Курс “Етноестетика” скерований на з’ясування феномена етноестетики, висвітлення форми її генези та побутування, виникнення і становлення первісних етномистецьких архетипів. Зосереджено особливу увагу при вивченні культурних аспектів етноестетичного характеру на чітке і послідовне розмежування категорій „універсальне/національне” з урахуванням логічних принципів співпричетності та співіснування, яке розкривається насамперед через домінуючі засоби концептуалізації явищ духовного і фізичного світу в процесі становлення національної традиції та формування етнічно стереотипізованих форм художньої рецепції навколишньої дійсності. Спроби універсалізації чи схематизації естетичних ідеалів та зведення їх до спільного знаменника – загальнолюдського аксіологічного або морально-етичного компендіуму – не можуть нівелювати рельєфних граней національного фольклору та етнокультури, які виникли в результаті своєрідної трансформації ранніх уснословесних форм і визначені унікальною художньою свідомістю та особливостями світонастановчих орієнтирів, сформованих у результаті конкретно історичного етнічного буття. Ґенетичні аспекти природи естетичних феноменів у площині фольклорно-етнографічної парадигми протлумачені представниками української і зарубіжної фольклористичної думки досить по-різному – від одностайного визнання синкретичного способу існування естетичних уявлень у сув’язі з утилітарним, магічним, апотропеїчним та релігійним типами етнічної свідомості до порівняно стриманого потрактування ролі ваги естетичного компонента у цьому духовно-світоглядному синкретизмі. Більшість представників української фольклористичної науки схильні вважати естетичну складову однією з домінуючих і першорядних в еволюції людської чуттєво-когнітивної системи від найдавніших часів.