Кусе Ґелін або такий собі іранський Вертеп

16 грудня 2023 року викладачі кафедри сходознавства імені проф. Я. Дашкевича та студенти-іраністи мали змогу долучитися до вельми цікавої та ґрунтовної лекції д-ра Матеуша М. Клаґіша, викладача Яґеллонського університету, присвяченої історії іранської традиції “کوسه گلین‎” та її порівнянню з зимовими звичаями та традиціями поляків.

Кусе Ґелін, він же کوسه، کوسا، کوسا چوپانان، کوسه برنشین، کوسه گلدی، کوسه گردی . Давньоперський обряд/традиція, що зародився ще в епоху Сасанідів та особливо шанувався на заході Ірану, в останах Ґілян, Казвін, Ардебіль, Курдистан, Гамадан та Західний Азербайджан. На жаль, з часом звичай втратив свою актуальність. Подейкують, що сьогодні Кусе Ґелін проводять лише у кількох селах остану Гамадан. Історично проводився під час засухи, як ритуальний обряд виклику дощу. Сучасна ж версія کوسه گلین знаменує собою прихід весни та проводиться за кілька днів до свята іранського Нового року – Новрузу.

Структура дійства разюче нагадує рідний нам Вертеп. Група з 5-10 осіб (головні ролі відіграють лише двоє: Кусе Ґелін та Наречена, решта – музики) одягнених у спеціальне вбрання ходить від хати до хати та сповіщає господарів про прихід весни, бажаючи їм щедрого врожаю, примноження худоби і т.д. Подібні «візити» супроводжуються танцями, музикою та піснями про завершення холодної зими. По завершенню дійства господарі віддячують «трупі» подарунками у вигляді борошна, цукру, їжі чи грошей.
Матеріал підготував магістрант першого року навчання Олексій Кашмарчук.