Науковий семінар Олени Сайковської 

01.03.2023 | 22:13
1 березня 2023 року відбувся науково-методичний семінар кафедри теорії літератури та порівняльного літературознавства Львівського національного університету імені Івана Франка, на якому виступила кандидатка філологічних наук, доцентка кафедри загального та слов’янського мовознавства Одеського національного університету ім. І. І. Мечникова Олена Сайковська. У межах теми “Постколоніальні наративи сучасної української літератури (2014-2023)” дослідниця запропонувала огляд постколоніальних підходів у сучасному літературознавстві та їхні адаптації в українському контексті. На прикладі романів “Амадока” Софії Андрухович та “Забуття” Тані Малярчук йшлося про особливості постколоніальної поетики як засобу створення культурної ідентичності, ґрунтованої на складній динаміці пригадування й забуття, на механізмах тривання й подолання транспоколіннєвої травми, метафоризації розривів, репрезентації тіла як носія пам’яті і спроможності мови. Водночас романи “Інтернат” Сергія Жадана, “Доця” та “Принцип втручання” Тамари Горіха Зерня, “За спиною” Гаськи Шиян, “Цурки-Гілки” та “В епіцентрі глухої невідомості” Ганни Костенко було відчитано як спроби говорити про актуальний травматичний досвід безпосередньо під час його переживання – не тільки як досвід ураження, але і як досвід емпатії та єднання, народження спільноти. Питання спроможності мови й доцільності мовлення було розкрито також на прикладі поезії Павла Коробчука та есеїстики Тараса Прохаська і Остапа Сливинського, при цьому практика мовчання розглядалася як ознака (пост)колоніального становища. Доповідачка також звернула увагу на особливі форми викладу, які фіксують так само особливий досвід: щоденники, листи, словники, а також колективні проєкти у формі антологій.
Дискусія, яку модерувала професорка кафедри теорії літератури та порівняльного літературознавства Олена Галета, стосувалася насамперед питань засвоєння й актуалізації українського анти- й постколоніального досвіду і спроб побудови відповідного наративу кількома попередніми поколіннями українських письменників, орієнтації сучасної української літератури не тільки на створення візії спільного минулого, але і спільного майбутнього, а також тих викликів, перед якими постане література у процесі інтеграції (зокрема, культурної) деокупованих територій.