Новітні тенденції у розвитку чеської мови
Тип: Нормативний
Кафедра: слов’янської філології імені професора іларіона свєнціцького
Навчальний план
Семестр | Кредити | Звітність |
1 | 3.5 | Іспит |
Лекції
Семестр | К-сть годин | Лектор | Група(и) |
1 | 16 | доцент ЛОБУР Надія | ФЛчес-11м |
Практичні
Семестр | К-сть годин | Група | Викладач(і) |
1 | 16 | ФЛчес-11м | доцент ЛОБУР Надія |
Опис курсу
Курс з новітніх тенденцій у розвитку чеської мови призначений для маґістрів-славістів першого року навчання. Як частина обов’язкової програми цей курс поглиблює теоретичні знання студентів та формує навички для наукової роботи майбутніх науковців, ознайомлює з новими здобутками європейських наукових шкіл, вдосконалює методику зіставного аналізу, актуалізує фактор мотивації у майбутній славістів.
Мета курсу – допомогти студентові засвоїти основний теоретичний апарат курсу “Новітні тенденції у розвитку чеської мови” як науки загалом та як підсумку й узагальнення знань зі славістичних мовознавчих курсів зокрема, вміти їх застосовувати у науково-викладацькій практиці.
Завдання: навчити майбутніх славістів системно працювати над вдосконаленням теоретичної бази з проблем сучасної мовознавчої славістики.
У результаті вивчення даного курсу студент повинен
знати:
– основні теоретичні положення з курсу Новітні тенденції розвитку чеської мови;
– структурні аспекти сучасної чеської мови, літературні та нелітературні утворення.
– діалекти, поняття народно-розмовної мови, інтердіалекти;
– вплив інтерлінгвальних контактів на розвиток мовног стандарту.
– процеси інтернаціоналізації лексичного складу чеської мови;
– харатеристику комунікативних ситуацій сучасної чеської мови;
– сучасні методики і технології, зокрема інформаційні, для успішного й ефективного здійснення професійної діяльності та забезпечення якості дослідження в конкретній філологічній галузі;
– різні напрями і школи в лінгвістиці, вміти аналізувати, порівнювати їх теоретичне надбання;
– теоретичні засади (концепції, категорії, принципи, основні поняття
тощо) та прикладні аспекти обраної філологічної спеціалізації.
– сутність конкретних філологічних питань, власну точку зору на них та її обґрунтування як фахівцям, так і широкому загалу, зокрема особам, які навчаються.
– дослідницькі підходи й методи для аналізу конкретного лінгвістичного
чи літературного матеріалу.
вміти: працювати з науковою та методичною літературою;
Програмні результати:
ПРН 3. Застосовувати сучасні методики і технології, зокрема інформаційні, для успішного й ефективного здійснення професійної діяльності та забезпечення якості дослідження в конкретній філологічній галузі.
ПРН 6. Застосовувати знання про експресивні, емоційні, логічні засоби мови та техніку мовлення для досягнення запланованого прагматичного результату й організації успішної комунікації.
ПРН 7. Аналізувати, порівнювати і класифікувати різні напрями і школи в лінгвістиці.
ПРН 9. Характеризувати теоретичні засади (концепції, категорії, принципи, основні поняття тощо) та прикладні аспекти обраної філологічної спеціалізації.
ПРН 10. Збирати й систематизувати мовні, літературні, фольклорні факти, інтерпретувати й перекладати тексти різних стилів і жанрів (залежно від обраної спеціалізації).
ПРН 11. Здійснювати науковий аналіз мовного, мовленнєвого й літературного матеріалу, інтерпретувати та структурувати його з урахуванням доцільних методологічних принципів, формулювати узагальнення на основі самостійно опрацьованих даних.
ПРН 13. Доступно й аргументовано пояснювати сутність конкретних філологічних питань, власну точку зору на них та її обґрунтування як фахівцям, так і широкому загалу, зокрема особам, які навчаються.
ПРН 15. Обирати оптимальні дослідницькі підходи й методи для аналізу конкретного лінгвістичного чи літературного матеріалу.
ПРН 16. Використовувати спеціалізовані концептуальні знання з обраної філологічної галузі для розв’язання складних задач і проблем, що потребує оновлення та інтеграції знань, часто в умовах неповної/недостатньої інформації та суперечливих вимог.
ПРН 18. Володіти на високому рівні чеською мовою для здійснення професійної діяльності.
Рекомендована література
1. Bećka, J. V. (1978): Slangy, podmínky jejich vzniku a vývoje, in: Klimeš, L., ed., Sborník přednášek z I. konference o slangu a argotu v Plzni v září 1977, s. 2–7, Plzeň: Pedagogická fakulta.
2. Čechová, M. Dynamika slovní zásoby dnešní češtiny. In: S.Gajda, Języki slowiańskie wobec wspólczesnych przemian w Europie. Opole 1993,s. 103-104.
3. Český jazyk na přelomu tisíciletí. František Daneš a kolektiv. Praha, 1997.
4. HUBÁČEK, J. (1979): O českých slanzích. Ostrava: Profil.
5.HUBÁČEK, J. (2008): K současnému stavu zkoumání sociolektů, in: Chýlová, H., ed. Sborník přednášek z VIII. konference o slangu a argotu konané v Plzni ve dnech 26.–27. února 2008, s. 4–7, Plzeň: Vydavatelství Západočeské univerzity v Plzni.
6. Kraus, j. K vývojové dynamice vědecké komunikace. In: M. Žemlička, Termina 10. Pedagogická fakulta TU v Liberci a ÚJČ AV ČR 1995, s.81-94.
7.Sprachwandel in der Slavia. Die slavischen Sprachen an der Schwelle zum 9. Jahrhundert. Herausgegeben von Lew N. Zybatow. Frankfurt am Main; Berlin; Bern; Bruxells; New York; Oxford; Wien, 2000. Teil 1,2.
8. Oldřich Uličný. Jméno pro naši vlast. Česká republika: Čechy, Česko, Čechie? Čeština doma a ve světě, 1993, roč. 1, s. 8-11.
9. Oldřich Uličný. Kodifikace češtiny se dotýká kolektivních hodnot. Mladá fronta Dnes, 1994, roč. 5, č. 183, s. 7.
10. Oldřich Uličný. Čeština se vyvíjí i dnes. Čeština doma a ve světě, 1995, roč. 3, s. 124-127.
11. Oldřich Uličný. Čeština devadesátých let dvacátého století. In ŠRÁMEK, R. (ed.). Spisovnost a nespisovnost dnes. Brno, 1996, s. 59-63.
12. Oldřich Uličný. K teoretickým otázkám grafické adaptace přejatých slov v češtině. In KARLÍK, P. a KRČMOVÁ, M. (ed.). Jazyk a kultura vyjadřování. Brno, 1998, s. 101-106.
13. Oldřich Uličný. Češskij jazyk v konce dvadcatogo veka. In ZYBATOW, L. N. (ed.). Sprachwandel in der Slavia. Linguistik International. Frankfurt a. M., 2000, S. 141-157 12.
14. Oldřich Uličný. Kam kráčíš, češtino? Lidové noviny, 2004, roč.17 , č. 96 s.18.
15. SKALIČKA, V. (1975): Hranice sociolingvistiky. SaS, 36: 110 –115.
16. SKALIČKA, V. (1974): Jazyk a společnost. SaS, 35: 85–87.
19. Гавел В. Прошу коротко: розмова з Карелом Гвіждялою, примітки, документи. Пер. Надія Лобур , Надія Брилинська , Наталія Ємчура. Львів: Паїс, 2016.
- Основні словники:
1. Чесько-український словник у 2-х т. К., 1988.
2. Українсько-чеський словник у 2-х т. Прага, 1994.
3. Martincová O. a kol. Nová slova v češtině. Slovník neologizmů. Praha, 1998.
4. Kraus J., Petráčková V. Akademický slovník cizích slov. Praha:Academia, 1995.
5. Příruční slovník jazyka českého. Díl.I-IV. Praha, 1935-1957.
6. Slovník spisovné češtiny pro školu a veřejnost. Praha, 1978, 1994, 2002.
7. Slovník spisovného jazyka českého. Dil. I-IV. Praha, 1958-1971.
8. Trávníček F. Slovník jazyka českého. Praha, 1952.
Інтернет джерела:
https://ujc.avcr.cz/elektronicke-slovniky-a-zdroje/Akademicky_slovnik_soucasne_cestiny.html
https://ujc.avcr.cz/elektronicke-slovniky-a-zdroje/Bibliografie-ceske-lingvistiky.html
https://ujc.avcr.cz/elektronicke-slovniky-a-zdroje/kartoteka_lexikalniho_archivu.html
https://ujc.avcr.cz/elektronicke-slovniky-a-zdroje/Neomat.html
https://ujc.avcr.cz/elektronicke-slovniky-a-zdroje/Slovnik_spisovneho_jazyka_ceskeho.html