1 травня 2024 року у рамках курсу “Динаміка тексту літературного твору” під керівництвом професорки Олени Галети відбулася зустріч студентів 4 курсу спеціалізації “літературна творчість” із поеткою та перекладачкою Катериною Балашовою. Модераторка Русана-Марія Морозова розповіла про поетичні публікації авторки, про першу збірку “Тиша і тріск”, а також про поєднання поетичного письма із колажами і створення відеопоезії. Вона наголосила на значущості жіночої й феміністичної тематики, послідовному розкриттю жіночого особистого й суспільного досвіду у творах Катерини Балашової.

Розмова з авторкою розпочалася зі спогадів про перший художній твір, присвячений українському степу, і про потребу висловити у художній формі травматичне переживання втрати дому після 2014 року.

Поетка розповіла про власне захоплення літературою завдяки американській слем-поезії, з притаманною їй верлібровою формою, соціальною заанґажованістю і доволі агресивною формою подання, а також поміркувала про особливості переходу з англійської, якою почала писати під впливом Саванни Бравн, Річарда Сайкена та інших, на українську мову у власній творчості: якщо англомовні вірші дуже суб’єктивні, своєрідне “письмо про себе”, то українська поезія – це нагода вийти за рамки себе самої. Як попередників, чиї твори захоплюють і надихають, було згадано Володимира Свідзінського, Ігоря Калинця, Тараса Мельничука, Миколу Воробйова, Олега Лишегу, Ігоря Римарука, Юрія Андруховича, Віру Вовк, Богдана Рубчака, Женю Васильківську. У їхній творчості Катерину Балашову насамперед приваблює особливе вміння створювати міфологічно-метафоричні світи, позначені власним ритмом і символізмом.

Письменниця поділилася досвідом підготовки власної поетичної добірки у форматі ChatBook, участі у літературному конкурсі видавництва “Смолоскип”, заснування літературної організації у Національному університеті “Києво-Могилянська академія”, а також роботи над самвидавною поетичною збіркою, яка дала можливість поєднувати текст із візуальними елементами, самостійно організовувати простір книжки як матеріальну й художню цілість. Окремо вона зупинилася на власних перекладах української поезії англійською, розповіла про стратегію добору текстів, що дозволяє українським поетам зазвучати у новому мережевому й культурному просторі. Насамкінець, відповідаючи на питання слухачів, авторка згадала про власний досвід ретравматизації перед і одразу після початку повномасштабного вторгнення і про те, як через музику і літературу вдалося повернути собі поетичний голос.