Гуцульська коляда в Університеті
15 січня 2016 року
в Інститут франкознавства філологічного факультету завітав з гуцульською колядою колядницький гурт з села Криворівня Івано-Франківської області.
Колядники з Гуцульщини на чолі з «березою» Василем Зеленчуком приїхали до Львова з гастролями на запрошення львівських мистецьких колективів. Викроївши хвилю часу з доволі щільної львівської різдвяної програми гурту, «береза» Василь Зеленчук, колишній випускник філологічного факультету, охоче відгукнувся на прохання керівництва факультету, декана Святослава Пилипчука і заступника декана Назара Федорака, звеселити гуцульською колядою стіни рідного факультету й університету.
Одягнені в чудову гуцульську ношу, «озброєні» топірцями, у супроводі музичних інструментів (трембіти, рогів, скрипки, цимбалів, а також баяна), «колєднички з Верховини» відтворили традиційний гуцульський обряд колядування, який славиться своєю мистецькою довершеністю. Бо ж гуцульська коляда, як влучно висловився колись Володимир Гнатюк, «се ніщо інше, як народна опера, в якій побіч співу значне місце займає також музика, танці та декламація» (1914). Тож численні глядачі – співробітники філологічного та інших факультетів – мали змогу сповна відчути різдвяний дух Гуцульщини.

Гуцульська коляда в Університеті. 2015 рік
Тричі затрубивши в труби і трембіту, колєдники дали знати, що вони вже зближаються «ид хаті» – до Інституту франкознавства. Далі скрипка і баян заграли до «плєсу», а коляднички, плєшучи, заспівали:
Ой з-за горочки, з-за калиночки,
Ми колєднички з Україночки…
Скінчивши «плєс», колядники підійшли «під вікна» і почали колядувати:
Ци дома, дома, цей пан господар. Дай Боже…
Прийнявши запрошення колядувати, «береза» першим зайшов у «хату» з хрестом у руках, перев’язаним повісмом. У хаті «береза» дав усім «домашнім» цілувати хреста, після чого колядники взялися «веселити хату», співаючи «плєсанок», колядуючи ґазді та всім у хаті.
Ой ходили колєдничкии від хати до хати,
Шоби славним господарям заколядувати…
Ой славний ґаздо, ви Святославе. Дай Боже
Дай же вам Боже, щєстя, здоровля…
По короткім почастунку колядники поспішили з колядою ще й до пана ректора.
Тут окрім вже згаданих колядок і співанок вони виконали танець на бджоли («круглєк»), аби в університеті, як у добрім вулику, «було якнайменше трутнів, а якнайбільше добрих робочих бджіл». Колядники стали у коло, свої шапки склали в середину кола (гейби вулики) і взяли господиню поміж себе. Скрипка, цимбали і баян заграли мелодію і колядники невеликим кроком, злегка підскакуючи, почали крутитися «круглєка» за сонцем, приспівуючи:
А ми, браття, в коло станьмо,
Шєпки свої покладаймо.
Шєпки свої покладаймо
Та ще й бджолам заспіваймо…
Отримавши від ректора дарунок і ще раз заспівавши до «плєса», колядники ґречно повіншували. Тричі затрубивши у роги та трембіту, вони розпрощалися до наступних свят.
Гуцульська коляда у стінах Університету стала не лише дивовижним різдвяним подарунком, але й була зафіксована як цінний етнографічний і фольклорний матеріал. Спільними зусиллями співробітників університетського Навчального телерадіоцентру, Лабораторії фольклористичних досліджень та Прес-центру Університету було здійснено комплексну фіксацію обряду (відеозапис Юрія Чабана і Андрія Вовчака, аудіозапис Василини Хміль, фотофіксація Олега Вівчарика). Записи розміщено у Фольклорному архіві Кафедри української фольклористики імені академіка Філарета Колесси (під шифром LEK_12AV20160115_vovczak) й усі зацікавлені можуть з ними ознайомитися. Фото Олега Вівчарика можна переглянути у фотогалереї Університету.
Андрій Вовчак