Опис курсу

Навчальна дисципліна «Лінгвістичне франкознавство» дає змогу здобувачам дослідити різноаспектні розвідки мови і стилю творів Івана Франка, його поглядів на сутність мови як феномена людського духу, її історію і шляхи розвитку, проаналізувати мову наукового тексту І. Франка, з’ясувати роль І. Франка в розбудові й удосконаленні мовної організації наукових текстів. Письменник суттєво розширив її функціональні межі у другій половині ХІХ ст. і заклав основи для вироблення українського наукового мовлення. Неодноразово торкаючись різних мовних проблем у наукових розвідках, Іван Франко прагнув їх розв’язати як теоретично, так і своєю мовотворчістю. Наукові тексти І. Франка становлять інтерес і з погляду їх наукової термінології як найсуттєвішого компонента наукового стилю, і з погляду їх синтаксичної організації, бо дають можливість простежити мовну еволюцію письменника в наближенні західноукраїнського варіанта літературної мови до її східноукраїнського взірця, простежити працю письменника над удосконаленням структури кожного речення. Роль письменника в розбудові наукового стилю української мови полягає в унормуванні, витворенні та використанні наукової термінології, а також в удосконаленні синтаксичної системи української мови, зокрема структурної організації простого, а особливо складного речення як основного виразника складних значеннєвих відношень між компонентами, що підпорядковано логічності викладу матеріалу. Саме аналіз текстів письменника уможливлює визначення ролі Івана Франка у витворенні й удосконаленні наукового стилю української мови.
Мета курсу – дослідити різноаспектні розвідки мови і стилю творів Івана Франка, його поглядів на сутність мови як феномена людського духу, її історію і шляхи розвитку; проаналізувати наукову термінологію та синтаксичну організацію в наукових текстах І. Франка, з’ясувати роль І. Франка в розбудові й удосконаленні мовної організації наукових текстів, у виробленні мовних норм української мови.

Реалізація поставленої мети передбачає розв’язання таких завдань:
1) опрацювати праці, присвячені аналізові мови і стилю творів Івана Франка;
2) простежити погляди письменника на актуальні тогочасні мовні питання за його працями;
3) виокремити тематичні групи наукової термінолексики;
4) виявити прості та складні речення в наукових текстах письменника, простежити особливості їх функціонування;
5) окреслити реєстр і виявити динаміку сполучних засобів між предикативними частинами складних синтаксичних структур;
6) простежити частотність вживання елементарних і неелементарних структур у Франковому науковому мовленні;

7) виявити авторські виправлення тексту:
а) у лексиці;
б) у морфології;
в) у синтаксисі.

У результаті вивчення курсу студент повинен знати:
 історію формування наукового стилю української мови;
 стан розвитку української літературної мови кінця 19 – початку 20 ст.;
 роль Івана Франка в розбудові наукового стилю української мови;
 погляди Івана Франка на актуальні тогочасні мовні питання (правопис, роль діалектів, формування літературної мови);
 основні наукові праці, присвячені аналізові мови і стилю Івана Франка;
 лексичне багатство мовлення письменника;
 тематичні групи наукової термінолексики Івана Франка;
 побудову синтаксичних конструкцій письменника;

уміти:
 аналізувати погляди всіх учасників мовних дискусій кінця 19 – початку 20 століття;
 виявити різні тематичні групи термінолексики в наукових працях Івана Франка;
 укладати словопокажчики різних творів письменника;
 аналізувати прості та складні конструкції, зафіксовані у Франкових текстах;
 визначати змістові відношення, сполучні засоби й частоту вживання різних типів синтаксичних конструкцій;
 простежити особливості функціонування простих та складних речень у науковому мовленні Івана Франка;
 визначити довжину та глибину складних речень у Франкових наукових текстах;
 застосовувати знання до аналізу інших текстів письменника.