23 березня 2023 року відбувся науково-методологічний семінар кафедри теорії літератури та порівняльного літературознавства, на якому аспірантка першого року навчання Ангеліна Паращина (керівниця – проф. Олена Галета) виголосила доповідь на тему “Винайдення жіночої старости: досвіди жіночого старіння як практика повсякденного життя в сучасній українській малій прозі”. Аспірантка запропонувала поглиблене обґрунтування теми дисертації “Репрезентація жіночої старости в українській літературі кінця ХХ – першої чверті ХХІ століття”, умотивувала вибір методології (феміністичні студії, постколоніальні студії, студії пам’яти, літературна антропологія), відслідкувала становлення геронтологічної проблематики у сучасному літературознавстві й розглянула особливості української літературної та соціокультурної ситуації.

Ангеліна Паращина зосередилася на питанні старості як епістемологічного інструмента і його представленні у літературних формах. Спираючись на досвід власного нещодавного стажування у Фрайбурзькому університеті, доповідачка звернулася до поняття повсякдення (Ф. Бордель, Н. Еліас, М. де Серто) як такого, що дозволяє розглядати особливості жіночого старіння у його художньому відображенні, особливо після глибокого інтелектуального опрацювання цього поняття від часу так званого “прагматичного повороту” у 1980-х роках. За основу для власного дослідження Ангеліна Паращина обрала підхід Рити Фельскі, яка трактує явище повсякдення як приклад “остаточної реальності”, що не потребує рефлексії й виступає своєрідними фоном для інших проявів реальності. Описана таким чином реальність повсякдення втілюється через просторовий образ дому (більше афективний, ніж прагматичний) й циклічну модель часу, котрі традиційно визначають також структуру літературних творів, центрованих довкола образу старої жінки.

Ангеліна Паращина запропонувала власний аналіз зображення жіночої старості на прикладі збірок оповідань  “Район Д” Артема Чеха, “Червоні на чорному сліди” Ірини Цілик та “Звірослов” Тетяни Малярчук.