Опис курсу

Мета:

Представити тяглість української житійної традиції ХІ-ХVІІІ ст. як явища духовної та художньої комунікації.

Наголосити на постійних і змінних формах  українського житійного дискурсу.

Висвітлити основні здобутки українських агіографів і українських дослідників житійного письменства.

Окреслити перспективи майбутніх досліджень і рецепції житійної літератури.

Завдання:

Привернути увагу  студентів  до сприйняття й наукового осмислення житійної літератури як одного з вагомих чинників української й світової медієвістики.

Навчити студентів розрізняти ретроспективу й перспективу жанру, відчитувати «рольові паралелі» українських агіографічних образів.

Засвідчити актуальність й багатогранність проблеми святості як передумови єдності різних поколінь читачів і сповідників, функцію агіографічного критерію в  сприйнятті цінності людського життя.

Розкрити  синхронні й діахронні аспекти житійної типології.

Знати

Етапи розвитку житійної літератури;

Східні й західні джерела  української агіографії;

Історію сприйняття в Україні-Русі творів візантійської  житійної традиції;

Зразки української житійної традиції: твори прп. Нестора,

Києво-Печерський патерик і його барокові версії, Житія Святих Димитрія Туптала;

Жанрові різновиди житійних творів;

Сучасну проблематику дослідження  агіографічного письменства;

Основні агіографічні моделі, специфіку авторства.

Історію функціонування старокиївської агіографії в бароковому дискурсі:

Барокові версії житійних творів Нестора, Києво-Печерського патерика.

Житійні сюжети в бароковому проповідництві, драматургії, поезії.

Житія Святих Димитрія Туптала: історію написання, дослідження, основні джерела.

Вміти:

Аналізувати  житійний твір з погляду

а) його  жанрової і стильової характеристики;

б) топіки й риторики тексту;

в) рольової функції  автора – учня, свідка, записувача, оповідача.

Зіставляти первинні житійні зразки з ознаками наступних інтерпретацій і  структурних змін.

Розрізняти «канонічні» й «неканонічні» прикмети житійного наративу.

Пов’язувати   рецепцію житійного тексту з різними

а) літературними та історичними умовами рецепції;

б) зі зміною форм художньої комунікації.

Акцентувати на особливостях сучасного  житійного  дискурсу.

Виявляти  ознаки  тяглості української житійної традиції ХІ-ХVІІІ ст.