Іван Пулюй: учений-дослідник, перекладач Святого Письма, громадський діяч

27.04.2018 | 08:12

26 квітня 2018 року на філологічному факультеті відбулася лекція, приурочена пам’яті Івана Пулюя – відомого ученого-фізика, електротехніка, винахідника, публіциста, перекладача «Молитвослова» й «Молитовника», співперекладача (з Пантелеймоном Кулішем та Іваном Нечуєм-Левицьким), редактора Святого Письма, громадського діяча, професора Німецької вищої технічної школи в Празі, державного радника з електротехніки Чехії і Моравії, ректора Празького університету, дійсного члена Наукового товариства імені Шевченка, почесного члена Віденського електротехнічного товариства, знавця 15 мов.

Іван Пулюй вперше здійснив експерименти з “Х”-променями на основі вакуумних трубок власної конструкції, а високоякісні світлини з їх застосуванням засвідчили відкриття у світовій науці.

Про славетного українця, ученого зі світовим іменем розповіла Ольга Збожна – кандидат фізико-математичних наук, член Наукового товариства імені Шевченка.

«Лампаду одні другим передадуть», – словами Івана Пулюя з його невиголошеної промови на могилі Пантелеймона Куліша дослідниця окреслила значення діяльності Людини (врешті, й всього покоління його сучасників-однодумців), яка жила в ім’я науки й України. Звернула увагу О. Збожна й на витоки патріотизму ученого, суголосся життєвої позиції Івана Пулюя із заповітами «Руської Трійці», «Братства Кирила і Мефодія». «Ставати в обороні рідного слова», «пильно (старанно) вчитися», «познайомитися з історією рідного слова проти ворожих заходів москвофілів і поляків», «говорити всюди рідною мовою», «трудитися для добра свого народу» – такими були основні завдання товариства «Громада», тернопільську філію якої заснував Іван Пулюй. Цих переконань дотримувався учений упродовж всього життя – “Кожен наш чоловік знає, що ціль наша є вибороти своєму народові поважне становисько між іншими народами та не заржавілими списами чубатих дідів наших, а живим словом русько-українською мовою” (Іван Пулюй, 1869).

Доповненням до лекції стали видання Ольги Збожної про Івана Пулюя, одне з яких вже оселилося у книгозбірні філологічного факультету.

Лекція Ольги Збожної у знаковий для філологічного факультету рік (відзначення 170-річниці від започаткування української філології у Львівському університеті) допомогла присутнім зрозуміти долю покоління, яке попри всілякі перешкоди зберігало та передавало іншим світло лампади власного розуму й серця.

Ірина Кметь