Опис курсу

1. Мета та завдання навчальної дисципліни

Навчальна нормативна дисципліна «Проблеми усного перекладу»  – це лекційно-практичний курс, що має дві рівноцінні за змістом та наповненням частини – теоретичну (16 лекційних годин) та практичну (16 практичних годин). Отож обидві частини навчальної дисципліни взаємопов’язані, ставлять перед собою певну мету та завдання. Базовим формулюванням і вимогою навчальної дисципліни є здобуття фахових навичок (компетентностей) перекладача, який спеціалізується в усному перекладі з хорватської на українську та з української на хорватську. Саме такі навички забезпечать потребу комунікації у різноманітних сферах людської діяльності, дає студентові змогу розвивати та вдосконалювати фахові практичні вміння та навички усного перекладу. Студенти вправляються в різних видах перекладу, зокрема синхронному та послідовному.

У рамках вивчення навчальної дисципліни «Проблеми усного перекладу»  студенти-магістри ознайомлюються з теоретичними засадами та актуальними проблемами усного перекладу з хорватської мови та на хорватську, а також ретельно вивчають термінологію, яка використовуються насамперед в науці про переклад, а також в перекладацькій практиці.

Мета

Навчальна дисципліна «Проблеми усного перекладу» має на меті формування професійних навичок усного перекладача; підготувати високо кваліфікованих фахівців, які могли б забезпечувати потребу якісного перекладу (хорватсько-українського та українсько-хорватського) різної складності. А також працювати усним перекладачем в різних установах та фірмах (перекладач-референт, гід-перекладач та ін.).

Опанувавши дисципліну, слухачі курсу повинні

знати:

 основні теоретичні проблеми усного перекладу

• класифікацію видів усного перекладу
• типові помилки, які трапляються при усному перекладі
• правила професійної етики перекладача

уміти:

      – швидко, впевнено та правильно користуватися здобутими знаннями на    практиці

     – професійно здійснювати адекватний усний переклад різностильових та різножанрових текстів загального характеру та спеціальної тематики з голосу, аркуша, аудіо- або відеозапису

– спонтанно та чітко висловлювати думки двома мовами, швидко підбирати адекватні мовні засоби в різних жанрах усного мовлення

    – самостійно застосовувати лексичні та граматичні трансформації для перекладу

– реферувати, перекладати та коментувати усний матеріал різної тематики, стилів, жанрів

– вільно перекладати з хорватської мови українською та навпаки, вміти оцінювати якість виконаного перекладу

– долати труднощі та складні ситуації під час усного перекладу, поводитись при перекладі відповідно до основних правил вербальної та невербальної поведінки перекладача, володіти професійним етикетом перекладача

ЗК:
ЗК 1. Здатність спілкуватися державною мовою як усно, так і письмово.

ЗК 4. Уміння виявляти, ставити та вирішувати проблеми.

ЗК 5. Здатність працювати в команді та автономно.

ЗК 6. Здатність спілкуватися іноземною мовою.

ЗК 7. Здатність до абстрактного мислення, аналізу та синтезу.

ЗК 8. Навички використання інформаційних і комунікаційних технологій.

ЗК 9. Здатність до адаптації та дії в новій ситуації.

ЗК 10. Здатність спілкуватися з представниками інших

професійних груп різного рівня (з експертами з інших галузей знань/видів економічної

діяльності).

ФК:

ФК 6. Здатність застосовувати поглиблені знання з обраної філологічної спеціалізації для вирішення професійних завдань.

ФК 7. Здатність вільно користуватися спеціальною термінологією в обраній галузі філологічних досліджень.

ФК 8. Усвідомлення ролі експресивних, емоційних, логічних засобів мови для досягнення запланованого прагматичного результату.

ФК 10. Здатність застосовувати знання методів перекладу текстів різних типів, тематики, жанрів і стилів під час процесу перекладу; обґрунтовувати свої перекладацькі стратегії та рішення; забезпечувати точність перекладу та дотримання норм тієї мови, якою здійснюють переклад.

ПРН:

ПРН 1. Оцінювати власну навчальну та науково-професійну діяльність, будувати і втілювати

ефективну стратегію саморозвитку та професійного самовдосконалення.
ПРН 2. Упевнено володіти державною та іноземною мовами для реалізації письмової та

усної комунікації, зокрема в ситуаціях професійного й наукового спілкування; презентувати

результати досліджень державною та іноземною мовами.

ПРН 3. Застосовувати сучасні методики і технології, зокрема інформаційні, для успішного й ефективного здійснення професійної діяльності та забезпечення якості дослідження в конкретній філологічній галузі.

ПРН 5. Знаходити оптимальні шляхи ефективної взаємодії у професійному колективі та з

представниками інших професійних груп різного рівня.

ПРН 6. Застосовувати знання про експресивні, емоційні, логічні засоби мови та техніку мовлення для досягнення запланованого прагматичного результату й організації успішної комунікації.
ПРН 10. Збирати й систематизувати мовні, літературні, фольклорні факти, інтерпретувати й перекладати тексти різних стилів і жанрів (залежно від обраної спеціалізації).
ПРН 14. Створювати, аналізувати й редагувати тексти різних стилів та жанрів.
ПРН 16. Використовувати спеціалізовані концептуальні знання з обраної філологічної галузі для розв’язання складних задач і проблем, що потребує оновлення та інтеграції знань, часто в умовах неповної/недостатньої інформації та суперечливих вимог.
ПРН 18. Володіти на високому рівні хорватською мовою для здійснення професійної діяльності.
ПРН 19. Володіти технікою письмового та усного перекладу, вміти обирати оптимальні перекладацькі стратегії та рішення, організовувати процес перекладу відповідно до типу, тематики, стилю та жанру тексту мовою оригіналу і способу його оформлення мовою перекладу.