Кафедра української літератури імені академіка Михайла Возняка

  • Про кафедру
  • Стратегія
  • Історія кафедри
  • Співробітники
  • Дослідження
  • Методичні матеріали
  • Навчальні курси
  • Викладацький розклад
  • Новини

ФРАНКОВА КАФЕДРА

Чи вчився Іван Франко на кафедрі української літератури у Львівському університеті? Чи є патрон університету випускником філологічного факультету?

І так, і ні. Відомо, що Франко записався (не вступив!) на філософський факультет Львівського університету на Покрову 1875 року, а його метою було здобуття фаху гімназійного вчителя української мови і літератури та класичної філології. Ця мрія про вчительську чи викладацьку кар’єру не здійснилась. На перешкоді стало багато причин, головно – його національно-політична діяльність. Для багатьох неофітів, хто тільки прагне пізнавати curriculum vitae Івана Франка, дивними є рядки з його життєпису: навчався на філософському факультеті Львівського університету, закінчив восьмий семестр філософського факультету Чернівецького університету аж у 1891 році, доктором філософії став у Віденському університеті 1894 року, подавався на посаду приват-доцента української літератури Львівського університету, габілітувався і прочитав пробну демонстраційну лекцію, однак… Були педагогічні спроби чи, точніше, наміри ще двічі у Львові й одна у Чернівцях, проте реалізував себе фактично Франко в інших доменах – творчій і науковій. Хоча свого основного фаху (за дипломом!) звісно не забував – у його доробку близько 150 наукових, публіцистичних та художніх текстів з педагогічною проблематикою та тематикою. Іван Франко як науковець та особистість сформувався та діяв в «західній», «євроатлантичній» цивілізаційній простороні, тому його спадщина, також і педагогічна, особливо важлива для точного вибору стандартів та цілей навчання у теперішніх умовах трансформації української системи освіти та науки, для відродження аксіологічних принципів та дидактичної телеології у середній і вищій школі, повернення до універсальних цивілізаційних цінностей і висновування з них стратегії поступу.

У контексті загальної філософії освіти в системі соціокультурного розвитку педагогічна теорія є вираженням певного ширшого філософського погляду на світ, становить його своєрідну екземпліфікацію через з’ясування і засвоєння методології багатьох прикладів попередніх освітніх практик. Тому філологічний та педагогічний досвід Івана Франка у цьому загальнонаціональному річищі безцінний. Майстерно використавши інструментарій літературної і лінгвістичної герменевтики, дидактик і науковець писав про таємничий, певною мірою містичний субстрат рідної мови і літератури та його вплив на індивідуума і цілу націю. Франко став творцем української уніфікованої вищої культури, що традиційно формується і передається майбутнім поколінням через національні освітні інституції, активно формував соборну українофільську концепцію побудови модерного суспільства, наполегливо працював як науковець і митець над створенням спільної загальноукраїнської «мовної батьківщини».

Отож, безперечно, що Франко випускник нашого факультету, його філологічні студентські студії відбувались на кафедрі, яка зараз носить ім’я його учня і засновника наукового франкознавства як літературознавчої наукової галузі Михайла Возняка.

Звісно, що створена в середині ХІХ ст. кафедра української словесності є праматір’ю всіх українознавчих кафедр сучасного філологічного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка, а не тільки нашої. На початках, а підрозділ було створено розпорядженням міністерства віровизнань і освіти від 19 грудня 1848 року, кафедру представляв один із славетної «Руської трійці» (Руслан, Ярослав, Далібор) – Яків Головацький.

«Судилося нам остатніми бути», – писав він разом із побратимами в «Русалці Дністровій» про українських романтиків і національне самоусвідомлення, а на кафедрі був він піонером наукового університетського літературознавства і мовознавства. Неоднозначною є його кафедральна спадщина – потужний початок, але стагнація у 1860-х. Керував Головацький кафедрою до 1867 року.

По-справжньому кафедру української словесності сформував як наукову інституцію упродовж 1867–1894 рр. Омелян Огоновський – український педагог, історик літератури, літературний і театральний критик, мовознавець, громадсько-політичний діяч, письменник. На початку наукової кар’єри вважався креатурою Я. Головацького, на той час діяча вже москвофільської орієнтації, однак зразу ж позиціонував себе як проукраїнського, народовського діяча. У 1871–1872 виконував обов’язки декана філософського відділу і першим виголосив інавгураційну промову у Львівському університеті не німецькою, а слов’янською (українською) мовою. Це був виступ із лінгвістичним дослідженням під назвою «Короткий погляд на історію язиків слов’янських, особливо ж на історію язика руського». За результатами загального голосування мав бути першим головою товариства «Просвіта» (08.12.1868), однак відмовився й обіймав цю посаду із 31.05.1877 до останніх днів життя. Стояв біля джерел Наукового товариства імені Тараса Шевченка і був багатолітнім керівником його філологічної секції. Став засновником та діяльним учасником «Руського товариства педагогічного» (потім – «Рідна школа»), утвореного спочатку як філія товариства «Просвіта».

Першочергового значення Ом. Огоновський надавав педагогічній діяльності. Студії очільника кафедри української словесності над історією української літератури, мовознавчі праці, хрестоматії, підручники поставали з конспектів його лекцій, адже йому довелось буквально творити першу кафедру української словесності – Я. Головацький, після оптимістичного початку наприкінці 1840-х, цілковито занедбав викладацьку й наукову працю. Слухачами професора в університеті у різний час були І. Франко, О. Брюкнер, О. Колесса, О. Макарушка, М. Павлик, Р. Заклинський, О. Маковей, І. Копач і багато інших відомих філологів, які брали участь у роботі першого семінару української філології у Львівському університеті, що його заснував та провадив їхній викладач. Огоновський – один із перших дослідників «Слова о полку Ігоревім» у Галичині (здійснив прозовий переклад з коментарями), творчості Маркіяна Шашкевича, Тараса Шевченка.

 

 

Також працював у жанрі театральної рецензії. Найбільш вагомим здобутком Омеляна Огоновського є перший цілісний корпус історії української літератури (І–ІV частини у шести томах. Львів,1887–1894), в основу якого покладена національна концепція розвитку культури, що викликало різко негативну реакцію російської шовіністичної критики та стало предметом дискусії багатьох знаних європейських філологів.

Як зазначено повище, 22 березня 1895 р. зробив спробу посісти місце на кафедрі Іван Франко. Він прочитав габілітаційну лекцію на тему «Поема Т. Шевченка „Наймичка”», що отримала високі оцінки у наукових колах Львова. Суспільно-політичні обставини, активна українська національна позиція видатного вченого спричинили те,  що австрійська адміністрація його кандидатури не затвердила. Кафедру посів Олександр Колесса.

З 1899 по 1939 рр. кафедрою керує Кирило Студинський.

Під його «булавою» сформувалось ціле покоління українських науковців-філологів: Леонід Білецький, Микола Пушкар, Іван Брик, Михайло Возняк, Ярослав Гординський, Михайло Галущинський, Микола Матіїв-Мельник, Михайло Тершаковець, Юліан Чайківський, Кость Кисілевський та ін.

 

 

Один із них – Михайло Возняк – 19 жовтня 1939 року очолив кафедру.

З «подачі» одного з найвидатніших учнів Возняка – Івана Денисюка, автора й емоційних, й аналітичних спогадів про патрона нашої кафедри «Академік з легенди», упізнаваною стала інша образотворча метафора: «УКРАЇНСЬКИЙ ІНТЕЛІГЕНТ СТАРОЇ ДАТИ». Можна і треба говорити про мовознавчу і фольклористичну діяльність Михайла Возняка, про історика української журналістики, дослідника українського підручника з літератури і мови, педагога-методиста і завідувача кафедри, наукового керівника й очільника літературознавчої ґенерації чи наукової школи, громадського та національного діяча, який вивчав також культурні взаємини слов’янських народів, цікавився історією козаччини.

Однак, , безперечно, основні здобутки залишив Возняк у царині вивчення літератури. І вже тут виокремлюємо чотири основні наукові простороні: дослідження давньої української літератури і фольклору, історія літератури, шашкевичезнавство, франкознавство. Звернувшись до останньої, визначеної вище, але основної «домени» в науковій спадщині Возняка – франкознавства, слід зазначити, що Іван Денисюк ще у 1990 році так писав про свого учителя:

«Дослідженню спадщини великого Каменяра М. Возняк присвятив до півтори сотні праць, найбільше за кількістю франкознавців свого часу. Це була якась четверта частина наукового доробку вченого. М. Возняк першим ужив термін “франкознавство” і накреслив його орієнтири на широку скалу і сам працював у цій галузі перманентно, систематично і невтомно, виходячи з конкретно-історичних умов, стану науки й потенціалу матеріалу, що його знав і розумів так глибинно, як жоден інший учений – його ровесник» [ст. «М. Возняк – фундатор українського франкознавства»].

Найкращим спадком академіка є сотні наукових текстів, а також учні, що їх він виховав через навчання в аспірантурі, особисті контакти. До «возняківської» школи передовсім належать Іван Денисюк, Михайло Нечиталюк, Іван Дорошенко, Володимир Здоровега, Андрій Скоць, Ігор Моторнюк, Олексій Мороз, Марія Деркач, Іван Сірак, Марія Вальо, Роман Головин, Мирослав Мороз

До середнього покоління з «возняківської кузні» вже Іван Денисюк зараховував Ларису Бондар, Михайла Гнатюка, Ярославу Мельник, Валерія Корнійчука (усі професори!), а ще б варто назвати знану медієвістку, теж професорку, Богдану Крису;

ну і вже, на жаль, не надто молодих «молодих духів» (ця метафора все того ж Професора-«Характерника» – Івана Денисюка) франкознавства – Тараса Пастуха, Миколу Легкого, Ростислава Чопика, Богдана Тихолоза.

І цей перелік «ковалів» франкознавства і медієвістики можна продовжувати дуже довго, щороку він поповнюється новими цікавими іменами, підтримуючи зв’язок поколінь, адже одним із основних пріоритетів кафедри української літератури ім. академіка М. Возняка є комплексне дослідження творчої і наукової спадщини Івана Франка зі сучасних теоретико-методологічних позицій. Сам Возняк започаткував збірник «Іван Франко. Статті і матеріали», брав активну участь у підготовці до друку 25-томного видання творів І. Франка. У післявоєнний період на кафедрі працювали Денис Лукіянович, Михайло Рудницький, Семен Шаховський.

Завідувачами в різний час були (після смерті академіка М. Возняка 1954 р.) Василь Лесик, Іван Дорошенко, Аркадій Халімончук, Леоніла Міщенко, Тарас Салига. Кафедра української літератури імені акад. Михайла Возняка дала кадрову основу для створеної в Університеті 1991 року кафедри української фольклористики імені акад. Філарета Колесси і створеної 2001 року кафедри теорії літератури та порівняльного літературознавства.

 

Кафедра української літератури імені акад. Михайла Возняка – провідна франкознавча кафедра в Україні. З 1988 року на базі кафедри діє Інститут франкознавства (директор – кандидат філологічних наук Ростислав Чопик, з 1996 року – Інститут літературознавчих студій (директор – доктор філологічних наук Роздольська Ірина). Крім франкознавчого, основними напрямками наукової роботи кафедри є медієвістика, дослідження «білих плям» в українській літературі, методика викладання української літератури в загальноосвітній та високій школах, сучасний літературний процес, історіографія літератури та інші літературознавчі галузі.

Запрошуємо всіх зацікавлених на наші інформаційні ресурси:

Facebook (https://www.facebook.com/profile.php?id=100070269248691&ref=bookmarks),

Instagram (https://www.instagram.com/ukr.lit.lnu/?utm_medium=copy_link),

Youtube (https://www.youtube.com/channel/UC6JM4PH-2VKGIppgEF0h7ug),

де розміщено оцифровані монографії і підручники, статті та інші матеріали наших кафедралів. Щодо ж освітнього кредо Франка, то дуже загально зазначимо, що він незаперечно належав до засновників та активних діячів українського «культурного націоналізму» (дефініція Д. Гатчінсона). Першою необхідною стадією українського націоналізму у його боротьбі із націоналізмами російським і польським закономірно були освітні цілі: боротьба за мову і літературу, видавництва, пресу, школу, а в умовах політичної лібералізації визначальною ставала боротьба за національну вищу освіту. Франкові, без сумніву, імпонував західний ліберальний тип автономного навчального закладу із присутніми академічними свободами. Стрижневу роль для розвитку України Франко вбачав в освіті і в формуванні прошарку національних інтелектуалів, які «по-європейськи» зуміли би взяти відповідальність за свою долю, а не узалежнювали минуле і майбутнє від зовнішніх чинників і процесів, віктимізуючи себе. Уже у 20-му столітті, зрілий Франко найбільше уваги надавав дослідженню цивілізаційного розламу між російською імперією і збірним образом ліберальної Європи як втіленням ідей німецької класичної філософії, французького та англійського парламентаризму, гуманістичних і соціалістичних поглядів. Мислитель у своїх текстах прагнув прищепити українцям окцидентальну ідентичність, а головним інструментом і засобом передусім вважав університетську освіту.

Стратегія

Місія

Кафедра української літератури імені академіка Михайла Возняка – один із визнаних центрів літературознавчих досліджень в Україні і за її межами. Діяльність кафедри ґрунтується на глибинних основах філологічної традиції Львівського національного університету імені Івана Франка – від Studium Rutenum до наших часів. Зокрема на фундаментальному доробку діячів «Руської трійці», Ом. Огоновського, М. Возняка, І. Франка, І. Денисюка та їхніх учнів. Колектив кафедри розвиває класичні літературознавчі наукові школи, досліджує ідейно-естетичні процеси еміграційної літератури, «Вісниківства», «Празької школи», філософії літератури Резистансу та давньої літератури. Вагомою ділянкою є розвиток наукових основ методики викладання української літератури. На кафедрі працюють фахівці, що кваліфіковано читають спеціальні курси на філософському факультеті, факультеті іноземних мов, факультеті культури і мистецтв. Кафедра – науково-освітній осередок, в якому студенти отримують фахову підготовку за спеціалізаціями 014.01 Середня освіта (Українська мова і література), 035.01 Філологія (Українська мова та література). Випускники кафедри отримують кваліфікацію філологів-україністів, викладачів української мови та літератури, що засвідчує широкий спектр їхніх професійних можливостей і компетенцій.

На кафедрі працюють авторитетні науковці, відомі у міжнародних колах, автори монографій, підручників з грифом Міністерства науки і освіти України. Професори, доценти, асистенти кафедри беруть участь у всеукраїнських і міжнародних наукових форумах, наукових проектах тощо. Серед викладачів – заслужені професори Львівського національного університету ім. Івана Франка, заслужені діячі науки і техніки України. Кафедра української літератури імені академіка Михайла Возняка була ініціатором присвоєння «doctor honoris causa» Львівського національного університету імені Івана Франка Ліні Костенко, Іванові Драчу, Левкові Рудницькому, Романові Іваничуку, Дмитрові Павличку, Валерію Шевчукові, Ігореві Калинцю.

Кафедра надає глибокі філологічні знання, розширює культурні обрії, сприяє зміцненню контактів між Україною і світом, працюємо над підготовкою науково-інтелектуальної бази країни, над формуванням нових поколінь української інтелектуальної еліти – освічених, свідомих, духовно багатих громадян.

Візія
  • Кафедра має розвиває і формувати статус провідного наукового і освітнього центру в напрямі літературознавства.
  • Кафедра повинна і надалі бути престижним місцем здобуття філологічної спеціальності для обдарованих молодих людей.
  • Кафедра має залишатись інтелектуальним центром, осередком культурного прогресу і міжнародної співпраці.
 Цілі

 Кафедра повинна здобувати міжнародний авторитет, демонструючи високий рівень підготовки сучасного літературознавця, демонструючи суспільству гідні приклади інтелектуальних досягнень й успішного особистісного розвитку студентів і випускників.

У професійних дослідженнях кафедра прагне осягнути наукові результати, визнані міжнародною філологічною спільнотою. Мета – готувати фахівців найвищої кваліфікації, чиї дослідження торуватимуть шлях розвитку філологічної науки. Кафедра дбає про здобуття працівниками наукових ступенів і вчених звань.

У навчальному процесі кафедра планує розширювати можливості для підготовки сучасних фахівців  шляхом створення комбінованих спеціалізацій, що відповідає сучасним тенденціям на ринку праці.

Стратегічний план розвитку
  1. Суттєве збільшення кількості публікацій учених кафедри в рецензованих міжнародних виданнях, що мають високий науковий рейтинг.
  2. Забезпечення розбудови репозитарію публікацій викладачів.
  3. Забезпечення сталого розвитку web-ресурсів кафедри.
  4. Формування набору електронних методичних матеріалів, посібників, підручників на основі Положення про електронні видання Університету.
  5. Сприяння підвищенню кваліфікації працівників у сфері цифрових компетенцій.
  6. Розроблення стратегії популяризації кафедри, зокрема активізація висвітлення діяльності кафедри в засобах масової інформації. Розширення промоції освітніх послуг в Україні і за кордоном.
  7. Участь працівників у формуванні єдиного інформаційного простору Університету через наповнення бази даних та розширення функціоналу інформаційної системи управління навчальним процесом.
Міжнародна співпраця
  1. Зростання показника участі студентів, аспірантів, викладачів і науковців у програмах міжнародної академічної мобільності.
  2. Сприяння стажуванню науково-педагогічних і наукових працівників за кордоном, перш за все в країнах, де розвиваються новітні літературознавчі студії.
  3. Підготовка до запровадження спільно з партнерськими закладами вищої освіти програм подвійних дипломів, зокрема на магістерському і PhD рівнях.
  4. Ініціювання спільних освітніх проєктів із залученням фінансової підтримки провідних міжнародних фондів і фундацій.
  5. Підготовка спільних бакалаврських та магістерських курсів спільно з фахівцями партнерських закладів освіти.
  6. Активізація практики залучення відомих іноземних учених та викладачів до освітнього процесу в Університеті та на кафедрі.
  7. Збільшення кількості курсів і освітніх програм іноземними мовами.
  8. Здійснення обміну досвідом між працівниками кафедри та викладачами партнерських закладів освіти,
  9. Розширення кола співпраці з іноземними університетами. Ініціювання підписання нових угод про міжнародну співпрацю.
  10. Організація обміну студентів згідно з умовами міжуніверситетських угод.
 Освітня діяльність
  1. Удосконалення системи забезпечення якості освітньої діяльності завдяки використанню сучасних навчальних та інформаційних технологій. Створення ефективної системи оцінювання та контролю якості освітніх послуг.
  2. Відкриття нових спеціалізацій, формування та впроваджування актуальних освітніх (освітньо-наукових, освітньо-професійних) програм з урахуванням потреб ринку праці.
  3. Розширення можливостей індивідуальних навчальних траєкторій студентів шляхом вибіркових курсів та гнучких сертифікованих програм.
  4. Впровадження інноваційних освітніх та інтерактивних технологій навчання. Забезпечення необхідною технікою і програмним супроводом.
  5. Підготовка нових нормативних курсів і дисциплін за вибором для аспірантів, що навчаються за спеціальністю 10.01.01 – українська література.
  6. Створення сприятливих та мотиваційних умов працівникам кафедри з метою підвищення рівня цифрових компетенцій і вивчення іноземних мов.
  7. Модернізація аудиторного фонду Університету, обладнання аудиторій сучасною комп’ютерною технікою для ефективного використання інформаційних технологій у навчальному процесі.
  8. Створення на всіх факультетах і в коледжах вільного студентського простору для самостійної творчої роботи студентів у позаавдиторний час.
  9. Актуалізація освітніх магістерських програм з урахуванням потреб ринку праці.
  10. Проведення регулярного внутрішнього університетського рейтингування викладачів.
  11. Удосконалення системи матеріального стимулювання працівників за наукові досягнення, впроваджування електронної системи наукової звітності з використанням системи рейтингового оцінювання наукової роботи.
  12. Надання періодичним науковим виданням стандартів категорії А фахових видань України, збільшення кількості англомовних статей, забезпечення розвитку україномовних науково-популярних видань.
  13. Розширення можливостей для стажування наукових працівників кафедри у провідних зарубіжних науково-дослідних установах
  14. Запрошення іноземних фахівців для освітньої та наукової діяльності.
  15. Запрошення іноземних науковців до участі в конференціях, семінарах тощо.

 План розвитку кафедри на найближчі п’ять років

 Наукова діяльність кафедри 
  1. Науково сприяти захистові магістерських і докторських дисертацій.
  2. Регулярне проведення кафедрального семінару (двічі на місяць) із відповідною проблематикою, присвяченою актуальним аспектам сучасних теорій літературознавчої науки.
  3. Видання «Вісника ЛНУ. Серія «Філологія» – серії «Слово про Вчених», «Українське літературознавство».
  4. Регулярне проведення всеукраїнських та міжнародних наукових конференцій, присвячених видатним постатям письменників і вчених.
  5. Написання історії кафедри (у межах проєкту філологічного факультету «Історія філологічного факультету»).
 Навчально-методична робота
  1. Удосконалення і розвиток підготовки випускників кафедри за спеціалізаціями 014.01 Середня освіта (Українська мова і література) і 035.01 Філологія (Українська мова та література).
  2. Підготовка нових нормативних курсів, спецкурсів і дисциплін за вибором студентів.
  3. Підготовка нових нормативних курсів і курсів за вибором для аспірантів, що навчаються за спеціальністю 10.01.01 – українська література.
  4. Написання та апробація підручників і посібників згаданих курсів для аспірантів спеціальності 10.01.01 – українська література.
  5. Удосконалення магістерських та аспірантських педагогічних практик в аспекті їх конкретного наповнення проблемами сучасного літературознавства.
  6. Підготовка нових і удосконалення чинних завдань із самостійної роботи студентів з дисциплін, що викладаються на кафедрі.
  7. Оновлення тестових завдань усіх курсів, що читають викладачі кафедри.
  8. Розробка лекційного курсу «Українська література перших десятиліть ХХІ століття».

Співробітники

завідувачМИКИТЮК Володимирзавідувач
професорКОРНІЙЧУК Валерійпрофесор
професорКРИСА Богданапрофесор
професорПЕЧАРСЬКИЙ Андрійпрофесор
професорПРАЦЬОВИТИЙ Володимирпрофесор
професорРОЗДОЛЬСЬКА Іринапрофесор
професорСАЛИГА Тараспрофесор
доцентБОНДАР Ларисадоцент
доцентКРУК Галинадоцент
доцентКРУПАЧ Миколадоцент
доцентЛЕГКА Орисядоцент
доцентМАЦЯК Орестадоцент
доцентМИКУШ Степандоцент
доцентТИХОЛОЗ Богдандоцент
доцентФЕДОРАК Назардоцент
доцентЧОПИК Ростиславдоцент
асистентБОМКО Ліліяасистент
асистент, аспірант (сумісник)ГЕНЦ Адріанаасистент, аспірант (сумісник)
лаборантГОДОВАНЕЦЬ Назарлаборант
лаборантКОБАСЯР Оксаналаборант

1 курс

2 курс

3 курс

4 курс

5 курс

6 курс

Викладацький розклад



Методичні матеріали

Посібники

У навчальному посібнику „Українська історична драматургія” студенти філологічного та гуманітарних факультетів можуть ознайомитися зі знаковими постатями Володимира Великого, Святослава, Ярослава Мудрого, Северина Наливайка, Богдана Хмельницького, Івана Сірка, Івана Мазепи, Сави Чалого, яких інтерпретували в історичних драмах видатні митці Феофан Прокопович, Микола Костомаров, Іван Карпенко-Карий, Іван Франко, Іван Кочерга, Спиридон Черкасенко, Олександр Корнійчук та Григор Лужицький, побачити розвиток цього жанру в історичній перспективі, простежити збагачення його поетики, збагнути специфіку літературознавчого аналізу драматичного твору та ознайомитися з відповідною термінологією.

У навчально-методичному посібнику систематизовано методологічні концепти Івана Франка про специфіку вивчення української літератури як навчальної дисципліни у школі та університеті. Посібник засновано на матеріалах спецкурсу для студентів філологічного факультету та реалізовано у площині системного вивчення теорії та практики методичних основ викладання української літератури у середній і вищій школі. Актуалізовано погляди Франка на методику вивчення літератури, особистість учителя, педагогічне кредо, лекторську майстерність, програми викладання. Розглянуто окремі аспекти безпосередньої дидактичної діяльності класика, сучасної рецепції його художніх і наукових текстів з
педагогічною тематикою. Адресовано студентам і викладачам вищих навчальних закладів, учителям-словесникам. Буде корисний усім, хто зацікавлений у вдосконаленні методики викладання української літератури.

У навчальному посібнику систематизовано сучасну методологію та методику селекційного і дидактичного тестування знань та умінь з української літератури як навчальної дисципліни у школі та університеті, проаналізовано історію педагогічних тестів, розглянуто основні критерії і вимоги до складання тестових завдань. Значну увагу приділено шкільному літературознавству, стандартизації вчительських тестів з історіїі теорії літератури, специфіці тестуванняна ЗНО. Наголошеноукнизінапотребі корекції шкільних програм з української літератури та програми ЗНО, використано історичний досвід національної педагогіки, зокрема І. Франка. Посібник засновано на матеріалах авторських навчальних курсів із методики викладання української літератури у середній і вищій школі та апробованих зразках тестових комплексів для контролю знань та умінь із цих дисциплін студентів-філологів. Адресований студентам і викладачам вищих навчальних закладів, учителям-словесникам. Буде корисний усім, хто зацікавлений у вдосконаленні методики викладання української літератури.

У навчально-методичному посібнику запропонована літературознавча концепція аналізу художніх текстів «Наталка Полтавка» Івана Котляревського, «Цвітка дрібная» Маркіяна Шашкевича, «Назар Стодоля» Тараса Шевченка, «Украдене щастя» Івана Франка, «Бояриня» Лесі Українки, «Дійство про Юрія-переможця» Юрія Косача, «Мазепа» Богдана Лепкого, «Патетична соната» Миколи Куліша, поезія вояків УПА, «Фронт» Олександра Корнійчука, «Генерал» і «Сад Гетсиманський» Івана Багряного, «Ярослав Мудрий» Івана Кочерги, «Україна в огні» та «Зачарована Десна» Олександра Довженка, «Жовтий князь» Василя Барки, «Чого не гоїть огонь» Уласа Самчука, «Прапороносці» Олеся Гончара. Ці твори не тільки принесли визнання авторам, а й стали помітним національно-культурним явищем, бо глибоко закорінені в рідну землю, відображають традиції, звичаї, ментальні нахили, морально-етичні ідеали й виражають етноментальну сутність українців. Навчально-методичний посібник призначений учителям-словесникам, філологам, історикам, культурологам і всіх тим, кому не байдужа доля української літератури.

  • Микитюк В. Іван Франко і методика викладання української літератури : навчально-методичний посібник / Володимир Микитюк. 2-ге вид., допов. Львів : ЛНУ імені Івана Франка, 2017. 268 с.
  • Печарський А. Психоаналіз і художня творчість (на матеріалі української класичної літератури): Навчальний посібник.  Ужгород: Вид‑во «TIMPANI», 2018. 304 с.
  • Працьовитий В. Мозаїка національно-культурної ідентичності в українській літературі: навчально-методичний посібник / В. Працьовитий. Львів, 2014. 400 с.
  • Роздольська І. Іван Багряний // УСЕ для школи. Українська література. 11 клас. Програмні тексти, ілюстрації, пояснення, завдання, тести. Випуск 3; головний редактор Григорій Чопик. Київ: Всеувито, 2001. – 64с.
  • Тихолоз Б. Поети-шістдесятники: Василь Симоненко. Дмитро Павличко. Іван Драч. Борис Олійник: [Хрестоматійний збірник] / Автор-упорядник Б. Тихолоз. Київ — Львів: Всеувито, 2001. 80 с. (Серія: УСЕ для школи: Українська література. 11 клас: Програмні тексти, ілюстрації, пояснення, завдання, тести. Вип. 5).
  • Тихолоз Б. Павло Тичина. Максим Рильський. Володимир Сосюра: [Хрестоматійний збірник] / Автор-упорядник Б. Тихолоз. Київ — Львів: Всеувито, 2001. 80 с. (Серія: УСЕ для школи: Українська література. 10 клас: Програмні тексти, ілюстрації, пояснення, завдання, тести. Вип. 7).
  • Федорак Н. Валерій Шевчук. УСЕ для школи. Навчальний посібник для 11 класу. Київ: Всеувито, 2001. 64 с.

Монографії

У проблемно-синтетичній монографії досліджено та актуалізовано педагогічну концептосферу Івана Франка, яка посідає вагоме місце в історії вітчизняної і європейської освіти, є продуктивною для розвитку національної педагогіки. Висвітлено методологічні концепти Франка про специфіку української літератури як навчальної дисципліни у площині системного вивчення теорії та практики методичних основ викладання у середній і вищій школі; погляди дидакта про цінності та роль літературної освіти у розвитку громадянського суспільства, думки про особистість учителя, лекторську майстерність, програми викладання та навчальні підручники з української літератури. Розглянуто ідеї Франка про розвиток творчих здібностей слухачів, проблеми сучасної рецепції його художніх і наукових текстів з педагогічною тематикою, мовний світ митця, окцидентальну ментальність та еволюційний розвиток менторської парадигми мислителя від позитивістської педагогіки до педагогіки прагматизму. Для викладачів і вчителів, студентів та учнів, усіх педагогічних працівників, літературознавців, філософів, культурологів, істориків. Буде корисний освітянам, які зацікавлені у вдосконаленні методики викладання будь-яких дисциплін у середній і вищій школі, передусім – української літератури.

У розвідці представлено літературний портрет Українських Січових Стрільців як ідеологічно-естетичної сукупності, в основі якої лежать генераційні чинники, у процесі її життєтворчості під час Визвольної війни 1914–1920-х років та періоду міжвоєння 1921–1939 років. Максимально можливій повноті його реконструкції сприяло зосередження уваги на особливостях самоорганізованості, функціонування, зв’язках із військовим середовищем та мілітарною, «стрілецькою», ідеєю покоління. Літературний феномен військової фаланги розкрито з урахуванням його межової природи – поміж політикою та естетикою та тих визвольних завдань, що поставали перед січовим стрілецтвом. Інтерпретацію образу стрілецького світу здійснено на маловідомому та невідомому матеріалі стрілецьких публікацій та видань з погляду проблематики, поетики, особливо інтертекстуальності, генології та ідейно-естетичної співдії із іншими поколіннєвими ланками – попередників та сучасників. Літературознавцям, історикам, культурологам, пресознавцям, політологам, філософам, загалом усім зацікавленим у пізнанні доби першої половини ХХ століття.

Перша книга молодого дослідника, що заповзявся підібрати ключі до секретів майстерности класиків. З-поміж них обрано представників доби, у яку наше письменство переступило в нову естетичну якість. З’ясувалось, що українська класична спадщина – річ не тільки корисна, але й дуже цікава.

  • Микитюк В. Іван Франко та Омелян Огоновський: мовчання і діалог / Володимир Микитюк. ВЦ ЛНУ ім. І. Франка.  Серія: «Франкознавчі студії». Вип. перший. Львів, 2000. 187 с.
  • Микитюк В. Іван Франко в історії української педагогіки: монографія / Володимир Микитюк; [за наук. ред. докт. пед. наук, проф. Володимира Кеміня]. Дрогобич : РВВ ДДПУ ім. І. Франка, 2018. 488 с.
  • Корнійчук В. Ліричний універсум Івана Франка : горизонти поетики. Львів : ЛНУ ім. І. Франка, 2004. 488 с.
  • Корнійчук В. “Мов органи в величному храмі…” : контексти й інтертексти Івана Франка (порівняльні студії). Львів : ЛНУ ім. І. Франка, 2007. 304 с.
  • Криса Б. Пересотворення світу. Українська поезія XVII-XVIII століть. Львів : Свічадо, 1997. 214 с.

Предметом дослідження є філософія української поезії XVII-XVIII століть як динамічна єдність християнських, національних і художніх ідей. Ця єдність визначає характер та енергію поетичного мислення і проявляється на всіх рівнях творення і функціонування поетичного слова. Для літературознавців, викладачів, студентів.

Книга пропонує ориґінальну дослідницьку візію духовної еволюції Івана Франка, простеженої крізь призму його рефлексійної (філософської та медитативної) поезії. Герменевтичні студії, присвячені ліричному диптихові “Із дневника” та діалектиці цілісності і роздвоєння у філософській поезії Франка, відкривають істотні грані творчого й людського феномена письменника-мислителя, недовідомі колізії його внутрішньо-психологічної й світоглядно-екзистенційної драми. Поезія осмислюється як естетична проекція й сублімація цієї драми, особлива форма автопсихотерапії – психодрама. Автор “Мойсея” постає як “цілий творець”, “цілий чоловік”, дух якого виснажувався й водночас гартувався в ненастанному поєдинку із темним демоном-“двійником” – несвідомою “тінню” особистості. Праця стане в нагоді філологам-літературознавцям, викладачам та студентам-гуманітаріям, учителям-словесникам, усім, хто цікавиться творчістю Івана Франка.

  • Тихолоз Б. Філософська лірика Івана Франка: Діалектика поетичної рефлексії: Монографія / Богдан Тихолоз; НАН України; Львівське відділення Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка; Львівський національний університет імені Івана Франка; Міжнародна асоціація франкознавців; Наук. ред. та авт. післям. В. С. Корнійчук. Львів, 2009. 319 с.  (Франкознавча серія. Вип. 12).
  • Федорак Н. Поетика Галицько-Волинського літопису. Наукове видання. Львів: Львівський національний університет імені Івана Франка, 2005. 262 с.
  • Федорак Н. Вінець і вирій українського бароко. Сім наближень до Григорія Сковороди. Харків: Акта, 2020. 173 с.
  • Чопик Р. ЕССЕ НОМО: Добра звістка від Івана Франка. Львів, 2002. 222 с.

Автореферати, дисертації

У проблемно-синтетичній дисертаційній роботі вперше на сучасному етапі розвитку педагогіки цілісно досліджено та актуалізовано педагогічну концептосферу Івана Франка, яка посідає вагоме місце в історії вітчизняної та європейської освіти і є продуктивною для розвитку національної педагогіки. Висвітлено методологічні концепти Франка про специфіку української
літератури як навчальної дисципліни у площині системного вивчення теорії та практики методичних основ викладання у середній і вищій школі; погляди дидакта про аксіологічні цілі та роль літературної освіти у розвитку громадянського суспільства, думки про особистість учителя, лекторську майстерність, програми викладання та навчальні підручники з української літератури. Розглянуто ідеї Франка про розвиток творчих здібностей слухачів, проблеми сучасної рецепції його художніх і наукових текстів з педагогічною тематикою, мовний світ митця, окцидентальну ментальність та еволюційний
розвиток менторської парадигми мислителя від позитивістської педагогіки до педагогіки прагматизму.

У праці порушено проблему національного характеру як літературознавчої категорії у творчості українських драматургів 20 – початку 30-х років ХХ століття – М.Куліша, І.Кочерги, О.Корнійчука, І.Микитенка, Я.Мамонтова, Я.Галана. Вперше в сучасному літературознавстві проаналізовано вияви української ментальності в драматичних, комічних та трагічних образах-характерах, розкрито естетичну природу героїв, простежено їхню історико-часову зумовленість, досліджено тісний взаємозв’язок національного характеру з жанровою природою драматичного твору, його поетикою. Дисертант дійшов висновку, що в період 20 – початку 30-х років ХХ століття проблема творення національних характерів стала надзвичайно актуальною, бо від її розв’язання залежала доля національно-культурної ідентичності української драми, яка під тиском більшовицької ідеології втрачала свою самобутність.

 

Електронні курси (2021-2022 н.р.)

Історія української літератури ІІ половини ХІХ століття Доц. Микитюк В. І.
Методика викладання української літератури у середній школі Доц. Микитюк В. І.
Методика викладання української літератури у вищій школі Доц. Микитюк В. І.
Іван Франко і методика викладання української літератури Доц. Микитюк В. І.
Актуальні питання українського Резистансу Проф.Роздольська І. В.
Історія української літератури 20-30 років ХХ століття Проф.Роздольська І. В.
Історія української літератури І половини ХІХ століття Проф. Печарський А. Я.
Празька школа української поезії Проф.Роздольська І. В.
Історія української літератури кінця ХІХ-початку ХХ століття Доц. Мацяк О. М.

Доц. Микуш С.Й.

Історія світової літератури XVII-XVIII століття Доц. Крук Г. Г.

 

 

Дослідження

У рамках української літературознавчої школи наукова робота кафедри охоплює дослідження всіх періодів історії вітчизняного письментсва: давнього (проф. Криса Б. С., доц. Крук Г. Г., доц. Федорак Н. Л.), першої половини ХІХ ст. (доц. Бондар Л. П., доц. Микитюк В. І.), другої половини ХІХ ст. (доц. Бондар Л. П., проф. Корнійчук В. С., доц. Микитюк В. І., доц. Микуш С. Й., доц. Чопик Р. Б.), кінця ХІХ – початку ХХ ст. (доц. Бондар Л. П., доц. Микуш С. Й., доц. Чопик Р. Б., доц. Мацяк О. М.), 20–30-х рр. ХХ ст. (проф. Салига Т. Ю., доц. Крупач М. П., доц. Легка О. С., доц. Роздольська І. В., проф. Печарський А. Я.), 40–50-х рр. ХХ ст. (проф. Працьовитий В. С., доц. Крупач М. П., доц. Легка О. С., доц. Роздольська І. В., проф. Печарський А. Я.), 60–90-х рр. ХХ ст. (проф. Салига Т. Ю., доц. Крупач М. П., доц. Легка О. С., доц. Роздольська І. В., проф. Печарський А. Я.), сучасного (доц. Чопик Р. Б.).

Збірники наукових праць, які видає кафедра, дозволяють апробувати дослідження викладачів в рамках обраних науково-методичних напрямків. Серед них:

  • Українське літературознавство

Тематика збірника формується у двох напрямках: парні номери видання присвячені як різноаспектному дослідженню художньої і теоретичної спадщини Івана Франка, так і актуальним питанням франкознавства; непарні числа комплектують із статей історико-літературного (“білі плями” української літератури), теоретико-літературного характеру (стильова диференціація поезії, прози, драматургії). Значна його частина відведена для публікацій молодих науковців.

  • Вісник Львівського університету. Серія філологічна.

Тематика видання синтезує літературознавчі і мовознавчі актуальні питання. В галузінауки про літературу велика увага приділяється як академічним темам шевченкознавства, класичної української літератури, так і фундаментальним (давня література), актуальним (красне письменство межі епох, новітньої доби) з точки зору стилю, стилізації в контексті європейської та світової культури. Залучаються роботи молодих вчених.

Наукові конференції

  • Всеукраїнська наукова конференція “НЕ ПОПІЛ СЛІВ, А СЕРЦЯ ЖАР…”: філологічні обрії Івана Денисюка (до 90-річчя від дня народження), 12 грудня 2014 року.
  • Міжнародний науковий конґрес «ІВАН ФРАНКО: Я ЄСТЬ ПРОЛОГ…» (до 160-ліття від дня народження Івана Франка), 22–24 вересня 2016 року.
  • Міжнародна наукова конференція «Метафізичний спектр українського письменства XI-XVIII ст.», 3–4 травня 2017 року.
  • Всеукраїкраїнська наукова конференція «… Його постать роки одягають у бронзу…» (до 120-ліття від дня народження Євгена Маланюка), 2–3 листопада 2017 року.
  • Міжнародна наукова конференція «Українська філологія: школи, постаті, проблеми» (до 170-річчя заснування кафедри української словесності у Львівському університеті), 4–6 жовтня 2018 року.
  • Круглий стіл «В дорозі до істини», присвячений 110-річчю від дня народження Володимира Янева, 21 листопада 2018 року.
  • Міжнародна наукова конференція «Образ Богородиці в Україні XI–XVIII століть», 15–16 жовтня 2020 року.
  • Міжнародна наукова конференція «Інтелігент старої дати»: до 140-річчя від дня народження Михайла Возняка, 11 листопада 2021 року.

Науково-дослідна робота кафедри 

  • «Етнодуховні та культурософські концепти в західноукраїнській літературі й літературознавстві І пол. ХХ ст.» (номер державної реєстрації 0115U003696.), 2015-2017 рр.
  • «Історіософія національної ідентичності в художній та науковій літературі ХІХ–ХХ століть» (номер державної реєстрації 0118U000615), 2018-2020 рр.
  • «Історіософські та метафізичні візії української літератури кінця ХХ (90-ті роки) і перших двох десятиліть ХХІ століття» (номер державної реєстрації 0121U110198), 2021-2023 рр.

Науково-методологічні семінари кафедри (2021-2022 н.р.)

1 грудня 2021року Бомко Лілія Олександрівна Збірка “Ключ розуміння” Йоаникія Ґалятовського з погляду відповідності практики й теорії проповіді.
18 лютого 2022 року Генц Адріана Володимирівна Жанрологічні аспекти історико-літературного дискурсу ХІХ-ХХ століть.
1 квітня 2022 року Чапля Ольга Олегівна “Тисяча років по тому: що дає нам “Слово про Закон і Благодать”.
 

Магістерські роботи (2021-2022 н.р.)

Байдак Олена Русланівна Наративні структури у Києво-Печерському патерику. Проф. Криса Б. С.
Бандура Юлія Володимирівна Біблія і художній текст роману «Сад Гетсиманський» Івана Багряного: асоціації та інтерпретації. Доц. Легка О. С.
Бойко Діана Анатоліївна «Музей покинутих секретів» Оксани Забужко: візія українського Резистансу. Доц. Роздольська І. В.
Бучко Марта Тарасівна Богдан Хмельницький у науковій і художній інтерпретації Івана Франка. Проф. Корнійчук В. С.
Ван Чже Жанрова своєрідність роману «Майстер корабля» Юрія Яновського. Проф. Корнійчук В. С.
 

Вовщук Юлія Миронівна

Образ Івана Мазепи в українській літературі XVIII століття: поетика і політика. Доц. Федорак Н. Л.
Горбатюк Діана Юріївна Драматичні етюди Олександра Олеся як різновид модерної української драми початку ХХ ст. Доц. Мацяк О. М.
Гузій Ольга-Ельза Романівна Візія національної ідентичності в романі Уласа Самчука «Волинь». Доц. Крупач М. П.
Даниляк Мар’яна Мирославівна Психотипи персонажів кримінальної прози Івана Франка. Доц. Тихолоз Б. С.
Кішак Мар’яна Іванівна Історична повість Богдана Лепкого “Мотря”: інтермедіальний аспект Доц. Микуш С. Й.
Кобиця Володимир Віталійович Поетика діалогу в малій прозі Григора Тютюнника. Проф. Працьовитий В. С.
Костельна Софія Зіновіївна Психологія дитини в малій прозі Івана Франка. Доц. Бондар Л. П.
Кудрик Любов Богданівна Валерій Шевчук в оцінці шістдесятників і його тлумачення «шістдесятників». Проф. Печарський А. Я.
Кураш Вероніка Андріївна Художня дійсність Валерія Шевчука: творення міфу, притчі, символу (за романом «Дім на горі»). Доц. Легка О. С.
Ланцута Ярина Ярославівна
Орнітологічні мотиви в українській поезії ХІХ століття. Проф. Корнійчук В. С.
Лю Мейтін Роман Євгена Гребінки “Чайковський” як твір романтизму. Доц. Чопик Р. Б.
Михальчак Лілія Анатоліївна Поетика діалогу в новелістиці Василя Стефаника. Доц. Тихолоз Б. С.
Омельяненко Аліна Ростиславівна Поетика інтер’єру в прозі Івана Франка. Доц. Микитюк В. І.
Онішечко Христина Ігорівна Неокласичні традиції у творчості Максима Рильського міжвоєнного періоду Проф.Печарський А. Я.
Очереднюк Софія Олегівна “Апостол черні” Ольги Кобилянської як роман національного виховання і самовиховання. Доц. Крохмальний Р. О.
Самотий Олександра Петрівна Сава Чалий у фольклорі й літературі. Доц. Чопик Р. Б.
Скрипник Анна Іванівна Архетип пропащої жінки в художніх текстах української літератури ХІХ ст. Проф. Корнійчук В. С.
Славич Ірина Ігорівна Жанрові особливості роману Юрія Винничука «Танго смерті». Доц. Роздольська І. В.
Стояновська Анна Миколаївна Концепція гріха і його спокути у романі «Солодка Даруся» Марії Матіос. Доц. Мацяк О. М.
Усик Лілія Іванівна Релігійні інспірації Олександра Моха як літературного критика. Доц. Микитюк В. І.
Янсун Люй Історія кафедри української літератури у Львівському університеті. Доц. Бондар Л. П.

Історія кафедри

Перелік питань для державного іспиту з історії української літератури

12.04.2022 | 13:32

Шановні студенти!
Прохання ознайомитися з переліком питань для державного іспиту з історії української літератури.
Бажаємо успіхів!
035.01 Українська мова і література
014.01 Середня освіта
035.09 Фольклористика
035.10 Прикладна лінгвістика
035.033 Слов’янські мови та літератури (переклад включно)
035.06 Східні мови та літератури (переклад включно)
035.033 Слов’янські мови та літератури (переклад включно), перша – польська

Читати »

Відбувся науково-методологічний семінар кафедри української літератури імені академіка Михайла Возняка

01.04.2022 | 12:00

1 квітня 2022 року відбувся науково-методологічний семінар кафедри української літератури імені академіка Михайла Возняка “Тисяча років по тому: що дає нам “Слово про Закон і Благодать”.
Доповідачка – аспірантка Ольга Чапля.
У виступі було окреслено унікальність “Слова…” як синтезу літературних, історичних, політико-ідеологічних і релігійних концептів українського державотворення. Доповідачка наголосила на важливості пам’ятки як визначального і канонічного тексту в історії українського письменства, актуальності тексту у контексті сучасних українських реаліях та інтелектуально-світоглядному дискурсі сьогодення, а також стратегічного значення для майбутніх поколінь українців.

Читати »

Науково-методологічний семінар кафедри української літератури імені академіка Михайла Возняка

28.03.2022 | 14:02

Шановні колеги!
Кафедра української літератури імені академіка Михайла Возняка запрошує на науково-методологічний семінар
Тисяча років по тому:
що дає нам «Слово про Закон і Благодать»
1 квітня о 10:00
Доповідачка – аспірантка Ольга Чапля
Модератор – професор Валерій Корнійчук

Долучитися до конференції в Zoom:
https://us04web.zoom.us/j/77876475626?pwd=yZKS6_hwqsesQmHWpUciOFvAgCA-Wy.1
Meeting ID: 778 7647 5626
Passcode: 04107

Чи може текст, створений тисячу років тому, залишатися актуальним сьогодні, ба більше, увиразнюватися в часі російсько-української війни?
Як «Слово про Закон і Благодать» – перший датований текст української літератури – визначив вектори розвитку нашого письменства?
Які уроки зі «Слова» нам як нації ще треба засвоїти?
Що спільного в риториці...

Читати »

Науково-методичний семінар кафедри української літератури ім. акад. М. Возняка

18.02.2022 | 16:01

18 лютого 2022 р. відбувся черговий науково-методичний семінар кафедри української літератури ім. акад. М. Возняка «ЖАНРОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ІСТОРИКО-ЛІТЕРАТУРНОГО ДИСКУРСУ ХІХ–ХХ СТОЛІТЬ»
Доповідачка – асистентка, аспірантка Адріана Генц
У виступі було представлено основні жанрологічні принципи систематизації провідних концепцій історій української літератури ХІХ-ХХ століть, головні чинники формування генології історіографії літератури, визначення теоретичних аспектів жанрової структури історіографії письменства.
  

Читати »

Запрошення на науково-методичний семінар кафедри української літератури імені академіка Михайла Возняка

14.02.2022 | 07:44

Шановні колеги!
Кафедра української літератури імені академіка Михайла Возняка
запрошує на науково-методичний семінар, який відбудеться
18 лютого о 10:00.

Доповідачка: АДРІАНА ГЕНЦ, аспірантка, асистентка кафедра української літератури імені академіка Михайла Возняка.

Тема семінару: ЖАНРОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ІСТОРИКО-ЛІТЕРАТУРНОГО ДИСКУРСУ ХІХ–ХХ СТОЛІТТЯ.

Вибір історико-літературного жанру, безперечно, зумовлений преференціями істориків письменства, ідеологічними спрямуваннями, пануючими літературознавчими та філософськими течіями і межами певного концептуального часу. Генологічна типологізація є головно важливою в дослідженні історій літератури ХІХ–ХХ століття та вивченні їх стрижневих особливостей.
Чи є «жанр» синтезом різних методологічних принципів та наративних стратегій, чи генологія...

Читати »