29 квітня 2024 року відбувся науково-методологічний семінар кафедри теорії літератури та порівняльного літературознавства Львівського національного університету імені Івана Франка за участю докторки філологічних наук, заступниці директора з наукової роботи Інституту Івана Франка НАН України Алли Швець. У доповіді на тему “Пам’ять про Голодомор крізь призму сучасного жіночого письма” дослідниця проаналізувала три найновіші твори, у яких жінки-авторки звертаються до складної й травматичної теми Голодомору як геноциду супроти українського народу: “Розколоте небо” Світлани Талан, “Чорна дошка” Наталки Доляк,  “Вік червоних мурах” Тані П’янкової. Доповідачка розпочала з аналізу топографії творів, а також їхніх генологічних особливостей, що передбачають поєднання різних жанротворчих елементів, притаманних хронологічного організованим історичним наративам, психологічній та оніричній прозі. Йшлося також про характерне для всіх трьох розглянутих романів переплетення символізму й буквалізму (документалізму), зумовлене тематикою творів та історичним претекстом письма.

Дослідниця звернула увагу на різні наративні прийоми, спрямовані на посилення емпатійного переживання й створення переконливого літературного свідчення, зверненого водночас до розуму і чуттів читачів. Доповідачка наголосила на зображенні голоду як одного з найбільших генетичних страхів людини й водночас як одного з найстрашніших знарядь знелюднення, що поїдає і нищить не тільки тіло, а й людську особистість. Як приклад таких деструктивних процесів в українському суспільстві у час Голодомору було проаналізовано художнє зображення реміфологізації простору дому, перетворення його зі сакрального на готичний, на мертву пустку як свідчення про руйнацію людиновимірного світу, а також використання особливого типу метафорики, що описує нищення й загибель людини і спільноти як процес викорчування, витягування, видирання з корінням із рідної землі – руйнування самого аксіологічного центру українства.

У дискусії, яку модерувала професорка Олена Галета, слухачі і слухачки продовжили розгляд багатої образності обговорюваних романів, які пропонують розлогі галереї складних і динамічних характерів. Окремо учасники дискусії зупинилися на зв’язку сучасних жіночих романів із попередньою традицією художнього зображення Голодомору, а також із контекстом сьогоднішньої війни росії проти України, й наголосили на важливості пам’яті як запоруки стійкості і зцілення.