Створена у Львівському університеті восени 1939 року. Безпосередньою попередницею її була кафедра (заклад) індоєвропейського мовознавства, очолювана проф. Єжи Куриловичем, яка, своєю чергою, стала наступницею кафедри порівняльного індоєвропейського мовознавства, пов’язаної з діяльністю проф. Густава Герсона Блятта (1910-1916) і Анджея Гавронського (1917-1927). Кафедру загального мовознавства Єжи Курилович очолював до червня 1946 року. Після нього цю посаду протягом 16 років посідав доц. Євген Кротевич (проф. із 1958) – синтаксист і лексиколог.
У зазначений період колектив кафедри активно опрацьовував низку проблем загальнолінгвістичної теорії, русистики і порівняльної славістики; зокрема, визначення основних лінгвістичних понять (Є.В. Кротевич, В.О. Іцкович, І.Г. Галенко, Н.А. Каламова); питання сучасного історичного і діалектного синтаксису російської мови (Є.В. Кротевич, В.О. Іцкович, Л.А. Коробчинська, А.О. Акішина, Е.С. Прутових-Войнова, М. Шатух та ін.); порівняльний синтаксис східнослов’янських мов (Є.В. Кротевич); сучасна, історична і порівняльна морфологія і лексикологія (Ю.В. Большова, В.О. Іцкович, Л.А. Коробчинська, Н.А. Каламова, Е.С. Прутових-Войнова, З.Г. Розова, О.Є. Шелепіна); діалектологія (М.С. Тихомирова); словотвір (І.Г. Галенко, Н.М. Громова); мова і стиль художніх творів (В.Б. Бродська, В.Г. Петровський, Е.С. Прутових-Войнова, С.Й. Цаленчук). Широкий спектр проблем пов’язаний із тим, що з вересня 1950 року після об’єднання з кафедрою російської мови, функціонувала нова адміністративна одиниця – кафедра російської мови і загального мовознавства.
У 60-70-х роках кафедру очолювали: І.Г. Галенко (1961-1963), Б.В. Хричиков (1963–1967, 1970-1972), Н.А. Каламова (1967-1970), І.Г. Грицютенко (1972-1978), В.І. Петровський (1978-1980). У цей період опрацьовували як традиційні, так і нові для і тогочасного мовознавства проблеми. Продовжувалося дослідження теоретичних питань морфології, словотвору, синтаксису на матеріалі російської мови (Н.А. Каламова, І.Г. Галенко, О.Я. Криворучко), проблем морфологічної модальності дієслова (Б.В. Хричиков), специфіки мови і стилю письменників ХІХ-ХХ ст. (В.Г. Вербицька, Е.С. Прутових-Войнова, В.І. Петровський), питань культури російського мовлення (О.Я. Криворучко, М.С. Тихомирова) і лінгводидактики. Водночас мовознавці звертали пильну увагу на питання методології науки про мову, вивчали сучасні напрями розвитку мовознавства, досліджували функції мови, загальну семантику, методи аналізу мовних явищ (Ю.В. Большова, І.Г. Галенко, І.Є. Грицютенко, Н.А. Каламова). Зростала кількість публікацій, присвячених системному вивченню мови, зокрема, системній організації займенників та лінгвістичних термінів, організації художніх текстів, історії вітчизняного мовознавства, функціонуванню східнослов’янських мов, методиці викладання у вищій та середній школі. Новим перспективним напрямом наукових досліджень у 70-х роках стало вивчення лексичної системи російської мови в семантичному і функціонально-ономасіологічному аспектах (Ю.В. Большова, Ф.С. Бацевич та ін.) і фразеологічної системи (М.А. Алексєєнко). У полі зору дослідників лексичних явищ були процеси семоутворення, семантичної організації лексико-семантичних груп, синтагматичних зв’язків між словами при їх функціонуванні у межах висловлювання. Тоді ж опубліковано три посібники з курсу “Вступ до мовознавства”, чотири збірники програмованих завдань із сучасної російської мови та багато методичних вказівок.
Творча діяльність працівників кафедри стимулювала їхню участь у наукових та практичних конференціях, сприяла налагодженню сталих зв’язків з ученими різних міст і країн, участі у створенні колективної монографії лінгвістів Львівського і Велико-Тирнівського (БНР) університетів. Кафедра була ініціатором проведення в університеті Республіканської конференції “Науково-технічний прогрес і проблеми термінології” (Тези доповідей. – 1980). У 1978 році кафедра стала опорною у західному регіоні України.
Отже, протягом 40-70-х років колектив мав здобутки, зокрема, в ділянці теорії синтаксису східнослов’янських мов, в опрацюванні понятійного апарату лінгвістичної термінології української мови, у розробленні теорії організації художніх текстів та програмуванні навчальних мовних матеріалів.
1 вересня 1980 року відбувається поділ кафедри російської мови і загального мовознавства на дві: кафедру російської мови і кафедру загального мовознавства, яку з 1980 по 1988 роки очолює проф. І.Є. Грицютенко Під його керівництвом працювали доценти І.Г. Галенко, Т.М. Возний, асистенти Ф.С. Бацевич, Л.Ю. Сваричевська, З.М. Бичко, А.М. Судакова. Навчальні дисципліни кафедри: вступ до мовознавства, загальне мовознавство, історичні граматики української та російської мов, історії української та російської літературних мов, української та російської діалектології. З 1985 по 1990 викладачами з погодинною формою оплати працюють проф. Л.М. Полюга і доц. Д.Г. Гринчишин. Спецкурси і спецсемінари присвячуються актуальним проблемам естетичної функції художнього слова (проф. І.Є. Грицютенко), порівняльного словотвору східнослов’янських мов (доц. Т.М. Возний), історичного формування лінгвістичної термінології у східнослов’янських мовах (доц. І.Г. Галенко), проблемам неологізації (асист. Ф.С. Бацевич). Важливою формою навчальної роботи була діалектологічна практика.
У 80-х роках найважливішими напрямами наукової діяльності були дослідження естетичної функції художнього слова (проф. І.Є. Грицютенко, асист. Л.Ю. Сваричевська, асп. Любов Процак), східнослов’янського словотвору (доц. Т.М. Возний, І.Г. Галенко), історія вітчизняних лінгвістичних учень, теорія проблеми культури мови, формування лінгвістичної термінології у східнослов’янських мовах (доц. І.Г. Галенко), проблеми неологізації та системної організації лексики української та російської мов (асист. Ф.С. Бацевич). З кінця 80-х років впроваджується один із перших в Україні спецкурсів, присвячений проблемам порівняльно-історичного мовознавства (асист. А.М. Судакова). Значне місце посідає науково-методична робота, пов’язана з тематикою “Мовознавство і школа” (керівник проф. І.Є. Грицютенко). Виїзні засідання кафедри відбуваються в школах Турківського, Сколівського та Бродівського районів Львівської області.
З 1989-1990 навчального року починається новий етап в історії кафедри, пов’язаний з відходом історичної граматики, історії літературної мови та діалектології української та російської мов на відповідні кафедри української та російської філології. Їм на заміну запроваджуються нові дисципліни: перська та арабська мови (асист. Я.Г. Полотнюк); японська мова (її як факультативну веде асист. О.Г. Горошкевич). Статус нормативного курсу отримує порівняльно-історичне мовознавство (доц. А.М. Судакова); запроваджується новий спецкурс із функціональної лексикології (доц. Ф.С. Бацевич). Наукова проблематика кафедри повертається у русло функціонального, а з другої половини 90-х років – функціонально-комунікативного дослідження мов різних сімей.
У 1988-1992 роках кафедру очолює доц. Т.М. Возний, з вересня 1993 року – доц. Ф.С. Бацевич. Мовознавці працюють над темами: “Лексична і граматична семантика мов різних сімей” (1995-1997), Лексична і граматична семантика мов різних сімей у синхронії та діахронії (1998-2000), “Семантика, синтактика і прагматика мовленнєвої діяльності” (з 2001). У цей час побачили світ монографії проф. Ф.С. Бацевича “Очерки по функциональной лексикологии” (Львов: Світ, 1997. – у співавторстві із Т.А. Космедою), “Основи комунікативної девіатології” (Львів: Центр ЛНУ ім. І.Франка, 2000.), “Нариси з комунікативної лінгвістики” (Львів: Центр ЛНУ ім. І.Франка, 2003), доц. Г.П. Мацюк “Прескриптивне мовознавство в Галичині (перша половина ХІХ ст.)” (Львів: Центр ЛНУ ім. І.Франка, 2001).
Протягом 90-х років на кафедрі відбуваються організаційні та кадрові зміни. За власним бажанням у 1992 році з університету звільняється доц. З.М. Бичко, у 1996 році – доц. А.М. Судакова. У цьому ж році іде на пенсію доц. Е.С. Прутових, а у 1997 році – І.Г. Галенко. У листопаді 1997 року у зв’язку з організацією кафедри сходознавства із структури дисциплін кафедри загального мовознавства вилучаються арабська, перська і японська мови. На новостворену кафедру переходять викладачі Ярема Полотнюк, Олена Горошкевич, а також аспір. Олег Кшановський, Ореста Забуранна і Лідія Луцан.
Тоді на кафедрі загального мовознавства запроваджуються нові спецкурси і спецсемінари, присвячені актуальним питанням філософії мови і комунікативної лінгвістики (проф. Флорій Бацевич), соціолінгвістики (доц. Галина Мацюк), лінгвосеміотики і прикладної лінгвістики (доц. Лідія Сваричевська), етнолінгвістики (асист. Лариса Гонтарук), порівняльно-історичного мовознавства (асист. Оксана Ясіновська). Силами кафедри організовані й проведені міжнародні та всеукраїнські наукові конференції: “Провідні лінгвістичні концепції кінця ХХ століття” (листопад 1996), “Семантика, синтактика, прагматика наукової діяльності” (січень 1999), спільно з кафедрою французької філології “Романістичні дослідження: сучасний стан та перспективи (до 100-річчя романістики у Львівському університеті)” (листопад 1997). За матеріалами конференцій видані збірники тез і статей.
У 2015 р. на кафедрі був проведений ХІІ Всеукраїнський соціолінгвістичний семінар, незмінним організатором і керівником якого упродовж 12-ти років є проф. Галина Мацюк. У 2016 р., за сприяння Центру інформації та документації НАТО в Україні, семінар переріс у Міжнародну соціолінгвістичну конференцію
Станом на 2017/2018 навчальний рік на кафедрі працюють професори Флорій Бацевич таГалина Мацюк, доценти Соломія Бук, Лариса Гонтарук, Світлана Мартінек, Лідія Сваричевська, Світлана Григорук, старший викладач Любов Процак, асистент Оксана Ясіновська та двоє лаборантів (Оксана Галайчук, Наталія Садова).
При кафедрі діє аспірантура. Від 2001 року успішно захистили кандидатські дисертації Олег Кшановський, Ореста Забуранна, Олеся Палінська, Соломія Бук, Олена Дерпак, Лариса Гонтарук, Юлія Заза, Олена Синчак, Леся Луньо, Андріана Чучвара, Оксана Трумко, Андрій Мацкевич, Оксана Орленко, Оксана Бутковська та ін.
При кафедрі діє два семінари: Всеукраїнський семінар із соціолінгвістики і кафедральний семінар, присвячений актуальним проблемам сучасної лінгвістики.