Українська агіографічна традиція: джерела, ґенеза, наративні традиції

Тип: На вибір студента

Кафедра: української літератури імені академіка михайла возняка

Навчальний план

СеместрКредитиЗвітність
33Залік

Лекції

СеместрК-сть годинЛекторГрупа(и)
316професор КРИСА БогданаФЛт-21м, ФЛу-21м, ФЛф-21м

Практичні

СеместрК-сть годинГрупаВикладач(і)
316ФЛу-21мпрофесор КРИСА Богдана
ФЛт-21мпрофесор КРИСА Богдана
ФЛф-21мпрофесор КРИСА Богдана

Опис курсу

Спецкурс «Українська агіографічна традиція» будується на основі історії й теорії українських агіографічних жанрових різновидів, що засвідчує  тяглість  українського духовного й літературного життя, в якому писане слово незмінно корелюється з житійною моделлю. З цього погляду особливу роль відіграють візантійські агіографічні джерела, їх західна рецепція, що визначає українську історію жанру та певні періоди цієї історії, зумовленіхарактером засвоєння візантійських писаних джерелта українськими духовно–релігійними й суспільно-політичними реаліями.

 

 

 

Рекомендована література

  1. Абрамович Д. І. Києво-Печерський патерик.-К., 1931.
  2. Александров О. Старокиївська агіографічна проза ХІ – першої третини ХІІІ с.Одеса, 1999-272 с.
  3. Архиєпископ Ігор Ісіченко. Києво-Печерський патерик у літературному процесі кінця ХІ- початку ХVІІІ ст. в Україні. Видання друге.-Харків: Акта, 2015.
  4. Архиєпископ Ігор Ісіченко. Аскетична література Київської Руси.-Харків:Акта, 2005.
  5. Богуславський Сергій. Українсько-руські пам’ятки ХІ-ХVІІІ ст.: про князів Бориса та Гліба.Розвідка й тексти. -К., ВУАН, 1928.
  6. Возняк Михайло. Історія української літератури. У 2-х т.Т.1, Т.2, кн.1. Львів, 1920,1921.
  7. Гладкова О.В. Житие Евстафия Плакиды в русской и славянской книжности и культуре ІХ-ХХ веков. Москва: «Индрик».-2013.- 912 с.
  8. Горський В.С. Святі Київської Русі. – К., 1994.
  9. Горський Вілен, Вдовина Олена, Завгородній Юрій, Киричок Олександр. Давньоруські любомудри.Київ, «КМ Академія». 2004. С.207-233.
  10. Журавльова Світлана. «Алфавит собранный, рифмами сложенный…» як явище агіографічної культури українського бароко. Бердянськ,2012, 170 с. У додатках(с.171-237) вірші з названої книги.
  11. Матушек Олена. Образи святих у проповідницькому дискурсі Лазаря Барановича/ Матушек Олена. Проповіді Лазаря Барановича в дискурсі українського бароко.-Харків:Майдан,2013,-С.116-162.
  12. Преподобний Нестор Печерський в історії української культури. Збірник статей за ред. Архиєпископа Ігоря Ісіченка.- Харків: Акта, 2014.
  13. Пачовський Теоктист. «Книга Житій Святих» Дмитра Тупталенка-Ростовського. Публ. Д. Сироїд / Дмитро Туптало у світі українського бароко. Львівська медієвістика, вип. 1.-Львів:Апріорі, 2007.-С.221-266.
  14. Сироїд Дарія. Жанр житія в «Четьїх Мінеях»свт. Димитрія Туптала/Дмитро Туптало у світі українського бароко, с.42-50.
  15. Сироїд Дарія.Агіографічний канон. Проблеми рецепції.-Слово і Час. 2013,Ч.9, С.59-65;
  16. Сироїд Дарія. Бідність і багатство у Житії Теодосія Печерського /Українське літературознавство, 2012, Вип.75, с. 181-190.
  17. Сліпий Йосип. Візантинізм як форма культури/ Українська літературознавча думка в Галичині за 120 років. Хрестоматія у 2-х томах,т.2.-Львів,2002, с.78-91.
  18. Туптало Димитрій. Житія Святих: У12-ти томах. Пер.суч. українською мовою Д. Сироїд.-Львів: Свічадо, 2009-2016.
  19. Ушкалов Леонід. Святі Борис і Гліб на сцені театру часів Мазепи (електронна версія 17 жовтня 2015).
  20. Федорак Назар. Борисо-глібський сюжет у «Житіях Святих» Дмитра Туптала/Дмитро Туптало у світі українського бароко, с.50-64.
  21. Франко Іван. Варлаам і Йоасаф. Старохристиянський роман і його літературна історія/ Франко Іван. Зібрання творів: У 50-ти т.-Т. 30.-К.,1981
  22. Чижевський Дмитро. Історія української літератури. Тернопіль, 1994.
  23. Siefkes F. Zur Form des Žitije Feodosija. Vergleichende Studien zur byzantinischen und altrussischen Literatur. Berlin, Zürich 1970.

Робоча програма

Завантажити робочу програму

Силабус:

Завантажити силабус