Міжнародна наукова конференція SEMPER PROFESSOR: велегранність наукового таланту Івана Денисюка (до 100-річчя від дня народження)
ЗАПОВНИТИ ЗАЯВКУ УЧАСНИКА
Електронна адреса для комунікації: conferenceivandenysiuk@gmail.com
Кафедра української фольклористики імені академіка Філярета Колесси – провідний навчально-освітній та науково-дослідний фольклористичний осередок в Україні.
Кафедра створена на філологічному факультеті Львівського університету імені Івана Франка у 1990 році і розвиває університетської традиції української фольклористики, започатковані діяльністю Кафедри усної словесності філософського факультету Українського (таємного) університету у Львові (1921–1923) та продовжені Кафедрою фольклору й етнографії Львівського університету імені Івана Франка (1939–1947).
У 1995 році Кафедра започаткувала спеціальність “фольклористика” із присвоєнням кваліфікації “Філолог. Фольклорист. Викладач української мови та літератури”. Сьогодні Кафедра готує фахівців зі спеціалізації “фольклористика” (спеціальність “філологія”) освітніх рівнів бакалавр, магістр та доктор філософії.
Сьогодні у складі Кафедри працює 14 викладачів, у тому числі 6 докторів наук, 6 кандидатів наук: завідувач, професор Василь ІВАШКІВ, професор Ярослав ГАРАСИМ, професор Ганна СОКІЛ, професор Олена ГІНДА, професор Святослав ПИЛИПЧУК, професор Ірина ДОВГАЛЮК, доцент Андрій ВОВЧАК, доцент Ігор ГУНЧИК, доцент Лілія ЯРЕМКО, доцент Михайло ЧОРНОПИСКИЙ, асистент Олена СИРОЇД, асистент Ірина ФЕДУН, асистент Уляна ПАРУБІЙ.
Назавжди в історії Кафедри залишаться світлі постаті першого завідувача Кафедри Теофіля КОМАРИНЦЯ (1927–1991), професора Івана ДЕНИСЮКА (1924–2009), доцента Івана ОСТАПИКА (1951–2007), доцента Оксани ОЛІЙНИК (1975–2016).
Викладачі Кафедри читають для спеціалізації “фольклористика” та інших спеціалізаціїй філологічного факультету Університету низку нормативних і вибіркових курсів, найважливішими серед яких є “Українська усна народна словесність”, “Слов’янський фольклор”, “Фольклор народів світу”, “Українська міфологія і демонологія”; “Український музичний фольклор”, “Світовий музичний фольклор”; “Теорія і поетика фольклору”, “Теорія музичного фольклору”, “Текстологія фольклору”, “Інтерпретація фольклорного тексту”; “Документування фольклору”; “Історія фольклористики”, “Історія етномузикології”; “Фольклор і художня література”; “Фольклорне виконавство”; “Методика викладання фольклору” та ін.
Викладачі Кафедри провадять широкий спектр теоретичних, методологічних і практичних досліджень у царині фольклору і фольклористики:
Кафедра – активний організатор всеукраїнських і міжнародних наукових конференцій.
Восени 2007 року Кафедра започаткувала періодичну наукову конференцію “Колессівські читання” на пошану видатному збирачеві, транскриптору, дослідникові усної народної традиції та композитору Філяретові Колессі. Мета Читань – дослідження і популяризація наукової спадщини Філярета Колесси, активізація наукового пошуку у проблемних ділянках вивчення фольклорної традиції українського народу.
Невід’ємною складовою навчально-освітньої та науково-дослідної роботи Кафедри є фольклористичні польові дослідження.
Фольклористичні польові дослідження – важливий етап становлення фольклориста, унікальна можливість пізнати автентику народної культури, відчути пригодницький дух пошукової праці.
Кафедра щоліта виряджає три експедиційні групи студентів-фольклористів у різні етнографічні райони переважно західноукраїнського регіону для польового дослідження фольклорної традиції українського народу. Упродовж останнього часу викладачі й студенти побували на Бойківщині, Гуцульщині, Опіллі, Поділлі, Покутті, Волині, Поліссі, Слобожанщині та в інших регіонах, де записали чимало цінних зразків народнопоетичної творчості. Викладачі Кафедри керують фольклористичною практикою студентів інших спеціалізацій філологічного факультету, яка проходить у формі стаціонарного польового дослідження (за місцем проживання студента).
У результаті багаторічних фольклорних експедицій різних поколінь викладачів і студентів-фольклористів на Кафедрі нагромадилося чимало цінних фольклорно-етнографічних матеріалів, які становлять джерельну базу для системних фольклористично-етнологічних досліджень.
Фольклорний архів Кафедри української фольклористики імені академіка Філарета Колесси (Фольклорний архів КУФ) – це архів фольклорних польових матеріалів. Основу архівних фондів Фольклорного архіву КУФ творять рукописні й аудіовізуальні фольклорні польові матеріали, зібрані упродовж останніх 40 років під час студентських фольклористичних практик зусиллями студентів і викладачів філологічного факультету і Кафедри української фольклористики імені академіка Філарета Колесси. Сьогодні фонди Архіву становлять близько 35 тис. аудіо-, відео-, фото- і текстових документів, зокрема понад 3 500 годин звукозаписів.
Початок цілеспрямованої розбудови Фольклорного архіву КУФ датується 2004 роком: тоді зусиллями доц. Андрія Вовчака та Ірини Довгалюк було розпочато реорганізацію збирацької та архівної діяльності Кафедри і поступову розбудову рукописного зібрання фольклорно-етнографічних польових матеріалів Кафедри у функціональний аудіовізуальний архів, націлений на забезпечення ефективного доступу до нагромаджених джерельних матеріалів студентсько-викладацькому складу та широким колам народознавців і шанувальників народної творчості. Важливим кроком на цьому шляху стало відкриття у жовтні 2010 року у складі філологічного факультету Лабораторії фольклористичних досліджень – допоміжної інституції Кафедри української фольклористики.
Лабораторія фольклористичних досліджень – навчально-методичний і науково-дослідний підрозділ філологічного факультету; співдіє з Кафедрою для удосконалення університетського вишколу фахівців-фольклористів через залучення студентства до наукових проєктів. Відкриття Лабораторії дало змогу перевести у систематичне професійне русло архівну діяльність Кафедри й інтенсифікувати у цьому напрямі підготовку студентів-фольклористів. Співробітники Лабораторії (доцент Андрій Вовчак, магістри Марія Папіш, Оксана Шутка, Соломія Мазур) продовжили структурну реорганізацію Фольклорного архіву КУФі налагодили системну працю над наповненням, збереженням і використанням його архівних фондів. Поява Лабораторії дала змогу Кафедрі сформувати повний цикл документування української фольклорної традиції у площинах науково-методологічній (теоретична розробка засад і методик документування, їх практичне застосування в науково-дослідницькій праці) та навчально-педагогічній (навчання студентів основ документування, реальне практикування у науково-дослідницьких документаційних проектах Кафедри). Зараз співробітники Кафедри і Лабораторії спільно працюють над розробленням ефективних методів і принципів документування фольклорно-етнографічного матеріалу, які мають створити методологічну основу для розбудови Фольклорного архіву КУФ в сучасний аудіовізуальний архіву українського фольклору, що забезпечуватиме систематичне архівування нових надходжень фольклорного експедиційного матеріалу Кафедри, функціонування електронної бази даних архівованих фольклорних матеріалів та електронного каталогу архівних фондів і в недалекому майбутньому відкриє можливості для фахового користування фондами Фольклорного архіву КУФ.
На Кафедрі як провідній організації проходять апробацію кандидатські та докторські дисертації з фольклористики. Успішно функціонує аспірантура. Першим із вихованців відновленої Кафедри захистив кандидатську дисертацію Ярослав Гарасим (“Культурно-історична школа в історії української фольклористики”, 1997). 1999 року було утворено спеціалізовану вчену раду із захисту кандидатських дисертацій, у тому числі й зі спеціальності 10.01.07 – “фольклористика”, на засіданнях якої свої дисертації захистили аспіранти та пошукувачі Кафедри Ірина Коваль-Фучило (“Українські похоронні голосіння: генеза і поетика”, 2000), Надія Пастух (“Зооморфні образи в українському фольклорі. Образ зозулі”, 2001), Марта Дах (“Літературне життя народної балади “Ой не ходи, Грицю…”: проблема олітературення сюжету і жанру”, 2001), Андрій Вовчак (“Українська фольклористика у німецькомовних джерелах кінця ХІХ – початку ХХ століття”, 2001), Віра Білик (“Особливості психологізму українських народних пісень”, 2002), Галина Василькевич (“Святоюріївська народнопоетична творчість: проблеми семантики і жанрової специфіки”, 2004), Святослав Пилипчук (“Галицько-руські народні приповідки” Івана Франка: пареміологічний та пареміографічний аспекти, поетика текстів”, 2005), Ольга Соляр (“Українські народні замовляння: питання походження і поетики”, 2005), Оксана Олійник (“Антиномія “свій”/”чужий” у просторі української чарівної казки”, 2007) та інші талановиті науковці.
Кафедра прагне формувати якісний контингент студентів-фольклористів і в цьому напрямі співпрацює з Малою академією наук та з учнівською молоддю шкіл Львівської області через щорічне проведення олімпіад, конкурсів учнівських наукових робіт.
Кафедра активно співпрацює у сфері книгообміну, організації конференційних заходів та проведення фольклористичних польових досліджень з Інститутом народознавства НАН України (м. Львів), Інститутом українознавства імені Івана Крип’якевича НАН України (м. Львів), Інститутом літератури імені Тараса Шевченка НАН України (зокрема у підготовці “Шевченківської енциклопедії” в 4-х томах та “Історії української літератури” в 10-ти томах), Кафедрою фольклористики Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Полісько-Волинським народознавчим центром (м. Луцьк), Кафедрою української культури та етнографії імені Гуцуляків Університету Альберти (м. Едмонтон, Канада), Волинським державним університетом імені Лесі Українки (м. Луцьк), Львівським обласним науково-методичним центром народної творчості, Проблемною науково-дослідною лабораторією музичної етнології Львівської музичної академії імені Миколи Лисенка, з Кольберґівським товариством (м. Пшисуха, Польща), варшавськими, люблінськими і білостоцькими вченими у вивченні культури Полісся, Відділом україністики Пряшівського університету імені Павела Йозефа Шафарика (м. Пряшів, Словаччина), Австрійським народнопісенним товариством “Österreichisches Volksliedwerk” (м. Відень, Австрія) та іншими інституціями.
Кафедра постійно надає науково-методичну допомогу Львівському обласному центру народної творчості й іншим установам в організації і проведенні науково-практичних конференцій та інших заходів культурно-просвітницького плану в районах області та і її межами. Серед них: “Основи нашої духовності. Фольклор та етнографія в роботі Народних Домів” (м. Звенигород Львівської області, 1995), “125-ліття від дня народження Володимира Гнатюка” (Тернопіль, 1996), “На пошану професору Теофілю Комариною” (м. Ланівці Тернопільської області, 1997; м. Кременець Тернопільської області, 2002), “Тарас Шевченко і фольклор” (Львів, 2004) та інші.
Університетське життя студентів-фольклористів – не лише навчання і наука, але й культурно-мистецькі й просвітницькі акції, волонтерство.
У середовищі студентів-фольклористів різних поколінь зародилося чимало фольклорних колективів, деякі з них поширили свою творчу діяльність і поза межі Університету:
Серед мистецьких проєктів студентів-фольклористів – реконструкції народнотрадиційних обрядів (Андріївські вечорниці, свято Миколая, колядування, обходи з Вертепом, Маланкою, гаївки); власне “професійне” свято (посвята у фольклористи), виступи на фольклорних фестивалях, культурно-просвітницькі програми.
завідувачІВАШКІВ Василь | завідувач |
професорГАРАСИМ Ярослав | професор |
професорГІНДА Олена | професор |
професорДОВГАЛЮК Ірина | професор |
професорПИЛИПЧУК Святослав | професор |
професорСОКІЛ Ганна | професор |
доцентВОВЧАК Андрій | доцент |
доцентГУНЧИК Ігор | доцент |
доцентПАРУБІЙ Уляна | доцент |
доцентСИРОЇД Олена | доцент |
доцентЯРЕМКО Ліля | доцент |
асистентФЕДУН Ірина | асистент |
старший лаборантГАФИЧ Галина | старший лаборант |
старший лаборантГНАТІВ Марія | старший лаборант |
старший лаборант, аспірант (сумісник)ШУМЕЙКО Оксана | старший лаборант, аспірант (сумісник) |
27-28 жовтня 2023 року Дев’яті Колессівські читання, приурочені до 125-ліття заснування Етнографічної комісії Наукового товариства імені Шевченка. (програма конференції) – (м. Львів, 27–28 жовтня 2023 року).
28–30 жовтня 2021 року – Міжнародна наукова конференція “Восьмі Колессівські читання” (до 150-річчя з дня народження Філярета Колесси) (програма конференції) (м. Львів, 28–30 жовтня 2021 року).
25 жовтня 2019 року – Сьомі Колессівські читання, приурочені до 200-ліття з дня народження Пантелеймона Куліша.
Порушено проблематику поглиблення мультидисциплінарних підходів у дослідженнях традиційної духовної культури (м. Львів, 25 жовтня 2019 року).
26–27 жовтня 2017 року – Шості Колессівські читання, приурочені до 190-ліття з часу виходу збірника “Малороссийские песни” Михайла Максимовича.
Порушено проблематику едиції фольклорних матеріалів (м. Львів, 26–27 жовтня 2017 року).
22–23 жовтня 2015 року – П’яті Колессівські читання, приурочені 115-й річниці початку звукового документування фольклору в Галичині.
Порушено проблематику аудіовізуального документування фольклору (програма Читань) (м. Львів, 22–23 жовтня 2015 року).
25 жовтня 2013 року – Четверті Колессівські читання з проблем архівування у фольклористиці й суміжних галузях у аспектах: персональні архівні та музейні колекції; новітня методика і практика архівування фольклорної традиції; сучасний стан і перспективи оприлюднення культурної спадщини (програма Читань) (м. Львів, 25 жовтня 2013 року).
20–22 жовтня 2011 року – Міжнародна наукова конференція “Родина Колессів – спадкоємність науково-мистецьких традицій (до 140-річчя з дня народження Філарета Колесси)” у рамках Третіх Колессівських читань (програма конференції) (м. Львів, 20–22 жовтня 2011 року).
15-17 жовтня 2009 року – Міжнародна наукова конференція, приурочена 70-річчю заснування Кафедри української фольклористики імені Філарета Колесси у Львівському національному університеті імені Івана Франка (програма конференції).
9–10 жовтня 2008 року – Другі Колессівські читання, приурочені сторіччю експедиції Філарета Колесси на Наддніпрянську Україну для запису кобзарського та лірницького репертуару влітку 1908 року (програма конференції).
30 січня 2008 року – Всеукраїнська науково-практична конференція “Світові виміри української культури” (до 95-річчя від дня народження Григорія Нудьги) (Львів, 30 січня 2008 року).
Восени 2007 року Кафедра української фольклористики започаткувала Колессівські читання, присвячені видатному збирачеві, транскриптору й дослідникові усної народної традиції Філаретові Колессі. – 16 жовтня 2007 року – Перші Колессівські читання, приурочені виходу у світ монографії Філарета Колесси “Історія української етнографії” (м. Львів, 16 жовтня 2007 року).
20–21 червня 2007 року – Всеукраїнська науково-практична конференція “Микола Костомаров і Пантелеймон Куліш та актуальні питання української фольклористики” (до 190-ліття від дня народження Миколи Костомарова і 110-ліття від дня смерті Пантелеймона Куліша) (Львів, 20–21 червня 2007 року).
2002 рік – Наукова конференція, присвячена 75-річчю з дня народження професора Теофіля Комаринця.
2001 рік – Наукова конференція, присвячена 130-річчю з дня народження академіка Філарета Колесси.
1993 рік – Всеукраїнська наукова конференція “Проблеми української фольклористики”.
1993 рік – Всеукраїнська наукова конференція “Роль фольклору в активізації культурно-просвітницької роботи в умовах розбудови незалежної Української держави”.
1991 рік – Міжнародний симпозіум “Станіслав Вінценз: Україна і європейська культура”.
1990 рік – Республіканські наукові читання “Фольклор у духовному житті українського народу”.
«Електронний архів українського фольклору» – спеціалізована інтернет-сторінка для електронного розміщення фольклорних матеріалів із метою їх фахового дослідження та культурно-просвітницького використання.
Інтернет-сторінку розроблено у рамках комплексного науково-дослідного проекту з проблем документування фольклору, націленого на створення сучасного інструментарію для різносторонньої презентації фольклорної традиції українського народу. Проект реалізує Лабораторія фольклористичних досліджень у співпраці з Кафедрою української фольклористики імені академіка Філарета Колесси Львівського національного університету імені Івана Франка за фінансової підтримки Міністерства освіти і науки України (науково-дослідний проект РФ-112ф, 2011–2014 роки).
Співробітники проекту: доц. Андрій Вовчак, магістр Роман Сулим, магістр Марія Папіш, магістр Оксана Шутка, магістр Соломія Мазур.
«Електронний архів українського фольклору» на сьогоднішньому етапі його реалізації орієнтований на електронне архівування сучасних польових записів української фольклорної традиції, виконаних у різних формах і форматах (це найперше аудіозаписи, текстові записи і транскрипції, фотографії, у перспективі також відеозаписи). Структурно й функціонально «Електронний архів українського фольклору» організовано на матеріалах та з урахуванням досвіду праці Фольклорного архіву Кафедри української фольклористики імені академіка Філарета Колесси.
«Електронний архів українського фольклору» – це перша в Україні спроба комплексного електронного архівування фольклорних реалій, здійснена в руслі кардинально нової філософії архівної праці, яка бачить архів традиційної культури не лише накопичувачем і надійним зберігачем духовних надбань народу, але також відкритим культурно-інформаційним центром із вільним доступом (у мережі Інтернет) до архівних документів та широкими можливостями ефективного оперування великими масивами джерельної інформації.
Перейти до «Електронного архіву українського фольклору».
Науковий керівник – проф. Василь ІВАШКІВ
Термін виконання: 01.01.2015 – 31.12.2017
Суть проекту – утвердити документування фольклорних дискурсів як невід’ємну галузь української фольклористики.
Терміном «документування фольклорних дискурсів» або «фольклористичне документування» позначають комплекс засадничих наукових заходів: фіксацію фольклору; транскрибування фольклорних записів; створення фольклорних документів; архівування фольклорних документів; едицію фольклорних матеріалів. Документування фольклору безпосередньо визначає наукову вартість, достовірність і доступність джерельної бази фольклористики і в такий спосіб максимально зумовлює можливості й ефективність дальших науково-теоретичних досліджень і поступу цієї науки загалом. Тому в провідних європейських фольклористичних школах документування посіло важливе місце, перетворившись фактично у самостійну дисципліну з власною методологією, теорією і практикою, проблематикою й історією.
Проект передбачає комплексний аналіз теоретико-методологічних і пошуково-прикладних аспектів документування народнопоетичних дискурсів в історико-культурній перспективі: зародження та історія документаційної праці у фольклористичній царині в Україні, сучасний стан і досягнення, перспективні напрями розвитку галузі в Україні у контексті світових інноваційних наукових і технологічних підходів. Новітній підхід і до документування фольклорної традиції із застосуванням системних ідей і концепцій покликаний витворити цілісне наукове бачення культурного феномену українського народу та його місця у світовій цивілізації.
Науковий керівник – проф. Василь ІВАШКІВ
Термін виконання: 01.01.2012 – 31.12.2014
Суть проекту – розробка цілісної концепції документування української фольклорної традиції як комплексу засадничих етапів фольклористичної діяльності (фіксація, транскрипція, систематизація й архівування). Здійснюватиметься науково-теоретичне обґрунтування й апробація методології електронного архівування явищ українського фольклору з урахуванням національної специфіки уснословесної традиції українців та світових напрацювань у галузі електронного архівування народнокультурних явищ. Створений в результаті цього проекту електронний архів українського фольклору сприятиме суттєвому прогресу народознавчих дисциплін. Функціонування електронних архівних фондів у повноті вияву різножанрових явищ українського фольклору відкриває шлях до комплексного і концептуального вивчення української культури, глибокого теоретичного аналізу уснословесних та народномузичних творів, формування новітніх концепцій розвитку національної культурної традиції на широкій джерельній базі. Новітній підхід до документування фольклорної традиції покликаний витворити цілісне наукове бачення буття українського народу та його місця у світовій цивілізації.
Науковий керівник – проф. Василь ІВАШКІВ
Термін виконання: 01.01.2008 – 31.12.2010
Вивчення українського фольклору та розвитку української фольклористики на західноукраїнських землях у середині – другій половині ХХ століття, зокрема наукової спадщини та фольклорних записів Філарета Колесси, Адама Фішера, Осипа Роздольського, Станіслава Людкевича, Михайла Скорика, Олексія Дея, Володимира Гошовського, Теофіля Комаринця, Григорія Нудьги, Романа Кирчіва, Івана Денисюка, Богдана Луканюка та багатьох інших є необхідною умовою наукового осмислення тенденцій української фольклористики загалом. Українська фольклористика середини – другої половини ХХ століття є своєрідним науковим феноменом, що у важких умовах тоталітаризму зберіг і розвинув глибинне теоретичне підґрунтя фольклористичної думки ХІХ – початку ХХ століття, реалізувавши його у різних наукових школах сучасності.
Систематична, значною мірою подвижницька збирацька діяльність у різних регіонах України другої половини ХХ століття виявила неперервність фольклорної традиції українського народу і заклала міцну джерельну базу для поглиблення фольклористичних та етномузикологічних студій. Наукове опрацювання та оприлюднення нагромаджених фольклорних, народномузичних скарбів є вкрай актуальним, зважаючи на те, що саме традиційна духовна культура була і є для українців важливим націєтворчим, націєконсолідуючим чинником, який творить основу нашої національної ідентичності, несе у собі великий потенціал для формування сучасної ідентичності українців як європейської нації.
Кафедра української фольклористики імені академіка Філарета Колесси є інституцією-організатором фольклористичної практики студентів філологічного факультету (українського відділення)
Студентська фольклористична практика – навчальна форма польового фольклористичного дослідження. Фольклористичне польове дослідження – це наукове дослідження, яке проводять безпосередньо серед народу з метою збирання відомостей про побутування фольклорної традиції: фольклорний репертуар, носіїв фольклору, обрядовий, побутовий і суспільно-історичний контексти функціонування фольклору.
Фольклористична практика дає студентові-філологу унікальну можливість безпосередньо пізнати один з феноменів української національної культури – фольклорну традицію. Саме під час практики студенти розкривають для себе специфіку живого побутування фольклору, вчаться практично застосовувати теоретичні знання, здобуті на заняттях з усної словесності (фольклору). Записуючи явища фольклорної традиції, студенти також долучаються до важливої справи наукового вивчення та репрезентації фольклору рідного народу.
Фольклористична практика передбачає такі основні види навчально-дослідницької праці студента:
Детальну інформацію про підготовку і проведення фольклористичної практики можна переглянути на інтернет-сторінці практики.
Бланк таблиці Виконання педагогічного навантаження викладача кафедри (завантажити doc-файл)
Історія заснування Кафедри української фольклористики імені академіка Філарета Колесси у Львівському університеті безпосередньо пов’язана з загальною історією української науки, самого Університету та україністики в ньому за часів окупації Галичини Австро-Угорщиною (до 1918 року), Польщею (до 1939 року) та Радянським Союзом (у 1939–1941, 1944–1991 роках). Особливість функціонування фольклористики в Університеті в ті часи була зумовлена тим, що фольклор – найуніверсальніша національна духовна скарбниця, – як і мова, національна література та історія, заважав окупаційним режимам здійснювати політику денаціоналізації та асиміляції українців. Від цих же обставин значною мірою залежала й доля української науки про народну словесність – фольклористики, яка до початку XX століття розвивалася в одному комплексі таких наук, як літературознавство, історія, етнографія та етнологія. Від часу заснування Львівського університету аж до кінця XIX століття навчальні предмети українського народознавства через дискримінацію українців здобували собі місце в структурі Університету тільки епізодично і ситуативно, як у так званому “Studium Ruthenum” (1787–1809) чи кафедрі руської словесності (1849–1864), яку очолював професор Яків Головацький, а пізніше Омелян Огоновський.
Нова хвиля національного руху українців наприкінці XIX століття допомогла здобути перші українознавчі кафедри в Університеті – української історії (1894 р.) та української літератури (1900 р.). До того ж у XIX столітті у вищих школах європейських країн, навіть вільних від національного гніту, фольклористика ще не мала статусу окремої навчальної дисципліни. Тому перші публікації українського фольклору та наукові розвідки про нього в Галичині першої половини XIX століття науковці Львівського університету, його вихованці – Йоганес Мавс, Карл Ґюнтер, Бальтазар Гакет, Іван Могильницький, Михайло Верещинський, Денис Зубрицький, Вацлав Залєський, Ян Гануш та інші, здійснювали поза стінами Університету переважно у виданнях німецькою та польською мовами.
Досвітньою зорею національного пробудження українців Галичини став альманах “Русалка Дністровая” (1837), що його видав гурт студентів Львівської Духовної Семінарії та Університету на чолі з Маркіяном Шашкевичем (так звана “Руська трійця”). Реформування у 1892 році Наукового Товариства імені Шевченка у Львові та заснування 1894 року у Львівському університеті Кафедри української історії, яку очолив Михайло Грушевський, створило реальні умови для відкриття в Університеті загальноукраїнського центру українознавчих і фольклористичних досліджень. На той час у Львові сформувалася плеяда таких викладачів і вихованців Львівського університету, як Михайло Грушевський, Іван Франко, Олександр Колесса, Володимир Гнатюк, Кирило Студинський, Філарет Колесса, Іларіон Свєнціцький та інші, які своїми науковими працями в галузі фольклористики й етнографії здобули визнання в усьому слов’янському науковому світі та в багатьох європейських академічних інституціях.
Значною подією у розвитку фольклористики стало відкриття у Львівському університеті Кафедри етнології (1910), на якій працювали Станіслав Цішевський, Адам Фішер та інші відомі етнологи.
Проте через дискримінаційну, шовіністичну політику панівних кіл окупаційних режимів у XX столітті ні перед Першою світовою війною, ні у міжвоєнний період відкрити відповідну українознавчу кафедру в Університеті легальним способом не було дозволено, як і не дозволялося навчання українською мовою, хоч за нього активно боролися українські студенти і професура.
З приєднанням Західної України до УРСР у 1939 році Львівський університет було структурно реорганізовано відповідно до завдань і планів радянського режиму. Після того, як на Східній Україні було майже поголовно знищено наукові українознавчі кадри (істориків, етнографів, фольклористів, літературознавців, мовознавців), розгромлено відповідні наукові інституції в Академії наук та вищих школах, розгорнуто тотальну радянізацію та русифікацію шкільництва, радянський режим, щоб продемонструвати свою “визвольну місію” на західноукраїнських землях, здійснив “українізацію” Львівського університету, відкривши 1939 року за зразком навчальних планів філологічної освіти в СРСР Кафедру фольклору та етнографії.
Очолив Кафедру патріарх української фольклористики, відомий у слов’янському світі вчений Філарет Колесса. Співробітниками Кафедри тоді були професор Адам Фішер, асистент Ярина Нестюк та старший лаборант Генріх Перльс. Філарет Колеса викладав курс українського фольклору для студентів третього і четвертого курсів української філології, Адам Фішер – етнографію та фольклор народів Європи, зокрема поляків, французів і німців (останній курс лектор читав німецькою мовою). Ці авторитетні вчені свої заняття проводили таким чином, щоб “студентів зацікавити фольклором і етнографією й усамостійнити їх до дослідно-наукової роботи” [1]. У звіті про роботу кафедри за 1939–1940 навчальний рік зазначалося, що “кафедра встановила ближчий контакт з вченими споріднених дисциплін інших університетів Радянського Союзу – саме з Києва, Москви, Ленінграду” [2]. Це робилося з наміром “перетворити кафедру фольклору й етнографії в самостійний відділ, який готував би кадри фольклористів та етнографів для західних областей України” [2]. Такий план кафедри затвердила Наукова рада Університету на своєму засіданні 4 липня 1940 року.
Наукові інтереси перших співробітників Кафедри: академік Філарет Колеса подав до друку праці: “Хмельниччина в українських народних піснях і думах”, “Два типи силабічного вірша у Шевченка”, “Іван Франко й українська народна пісня”, “Народні пісні з українського Закарпаття”, водночас працював над плановою темою “Історія української етнографії”. Професор Адам Фішер звітував про дослідження “Заслуги Оскара Кольберґа в ділянці етнографії”, призбирував матеріали до праці “Рослини в народних віруваннях”. Асистент Ярина Нестюк працювала над темою “Етнографічна бібліографія західних областей України 1919–1939 років”. Старший лаборант Генріх Перльс збирав матеріал до теми “Звірята в народних віруваннях”.
Наприкінці липня 1940 року Кафедра провела фольклорно-етнографічну експедицію на Волинь. Були обстежені землі регіону, що межують з Поліссям. Учасники експедиції побували в таких селах і містечках краю: Мерва, Кутрів, Берестечко, Повча, Збитинь, Замлинь, Любачівка, Замбівка, Кустинь та інших, де зібрали низку цінних матеріалів, які планували опрацювати і згодом опублікувати в наукових записках Університету. Було зібрано також 49 музейних експонатів, у тому числі предмети рільництва, кераміки, інтер’єру, одягу тощо.
При Кафедрі функціонували бібліотека (близько 6000 книг), архів, у якому містилися рукописні матеріали, багата іконографічна збірка і цінні матеріали народної культури Волині, зібрані під час наукової експедиції Кафедри влітку 1940 року, а також музей, який налічував понад 300 рідкісних експонатів матеріальної культури українського народу [3]. Бібліотека, музей і архів використовувалися в науково-дослідницькій і навчально-виховній роботі, адже, як зазначалося у звіті про роботу Кафедри, вони “служитимуть до науково-дослідної та педагогічно-навчальної роботи кафедри. Ясно, що поглядне пояснення при помочі оригінального експонату полегшує й покращує присвоєння студентом знань, які він зараз одержує на лекції” [4].
Однак радянська дійсність не сприяла вільному вияву творчої наукової думки членів Кафедри, у тому числі й її керівника. Марія Білоус, посилаючись на спогади професора Олекси Горбача, опубліковані в “Українському слові” за 1988 рік, зокрема зазначала, “що академік Філарет Колеса боявся тепер говорити про нашу усну словесність так, як іще недавно про неї писав у виданнях «Просвіти», бо уже знав про ті сталінські громи на «українських націоналістів і шкідників» – від Володимира Антоновича, Михайла Драгоманова й Бориса Грінченка, аж до найновіших «покидьків, вислужників капіталізму, фальшивників, викривлювачів і прихвоснів панської Польщі на Західній Україні», видворених з АН УРСР у 30-х роках академіків Степана Смаль-Стоцького, Михайла Возняка, Василя Щурата, серед яких прочитав і своє прізвище” [5].
Зі смертю вченого у 1947 році Кафедру фольклору та етнографії закрили. До 1958 року українські студенти вищих шкіл не тільки не могли навчатися на кафедрах української фольклористики, яких не було у жодному вищому навчальному закладі України, а й не мали навіть навчального підручника з цього предмета. До розпаду радянської імперії не було й кафедр музичної фольклористики у жодній консерваторії та інших мистецьких вузах України, хоч цього домагалася українська громадськість та мистецька інтелігенція.
ЗАПОВНИТИ ЗАЯВКУ УЧАСНИКА
Електронна адреса для комунікації: conferenceivandenysiuk@gmail.com
Наприкінці березня 2024 року фахівці Лабораторії фольклористичних досліджень завершили архівне опрацювання матеріалів студентських фольклористичних практик 2023 року. Опрацьовані матеріали розміщено на вічне зберігання у фондах Фольклорного архіву Кафедри української фольклористики імені академіка Філярета Колесси (Фольклорний архів КУФ).
Сам процес архівного опрацювання фольклорно-етнографічних матеріалів студентських практик обіймає низку важливих науково-організаційних, систематизаційних і технічних заходів. Насамперед архівісти Лабораторії у тісній співпраці зі студентам-збирачам та викладачами-керівниками практик вивіряють цілісність і правильність упорядкування здобутих матеріалів. Це дуже відповідальний момент в опрацюванні архівних надходжень, який вимагає...
Ще один авторський курс професора кафедри української фольклористики ім. акад. Ф. Колесси, доктора філологічних наук Ярослава Гарасима “Етноестетика” пропонуємо студентам-другокурсникам обрати для вивчення у 6 семестрі 2024-2025 н.р.
Курс “Етноестетика” скерований на з’ясування феномена етноестетики, висвітлення форми її генези та побутування, виникнення і становлення первісних етномистецьких архетипів. Зосереджено особливу увагу при вивченні культурних аспектів етноестетичного характеру на чітке і послідовне розмежування категорій „універсальне/національне” з урахуванням логічних принципів співпричетності та співіснування, яке розкривається насамперед через домінуючі засоби концептуалізації явищ духовного і фізичного...
Читати »Маємо приємну новину і для студентів ІІ курсу!
У п’ятому семестрі 2024-2025 н. р. пропонуємо обрати загальноуніверситетську дисципліну «Від “Чорної ради” Куліша до “Чорного Ворона” Шкляра: розвиток українського історичного роману», яку викладатиме професор кафедри української фольклористики, доктор філологічних наук Святослав Пилипчук.
Серед жанрових різновидів роману чільне місце займає роман історичний. Цей тип творів вирізняється «оживленням» певного історичного періоду. Автори через посередництво художнього слова передають атмосферу минулого, вдаються до зображення як реальних, так і вигаданих постатей, відтворюють культуру та побут доби. В українській...
Читати »Дорогі першокурсники!
Радо запрошуємо на загальноуніверситетську вибіркову дисципліну «Про що не мовчать листи: епістолярій українських письменників ХІХ – першої половини ХХ ст.», яку у наступному навчальному році (2024-2025), 3 семестрі викладатиме професор кафедри української фольклористики, доктор філологічних наук Святослав Пилипчук.
Чи замислювалися ви над тим, якими були відомі українські письменники у приватному житті, з ким спілкувалися, чим захоплювалися, про що мріяли? Відповіді на усі ці (та багато інших) питання знаходимо у їхніх листах. Саме цей жанр документальної літератури займає вельми важливе місце...
Читати »