сьогодні колектив кафедри складається з 20 викладачів (проф. Татаренко А.Л., проф. Васильєва Л. П., доц. Лобур Н. В., доц. Албул О. А., доц. Гілецька З. І., доц. Кравець О. Я., доц. Осташ Л. Р., доц. Хороз Н.С., доц. Моторний О.А., ст. викладач Федик Л. С., ст. викладач Ванчушович У.М., ст. викладач Лазор О. Я., доц. Василишин М.Б., доц. Гуменна О.І., доц. Гук З.В., доц. Хода Л.Д., ас. Сорока О. Б., ас. Климець М.Ю., ас. Брилинська Н.Ю., ас. Бушко Г.О.) і працівників допоміжного персоналу (ст. лаборант Любінська Ю.В., лаборант Фецинець Н.В., лаборант Юдіна Л.В., лаборант Войціх Ю.І.). У зв’язку з організацією 2004 року кафедри польської філології полоністи кафедри слов’янської філології склали її кістяк.

Кафедра слов’янської філології розширює спектр мов, які вивчають студенти слов’янського відділення, а також студенти інших відділень та факультетів університету. Кафедра готує фахівців з таких слов’янських мов та літератур:

  1. Чеська мова та література;
  2. Словацька мова та література;
  3. Сербська мова та література;
  4. Хорватська мова та література;
  5. Болгарська мова та література;
  6. Словенська мова та література.

Для студентів слов’янського відділення ці мови викладають у рамках п’ятирічного курсу “Основна слов’янська мова” (кожна академічна група – близько 30 осіб – поділяється на 3 групи за основною слов’янською мовою; набір у чеську мовну групу проводиться щорічно, а у дві інші – переважно з періодичністю 2 рази на 5 років). Кожну із вищезгаданих мов викладають також як другу слов’янську мову. Як третю, крім зазначених, викладають білоруську, словенську, чеську, хорватську, сербську та верхньолужицьку мови.

У різному обсязі студенти інших відділень та факультетів університету (українське та російське відділення, відділення фольклористики, бібліотекознавства, акторської майстерності філологічного факультету; історичний та географічний факультети, факультети міжнародних відносин, журналістики) вивчають у курсі “Сучасна слов’янська мова” чеську, словацьку, сербську та хорватську мови.

З метою осучаснення системи вищої освіти, відповідно до існуючих європейських стандартів, з 2002 року впроваджено систему бакалаврів (після ІУ курсу навчання) та магістрів і спеціалістів (після У курсу).

У 2016 році кафедрі присвоєно ім’я визначного львівського славіста Іларіона Семеновича Свєнціцького.

Література про Кафедру:

  1. Албул О. А., Лобур Н. В. Славістика у Львівському національному університеті імені Івана Франка (історія, сучасний стан та перспективи розвитку) // Компаративні дослідження слов’янських мов і літератур. Пам’яті академіка Леоніда Булаховського. Збірник наукових праць. Київ, 2009. Спеціальний випуск. С. 3-10;
  2. Вчені кафедри слов’янської філології / Упор. Л. Панів Львів, 1998. 124 с.
  3. Галенко І. Науково-методична робота кафедри слов’янської філології Львівського університету (1889-1918) // Проблеми слов’янознавства. Вип. 51. Львів, 2000. С. 39-46;
  4. Галенко І. Мовознавча славістика у Львівському університеті (1787–1939) // Проблеми слов’янознавства. Вип. 54.  Львів, 2004. С. 44-60.
  5. Галенко І. Внесок Яна Янова у філологічну славістику // Проблеми слов’янознавства. Вип. 58. Львів, 2009. С. 25-35.
  6. Онишкевич М. Й. Кафедра слов’янської філології Львівського університету (1939–1962 рр.) // Питання слов’янського мовознавства. Вип. 9. Львів, 1963. С. 111-123.

Зустрічі словакістів: Сучасна українська література в словацьких перекладах

13.03.2024 | 20:04

#Словацька_мова_та_література_ЛНУ
13 березня 2024 року студенти-словакісти бакалаврського і магістерського рівнів разом із доцентками кафедри слов’янської філології імені проф. Іларіона Свєнціцького Зоряною Гілецькою і Лідією Ходою взяли участь в онлайн лекції словацькою мовою на тему «Literáronymá v ukrajinsko-slovenskom preklade» Адріани Амір з Інституту україністики філософського факультету Пряшівського університету (Словаччина). Лекція присвячена актуальній проблемі перекладу власних назв у художніх творах, зокрема аналізу перекладу на словацьку мову твору Василя Шкляра «Чорний ворон». Відповідаючи на запитання студентів у дискусії, Андріана Амір поділилася своїм досвідом перекладу українських...

Читати »

Відкриття Почесного консульства Словацької Республіки у Львові

13.03.2024 | 10:07

У понеділок, 11 березня 2024 року, офіційно відкрили Почесне консульство Словацької Республіки у Львові. В церемонії відкриття  взяли участь Надзвичайний і Повноважний посол Словаччини в Україні Марек Шафін, Генеральний консул Словаччини в Ужгороді Павол Паніс, Почесні консули іноземних держав у Львові, представники адміністрації Львівської області. Серед запрошених були також викладачі-словакісти катедри слов’янської філології імені проф. Іларіона Свєнціцького доцентки Зоряна Гілецька і Лідія Хода. Почесним консулом Словацької Республіки у Львові став Юрій Переста.

Читати »

Про навчання студентів-словакістів на педогогічному факультеті Пряшівського університету

20.02.2024 | 17:44

Катедра слов’янської філології імені проф. Іларіона Свєнціцького, зокрема словакісти, щиро дякують педогогічному факультету Пряшівського університету (Словаччина) в особі продекана з міжнародної співпраці доценту Радославові Руснякові за висловлену довіру і пропозицію співпраці в рамках угоди Еразмус+. Завдяки цій ініціативі словацьких колег, швидкому реагуванні Відділу міжнародних зв’язків Львівського національного університету імені Івана Франка, його керівниці доцентки Оксани Краєвської та Відділу міжнародної співпраці Пряшівського університету в особі пані Єви Ґоґової у надкороткий термін була підписана угода про співпрацю в рамках програми Європейського Союзу...

Читати »

Підсумок перекладацької практики словакістів

09.02.2024 | 08:58

8 лютого 20024 року у студентів-словакістів завершилася перекладацька практика, яка тривала з 19 січня по 8 лютого 2024 року. Цього року наші студенти набували навичок письмового перекладу наукових і науково-популярних статей. Окрім цього вони мали змогу прослухати дві онлайн лекції наших колег, Зоряни Гук і Лідії Ходи, які поділилися з ними своїм досвідом усного (послідовного, синхронного, нашіптування) перекладу, особливостями перекладу художніх творів, зокрема дитячої літератури. В останній день практики словакісти демонстрували свої презентації, в яких поділилися враженнями від практики, своїм...

Читати »

Зустріч із доц. Лідою Ходою у рамках перекладацької практики

02.02.2024 | 20:41

1 лютого 2024 року у рамках перекладацької практики студентів 3 курсу
ОП “Чеська мова та література”, ОП “Словацька мова та література” та ОП
“Сербська мова та література” доц. Любов Осташ організувала зустріч із
досвідченою перекладачкою, доценткою кафедри словʼянської філології
імені професора Іларіона Свєнціцького Лідою Ходою, яка поділилася зі
студентами секретами перекладацької діяльності. Доц. Ліда Хода
зосередила увагу на проблемах перекладу художніх текстів. Її розповідь
викликала багато запитань, відбулася жвава дискусія.

Читати »