Комунікативна лінгвістика

Тип: Нормативний

Кафедра: загального мовознавства

Навчальний план

СеместрКредитиЗвітність
93Залік

Лекції

СеместрК-сть годинЛекторГрупа(и)
916ПРОЦАК ЛюбовФЛл-11м

Лабораторні

СеместрК-сть годинГрупаВикладач(і)
1

Практичні

СеместрК-сть годинГрупаВикладач(і)
916ФЛл-11мПРОЦАК Любов

Опис курсу

Анотація навчальної дисципліни:

Курс «Комунікативна лінгвістика» займає важливе місце у підготовці кваліфікованих фахівців-філологів, адже сучасна лінгвістична наука впевнено ввійшла в загальне русло семантичної та функціональної теорії, найважливішими рисами якої є вивчення комунікативної орієнтованості всіх без винятку одиниць і категорій мовної системи, вивищенні людини у процесі спілкування, розгляд мовних явищ як невід”ємної й органічної складової людського розуму, взємопов”язаної з іншими когнітивними структурами і процесами. Внутрішній світ, переконання, уподобання тощо, а також типи соціальних ролей, «его» мовців, типи контекстів та ситуацій, внутрішні й зовнішні чинники комунікації та багато інших складових стали предметом лінгвістичних студій.

Основною метою курсу є ознайомлення студентів з основними поняттями комунікативної лінгвістики, концепціями та гіпотезами, які опрацьовуються лінгвістами, психолінгвістами, теоретиками міжособистісних зв“ язків,психологами, культурологами, філософами і стосується проблем спілкування, породження та сприйняття мовлення, діяльності й, зокрема, такого її специфічного різновиду, яким є мовленнєва діяльність.
Найважливішими завданнями курсу є: з позицій сучасної науки про мову систематизовано розглянути найактуальніші проблеми комунікативної лінгвістики. Розкрити її предмет, завдання, категорії, методологію, загальні закони спілкування за допомогою мови, організацію засобів мовного коду, вплив на мову психічних, соціальних, культурних чинників тощо. Предметом особливої уваги є власне мовні елементи комунікації – дискурс, мовленнєвий жанр, мовленнєвий акт. Супровідними завданнями є: визначити сутність поняття «комунікація», її типи та складові; показати специфіку мовленнєвої діяльності, окреслити роль адресанта та адресата у процесі спілкування, їхніх інтенцій та стратегій комунікативної поведінки; розглянути найважливіші теорії мовного породження і сприйняття мовлення, визначити сутність провідної еквифінальної теорії вербалізації; познайомити слухачів із механізмами комунікативної взаємодії мовців у діалозі, в межах мали та великих мовних груп; визначити умови успішності процесу спілкування; окреслити найважливіші проблеми риторики усного мовлення та специфіки національно-культурної поведінки мовців у комунікації.

Результати навчання. В результаті вивчення даного курсу студент повинен осмислити проблеми комунікативної лінгвістики і засвоїти їх як невід”ємні складові сучасних знань про природу, сутність, організацію, функціонування і розвиток природної людської мови, а також вміти
органічно поєднувати їх із фаховими проблемами системно-структурної організації мови, її функціонально-комунікативного вивчення, а також окремими розділами загального, прикладного та порівняльно-історичного мовознавства.

 

Рекомендована література

Основна

1. Бацевич Ф.С. Основи комунікативної лінгвістики. – К.: Академія, 2004.
2. Бацевич Ф.С. Нариси з комунікативної лінгвістики. – Львів, 2003.
3. Иссерс О.С. Коммуникативные стратегии и тактики русской речи. – М., 2002.
4. Шмелева Т.В. Речеведение как теория речи // Семантика, синтактика, прагматика мовленнєвої діяльності. – Львів, 1999. – С. 27 -29.
5. Крысин Л.П. Речевое общение и социальные роли говорящих // Социально-лингвистические исслеования. – М, 1976.
6. Арутюнова Н. Коммуникативная деятельность // Лингвистический энциклопедический словар. – м, 1990. – С 414- 416.
7. Горелов И.Н. Коммуникация // Там само. – С. 233.
8. Почепцов Г.Г(мол.) Моделі комунікації. – К. 1996.
9. Почепцов Г Теорія комунікації. – К., 1996.
10. Леонтьев А.А. Порождение речи // Лингвистический энциклопеический словар. – М., 1990. – С. 386 -387.
11. Леонтьев А.А., Шахнарович А.М. Внутренняя речь // Там само. – С. 85.
12. Кубрякова Е.С. Модели порождения речи и главные отличительные особенности речепорождающего процеса // Человеческий фактор в языке. Язык и порождение речи. – М., 1991. – С. 21 -28.
13. Остин ДЖ. Слово как действие // Новое в зарубежной лингвистике. – М., 1986. – Ввп. ХУП. – С. 22 – 129.
14. Серль Дж. Р. Что такое речевой акт // Там само. – С. 151 –169.
15. Серль Дж. Классификацыя иллокутивных актов // Там само. – С. 195 – 222.

Допоміжна
1. Коллегаева И.М. Текст как единица нагной и художественной коммуниации. – Одесса, 1991.
2. Ван Дейк Т.А. Язык. Сознание. Коммуникация. – М., 1989.
3. Новое в зарубежной лингвистике. Вып. 8. Лингвистика текста. – М., 1978.
4. Почепцов Г.Г. (мл.) Коммуникативные аспекты семантики. – К, 1987.
5. Радзієвська Т.В. Текст як засіб комунікації. – К., 1993.
6. Язык, дискурс и личность. Тверь, 1990.
7. Богданов В.В. Речевое общение. Прагматические и семантические аспекты. – Л., 1990.