8 травня 2024 року у рамках курсу “Динаміка тексту літературного твору” під керівництвом професорки Олени Галети відбулася зустріч студентів 4 курсу спеціалізації “літературна творчість” із літературознавцем, поетом та перекладачем  Миколою Ільницьким. Модераторка розмови Амаль Аль-Хамес представила відомого дослідника, заслуженого професора Львівського національного університету імені Івана Франкам саме як поета і автора численних перекладів художніх текстів, а також наголосила на його тривалій редакторській праці у різних періодичних виданнях.

Микола Ільницький поділився спогадами про становлення перекладацької традиції в Україні у ХХ-му – напочатку ХХІ-го століття, зокрема, у стосунку до східних літератур, сповнених оригінальною символікою і нетиповими для української літератури формами. Зокрема, йшлося про формування особистих зацікавлень, про значущість ближчого знайомства з відповідним культурним ландшафтом і контекстом, про читання і про мандрівки – до Індії, Грузії, країн Балтії та ін. Окремо студенти розглянули із запрошеним гостем різні стратегії перекладу, важливість збереження авторського художнього світовідчування, значущість ритму й образності.

На підставі прочитаних під час зустрічі поетичних творів відбулося обговорення особливостей творчого процесу – ваги літературних впливів і захоплень, а також ролі особистого досвіду й безпосереднього переживання. За зізнанням Миколи Ільницького, поетичні тексти зазвичай постають у спосіб нераціональний, і це підтверджують також спостереження класиків, для яких мали значення насамперед настрій, спогад чи емоція, що втілюються у мовних формах. При цьому кожне покоління витворює власну поетичну мову, з підставовими символами, мотивами чи ідеями, як це було з львівськими модерністами чи з шістдесятниками. Читачі також формуються у рамках відповідних епох, і їм буває важко сприймати іншу поетику. Однак переклад має дещо іншу природу: важливі для тої чи іншої традиції тексти набувають щоразу нового звучання у різних перекладних версіях, розширюючи водночас і власне інтерпретаційне поле, й виражальні можливості мови, на яку здійснюється переклад.