Новий рік – особливий день, який об’єднує людей. Це одне з найдавніших і найпопулярніших календарних свят у світі. Новий рік це єдина, напевно, подія, яку святкують на всіх континентах, з давніх часів і дотепер, незалежно від релігійних переконань та поглядів. Втім, кожна країна має свої особливості, свої традиції та атрибутику, і навіть дата Нового року, буває, зовсім не співпадає зі звичним для нас 1 січня.

21 березня – це свято початку нового року (Ноурузу), яке в традиції багатьох східних народів знаменує початок нового життя, очищення душі та прихід весни. Відзначається воно в Ірані, Балканах, Південному Кавказі, у Західній Азії, Центральній та Південній Азії, ба навіть, в Україні, у Криму його святкують кримські татари . Ноуруз святкують в день весняного рівнодення, а початки його виникнення слід шукати ще в дописемній історії людства.

22 березня 2024 року, студенти та викладачі кафедри сходознавства імені професора Ярослава Дашкевича Львівського національного університету імені Івана Франка, незважаючи на безсонні ночі спричинені російськими ракетними обстрілами, зуміли зібратися і відзначити Ноуруз. До святкування також доєдналися колеги з сусідніх кафедр.

Атмосферу справжнього свята весни доповнювала яскрава атрибутика : для гостей підготували смаколики, яблука та сабзе ( зелені паростки) , накрили традиційний східний новорічний стіл (хафт-сін). Всі сім атрибутів столу гафт-сін розпочинаються з літери “сін” (“с”). Цьогоріч, на щедрому столі були тюльпани з пахучим гіацинтом (“сомболь”), яскрава зелень (“сабзе”), червонобокі яблука (“сіб”), трохи оцту (“серке”) для терплячості, кілька монет (“секке”) , зубчики часнику (“сір”), суміш прянощів й горіхів, сухофрукти та солодощі, дзеркало і, звісно, Коран.

Зі вступним словом виступила організаторка свята – Фатич Соломія Дмитрівна, яка зуміла зацікавити гостей, а також створити дружню й затишну атмосферу.

Розпочався захід давньої перської казки про Дядечка Ноуруза та Тітоньку Сарму. Оповідачами були студентки групи ФЛП-41 Звенігородська Марія та Стахів Уляна, роль Дядечка Ноуруза зіграв Микола Машіка із групи ФЛЯ-21, а Тітонькою Сармою була Анастасія Цюкало з групи ФЛЧ-31. Ця казка показує образний символізм зими та весни, які ніяк не можуть зустрітися. І добре, адже за переказами, коли вони побачать одне одного, настане кінець світу.

Про давній перський календар, його зміни та причини виникнення свята, в оригінальному відео-форматі розповіли студенти-арабісти 3 курсу. А також процитували уривки з поезії Ас-Санавбарі, які переклали самостійно. Поезія описує прихід весни й буяння першого цвіту, тож навіяла усім легкий та мрійливий весняний настрій.

Знайомство із святом продовжила Тарасенко Марія, й усі присутні мали нагоду почути про неодмінні й приємні етапи підготовки до перського Нового року. Розповідь супроводжувалася цікавими відео та східною музикою. Про одну з найважливіших церемоній, які передують Ноурузу – Чагаршамбе-Сурі, гості дізналися переглянувши чудову анімацію з перською озвучкою, яку підготувала студентка групи ФЛП-31 Калапунь Анастасія.

Цікаві факти, які стосуються традицій святкування та походження Ноурузу (Неврузу) в Туреччині розповіли тюркологи третього курсу Аня Зіньковська та Анастасія Цюкало, а свої свої розповіді, дівчата доповнили пізнавальними презентаціями . На цьому знайомство з турецьким Неврузом не закінчилася, й усі мали змогу почути про це свято з перших уст від туркені, студентки хімічного факультету – пані Ількім (викладач доц. Марія Кухарчишин). Сумерака Ількім, розповіла про Невруз, продемонструвавши чудові навички володіння українською мовою, а вірш про весну й прихід нового року декламувала рідною турецькою.

Надзвичайну легкість та милозвучніть мови фарсі продемонструвала талановита Люта Марія, студентка-іраністка другого курсу, вразивши усіх виконанням пісні “بلا چو”/ “Bella chao” перською мовою, а також неймовірно красивою грою на гітарі. Натхненно підхопили цю ліричну хвилю, студентки третього курсу Марія Ступинець та Горбач Марина, які зачитали “Газель 454” Гафиза Ширазі мовою оригіналу.

Завершальним став виступ Кашмарчука Олексія, магістранта першого року навчання. Чуттєва поезія Сограба Сепегрі зачарувала усіх присутніх мелодикою, а надзвичайно влучний та гармонійний переклад Олексія, змусив затамувати подих і поринути у світ магії.

Для гостей свята також провели цікаву вікторину на найкраще знання символіки Ноурузу. Усі залюбки брали участь, активно намагалися пояснити значення слів не називаючи їх, відповідали на запитання, зав’зували вузлики на сабзе і багато жартували. Завершився захід по-східному: гарячим чаєм, солодкою халвою та цікавими розмовами.

Проте, ознайомити присутніх із традиціями та звичаями Ноурузу, було не єдиною метою цього заходу. Усі охочі мали змогу підтримати збір коштів на авто та колеса для 4 окремої танкової бригади 9 Армійського корпусу Сухопутних військ ЗСУ, у складі якої служить викладач-японіст кафедри сходознавства ім. Ярослава Дашкевича – Зорій Ігор. Пан Зорій мав можливість особисто відвідати свято, поспілкуватися із студентами та викладачами. Разом з ним захід також завітав і пан Фредерік, волонтер із Франції.

Такі зустрічі є надзвичайно цікавими і корисними для сходознавців, та й для усіх тих, хто цікавиться перською культурою. Це добрий привід для знайомства, обміном знань та досвідом, безцінна можливість затишного об’єднання нашої сходознавчої родини. Єднання, яке так необхідне нам, щоб протистояти російській агресії. А сьогодні, в темні, для українців часи, не забуваймо про промінчики Світла , Янголів зі зброєю у руках – наших Захисників та Захисниць, завдяки яким, маємо можливість жити, научатись, мріяти і “не ридать, а здобувати”.

Дякуємо усім, хто вніс свою лепту у підготовці цього заходу, Ви – неймовірні!

Nota bene Завдяки спільним зусиллям вдалося закрити збір на колеса та авто!

Зібрано 10 тисяч гривень

Дякуємо усім, далі буде!