Онлайн-зустріч з японською письменницею Саякою Муратою

18 березня 2024 року студенти-японісти 3 курсу Катерина Гачевська, Юрій Торопчин і старший викладач кафедри сходознавства Ірина Батюк відвідали онлайн-зустріч з Саякою Муратою, відомою японською письменницею, лауреаткою престижних премій Ґундзо для нових письменників, Юкіо Мішіми та Акутаґави. Вебінар організував Токійський коледж Токійського університету.

На зустрічі авторка розповіла про своє життя та творчий метод. Саяка ще в молодшій школі робила перші спроби написання повісті в зошиті. Побачивши це, сім’я подарувала їй вапуро (текстовий процесор). В дитинстві вона вірила, що через цей пристрій існує певний зв’язок з Богом, який надихає її до творчості. Вона згадувала, як у шкільні роки хотіла стати наче прозорою, щоб ніхто її не помічав, тому написане нікому не показувала. Вперше поділилася напрацьованим у літературному гуртку під час навчання в університеті. Саяка видрукувала роботу у кількох примірниках і роздала присутнім для обговорення.

На вебінарі гості цікавилися, як вона створює героїв та сюжет. Письменниця розповіла, що намагається подивитися на світ очима вигаданих людей та наче сфотографувати його. В такий спосіб можна помітити деталі, на які до цього не звертала уваги. Далі вона поринає в уявний світ, то вводячи дійових осіб у тло тексту, то забираючи за потреби так, наче кладе та витягає їх з коробки. Іноді може декого замінити, як це було при написанні роману «Людина крамниці-комбіні» (『コンビニ人間』). Саяка вважає, що не потрібно наперед вигадувати тему твору, оскільки ідея сама з’явиться у неї, коли почне писати.

Дослідницька група, яка організувала вебінар, цікавилася її поглядами щодо ролі жінок у суспільстві, оскільки в згаданій книзі головна героїня відчуває тиск оточення і всіляко намагається його обійти. Вона поселяє у себе вдома чоловіка-утриманця, який ночує у ванній, аби зовні здавалося, що вона така, як усі. Письменниця вважає, що на жінок покладено дуже багато обов’язків, однак не потрібно забувати, що вартість життя у тому, аби дихати і просто радіти.

На запитання, де їй краще працювати, авторка відповіла, що найбільше подобається поза домом. Наприклад, у кав’ярні чи офісі видавництва. Наразі вона перебуває у Швейцарії і пише у бібліотеці, оскільки в кафе дорого. Нотатки робить спочатку в зошиті, а потім продовжує на планшеті.

Це була дуже цікава та цінна зустріч, адже не щодня випадає нагода в реальному часі побачити та послухати японську письменницю.