Осаму Дадзай: метаморфози

1 березня 2024 року відбувся круглий стіл на тему: «Осаму Дадзай: метаморфози», який організувала Фундація Японії. До цієї події долучилися онлайн викладачі кафедри сходознавства Уляна Витичак, Ольга Колосова, Ірина Батюк, маґістрант Володимир Москалюк та студент 3 курсу Юрій Торопчин.

Осаму Дадзай –  видатний літературний діяч Японії та неординарна особистість, відома своїм бурхливим, хоча коротким, життям (1909-1948) та численними спробами самогубства. Останнє – він таки здійснив, залишивши перед цим на столі оповідання «Good-bye». Ми послухали дискусії за круглим столом, які стосувалися праць Дадзая, його впливу в Японії та світі, а також довідалися про театральні постановки творів.

Вступну частину про самого письменника та його ключові роботи зробила доктор Ірена Хейтер, доцент кафедри японських студій Лідського університету (Великобританія). У круглому столі також брали участь Джеймс Ґарза, Мотоі Міура та Ягода Камов.

Запрошений гість Джеймс Ґарза, ад’юнкт-професор кафедри перекладознавства Міжнародного християнського університету (Японія), розповів про адаптації творів Дадзая в аніме та манґа. Крім того, він зазначив, що молодь часто спочатку читає адаптацію, а тоді оригінальний текст, і в неї виникає певний дисонанс.

Тему творчості письменника продовжив режисер Мотоі Міура, керівник кіотської театральної компанії «Чітен» (地点), яка спеціалізується на експериментальних виставах, створених з колажів фрагментів існуючих текстів. Він висловив думку про те, що твори письменника є досі актуальними, оскільки Дадзай у них промовляє до читача. Іноді незрозуміло, де є правда, а де вигадка. Крім того, на думку Міури, на письменника дуже сильно вплинуло самогубство Рюноске Акутаґави у 1927 році та пережите під час Другої світової війни. Поява одного з найкращих творів «Пропаща людина» (人間失格) припадає на 1948 рік. Режисер раніше ставив вистави Дадзая і вважає, що важливо передати іронію творів, яка буде зрозумілою широкому колу глядачів. За мотивами «Good-bye» відбудеться нова постановка в «Театрі Коронет» (The Coronet Theatre) у Великобританії, в якій режисер втілив своє бачення твору, і для цього вирішив задіяти рок-гурт Kukangendai.

Ягода Камов, театральна режисерка, письменниця, акторка хорватського походження розповіла про своє захоплення творчістю письменника, і про те, як в юності читала його твори в перекладі рідною мовою. Вона згадала, наскільки зрозумілими для неї були теми відчуження та нігілізму. Ягода також розповіла про творчий процес, і що враховує, коли ставить вистави англійською. Вона звертає особливу увагу на слова,  робить певні уточнення, щоб не було розходжень з оригіналом за змістом. Режисерка намагається дотримуватися балансу між задумом автора та власною інтерпретацією. Крім того, вона також погодилася з Міурою, що твори актуальні, оскільки найкращі з них були написані під час війни і після неї. Свої слова підкріпила згадкою про війну в Іраці, ізраїльсько-палестинську, але чомусь змовчала про війну росії проти України. Після сказаного у нас з’явилася асоціація з фільмом «Не дивіться вгору».

Загалом ми вдячні за надану можливість доєднатися до круглого столу. Ми довідалися багато нового та цікавого.