“Нехай війна в Україні закінчиться якнайшвидше перемогою” (ЯПОНІЯ ОЧИМА СТУДЕНТКИ)
Японія зачаровує гармонійним поєднанням контрастів у всьому: традиційні японські будинки та храми поряд із хмаросягами; новітні технології та популярність листів, написаних вручну, факс, тільки готівкові розрахунки в деяких крамничках; неймовірна природа часом навіть у середмістях мегаполісів; люди – такі стримані та консервативні, але водночас дуже щирі й завжди готові допомогти.
Здавалося, так не буває, але ні: Японія таки розширює рамки нашої свідомості. Дуже прикро, що потрапити в країну-мрію нам вдалося за жахливих обставин – повномасштабного вторгнення росії до України. Перебуваючи далеко від рідної землі, ми щодня відчуваємо дружнє ставлення японців до нашої країни, зворушені їх безмежною підтримкою та співпереживанням, які відчуваємо звідусіль: мешканці Кіото гуляють вулицями у вишиванках або одязі з українською символікою, влаштовують акції на підтримку України, організовують благодійні концерти та вшановують пам’ять загиблих українських воїнів у буддистських храмах. Приємно бачити, як японці все більше цікавляться українською мовою, культурою, історією й особливо захоплюються нашими традиціями.
Як відомо, Кіото – культурна столиця Японії, у якій часто відбуваються мистецькі заходи. Найвідомішим із них вважається фестиваль – 祇園祭 (Гіон Мацурі), він традиційно проводиться щороку впродовж липня. Ми, об’єднавшись з українками, що приїхали до Японії після початку війни, приготували деякі страви української кухні (вареники з вишнями й компот) та пригощали ними мешканців Кіото та гостей міста. Охочих покуштувати українські смаколики було багато. Утішно, що в рамках фестивалю хоча б символічно нам вдалося презентувати українську кухню японцям.
Особливо теплі враження в нас залишилися 2 липня після відвідин концерту Наталії Гузій – української бандуристки з Токіо. Також яскравою мистецькою подією 24 липня став виступ Київського національного балету в театрі Кіото, де на власні очі ми могли побачити чудове дійство. Пробирає до мурах, до сліз, коли бачиш та чуєш таке своє, таке рідне та прекрасне мистецтво. Укотре усвідомлюю, наскільки неймовірні наші люди, які талановиті діти української землі, а окрім того, незламні та сильні духом, гордо несуть світло у всі куточки світу та достукуються до глибин кожного серця. Окрім навчання, вважаємо важливою нашу благородну місію – відкривати Японії та її гостям Україну, популяризувати нашу культуру.
Окремо варто згадати про наші враження від навчального процесу в мовній школі «日本語センター». Імпонують також методи викладання, навчальна система тут дуже відрізняється від української. Зокрема, багато уваги викладачі приділяють розмовній японській, у пригоді все частіше стають знання, які ми здобули на філологічному факультеті у Львівському національному університеті імені Івана Франка. Зараз нам легко практикувати, чим дивуємо не раз пересічних японців.
Японія вміє здивувати. Навіть знаючи про неї доволі багато, щоразу відкриваємо для себе чимало нового. Одним словом, іноземцям є що побачити й почути.
У Японії ми перебуваємо майже три місяці. За цей час вдалося відвідати ще не так багато визначних місць, як би нам цього хотілося. Серед побаченого – місто Нара, колишня столиця, та храм Тодайджі, відомий 30-метровою бронзовою статуєю сидячого Будди; Фушімі Інарі – «храм тисячі воріт», озеро Біва, річка Камоґава (у середмісті Кіото), вежа Кіото, акваріум Кіото, село Вазука – офіційно одне з найкрасивіших сіл в Японії з чайними плантаціями – безліч вражень.
Підсумовуючи, зауважу: Японія таки змінює свідомість. І ні, це не гучний заголовок, – це справді те, що трапилося з нами вже за такий короткий час перебування тут. Кожен день – як новий епізод із книги, що несе багато нового та пізнавального. Загалом наша поїздка в Японію – це чудовий шанс здобути новий досвід та пізнати зсередини країну, мову якої обрали вивчати ще три роки тому в рідній alma-mater.
Отож не бійтеся мріяти, адже мрії мають властивість здійснюватися. Ідіть сміливо назустріч новим викликам, адже за ними відкриваються нові можливості. Учіться: тільки знання приведуть вас до реалізації мрії!
Роксоляна Галаник
Студентка групи ФЛЯ-31