1 травня 2024 року у рамках курсу “Динаміка тексту літературного твору” під керівництвом професорки Олени Галети відбулася зустріч студентів 4 курсу спеціалізації “літературна творчість” із письменницею та видавчинею Юлією Сливкою. Модераторка Олеся Касюхнич розпочала з біографії авторки, наголосивши на навчанні на філологічному факультеті Львівського національного університету імені Івана Франка і захисті дисертації на здобуття наукового ступеня доктора філології (PhD) з давньої української літератури. Модераторка також розповіла про поєднання поетичної творчості й видавничої діяльності Юлії Сливки, натхненної працею Івана Тиктора.

Від історії особистого знайомства Олеся Касюхнич перейшла до цитування творів запрошеної авторки й запитань про особливості письма. Міркуючи над природою творчості, письменниця висловила переконання, що писати – це насамперед сублімувати, висловлювати певний травматичний досвід, навіть іноді не усвідомлений. Писати – це також структурувати світ, подібно до того, що відбувається під час психологічної терапії. І водночас писати – це використовувати потужний інструмент соціальної самореалізації. Юлія Сливка поділилася досвідом написання свого першого твору, несподівано верлібрового, що сталося вже під час навчання в університеті. За підтримки Данила Ільницького цей текст з’явився у журналі “Дзвін”.

Однак при цьому Юлія Сливка наголосила, що її як авторку сформував персональний блог у соціальній мережі Instagram, де були опубліковані всі без винятку літературні тексти. Їх, без сумніву, можна розглядати як мережеву літературу – це тексти, які не тільки оприлюднені, а й створені відразу у цифровому форматі. Свою читацьку аудиторію авторка також визначає як підписників, котрі самі обирають, продовжувати читання дописів чи відписатися. Таким чином відбувається добір саме тих, хто певним чином “дзеркалить” власним досвідом досвід авторки, – і в цьому є як переваги, так і недоліки. З одного боку, це розмиває межу відвертості, створюючи ефект повного розуміння, з іншого – сформовані читацькі очікування обмежують поле для пошуку.

На прикладі поетичних книжок “Чуєш, коли приїдеш додому?” і “Ніби десь коло хати розбився літак” авторка поміркувала про запоруки успішної творчості, наголосивши на двох основних чинниках – поетичному хистові і сфокусованій та послідовній праці. Попри те, що сама поетка зазвичай повертається до недавно написаних текстів і критично їх допрацьовує (за влучним висловом, “написати текст – це не означає закінчити його”), гостя розповіла, як важливо співпрацювати з фаховим редактором, здатним покращити текст, запропонувати доречну назву  чи допомогти у вдосконаленні структури майбутньої книжки. Не тільки як авторка, а й як засновниця видавництва Юлія Сливка розказала про шлях текстів від написання до публікації, що потребує як емоційного відгуку від усіх, залучених до цього процесу, так і тривкої професійної роботи.