Пасіонарія із покоління шістдесятників

Ірина Калинець (з дому Стасів) (6.12.1940 – 31.07.2012), учасниця руху опору шістдесятників, дисидентка, письменниця, випускниця слов’янського відділення філологічного факультету Львівського університету, професор кафедри української літератури ім.акад.М.Возняка доби незалежності України.

Художній світ Ірини Калинець, ще від раннього періоду поетичної творчості, власне збірок «Дорога вигнання», «Ґротески», «Дзвони», «Оранта» позначений національною і громадянською пристрасністю, централізований мотивом Patria у сенсі силоміць відібраної батьківщини. Наче Одіссей, її лірична героїня знову і знову прагне повернутися до силоміць відібраного дому – дому малого, родинного, і дому великого, національного, тобто України. Адже була заарештована 12 січня 1972 року у Львові разом із В’ячеславом Чорноволом і Василем Стусом. Повернення стало можливим у аж 1981 році, після шести років Мордовських таборів суворого режиму та трьох років заслання у Читинській області росії.

«Калинова сестра» Василя Стуса, за його власним визначенням, духовно товаришила побратимові на спільній дорозі болю, голодувала з вимогою медичної допомоги Василеві, згодом, на прохання Дмитра Стуса організовувала його похорон, залишивши для вічності поетичні дедикації-спалахи екзистенційного:

Ще того віку вистачить. Ще того

життя полинного щоб перебрести

лишивши цю пустелю, як хрести

Лишають на могилах… Злого,

найзлішого не вигадати дня,

ніж цей, розп’ятий на дротах ослизлих…

Як тільки вечорова тінь забризне

На обрій неба, я твоє ім’я

повторюю в молитві. Шепіт гасне,

Як гаснуть зорі в світанковій млі.

Ще того віку вистачить для щастя

прийти і вмерти на своїй землі[1].

Була відповідальним редактором та учасницею кола авторів самвидавного літературно-мистецького та науково-популярного журналу-альманаху «Євшан-зілля» (1987–1991). Була керівником Львівського обласного відділу освіти у 1990–1992-х роках. Тут реалізовувала стратегію переходу шкіл з російською мовою навчання на українську мову. Була дотична до відкриття військового ліцею імені Героїв Крут. Депутат Верховної Ради України першого скликання. На запрошення професора Тараса Салиги Ірина Калинець з 2002 року читала на кафедрі української літератури ім.акад.М.Возняка спецкурс про «Слово о полку Ігоревім».

Власну життєву місію окреслювала символом євшану, обуджувальним оберегем національної пам’яті:

Я єсмь євшан і суть моя гірка.

Скорботно злилось в ній минуле і прийдешнє,

настояне на крові і віках,

щоб завтра вже забулось моє ім’я.

Я єсмь євшан. Полин на ваші душі,

останній пагінець,

та не остання кров,

що поїть соками нутро землі моєї.[2]

Ірина Роздольська

професор кафедри

української літератури ім. акад. М. Возняка ЛНУ ім. І. Франка

[1] Калинець І. Поезії. Нью Йорк: в-во «Воля», 1991. С.79.

[2] Калинець І. Поезії. Нью Йорк: в-во «Воля», 1991. С.26.