Кафедра української фольклористики імені академіка Філарета Колесси

  • Про кафедру
  • Історія кафедри
  • Співробітники
  • Дослідження
  • Методичні матеріали
  • Навчальні курси
  • Практики
  • Звіти
  • Викладацький розклад
  • Новини

Кафедра української фольклористики імені академіка Філярета Колесси – провідний навчально-освітній та науково-дослідний фольклористичний осередок в Україні.

Кафедра створена на філологічному факультеті Львівського університету імені Івана Франка у 1990 році і розвиває університетської традиції української фольклористики, започатковані діяльністю Кафедри усної словесності філософського факультету Українського (таємного) університету у Львові (1921–1923) та продовжені Кафедрою фольклору й етнографії Львівського університету імені Івана Франка (1939–1947).

У 1995 році Кафедра започаткувала спеціальність “фольклористика” із присвоєнням кваліфікації “Філолог. Фольклорист. Викладач української мови та літератури”. Сьогодні Кафедра готує фахівців зі спеціалізації “фольклористика” (спеціальність “філологія”) освітніх рівнів бакалавр, магістр та доктор філософії.

 

Викладацький склад

Співробітники й аспіранти Кафедри української фольклористики. 2006 рік.

Сьогодні у складі Кафедри працює 14 викладачів, у тому числі 6 докторів наук, 6 кандидатів наук: завідувач, професор Василь ІВАШКІВ, професор Ярослав ГАРАСИМ, професор Ганна СОКІЛ, професор Олена ГІНДА, професор Святослав ПИЛИПЧУК, професор Ірина ДОВГАЛЮК, доцент Андрій ВОВЧАК, доцент Ігор ГУНЧИК, доцент Лілія ЯРЕМКО, доцент Михайло ЧОРНОПИСКИЙ, асистент Олена СИРОЇД, асистент Ірина ФЕДУН, асистент Уляна ПАРУБІЙ.

Назавжди в історії Кафедри залишаться світлі постаті першого завідувача Кафедри Теофіля КОМАРИНЦЯ (1927–1991), професора Івана ДЕНИСЮКА (1924–2009), доцента Івана ОСТАПИКА (1951–2007), доцента Оксани ОЛІЙНИК (1975–2016).

Співробітники Кафедри української фольклористики. 2012 рік.

Основні навчальні курси

Викладачі Кафедри читають для спеціалізації “фольклористика” та інших спеціалізаціїй філологічного факультету Університету низку нормативних і вибіркових курсів, найважливішими серед яких є “Українська усна народна словесність”, “Слов’янський фольклор”, “Фольклор народів світу”, “Українська міфологія і демонологія”; “Український музичний фольклор”, “Світовий музичний фольклор”; “Теорія і поетика фольклору”, “Теорія музичного фольклору”, “Текстологія фольклору”, “Інтерпретація фольклорного тексту”; “Документування фольклору”; “Історія фольклористики”, “Історія етномузикології”; “Фольклор і художня література”; “Фольклорне виконавство”; “Методика викладання фольклору” та ін.

Напрями наукової діяльності

Викладачі Кафедри провадять широкий спектр теоретичних, методологічних і практичних досліджень у царині фольклору і фольклористики:

  • історія фольклористики (Василь Івашків, Ярослав Гарасим, Ганна Сокіл, Святослав Пилипчук, Лілія Яремко)
  • історія етномузикології (Ірина Довгалюк)
  • теорія і поетика фольклору (Олена Гінда, Ярослав Гарасим, Уляна Парубій)
  • проблеми фольклорних жанрів (Святослав Пилипчук, Михайло Чорнопиский, Ігор Гунчик, Уляна Парубій)
  • сучасні тенденції розвитку фольклору (Олена Гінда, Михайло Чорнопиский)
  • документування фольклорної традиції (Андрій Вовчак)
  • етноорганологія (Ірина Федун)
  • проблеми взаємодії фольклору і літератури (Василь Івашків, Святослав Пилипчук, Михайло Чорнопиский, Олена Сироїд).

Конференційна діяльність

Кафедра – активний організатор всеукраїнських і міжнародних наукових конференцій.

Восени 2007 року Кафедра започаткувала періодичну наукову конференцію “Колессівські читання” на пошану видатному збирачеві, транскриптору, дослідникові усної народної традиції та композитору Філяретові Колессі. Мета Читань – дослідження і популяризація наукової спадщини Філярета Колесси, активізація наукового пошуку у проблемних ділянках вивчення фольклорної традиції українського народу.

Фольклористичні польові дослідження

Учасники студентської фольклористичної еспедиції на Гуцульщину (керівники Михайло Чорнопиский, Ірина Довгалюк). Космач, 1998 рік

Невід’ємною складовою навчально-освітньої та науково-дослідної роботи Кафедри є фольклористичні польові дослідження.

Фольклористичні польові дослідження – важливий етап становлення фольклориста, унікальна можливість пізнати автентику народної культури, відчути пригодницький дух пошукової праці.

Кафедра щоліта виряджає три експедиційні групи студентів-фольклористів у різні етнографічні райони переважно західноукраїнського регіону для польового дослідження фольклорної традиції українського народу. Упродовж останнього часу викладачі й студенти побували на Бойківщині, Гуцульщині, Опіллі, Поділлі, Покутті, Волині, Поліссі, Слобожанщині та в інших регіонах, де записали чимало цінних зразків народнопоетичної творчості. Викладачі Кафедри керують фольклористичною практикою студентів інших спеціалізацій філологічного факультету, яка проходить у формі стаціонарного польового дослідження (за місцем проживання студента).

У результаті багаторічних фольклорних експедицій різних поколінь викладачів і студентів-фольклористів на Кафедрі нагромадилося чимало цінних фольклорно-етнографічних матеріалів, які становлять джерельну базу для системних фольклористично-етнологічних досліджень.

Фольклорний архів

Фольклорний архів Кафедри української фольклористики імені академіка Філарета Колесси (Фольклорний архів КУФ) – це архів фольклорних польових матеріалів. Основу архівних фондів Фольклорного архіву КУФ творять рукописні й аудіовізуальні фольклорні польові матеріали, зібрані упродовж останніх 40 років під час студентських фольклористичних практик зусиллями студентів і викладачів філологічного факультету і Кафедри української фольклористики імені академіка Філарета Колесси. Сьогодні фонди Архіву становлять близько 35 тис. аудіо-, відео-, фото- і текстових документів, зокрема понад 3 500 годин звукозаписів.

Початок цілеспрямованої розбудови Фольк­лорного архіву КУФ датується 2004 роком: тоді зусиллями доц. Андрія Вовчака та Ірини Довгалюк було розпочато реорганізацію збирацької та архівної діяльності Кафедри і поступову розбудову рукописного зібрання фольклорно-етнографічних польових матеріалів Кафедри у функціональний аудіовізуальний архів, націлений на забезпечення ефективного доступу до нагромаджених джерельних матеріалів студентсько-викладацькому складу та широким колам народознавців і шанувальників народ­ної творчості. Важливим кроком на цьому шляху стало відкриття у жовтні 2010 року у складі філологічного факультету Лабораторії фольклористичних дослі­джень – допоміжної інституції Кафедри української фольклористики.

Лабораторія фольклористичних досліджень

Лабораторія фольклористичних досліджень – навчально-методичний і науково-дослідний підрозділ філологічного факультету; співдіє з Кафедрою для удосконалення університетського вишколу фахівців-фольклористів через залучення студентства до наукових проєктів. Відкриття Лабораторії дало змогу перевести у систематичне професійне русло архівну діяльність Ка­федри й інтенсифікувати у цьому напрямі підготовку студентів-фольклористів. Співробітники Лабораторії (доцент Андрій Вовчак, магістри Марія Папіш, Окса­на Шутка, Соломія Мазур) продовжили структурну реорганізацію Фольклорного архіву КУФі налагодили системну працю над наповненням, збереженням і використанням його архівних фондів. Поява Лабораторії дала змогу Кафедрі сформувати повний цикл документування української фольклорної традиції у площинах науково-ме­тодологічній (теоретична розробка засад і методик документування, їх практичне застосування в науково-дослідницькій праці) та навчально-педагогічній (навчан­ня студентів основ документування, реальне практикування у науково-дослідни­цьких документаційних проектах Кафедри). Зараз співробітники Кафедри і Лабораторії спільно працюють над розробленням ефективних методів і принципів документування фольклорно-етнографічного матеріалу, які мають створити методологічну основу для розбудови Фольклорного архіву КУФ в сучасний аудіовізуальний архіву українського фольклору, що забезпечуватиме систематичне архівування нових надходжень фольклорного експе­ди­ційного матеріалу Кафедри, функціонування електронної бази даних архівованих фольклорних матеріалів та електронного каталогу архівних фондів і в недалекому майбутньому відкриє можливості для фахового користування фондами Фольклорного архіву КУФ.

Підготовка наукових кадрів

На Кафедрі як провідній організації проходять апробацію кандидатські та докторські дисертації з фольклористики. Успішно функціонує аспірантура. Першим із вихованців відновленої Кафедри захистив кандидатську дисертацію Ярослав Гарасим (“Культурно-історична школа в історії української фольклористики”, 1997). 1999 року було утворено спеціалізовану вчену раду із захисту кандидатських дисертацій, у тому числі й зі спеціальності 10.01.07 – “фольклористика”, на засіданнях якої свої дисертації захистили аспіранти та пошукувачі Кафедри Ірина Коваль-Фучило (“Українські похоронні голосіння: генеза і поетика”, 2000), Надія Пастух (“Зооморфні образи в українському фольклорі. Образ зозулі”, 2001), Марта Дах (“Літературне життя народної балади “Ой не ходи, Грицю…”: проблема олітературення сюжету і жанру”, 2001), Андрій Вовчак (“Українська фольклористика у німецькомовних джерелах кінця ХІХ – початку ХХ століття”, 2001), Віра Білик (“Особливості психологізму українських народних пісень”, 2002), Галина Василькевич (“Святоюріївська народнопоетична творчість: проблеми семантики і жанрової специфіки”, 2004), Святослав Пилипчук (“Галицько-руські народні приповідки” Івана Франка: пареміологічний та пареміографічний аспекти, поетика текстів”, 2005), Ольга Соляр (“Українські народні замовляння: питання походження і поетики”, 2005), Оксана Олійник (“Антиномія “свій”/”чужий” у просторі української чарівної казки”, 2007) та інші талановиті науковці.

Кафедра прагне формувати якісний контингент студентів-фольклористів і в цьому напрямі співпрацює з Малою академією наук та з учнівською молоддю шкіл Львівської області через щорічне проведення олімпіад, конкурсів учнівських наукових робіт.

Співпраця

Кафедра активно співпрацює у сфері книгообміну, організації конференційних заходів та проведення фольклористичних польових досліджень з Інститутом народознавства НАН України (м. Львів), Інститутом українознавства імені Івана Крип’якевича НАН України (м. Львів), Інститутом літератури імені Тараса Шевченка НАН України (зокрема у підготовці “Шевченківської енциклопедії” в 4-х томах та “Історії української літератури” в 10-ти томах), Кафедрою фольклористики Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Полісько-Волинським народознавчим центром (м. Луцьк), Кафедрою української культури та етнографії імені Гуцуляків Університету Альберти (м. Едмонтон, Канада), Волинським державним університетом імені Лесі Українки (м. Луцьк), Львівським обласним науково-методичним центром народної творчості, Проблемною науково-дослідною лабораторією музичної етнології Львівської музичної академії імені Миколи Лисенка, з Кольберґівським товариством (м. Пшисуха, Польща), варшавськими, люблінськими і білостоцькими вченими у вивченні культури Полісся, Відділом україністики Пряшівського університету імені Павела Йозефа Шафарика (м. Пряшів, Словаччина), Австрійським народнопісенним товариством “Österreichisches Volksliedwerk” (м. Відень, Австрія) та іншими інституціями.

Кафедра постійно надає науково-методичну допомогу Львівському обласному центру народної творчості й іншим установам в організації і проведенні науково-практичних конференцій та інших заходів культурно-просвітницького плану в районах області та і її межами. Серед них: “Основи нашої духовності. Фольклор та етнографія в роботі Народних Домів” (м. Звенигород Львівської області, 1995), “125-ліття від дня народження Володимира Гнатюка” (Тернопіль, 1996), “На пошану професору Теофілю Комариною” (м. Ланівці Тернопільської області, 1997; м. Кременець Тернопільської області, 2002), “Тарас Шевченко і фольклор” (Львів, 2004) та інші.

Студентське життя

Вертеп “Фольклорного театру”. 1996 рік

Університетське життя студентів-фольклористів – не лише навчання і наука, але й культурно-мистецькі й просвітницькі акції, волонтерство.

У середовищі студентів-фольклористів різних поколінь зародилося чимало фольклорних колективів, деякі з них поширили свою творчу діяльність і поза межі Університету:

  • “Фольклорний театр” (1995, Леся Огура, Ліля Созанська, Ірина Гнида, Оксана Палій, Наталя Жепко, Богдана Жолобович, Галина Мисак, Оксана Терлецька, Галина Сокіл, Надія Онофрук, Наталя Дзюба, Петро Подольський, Володимир Труш, Наталя Панасюк, Марта Шемлій, Ярослав Корнійчук, Роман Мрака, Павло Теодоровський, Іван Ціхоцький, Богдан Щур, Олег Климович).
  • Гурт “Оберіг” (2001, Уляна Клюка, Тетяна Пилип’юк, Оксана Шиманська, Олена Паленга, Наталя Головецька).
  • Гурт “Арнарія” (2002, Леся й Ольга Огури, Юрій та Андрій Герасименки).
  • Творча ініціатива студентів-фольклористів (2003, Ірина Кметь, Марія Костів, Світлана Чорній, Галя Лех, Ірина Бондар, Ірина М’ягкота та ін.).
  • Гурт “ДоСхідСонця” (2006, Марта Стефура, Тамара й Анастасія Гвоздарьови, Уляна Хохліч, Данута Наугольник, Уляна Явна, Аліна Литвинчук)
  • Гурт “Bosarky” (2019, Анна Дашкевич, Настя Кретчак, Олеся Осередович, Софія Мишаста, Дзвеніслава Гарда).

Серед мистецьких проєктів студентів-фольклористів – реконструкції народнотрадиційних обрядів (Андріївські вечорниці, свято Миколая, колядування, обходи з Вертепом, Маланкою, гаївки); власне “професійне” свято (посвята у фольклористи), виступи на фольклорних фестивалях, культурно-просвітницькі програми.

Співробітники

завідувачІВАШКІВ Васильзавідувач
професорГАРАСИМ Ярославпрофесор
професорГІНДА Оленапрофесор
професорДОВГАЛЮК Іринапрофесор
професорПИЛИПЧУК Святославпрофесор
професорСОКІЛ Ганнапрофесор
доцентВОВЧАК Андрійдоцент
доцентГУНЧИК Ігордоцент
доцентПАРУБІЙ Улянадоцент
доцентСИРОЇД Оленадоцент
доцентЯРЕМКО Лілядоцент
асистентФЕДУН Іринаасистент
старший лаборантГАФИЧ Галинастарший лаборант
старший лаборантГНАТІВ Маріястарший лаборант
старший лаборант, аспірант (сумісник)ШУМЕЙКО Оксанастарший лаборант, аспірант (сумісник)

1 курс

2 курс

3 курс

4 курс

5 курс

Викладацький розклад



Методичні матеріали

Підручники, посібники

  1. Вовчак Андрій, Довгалюк Ірина. Документування фольклорної традиції. Засади організації і проведення польового фольклористичного до­слідження, транскрибування й архівування зібраного фольклорного матеріалу: Методичні рекомендації для студентів філологічного факультету (спеціаль­ність 035 – Філологія, спеціалізація 035.09 – Фольклористика) / Видання четверте, доповнене [проект]. Львів, 2021. 74 с.
    У методичних рекомендаціях подано конкретні поради студентові щодо його діяль­ності на основних етапах фольклорного документування: під час організації і прове­дення польового фольклористичного дослідження, упорядкування, транскрибування й архівування зібраних фольклорних матеріалів. Особливу увагу зосереджено на таких важливих науково-методичних й практичних питаннях, як методика і техніка польової роботи, транскрибування, оперування електронними файлами здобутих фольклорних матеріалів, каталогізація архівних документів.
    Для студентів філологічного факультету спеціалізації “фольклористика”, викладачів-керівників студентських фольклористичних практик.
  2. Вовчак Андрій, Довгалюк Ірина. Документування фольклорної тради­ції. Засади організації і проведення фольклористичного польового досліджен­ня, транскрибування й архівування зібраного фольклорного матеріалу: Ме­тодичні рекомендації для студентів філологічного факультету (спеціальність 035 – Філологія, спеціалізація 035.01 – Українська мова та література; спеці­альність 014 – Середня освіта, спеціалізація 014.01 – Українська мова та література) / Видання четверте, доповнене [проект]. Львів, 2021. 67 с.
    У методичних рекомендаціях подано конкретні поради студентові щодо його діяль­ності на основних етапах фольклористичного документування: під час організації і проведення фольклористичного польового дослідження, упорядкування, транскрибу­вання й архівування зібраних фольклорних матеріалів. Особливу увагу зосереджено на таких важливих науково-методичних й практичних питаннях, як методика і техніка польової роботи, транскрибування, оперування електронними файлами зафіксованих фольклорних матеріалів, каталогізація архівних документів.
    Для студентів філологічного факультету, викладачів-керівників студентських фольк­лористичних практик за місцем проживання.
  3. Яроослав  Гарасим. Нариси до історії української фольклористики : Навчальний посібник. Київ, 2009. 301 с. ISBN 978-966-346-596-8
    У посібнику висвітлено наукові аспекти фольклористичного доробку найчільніших дослідників усної словесної творчості: М. Максимовича, О. Бодянського, П. Куліша, М. Костомарова, О. Потебні, М. Драгоманова, І. Франка, М. Грушевського, Ф. Колесси та І. Денисюка, з’ясовано коло порушуваних авторами проблем, напрямок їхньої дослідницької візії, методичний арсенал, теоретичні висновки тощо. Характеристику методологічних пошуків українських фольклористів XIX—XX ст. здійснено з урахуванням історіографічного досвіду попередників та з залученням інших праць, присвячених історії української фольклористики.
    Для студентів філологічних спеціальностей і викладачів вищих навчальних закладів, дослідників усної народної словесності та всіх, кого зацікавить курс історії української фольклористики.
  4. Лілія Підгорна. Фольклористичні концепції Миколи Костомарова: Тексти лекцій. Львів, 2008.
  5. Михайло Чорнопиский. Українська усна народна словесність. Прозові жанри, паремії і драма. Дидактичні матеріали і методичні поради до практичних занять. Львів, 2005. 64 с.
    У навчальному посібнику подано плани 15 практичних занять до курсу української усної народної словесності, тематику індивідуальних рефератів, бібліографію видань текстів і наукової літератури до них та науковий коментар і методичні поради.
    Для студентів і викладачів вищих навчальних закладів та всіх, хто самостійно студіює курс української усної народної словесності.
  6. Фольклористична експедиційна практика. Організаційні засади проведення практики, документування й архівування матеріалів: Методичні рекомендації / Уклали Андрій Вовчак, Ірина Довгалюк. Львів, 2005.
  7. Віра Коваленко. Психологізм фольклору. Психологічне зображення в українських народних ліричних піснях. Навчальний посібник. Львів, 2005.
  8. Сокіл Ганна. Обрядовий фольклор українців: навчальний посібник. Львів, 2017. 138 с.  ISBN 978-617-10-0406-1.
    У посібнику подано основні теми з курсу “Український обрядовий фольклор”, у стислій формі розглянуто жанрову специфіку, тематично-мотиваційний фонд, особливості поетики. Контрольні запитання і завдання та методичні зауваги щодо їх трактування послужать орієнтиром для студентів в осмисленні різноманіття обрядового фольклору як загальнопоширеного, так і локального. Для студентів гуманітарних факультетів, учителів загальноосвітніх і спеціальних навчальних закладів та всіх, хто прагне поглибити свої знання з обрядової усної словесності.

Словники

  1. Українська фольклористика. Словник-довідник / Укладання і за­гальна редакція Михайла Чорнопиского. Тернопіль: Підручники і посібники, 2008. 448 с. ISBN 978-966-07-1323-9
    Це перший в Україні словник-довідник про національні скарби усної народної словесності (фольклор) з поясненням фольклористичної, етногра­фічної, етномузикологічної і культурологічної термінології, довідками про етнографічні регіони, жанри фольклору, українознавчі наукові центри й осе­редки, визначні видання скарбів українського фольклору. Словник-довідник як підручна книга конче потрібний науково-педагогічним, культосвітнім працівникам, учителям, журналістам, студіюю­чій молоді у вищій і середній школах, широкому колу читачів, які бажають збагатити себе знаннями про традиційну народну культуру і музично-поетичне мистецтво.

Дослідження

Наукові конференції Кафедри

27-28 жовтня 2023 року Дев’яті Колессівські читання, приурочені до 125-ліття заснування Етнографічної комісії Наукового товариства імені Шевченка. (програма конференції) – (м. Львів, 27–28 жовтня 2023 року).

28–30 жовтня 2021 року – Міжнародна наукова конференція “Восьмі Колессівські читання” (до 150-річчя з дня народження Філярета Колесси) (програма конференції) (м. Львів, 28–30 жовтня 2021 року).

25 жовтня 2019 року – Сьомі Колессівські читання, приурочені до 200-ліття з дня народження Пантелеймона Куліша.
Порушено проблематику поглиблення мультидисциплінарних підходів у дослідженнях традиційної духовної культури (м. Львів, 25 жовтня 2019 року).

26–27 жовтня 2017 року – Шості Колессівські читання, приурочені до 190-ліття з часу виходу збірника “Малороссийские песни” Михайла Максимовича.
Порушено проблематику едиції фольклорних матеріалів (м. Львів, 26–27 жовтня 2017 року).

22–23 жовтня 2015 року – П’яті Колессівські читання, приурочені 115-й річниці початку звукового документування фольклору в Галичині.
Порушено проблематику аудіовізуального документування фольклору (програма Читань) (м. Львів, 22–23 жовтня 2015 року).

25 жовтня 2013 року – Четверті Колессівські читання з проблем архівування у фольклористиці й суміжних галузях у аспектах: персональні архівні та музейні колекції; новітня методика і практика архівування фольклорної традиції; сучасний стан і перспективи оприлюднення культурної спадщини (програма Читань) (м. Львів, 25 жовтня 2013 року).

20–22 жовтня 2011 року – Міжнародна наукова конференція “Родина Колессів – спадкоємність науково-мистецьких традицій (до 140-річчя з дня народження Філарета Колесси)” у рамках Третіх Колессівських читань (програма конференції) (м. Львів, 20–22 жовтня 2011 року).

15-17 жовтня 2009 року – Міжнародна наукова конференція, приурочена 70-річчю заснування Кафедри української фольклористики імені Філарета Колесси у Львівському національному університеті імені Івана Франка (програма конференції).

9–10 жовтня 2008 року – Другі Колессівські читання, приурочені сторіччю експедиції Філарета Колесси на Наддніпрянську Україну для запису кобзарського та лірницького репертуару влітку 1908 року (програма конференції).

30 січня 2008 року – Всеукраїнська науково-практична конференція “Світові виміри української культури” (до 95-річчя від дня народження Григорія Нудьги) (Львів, 30 січня 2008 року).

Восени 2007 року Кафедра української фольклористики започаткувала Колессівські читання, присвячені видатному збирачеві, транскриптору й дослідникові усної народної традиції Філаретові Колессі. – 16 жовтня 2007 року – Перші Колессівські читання, приурочені виходу у світ монографії Філарета Колесси “Історія української етнографії” (м. Львів, 16 жовтня 2007 року).

20–21 червня 2007 року – Всеукраїнська науково-практична конференція “Микола Костомаров і Пантелеймон Куліш та актуальні питання української фольклористики” (до 190-ліття від дня народження Миколи Костомарова і 110-ліття від дня смерті Пантелеймона Куліша) (Львів, 20–21 червня 2007 року).

2002 рік – Наукова конференція, присвячена 75-річчю з дня народження професора Теофіля Комаринця.

2001 рік – Наукова конференція, присвячена 130-річчю з дня народження академіка Філарета Колесси.

1993 рік – Всеукраїнська наукова конференція “Проблеми української фольклористики”.

1993 рік – Всеукраїнська наукова конференція “Роль фольклору в активізації культурно-просвітницької роботи в умовах розбудови незалежної Української держави”.

1991 рік – Міжнародний симпозіум “Станіслав Вінценз: Україна і європейська культура”.

1990 рік – Республіканські наукові читання “Фольклор у духовному житті українського народу”.

Наукові видання

Вісник Львівського університету. Серія філологічна. Випуски “Українська фольклористика”
  1. Вісник Львівського університету. Серія філологічна. Випуск 66: Українська фольклористика. Львів, 2017. 432 с.
  2. Вісник Львівського університету. Серія філологічна. Випуск 47: Українська фольклористика. Львів, 2009. 277 с.
  3. Вісник Львівського університету. Серія філологічна. Випуск 43: Українська фольклористика. Львів, 2010. 387 с.
  4. Вісник Львівського університету. Серія філологічна. Випуск 41: Українська фольклористика. Львів, 2007. 314 с.
  5. Вісник Львівського університету. Серія філологічна. Випуск 37: Українська фольклористика. Львів, 2006. 567 с.
  6. Вісник Львівського університету. Серія філологічна. Випуск 31: Українська фольклористика. Львів, 2003. 453 с.
  7. Вісник Львівського університету. Серія філологічна. Випуск 27: Українська фольклористика. Львів, 1999. 294 с.
Збірники наукових праць і матеріалів
  1. Родина Колессів – спадкоємність науково-мистецьких традицій (з на­годи 140-річчя від дня народження академіка Філарета Колесси): Збірник наукових праць та матеріалів / Упорядники Андрій Вов­чак, Ірина Довгалюк. Львів: Львівський національний університет імені Івана Франка, 2013. 728 с. + 1,5 вкл. – (Серія “Українська філологія: школи, постаті, проблеми”. Вип. 13).
  2. Родина Колессів у духовному та культурному житті України кінця XIX – XX століття (з нагоди 130-річчя від дня народження академіка Філарета Колесси та 100-річчя від дня народження академіка Миколи Колесси): Збірник наукових праць та матеріалів / Упорядники Андрій Вов­чак, Ірина Довгалюк. Львів: Львівський національний університет імені Івана Франка, 2005. 476 с. (Серія “Українська філологія: школи, постаті, проблеми”. Вип. 5).
  3. Григорій Нудьга. У колі світової культури / Упорядкування Руслана Марківа. Львів, 2006. 440 с. (Серія “Українська філологія: школи, постаті, проблеми”. Вип. 6).
Монографічні видання
  1. Довгалюк Ірина. Фонографування народної музики в Україні: історія, методологія, тен­денції: Монографія. Львів: Львівський національний університет імені Івана Франка, 2016. 650 с. + іл. ISBN 978-617-10-0314-9.
    У монографії розглянуто основні тенденції фонографічного періоду в історії звукового документування музичного фольклору в Україні. Фоногра­фічні народномузичні проекти українських рекордистів, їхня дослідницька методика, здобутки та внесок у європейське рекордування традиційної музич­ної культури проаналізовано в контексті фонографічних досягнень музичних етнографів Америки і Європи. Окреслено початки українського народному­зичного архівування та з’ясовано сучасний стан українських колекцій воско­вих валиків. Для науковців, викладачів, студентів, шанувальників духовної спадщини українців.
    The monograph highlights major tendencies of documenting folk music in Ukraine. The author analyzes phonographical projects of Ukrainian musical ethnographers, their scholarly methods, achievements and contribution into European phonography of folk music in the context of activity performed by musical ethnographers in America and Europe. The paper also outlines the initial stages of establishing phonographical archives and focuses on the condition of wax cylinders nowadays. The monograph is designed for scholars, students and fans of intellectual heritage of the Ukrainians.
  2. Гінда Олена. Поетична творчість української трудової спільноти в Італії початку XXI століття в контексті фольклорної традиції: Монографія. Львів: Львівський національний університет імені Івана Франка, 2015. 546 с. + вкл. ISBN 978-617-10-0238-8.
    У монографії досліджено авторські вірші українських трудових іммігрантів в Італії початку XXI століття в контексті фольклорної традиції. Поетичний доробок українських заробітчан потрактовано як «народний літопис» про драматичну сторінку української історії, жіночу еміграцію – масовий виїзд на заробітки жінок-матерів, які прагнули поліпшити матеріальне становище родин. Досліджено соціокультурний контекст постан­ня заробітчанських поезій, з’ясовано їх спорідненість із українськими народ­ними піснями про еміграцію. Проаналізовано сюжетно-мотивну парадигму поетичних текстів, генологічну цілісність і жанровий склад доробку, розгля­нуто інтертекстуальні вияви у віршах. Для фольклористів, літературознавців, істориків, культурологів, антропологів, соціологів, викладачів і студентів гуманітарних факультетів і всіх шанувальників культури й історії українців.
  3. Пилипчук Святослав. Фольклористична концептосфера Івана Франка: Монографія.  Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2014. 466 с. ISBN 978-617-10-0102-2.
    У монографії висвітлено основні положення фольклористичної концептосфери Івана Франка. Найповніше презентовано два взаємопов’язані магістральні напрями (методологія та топологія) пошуків науковця у царині студій над усною словесністю. Проаналізовано Франкову рецепцію методологічних платформ популярних фольклористичних шкіл (міфологічна, антропологічна, міграційна, порівняльно-історична, культурно-історична, філологічна) та засвідчено успішну апробацію оригінальної дослідницької стратегії у працях ученого. Розглянуто суттєвий внесок Івана Франка у вивчення жанрової системи українського фольклору, зосібна акцептовано на новаторських підходах до інтерпретації найскладніших питань фольклористичної генології. Для фольклористів, франкознавців, культурологів, викладачів і студентів філологічних факультетів, усіх шанувальників духовних надбань українців.
  4. Гарасим Ярослав. Національна самобутність естетики українського пісенного фольклору. Львів, НВФ “Українські технології”‘, 2010. 376 с. ISBN 978-966-345-202-9.
    У монографії здійснено багатоаспектне дослідження національної специфіки українського пісенного фольклору. Простежиш ґенезу етноестетичних уявлень і критеріїв, які сформувалися у результаті співдії географічно-кліматичних, історико-соціологічних та етнопсихологічних чинників. Виявлено, що основною смисловою домінантою етноестетики народнопісенної творчості c категорія добропрекрасного – світоглядний концепт, який визначає характер взаємовпливів між морально-етичним досвідом етносу та високим естетичним рівнем художньої вартості фольклорних текстів. Національну експресію мови української народної пісні простежено на рівні системи образів, евфемізованої формульності поетичної стилістики та звукової організації ритмомелодики.
    Для фольклористів, культурологів, викладачів і студентів філологічних факультетів та для всіх тих, хто цікавиться українською традиційною духовною культурою.
    The monograph is a multifасеted research of the national specificity of the Ukrainian singing folklore. It traces out the genesis of ethno-esthetic ideas and criteria that have evolved through the interaction of geographical-climatic, historical-sociological and ethnоpsychological factors. It has been ascertained that the main dominating national element of ethnoesthetics of folk singing tradition is the beauty-goodness category – an ideological concept determining the nature of mutual influence of ethnic moral-ethical experience and highly esthetical artistic value of folklore texts. National expression of the Ukrainian folk song language has been traced at the level of images system, euphemized formulae of poetic stylistics and phonetic arrangement in rhythmomelodics.For folklorists, cultural specialists, lecturers and students of philology faculties, and for anybody interested in the Ukrainian traditional spiritual culture.
  5. Василь Івашків. Художня, літературознавча і фольклористична парадигма ранньої творчости Пантелеймона Куліша. Львів: Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2009. 448 с. + вкл. ISBN 978-966-613-706-0.
    У монографії всебічно проаналізовано всю відому на цей час спадщину Пантелеймона Куліша (1819-1897) раннього періоду його діяльности, коли він формувався як талановитий письменник-романтик, передусім прозаїк, фольклорист, історіософ, літературний критик, публіцист, починався як пост і перекладач, організатор культурно-літературного процесу, врешті, патріот, для якого над усе була доля України. З’ясовано особливості ролі й місця у творах П. Куліша українського фольклору, збиранню, дослідженню і публікаціям якого він приділяв дуже багато часу. Рання творчість письменника демонструє його прагнення до мистецького застосування фольклору – від стилізацій до переосмислення змісту та мотивів уснопоетичного тексту у художньому творі, використання переважно для увиразнення певної сюжетної лінії чи ідеї. Для науковців, викладачів, учителів, студентів, усіх шанувальників української культури.
    The monograph presents an in-depth analysis of all the known heritage by Panteleymon Kulish (1819-1897) of an early period of his activity when he was formed as a talented writer-romanticist, first and foremost as a prose writer, a folklorist, a historiosoph, a literary critic, a publicist, became a poet and translator, organizer of the cultural-literary process, finally a patriot who valued Ukraine’s destiny above all. The book highlights peculiarities of the role and place of Ukrainian folklore for P. Kulish’s works, to collecting, analysis and publication of which the author paid a considerable amount of time. The writer’s early works demonstrate his desire for artistic usage of folklore – from pastiches to interpretations of folklore plots and motives in the literary text, using them mostly for making a certain plot line or idea more expressive. The monograph is designed for researchers, lecturers, teachers, students, all admirers of Ukrainian culture.
  6. Святослав Пилипчук. “Галицько-руські народні приповідки”: пареміологічно-пареміографічна концепція Івана Франка. Львів, 2008.
  7. Пантелеймон Куліш. Повість про український народ / Упорядник Василь Івашків. Львів, 2007.
  8. Михайло Драгоманов. Нові українські пісні про громадські справи (1764–1880) / Вступна стаття, текстологічне опрацювання і коментар Михайла Чорнопиского. Львів, 2007.
  9. Хрестинні пісні / Зібрала та впорядкувала Ганна Сокіл. Львів, 2007.
  10. Григорій Нудьга. Біобібліографічний покажчик / Упорядкування Василя Івашківа, Руслана Марківа, Андрія Вовчака. Львів: Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2007. 296 с., іл., фото.
    У біобібліографічному покажчику відображено науковий і творчий доробок відомого українського вченого, фольклориста, літературознавця, культуролога Григорія Нудьги. Бібліографічна частина покажчика містить опис фольклористичних і культурологічних досліджень, літературознавчих праць, нарисів, рецензій, антологій і збірних видань, а також публікацій про життя і діяльність ученого. У біографічній частині подано публіковані та архівні матеріали до життєпису Григорія Нудьги: його автобіографію, спогади, листування, документи. Бібліографічну частину покажчика укладено на основі видання: Григорій Антонович Нудьга: Бібліографічний покажчик: (До 75-річчя від дня народження) / Укл. М. А. Вальо, О. Д. Кізлик; Передмова М. А. Вальо. Львів, 1987. 65 с.
  11. Галицько-руські народні приповідки. Зібрав, упорядкував і пояснив Др. Іван Франко / Науковий редактор другого видання Святослав Пилипчук: У 3 томах. Львів, 2006–2007.

Науково-дослідні проекти (гранти)

«Електронний архів українського фольклору»

«Електронний архів українського фольклору» – спеціалізована інтернет-сторінка для електронного розміщення фольклорних матеріалів із метою їх фахового дослідження та культурно-просвітницького використання.

Інтернет-сторінку розроблено у рамках комплексного науково-дослідного проекту з проблем документування фольклору, націленого на створення сучасного інструментарію для різносторонньої презентації фольклорної традиції українського народу. Проект реалізує Лабораторія фольклористичних досліджень у співпраці з Кафедрою української фольклористики імені академіка Філарета Колесси Львівського національного університету імені Івана Франка за фінансової підтримки Міністерства освіти і науки України (науково-дослідний проект РФ-112ф, 2011–2014 роки).

Співробітники проекту: доц. Андрій Вовчак, магістр Роман Сулим, магістр Марія Папіш, магістр Оксана Шутка, магістр Соломія Мазур.

«Електронний архів українського фольклору» на сьогоднішньому етапі його реалізації орієнтований на електронне архівування сучасних польових записів української фольклорної традиції, виконаних у різних формах і форматах (це найперше аудіозаписи, текстові записи і транскрипції, фотографії, у перспективі також відеозаписи). Структурно й функціонально «Електронний архів українського фольклору» організовано на матеріалах та з урахуванням досвіду праці Фольклорного архіву Кафедри української фольклористики імені академіка Філарета Колесси.

«Електронний архів українського фольклору» – це перша в Україні спроба комплексного електронного архівування фольклорних реалій, здійснена в руслі кардинально нової філософії архівної праці, яка бачить архів традиційної культури не лише накопичувачем і надійним зберігачем духовних надбань народу, але також відкритим культурно-інформаційним центром із вільним доступом (у мережі Інтернет) до архівних документів та широкими можливостями ефективного оперування великими масивами джерельної інформації.
Перейти до «Електронного архіву українського фольклору».

 

Держбюджетна тема “Документування фольклорних дискурсів: історія, методологія, практика” (РФ-11ф)

Науковий керівник – проф. Василь ІВАШКІВ
Термін виконання: 01.01.2015 – 31.12.2017

Суть проекту – утвердити документування фольклорних дискурсів як невід’ємну галузь української фольклористики.

Терміном «документування фольклорних дискурсів» або «фольклористичне документування» позначають комплекс засадничих наукових заходів: фіксацію фольклору; транскрибування фольклорних записів; створення фольклорних документів; архівування фольклорних документів; едицію фольклорних матеріалів. Документування фольклору безпосередньо визначає наукову вартість, достовірність і доступність джерельної бази фольклористики і в такий спосіб максимально зумовлює можливості й ефективність дальших науково-теоретичних досліджень і поступу цієї науки загалом. Тому в провідних європейських фольклористичних школах документування посіло важливе місце, перетворившись фактично у самостійну ди­с­цип­ліну з власною методологією, теорією і практикою, проблематикою й істо­рією.

Проект передбачає комплексний аналіз теоретико-методологічних і пошуково-прикладних аспектів документування народнопоетичних дискурсів в історико-культурній перспективі: зародження та історія документаційної праці у фольклористичній царині в Україні, сучасний стан і досягнення, перспективні напрями розвитку галузі в Україні у контексті світових інноваційних наукових і технологічних підходів. Новітній підхід і до документування фольклорної традиції із застосуванням системних ідей і концепцій покликаний витворити цілісне наукове бачення культурного феномену українського народу та його місця у світовій цивілізації.

 

Держбюджетна тема “Українська фольклорна традиція кінця ХХ – початку ХХІ століття: сучасна методологія записування і дослідження” (РФ-112ф)

Науковий керівник – проф. Василь ІВАШКІВ
Термін виконання: 01.01.2012 – 31.12.2014

Суть проекту – розробка цілісної концепції документування української фольклорної традиції як комплексу засадничих етапів фольклористичної діяльності (фіксація, транскрипція, система­тиза­ція й архівування). Здійснюватиметься науково-теоретичне обґрунтування й апробація методології електронного архівування явищ українського фольклору з урахуванням національної специфіки уснословесної традиції українців та світових напрацювань у галузі елект­ронного архівування народнокультурних явищ. Створений в результаті цього проекту електронний архів українського фольклору сприятиме суттєвому прогресу народознавчих дисциплін. Функціо­ну­вання електронних архівних фондів у повноті вияву різножанрових явищ українського фольклору відкриває шлях до комплексного і концептуального вивчення української культури, глибокого теоретичного аналізу уснословесних та народномузичних творів, формування новітніх концепцій розвитку національної культурної традиції на широкій джерельній базі. Новітній підхід до документування фольклорної традиції покликаний витворити цілісне наукове бачення буття  українського народу та його місця у світовій цивілізації.

 

Держбюджетна тема “Фольклор та фольклористика західноукраїнських земель другої половини ХХ століття: школи, постаті, проблеми” (РФ-231ф)

Науковий керівник – проф. Василь ІВАШКІВ
Термін виконання: 01.01.2008 – 31.12.2010

Вивчення українського фольклору та розвитку української фольклористики на захід­но­українських землях у середині – другій половині ХХ століття, зокрема наукової спадщини та фольк­лорних записів Філарета Колесси, Адама Фішера, Осипа Роздольського, Станіслава Людкевича, Михайла Ско­ри­ка, Олексія Дея, Володимира Гошовського, Теофіля Комаринця, Григорія Нудьги, Романа Кирчіва, Івана Денисюка, Богдана Лу­канюка та багатьох інших є необхідною умовою наукового осмислення тенденцій української фольклористики загалом.  Українська фольклористика середини – другої по­ло­ви­ни ХХ століття є своєрідним нау­ко­­вим феноменом, що у важких умовах тоталітаризму зберіг і розвинув глибинне теоретичне підґрунтя фольклористичної думки ХІХ – початку ХХ століття, реалізувавши його у різних наукових школах сучасності.

Систематична, значною мірою подвижницька збирацька діяльність у різних регіонах  України другої половини ХХ століття виявила неперервність фольклорної традиції українського народу і заклала міцну джерельну базу для поглиблення фольклористичних та етно­му­зи­ко­логічних студій. Наукове опрацювання та оприлюднення нагромаджених фольклорних, народномузичних скарбів є вкрай актуальним, зважаючи на те, що саме традиційна духовна культура була і є для українців важливим націєтворчим, націєконсолідуючим чинником, який творить основу нашої національної ідентичності, несе у собі великий потенціал для формування сучасної ідентичності українців як європейської нації.

Фольклористична практика

Кафедра української фольклористики імені академіка Філарета Колесси є інституцією-організатором фольклористичної практики студентів філологічного факультету (українського відділення)

Студентська фольклористична практика – навчальна форма польового фольклористичного дослідження. Фольклористичне польове дослідження – це наукове дослідження, яке проводять безпосередньо серед народу з метою збирання відомостей про побутування фольклорної традиції: фольклорний репертуар, носіїв фольклору, обрядовий, побутовий і суспільно-історичний контексти функціонування фольклору.

Фольклористична практика дає студентові-філологу унікальну можливість безпосередньо пізнати один з феноменів української національної культури – фольклорну традицію. Саме під час практики студенти розкривають для себе специфіку живого побутування фольклору, вчаться практично застосовувати теоретичні знання, здобуті на заняттях з усної словесності (фольклору). Записуючи явища фольклорної традиції, студенти також долучаються до важливої справи наукового вивчення та репрезентації фольклору рідного народу.

Фольклористична практика передбачає такі основні види навчально-дослідницької праці студента:

  • польова збирацька робота (збирання фольклорно-етнографічного матеріалу);
  • транскрибування фольклорно-етнографічного матеріалу;
  • архівне опрацювання зібраного фольклорно-етнографічного матеріалу

Детальну інформацію про підготовку і проведення фольклористичної практики можна переглянути на інтернет-сторінці практики.

Бланк таблиці Виконання педагогічного навантаження викладача кафедри (завантажити doc-файл)

Історія кафедри

Історія заснування Кафедри української фольклористики імені академіка Філарета Колесси у Львівському університеті безпосередньо пов’язана з загальною історією української науки, самого Університету та україністики в ньому за часів окупації Галичини Австро-Угорщиною (до 1918 року), Польщею (до 1939 року) та Радянським Союзом (у 1939–1941, 1944–1991 роках). Особливість функціонування фольклористики в Університеті в ті часи була зумовлена тим, що фольклор – найуніверсальніша національна духовна скарбниця, – як і мова, національна література та історія, заважав окупаційним режимам здійснювати політику денаціоналізації та асиміляції українців. Від цих же обставин значною мірою залежала й доля української науки про народну словесність – фольклористики, яка до початку XX століття розвивалася в одному комплексі таких наук, як літературознавство, історія, етнографія та етнологія. Від часу заснування Львівського університету аж до кінця XIX століття навчальні предмети українського народознавства через дискримінацію українців здобували собі місце в структурі Університету тільки епізодично і ситуативно, як у так званому “Studium Ruthenum” (1787–1809) чи кафедрі руської словесності (1849–1864), яку очолював професор Яків Головацький, а пізніше Омелян Огоновський.

Нова хвиля національного руху українців наприкінці XIX століття допомогла здобути перші українознавчі кафедри в Університеті – української історії (1894 р.) та української літератури (1900 р.). До того ж у XIX столітті у вищих школах європейських країн, навіть вільних від національного гніту, фольклористика ще не мала статусу окремої навчальної дисципліни. Тому перші публікації українського фольклору та наукові розвідки про нього в Галичині першої половини XIX століття науковці Львівського університету, його вихованці – Йоганес Мавс, Карл Ґюнтер, Бальтазар Гакет, Іван Могильницький, Михайло Верещинський, Денис Зубрицький, Вацлав Залєський, Ян Гануш та інші, здійснювали поза стінами Університету переважно у виданнях німецькою та польською мовами.

Досвітньою зорею національного пробудження українців Галичини став альманах “Русалка Дністровая” (1837), що його видав гурт студентів Львівської Духовної Семінарії та Університету на чолі з Маркіяном Шашкевичем (так звана “Руська трійця”). Реформування у 1892 році Наукового Товариства імені Шевченка у Львові та заснування 1894 року у Львівському університеті Кафедри української історії, яку очолив Михайло Грушевський, створило реальні умови для відкриття в Університеті загальноукраїнського центру українознавчих і фольклористичних досліджень. На той час у Львові сформувалася плеяда таких викладачів і вихованців Львівського університету, як Михайло Грушевський, Іван Франко, Олександр Колесса, Володимир Гнатюк, Кирило Студинський, Філарет Колесса, Іларіон Свєнціцький та інші, які своїми науковими працями в галузі фольклористики й етнографії здобули визнання в усьому слов’янському науковому світі та в багатьох європейських академічних інституціях.

Значною подією у розвитку фольклористики стало відкриття у Львівському університеті Кафедри етнології (1910), на якій працювали Станіслав Цішевський, Адам Фішер та інші відомі етнологи.

Проте через дискримінаційну, шовіністичну політику панівних кіл окупаційних режимів у XX столітті ні перед Першою світовою війною, ні у міжвоєнний період відкрити відповідну українознавчу кафедру в Університеті легальним способом не було дозволено, як і не дозволялося навчання українською мовою, хоч за нього активно боролися українські студенти і професура.

З приєднанням Західної України до УРСР у 1939 році Львівський університет було структурно реорганізовано відповідно до завдань і планів радянського режиму. Після того, як на Східній Україні було майже поголовно знищено наукові українознавчі кадри (істориків, етнографів, фольклористів, літературознавців, мовознавців), розгромлено відповідні наукові інституції в Академії наук та вищих школах, розгорнуто тотальну радянізацію та русифікацію шкільництва, радянський режим, щоб продемонструвати свою “визвольну місію” на західноукраїнських землях, здійснив “українізацію” Львівського університету, відкривши 1939 року за зразком навчальних планів філологічної освіти в СРСР Кафедру фольклору та етнографії.

Очолив Кафедру патріарх української фольклористики, відомий у слов’янському світі вчений Філарет Колесса. Співробітниками Кафедри тоді були професор Адам Фішер, асистент Ярина Нестюк та старший лаборант Генріх Перльс. Філарет Колеса викладав курс українського фольклору для студентів третього і четвертого курсів української філології, Адам Фішер – етнографію та фольклор народів Європи, зокрема поляків, французів і німців (останній курс лектор читав німецькою мовою). Ці авторитетні вчені свої заняття проводили таким чином, щоб “студентів зацікавити фольклором і етнографією й усамостійнити їх до дослідно-наукової роботи” [1]. У звіті про роботу кафедри за 1939–1940 навчальний рік зазначалося, що “кафедра встановила ближчий контакт з вченими споріднених дисциплін інших університетів Радянського Союзу – саме з Києва, Москви, Ленінграду” [2]. Це робилося з наміром “перетворити кафедру фольклору й етнографії в самостійний відділ, який готував би кадри фольклористів та етнографів для західних областей України” [2]. Такий план кафедри затвердила Наукова рада Університету на своєму засіданні 4 липня 1940 року.

Наукові інтереси перших співробітників Кафедри: академік Філарет Колеса подав до друку праці: “Хмельниччина в українських народних піснях і думах”, “Два типи силабічного вірша у Шевченка”, “Іван Франко й українська народна пісня”, “Народні пісні з українського Закарпаття”, водночас працював над плановою темою “Історія української етнографії”. Професор Адам Фішер звітував про дослідження “Заслуги Оскара Кольберґа в ділянці етнографії”, призбирував матеріали до праці “Рослини в народних віруваннях”. Асистент Ярина Нестюк працювала над темою “Етнографічна бібліографія західних областей України 1919–1939 років”. Старший лаборант Генріх Перльс збирав матеріал до теми “Звірята в народних віруваннях”.

Наприкінці липня 1940 року Кафедра провела фольклорно-етнографічну експедицію на Волинь. Були обстежені землі регіону, що межують з Поліссям. Учасники експедиції побували в таких селах і містечках краю: Мерва, Кутрів, Берестечко, Повча, Збитинь, Замлинь, Любачівка, Замбівка, Кустинь та інших, де зібрали низку цінних матеріалів, які планували опрацювати і згодом опублікувати в наукових записках Університету. Було зібрано також 49 музейних експонатів, у тому числі предмети рільництва, кераміки, інтер’єру, одягу тощо.

При Кафедрі функціонували бібліотека (близько 6000 книг), архів, у якому містилися рукописні матеріали, багата іконографічна збірка і цінні матеріали народної культури Волині, зібрані під час наукової експедиції Кафедри влітку 1940 року, а також музей, який налічував понад 300 рідкісних експонатів матеріальної культури українського народу [3]. Бібліотека, музей і архів використовувалися в науково-дослідницькій і навчально-виховній роботі, адже, як зазначалося у звіті про роботу Кафедри, вони “служитимуть до науково-дослідної та педагогічно-навчальної роботи кафедри. Ясно, що поглядне пояснення при помочі оригінального експонату полегшує й покращує присвоєння студентом знань, які він зараз одержує на лекції” [4].

Однак радянська дійсність не сприяла вільному вияву творчої наукової думки членів Кафедри, у тому числі й її керівника. Марія Білоус, посилаючись на спогади професора Олекси Горбача, опубліковані в “Українському слові” за 1988 рік, зокрема зазначала, “що академік Філарет Колеса боявся тепер говорити про нашу усну словесність так, як іще недавно про неї писав у виданнях «Просвіти», бо уже знав про ті сталінські громи на «українських націоналістів і шкідників» – від Володимира Антоновича, Михайла Драгоманова й Бориса Грінченка, аж до найновіших «покидьків, вислужників капіталізму, фальшивників, викривлювачів і прихвоснів панської Польщі на Західній Україні», видворених з АН УРСР у 30-х роках академіків Степана Смаль-Стоцького, Михайла Возняка, Василя Щурата, серед яких прочитав і своє прізвище” [5].

Зі смертю вченого у 1947 році Кафедру фольклору та етнографії закрили. До 1958 року українські студенти вищих шкіл не тільки не могли навчатися на кафедрах української фольклористики, яких не було у жодному вищому навчальному закладі України, а й не мали навіть навчального підручника з цього предмета. До розпаду радянської імперії не було й кафедр музичної фольклористики у жодній консерваторії та інших мистецьких вузах України, хоч цього домагалася українська громадськість та мистецька інтелігенція.

Вийшов збірник «Героїко-патріотичні пісні бойківського села Новий Мізунь з голосу Параски Дудини»

01.10.2024 | 12:09

Кафедра української фольклористики імені академіка Філарета Колесси і Кафедра музикознавства та хорового мистецтва ЛНУ імені Івана Франка поповнилися новим виданням. Побачив світ збірник «Героїко-патріотичні пісні бойківського села Новий Мізунь з голосу Параски Дудини» в упорядкуванні доктора філологічних наук, професора кафедри української фольклористики імені Філарета Колесси Ганни Сокіл, нотне транскрибування Оксани Мельничук, старшої викладачки кафедри музикознавства та хорового мистецтва факультету культури і мистецтва, заслуженого діяча культури України Львівського національного університету імені Івана Франка. Відповідальний за випуск Василь Івашків, доктор філологічних наук...

Читати »

Архівні надходження Фольклорного архіву КУФ за 2023 рік

07.04.2024 | 17:40

Наприкінці березня 2024 року фахівці Лабораторії фольклористичних досліджень завершили архівне опрацювання матеріалів студентських фольклористичних практик 2023 року. Опрацьовані матеріали розміщено на вічне зберігання у фондах Фольклорного архіву Кафедри української фольклористики імені академіка Філярета Колесси (Фольклорний архів КУФ).
Сам процес архівного опрацювання фольклорно-етнографічних матеріалів студентських практик обіймає низку важливих науково-організаційних, систематизаційних і технічних заходів. Насамперед архівісти Лабораторії у тісній співпраці зі студентам-збирачам та викладачами-керівниками практик вивіряють цілісність і правильність упорядкування здобутих матеріалів. Це дуже відповідальний момент в опрацюванні архівних надходжень, який вимагає...

Читати »

Загальноуніверситетська вибіркова дисципліна “Етноестетика”

11.03.2024 | 20:09

Ще один авторський курс професора кафедри української фольклористики ім. акад. Ф. Колесси, доктора філологічних наук Ярослава Гарасима “Етноестетика” пропонуємо студентам-другокурсникам обрати для вивчення у 6 семестрі 2024-2025 н.р.

Курс “Етноестетика” скерований на з’ясування феномена етноестетики, висвітлення форми її генези та побутування, виникнення і становлення первісних етномистецьких архетипів. Зосереджено особливу увагу при вивченні культурних аспектів етноестетичного характеру на чітке і послідовне розмежування категорій „універсальне/національне” з урахуванням логічних принципів співпричетності та співіснування, яке розкривається насамперед через домінуючі засоби концептуалізації явищ духовного і фізичного...

Читати »

Загальноуніверситетська вибіркова дисципліна «Від “Чорної ради” Куліша до “Чорного Ворона” Шкляра: розвиток українського історичного роману»

11.03.2024 | 20:05

Маємо приємну новину і для студентів ІІ курсу!
У п’ятому семестрі 2024-2025 н. р. пропонуємо обрати загальноуніверситетську дисципліну «Від “Чорної ради” Куліша до “Чорного Ворона” Шкляра: розвиток українського історичного роману», яку викладатиме професор кафедри української фольклористики, доктор філологічних наук Святослав Пилипчук.

Серед жанрових різновидів роману чільне місце займає роман історичний. Цей тип творів вирізняється «оживленням» певного історичного періоду. Автори через посередництво художнього слова передають атмосферу минулого, вдаються до зображення як реальних, так і вигаданих постатей, відтворюють культуру та побут доби. В українській...

Читати »